РЕФЕРАТ
на тему:
Хімія мила
План
1 Отримання мила
2 Властивості мила
2.1. Горіння
2.2 Взаємодія з кислотами й солями
ОТРИМАННЯ МИЛА
За грецькою міфологією у бога лікування Асклепія були дочки Гігея і
Панацея Панацея «відала» зціленням, а Гігея — здоров’ям Від імені Гігея
утворилося слово «гігієна» Гігієнічні погляди греків і римлян склали
основу античного кучьту тіла Римські лазні — терми — були не тільки
місцем, де можна помитися, але й осередком громадського життя «У
громадських лазнях він бував рідко хіба що з’явиться ритор, який
викликатиме захоплення, про якого піде чутка, або коли відбувалися
особливо цікаві змагання» (Г. Сенкевич «Камо грядеши»).
Про гігієну в середньовічній Європі єдиної думки не було. Одні вважають,
і це всіляко обіграно в численних книгах і фільмах, що люди в той час
милися вкрай рідко «Весілля відбудеться через три тижні, який резон
митися раніше? У мій час дівчата не прагнули зайвий раз роздягнутися,
щоб змити бруд. Часте миття — гріх перед Господом» (А. Белянін. «Рудий
лицар»).
Інші спростовують це «Кріс вважав, що середньовічні люди були брудними і
смердючими, обліпленими багаторічним брудом Але все було не так: ці
люди, здавалося, робили фетиш із чистоти. Поруч знаходилася балія з
водою, яка випускала пару, і лежала скроєна з грубої тканини рукавиця
для миття Кріс заходився ретельно скребти себе. Нарешті він оголосив, що
закінчив. Але хлопчик заперечив: «Майстер Крістофер, ви ще не чисті».
Хлопчик тер його ганчірковою мочалкою. Це тривало не менше години» (М.
Крайтон. «Стріча часу»).
Люди давно зрозуміли, наскільки важлива гігієна для здоров’я:
«умиваючись, він згадував, як вона змушувала ретельно митися з милом,
говорила, що це вбереже від вошей і чиряків» (К. Фоллет. «Стовпи
землі»). Миючі засоби, серед яких важливе місце займає мило, полегшують
процес миття, прання і, безперечно, стали предметом першої необхідності.
У роки воєн, розрухи й лихоліття мило, поряд із продуктами харчування,
належало до категорії суворо нормованих, життєво необхідних товарів.
Письменник-фантаст Кір Буличов, оповідаючи про подорож у світ
давньогрецького міфу, наводить цікавий діалог: «Не знаю, які сумочки
носили грекині, але мені сумка потрібна. Я покладу лише те, що кладуть
усі жінки світу: дзеркало, гребінь, мило. — Ніякого мила! Його ще не
винайшли!» (К. Буличов. «Замах на Тесея»). Однак це неправда: у ті
легендарні часи вже користувалися милом. Описувані події автор відносить
до VI ст. до н. є., а мило як повсякденна річ уже згадується в тексті
VII ст. до н. є. («умився милом і багато ужив на себе луговини…»).
Що ж таке мило? Милом називають солі лужних металів і вищих жирних
кислот, переважно стеаринової, пальмітинової й олеїнової. Звичайне мило
одержували розщепленням жирів лугами, тобто для отримання мила потрібні
жири й луги — речовини, відомі з найдавніших часів.
«Зварити» мило, можна з будь-якого природного жиру. Можна обійтися без
їдкого натру або калі, замінивши їх содою (поташем), а то й рослинною
золою, але якість продукту й умови проведення процесу при цьому,
зрозуміло, істотно відрізнятимуться. Уникнути ускладнення можна,
дотримуючись такої методики.
У керамічній або сталевій посудині розплавте 70 г яловичого і 30 г
свинячого жиру, при перемішуванні порціями додайте розчин 25 г їдкого
натру і 30 мл води і грійте суміш 30 хв. на киплячій водяній бані,
додаючи, в міру того як випаровується, воду.
Додайте 100 мл 20 %-ного розчину хлориду натрію і нагрівайте суміш, поки
не відбудеться поділ фаз. Зніміть затверділий при охолодженні шар мила й
обережно промийте невеликою кількістю холодної води; загорнувши в
тканину. відіжміть, ретельно розімніть і, підігрівши, надайте бажаної
форми. Через залишки лугу використовувати отриманий продукт у побуті не
можна, але для вивчення хімічних властивостей мила він придатний.
ВЛАСТИВОСТІ МИЛА
Горіння
При горінні мила утворюються вуглекислий газ, вода та мінеральна сіль,
що ускладнює подальший хід процесу. Наприклад, повне окиснювання
стеарату натрію протікає в такий спосіб:
2C17H35COONa + 5202 ? 35С03 + 35Н20 + Na2CO3.
Однак у реальних умовах не весь Карбон, що міститься в милі, устигає
прореагувати з киснем, і спостерігається виділення вуглецю у вигляді
сажі.
Як сіль, утворена слабкою кислотою і сильною основою, мило піддаєть ся
гідролізу, і його розчин має лужну реакцію Воно також вступає в реакцію
обміну.
Взаємодія з кислотами й солями
PCOONa + НС1 ? RCOOH1 + NaCl,
2RCOONa + CuS04 ? (COO),Cu? + Na,S04
Солі вищих жирних кислот, крім солей Калію, Натрію й Амонію, практично
не розчиняються у воді, і мило погано милиться у воді, яка містить
велику кількість солей Кальцію або Магнію Солі, що утворюються в
результаті обмінних реакцій, випадають в осад Тому кальцій гідроксид для
отримання мила не використовують «Обробка жиру вапном дає нерозчинне і,
отже, непридатне мило, годі як при обробці содою вийшло б розчинне мило,
що могло стати в пригоді колоністам у побуті» (Ж. Верн. «Таємничий
острів»)
Крім мила для миття й прання можна використовувати безліч синтетичних
речовин або дарунків природи «Нехай принесе в умивальню побільше мила,
хвощу, поташу, кіпрського кореня диких бобів, відвару лотоса і взагалі
всяких миючих засобів» (В. Нефф «Перстень Борджа»). Миття (прання) —
сукупність складних взаємозалежних і взаємообумовлених фізико-хімічних
процесів, що і вводяться до розчинення бруду в миючому середовищі Не
вдаючись у подробиш, розглянемо дію мила.
Миючий ефект обумовлений процесами, що відбуваються на поверхні розчину,
де в зв’язку зі специфікою будови зосереджені молекули мила (такі
речовини називаються поверхнево-активними – ПАР).
У воді мила – розчинні солі — дисоціюють на іони
PCOONa + HC1 ? RCOO + Na+1
Аніон складається з протяжного гідрофобного («що не любить воду»)
вуглеводневого фрагмента – «хвоста» – R і гідрофільної («що любить
воду») «голови» – СОО. Наявність фрагмента, що «не любить воду»,
призводить до того, що в розчинах мило існує у вигляді макромолекулярних
утворень — міцел – сукупності аніонів, орієнтованих гідрофобними
«хвостами» усередину, а зарядженими «головами» назовні, де формується
шар із полярних молекул води розчинника Побачити міцели без спеціальної
апаратури не можна, але, здійснивши нескладний дослід, можна побічно
переконатися в їхньому існуванні
Алхімічний принцип «подібне розчиняється в подібному» лежить в основі
дії миючих засобів Мило сприяє змочуванню поверхні й проникненню миючого
середовища між забруднювачем і забрудненим тілом.
«Подібне в подібному» — біля гідрофобної поверхні забруднювача
знаходяться гідрофобні «хвости» мила. Навколо гідрофільних «голів»
формується зовнішній шар із молекул води — відбувається теж саме, що й
при розчиненні мила Утворені міцели досить міцні, щоб забезпечити
дроблення забруднювача, відривання його частинок від забрудненого тіла й
перехід до складу миючого середовища.
Отже, ефективність дії миючих засобів залежить від ряду факторів, а саме
від здатності
— переносити частинки бруду (від електростатичних взаємодій між
частинками забруднення й піною);
— подрібнювати частинки і рівномірно розподіляти їх у складі миючого
середовища (від емульгаційної здатності),
— змочувати тіла (сприяти проникненню миючого середовища між частинками
забруднювача і забрудненого тіла)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
