UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКазковість у творчості Івана франка (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3319
Скачало498
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Казковість у творчості Івана франка

 

Казка – поняття ширше, ніж жанр.

 

Володимир Пропп

 

Казка у Франковій творчості, та й загалом у художній літературі,

виступає не тільки як генологічна категорія (тобто самостійний жанр,

як-от більшість казок про тварин зі збірки “Коли ще звірі говорили”, або

ж домінантний чи рецесивний генологічний чинник у скомплікованих

жанрових структурах – казках – поемах, казках – драмах, казках – притчах

тощо), а й функціях паратексту (як компонент заголовкових і під

заголовкових структур) та факультативного елемента поетики, додаткового

(отже, не жанротвірного) образотворчого засобу. Тому слід розрізняти

власне казку як поняття генологічне й казковість, яке поняття

ейдологічне, як тип образності.

 

Казковість може виявлятися у художньому творі будь-якого жанру:

 

на рівні змісту: проблематика добра і зла, правди і кривди, ідея

невідворотної перемоги добра над злом, оптимістично-життєствердний

пафос, чарівно-героїчна, соціально-побутова та природописна тематика;

 

на рівні внутрішньої норми: у сюжетно-образній організації

твору-елементи казкової фантастики, тобто казкові події (ланцюги подій)

та персонажі (групи персонажів), казковий хронотоп (умовно-фантастичний,

метаісторичний; опозиція свого й чужого царства, ліс, як простір

небезпеки, роздоріжжя як ситуація виробу; у композиційній організації

(казкові зачини та кінцівки, трикратність дії, образ казкового

оповідача);

 

на рівні зовнішньої форми твору: мовностилістичні казкові формули і

кліше (ініціальні, медіальні, фінальні), типові казкові тропи і фігури

(гіперболи, літоти, персоніфікації; трикратні повтори, ампліфікації,

тощо).

 

Певна річ, усі часткові вияви казковості самі по собі не жанротвірні,

тільки стилетвірні. Одначе, вивчаючи казковість письменника як цілісну

естетичну систему, годі оминути і її периферійні, сказати б,

“прибережні” зони, де казка межує з неказкою, а казковість переходить у

неказковість. Тим більше не випадає зігнорувати тексти, заголовний

номінатив яких містить чітке авторське окреслення “казка” – навіть, якщо

й казкового в них немає.

 

Але дітей приваблюють дійсно казки – розважально-дидактичні. Зрештою, ці

тексти свідомо створюються для дітей. З урахуванням їхніх вікових

особливостей, духовних потреб та інтересів. Їхнє основне призначення –

зацікавити читача. На запитання оповідача з казки І.Франка “Байка про

байку”, навіщо діти слухають казки, якщо вважають їх неправдою, маленькі

слухачі здивовано відповіли: “Пощо слухали? – Бо цікаво!”

 

Та й справді, діти ніколи не слухатимуть того, що їх не захоплює, не

цікавить.

 

...Цікавим є те, що перебуває в проміжку двох крайностей – між порядком

і свободою, між достовірністю і неймовірністю, між логікою і парадоксом,

між системою і випадком”, - стверджує Михайло Епштейн і далі підсумовує,

що це гра між двома полюсами однієї модальності, можливим і неможливим.

Хоч у казках репрезентує правда і кривда, фантастика і реальність, життя

і смерть. Та найбільше цікавить дітвору не вимисел як такий, а

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ