UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчість Степана Васильченка (Панасенка) (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3157
Скачало372
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

Життя і творчість Степана Васильченка (Панасенка)

 

УЧИТЕЛЬ З ІЧНІ

 

Життя цього письменника було навдивовижу цільним, безкомпромісним,

плідним.

 

Народився Степан Васильченко (справжнє його прізвище Панасенко) 1879

року на Чернігівщині в старовинному містечку Ічні, яке не раз згадується

в нашій історії. Мешканці Ічні, козаки та городяни, одвіку боролися з

турецькими завойовниками, польською шляхтою, із звиклими до перемог

шведами. В цих визвольних війнах мужнів характер народу, гартувалися

відвага і стійкість, оспівані кобзарями й лірниками, чиї протяжні

наспівні думи майбутній письменник ще хлопчиком чув на ічнянських

ярмарках. Зростав він у багатодітній трудовій родині, яка постійно

боролася з нуждою. Влітку батько працював на різних

сільськогосподарських роботах, а зимовими вечорами чоботарював,

виконуючи замовлення сусідів з навколишніх сіл. «Батько мій, козак

Василь Панасенко...— свідчитиме згодом письменник,— теж був трохи

грамотний, учився колись у дяка, любив у свято сам почитать, поважав у

людях освіту. Живучи з сім'єю у великих злиднях, він зворушливо

піклувався про нашу освіту, давши нам з цього боку навіть більше того,

що міг давати з його злиднями». Аби хоч якось зводити кінці з кінцями, в

домі працювали всі без винятку — і дорослі, й діти. Незважаючи на

злидні, сім'ю не полишав дух взаємної приязні й доброзичливості, тут не

піддавалися смутку, полюбляли жарт, веселу історію, вечорами робота

супроводжувалася піснею, і нерідко в руках у когось із хлопців, що

забиралися на піч, з'являлася й справжня книжка. Найчастіше це був

зачитаний до дірок «Кобзар» чи повісті Гоголя. Письменник Степан

Васильченко не раз згадуватиме ці роки, важкі, напівголодні, які,

проте, щедро дарували йому доброту й ласку близьких людей,

роки, насичені нехитрим і простим, але таким напруженим і світлим

духовним життям.

 

Як багато важать для творчої художньої натури враження дитинства! І якою

дорогою була для Степана Васильченка його рідна Ічня, що так сповна, на

все життя наснажила його переживаннями й враженнями. Холодні зими, чад у

хаті, лахміття, недоїдання, перші прикрощі й образи — все тоне, як скаже

потім письменник, «у цій блискучій, райдужній, світлій дитячій

кінопоемі», перейнятій ясним сонцем і буйною радістю молодого життя...

 

Найболючішим і найпринизливішим було відчуття безправності. По кілька

місяців на рік діти наймитували у багатіїв, з малоліття осягаючи азбуку

соціальної нерівності. І все ж скільки пісень лунало вечорами над Ічнею,

які прекрасні й поетичні були сині літні ночі, що ними колись

захоплювався Пушкін і Гоголь, а потім Тичина й Довженко! їхню чарівну

силу відчув на собі й Степан Васильченко і переніс її на кращі сторінки

своєї одухотвореної прози.

 

В умовах гноблення, що стало нормою тодішнього життя, потрібна була

міцна духовна опора, щоб людині не вдатися в розпач. Можливо, саме тому

письменник так цінував у людях праці сприйнятливість до прекрасного,

здатність за будь-яких умов зберігати в душі світлі вогники творчості,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ