КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ „Олімпія ” (експорт металопрокату)
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу з дисципліни
Основи ЗЕД
Виконати курсову роботу на тему Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ
“Олімпія”
Основні вихідні дані:
Варіант: прямий експорт
Об’єкт угоди: металопрокат
Базисна умова поставки (згідно Incoterms 2000): EXW
Валюта ціни: долар
Валюта платежу: долар
Умови платежу.
Вид: готівка
Форма: попередня оплата
Спосіб встановлення контакту з іноземним контрагентом: запит, вільна
оферта
Конкурентні матеріали: ЗТК
Додаткові вихідні дані
Стиль проведення переговорів – в залежності від ділової культури країни
контрагента
Форма проведення переговорів – особиста зустріч
Строк виконання курсової роботи_______
Дата отримання завдання_____________
Підпис студента:__________________
ЗМІСТ:
ВСТУП………………………………………………………….
………………………………………………………………
…………4
Розділ 1. СУТЬ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ
ОПЕРАЦІЙ……………………………………………………….
………………………………………………………………
………6
Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ “ Олімпія
”……………………………………………………………..
…………9
Розділ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗЕД ВАТ “ Олімпія
”……………………………………………………..16
Розділ 4. ПІДГОТОВКА І УКЛАДЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО
КОНТРАКТУ………..22
4.1. ВСТАНОВЛОННЯ КОНТАКТІВ З ІНОЗЕМНИМИ
ПАРТНЕРАМИ…………………………….. 22
4.2. ПРОРОБКА БАЗИСНИХ ТА ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ УМОВ
КОНТРАКТУ……………25
4.3.ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ КОНТРАКТУ………………………………………………………26
4.4. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ ТА УКЛАДАННЯ
КОНТРАКТУ………………………………….30
ВИСНОВКИ……………………………………………………….
………………………………………………………………
….31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………..
………………….32
ДОДАТКИ………………………………………………………..
………………………………………………………………
……33
ВСТУП
Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в
світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної
діяльності (ЗЕД), надання підприємствам і організаціям, що випускають
конкурентноздатну продукцію, права виходу на світовий ринок вимагають
нових підходів до управління ЗЕД. Тому вивчення різних аспектів
управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні
підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного
комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.
На думку ряду спеціалістів, поняття „зовнішньоекономічна діяльність”
(ЗЕД) з’явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р.
Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була
децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права
безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на
рівні господарських
суб’єктів.
Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку
XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин.
Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними
економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних
операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.
Сучасний етап розвитку світогосподарських зв’язків характеризується
розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі
швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням
науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча
концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює
тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку
міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.
Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст
міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами
виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст
ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).
В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері
сформувалось два поняття: “зовнішньоекономічні зв’язки” (ЗЕЗ) і
“зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД).
На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи
зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює
зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм,
організацій, підприємств, об’єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як
сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і
оперативно-комерційних функцій підприємства, пов’язаних з його виходом
на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.
Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути :
1.Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою
максималізації прибутку.
2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій
і обладнання.
3. Залученню інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва з
урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в
порівнянні з внутрішнім ринком.
4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва,
зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових
товарних ринках.
5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні
виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.
Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту
в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на
соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного
господарського суб’єкта.
ЗЕД — поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності:
зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування. міжнародне
науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне
співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.
Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами
зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт.
Формами виробничої кооперації — спільне виробництво на основі
спеціалізації – спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів.
підрядна кооперація та ін.
Мета курсової роботи:
Оцінити ЗЕД ВАТ „ Олімпія ”
Завдання курсової роботи:
Оцінити ефективність ЗЕД ВАТ „ Олімпія ”, встановити
контакти з новим партнером, підготувати проект контракту, провести
переговори та укласти його.
Розділ 1. СУТЬ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб’єкта господарської
діяльності України й іноземного суб’єкта господарської діяльності,
побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України,
так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних
операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу
обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності. Міжнародний
обмін товарами економічно до цільний для країн.
якщо на виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної
праці, ніж повинна була б витраті іти на виробництво товарів замість
імпортованих на суму. яка виручена від експорту.
Експорт – продаж товарів іноземним суб’єктам і господарської діяльності
і вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли
суб’єкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному суб’єкту
як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при
спільній господарській діяльності.
Реекспорт — продаж іноземним суб’єктам ЗЕД і вивіз за межі України
товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не
піддавалися переробці.
Імпорт — закупівля в іноземних суб’єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на
територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного
споживання установами й організаціями України, розташованими за її
межами.
Реімпорт – увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території
продукції, яка не піддавалася там переробці.
Транзит – переміщення товарів, вироблених за межами України через
територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній
території.
Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення.
Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає
здійснення певних видів комерційної діяльності табл 1, що складається з
окремих етапів і стадій, на кожному з яких вирішуються конкретні задачі
і виконуються формальності, що пов’язані з оформленням, пересиланням і
обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.
Таблиця 1.
Класифікація зовнішньоекономічних операцій.
№ Ознака класифікації Види операцій
1 За напрямками торгівлі. Експортні, імпортні. ре експортні, реімпорті,
транзиті.
2 За групами товарів. Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних і
продовольчих, непродовольчих товарів і тд.
3 За ступенем готовності товару до продажу. Поставка готової продукції,
вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткування і т.д.
4 Товарообмінні операції. Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої
продукції, переробка давальницької сировини й інші.
5 Торгівля науково-технічними досягненнями і надання послуг.
Купівля-продаж ліцензій, “ноу-хау”, інжиніринг, факторинг, оренда,
туризм, підряд, транспортування і інші.
6 Торговельно-посередницька діяльність. Консигнаційні, комісійні,
агентські, брокерські операції.
7 Торгівля змагального типу. Аукціони, біржова торгівля, міжнародні
торги.
Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розбивається на кілька
етапів і стадій:
1. Підготовчий етап:
° аналіз кон’юнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації
великими компаніями, можливості проникнення на цей ринок;
° вибір форми і методів роботи на ринку;
° вибір контрагентів;
° аналіз і розрахунок цін;
° рекламна кампанія.
2. Організаційний етап:
° встановлення контакту з потенційними контрагентами;
° підготовка і проведення переговорів;
укладання контракту.
3. Виконавчий етап:
° підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до
прийому товару (імпортером);
° оформлення документації:
° укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортних, і т.п.);
° врегулювання суперечок:
° здійснення розрахунків.
До основних відносяться операції, які здійснюються на розрахунковій
основі між безпосередніми учасниками цих операцій (контрагентами різних
країн). Це операції:
1) по обміну науково-технічними знаннями в формі торгівлі патентами,
ліцензіями, “ноу-хау”;
2) по обміну товарами в матеріально-речовій формі (експортно-імпортні
операції);
3) по обміну технічними послугами в формі консультативного і
будівельного інженіринга;
4) арендні, в тому числі лізингові;
5) по наданню консультаційних послуг в галузі інформації та
удосконалення управління;
6) по міжнародному туризму;
7) по обміну кінофільмами, телепрограмами та ін.
До допоміжних зовнішньоторгових відносяться операції:
1) по міжнародних перевезеннях;
2) транспортно-експедиторські;
3) по страхуванню вантажів;
4) по збереженню вантажів при міжнародних перевезеннях;
5) операції по міжнародних розрахунках та ін.
Допоміжні операції одержали назву операцій товаропросування,
тому що пов’язані з рухом товару до споживача. Зовнішньоторгові операції
мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першими
операціями, які склалися до появи грошових знаків, були операції обміну.
Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціями
купівлі-продажу, котрі переважають і в наші дні. Однак форми і види
зовнішньоторгових операцій продовжують розвиватися й вдосконалюватися.
Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ „ Олімпія ”
Згідно з законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.
04. 1991р.
ВАТ „ Олімпія ” як юридична особа є суб’єктом ЗЕД, та може самостійно, у
визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.
ВАТ „ Олімпія ” здійснює такі види ЗЕД:
Експортує металопрокат.
Імпортує сировину і матеріали.
Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.
ВАТ „ Олімпія ” є колективною власністю.
Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати “підприємство
колективної власності”) — це організаційно-правова форма підприємства,
заснованого на власності трудового колективу підприємства.
Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу
співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб’єкт права
колективної власності. Правосуб’єктність власника (у даному разі
колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з
правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу —
підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном
відповідно до свого статуту (статті 6, 20 і 21 Закону України “Про
власність”). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної
власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його
органи управління — вищий орган управління (загальні збори або
конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє,
— це об’єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники
і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.
Інакше визначає поняття колективного підприємства Закон України “Про
власність”, згідно з яким видів колективних підприємств стільки ж,
скільки суб’єктів права колективної власності названо в ст. 20 Закону
України “Про власність”: колективні підприємства (наприклад,
підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства
і не перетворене на інший вид; колективне сільськогосподарське
підприємство); акціонерне або інше статутне господарське товариство
(статті 25 і 26 Закону); виробничий кооператив (ст. 24 Закону;
підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян (наприклад,
профспілкове — ст. 28 Закону); підприємство релігійної організації (ст.
29 Закону); підприємство, створене господарським об’єднанням (ст. 27
Закону).
Поняття акціонерного товариства. Це так зване товариство
капіталів.
Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці
особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом
формування і функціонування статутного фонду товариства.
Акціонерним визнається засноване на установчому договорі
та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну
кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за
зобов’язаннями тільки майном товариства.; 3 визначення випливають
особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його
юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має
акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним
та/або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний
статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не
мають статусу емітента акцій. ^Акціонерне товариство є юридичною особою,
яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати
обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу
акцій акціонерні товариства формують свої статутні фонди, і збільшують
їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств
допускаються довільного продажу на умовах, визначених Законом України
“Про цінні папери і фондову біржу”, іншими актами про фондовий ринок.
По-третє, фізичні та юридичні особи. які придбали акції акціонерних
товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і
набувають статусу акціонерів. Права та обов’язки акціонерів визначені
статтями 1-0 і 11 Закону України “Про господарські товариства”, статтями
4, 5, 8 і 9 Закону України “Про пінні папери і фондову біржу”.
По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження
відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше — несуть
ризик відповідальності) за зобов’язаннями товариства тільки в межах
належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне
товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.
Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими
іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення
господарських об’єднань (участі в існуючих об’єднаннях). Акціонерне
товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх
майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати
інші права власника дочірнього підприємства. Законодавством передбачено,
що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці
реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в
Торгово-промисловій палаті України.
Види акціонерних товариств. За способом функціонування акцій закон
розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства. Акції відкритих
товариств можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і
шляхом купівлі-продажу на біржі (статті 6—8 Закону України “Про цінні
папери і фондову біржу”, ст. ЗО Закону України “Про господарські
товариства”). В закритому акціонерному товаристві акції розподіляються
між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або
купівлі-продажу на біржі. Засновники закритих акціонерних товариств до
дня скликання установчих зборів повинні внести не менш як 50 відсотків
номінальної вартості акцій.
Майно та майнові права в акціонерному товаристві.
Акціонерне товариство як суб’єкт і об’єкт права власності (майновий
комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою.
Майнова і фінансова структура акціонерного товариства становить
врегульовані правом відносини щодо об’єднання вкладів засновників та
учасників у статутний фонд товариства як колективну власність
акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди
товариства та виплати дивідендів на акції.
Правові основи майнових відносин в акціонерному товаристві загалом
врегульовані Законом України “Про власність”, який визначає товариство
суб’єктом права колективної власності, а також встановлює підстави
виникнення права зазначеної колективної власності. Поняття майна
акціонерного товариства використовується, зокрема, в ст. 24 Закону
України “Про господарські товариства”, відповідно до якої товариство
“несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства”.
Поняття “майно товариства” узагальнює всі види майна і майнових прав
цього суб’єкта права. Зміст його необхідно визначати згідно з правилами
ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні”. Під майном мають на
увазі всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального
призначення окремих видів майна це: основні фонди, оборотні кошти? інші
матеріальні цінності товариства.
Майно товариства юридичне відокремлено від майна власників товариства,
тобто акціонерів. Це майно є власністю саме товариства як юридичної
особи. Товариство у статусі суб’єкта права володіє, користується і
розпоряджається майном товариства, відокремлення якого здійснюється на
праві колективної власності. Юридично-технічною формою, яка постійно
відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський
баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Грошові кошти
товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах
банків.
Закон України “Про власність” визначає дві основні юридичні підстави
виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх
товариств є добровільне об’єднання майна засновників і учасників для
створення і діяльності товариства. Отже, однією з юридичних підстав
виникнення права колективної власності є умови відповідних договорів,
згідно з якими утворюється статутний фонд товариства (засновники вносять
свої вклади згідно з установчим договором акціонерного товариства, інші
акціонери — на умовах договорів купівлі-продажу акцій). Право
колективної власності виникає також у результаті перетворення державних
підприємств на акціонерні товариства, тобто в порядку прийняття
власником рішень про їх корпоратизацію і приватизацію. Державне
підприємство перетворюється на акціонерне товариство на підставі
спільного рішення трудового колективу і уповноваженого державного органу
про випуск акцій на всю вартість майна підприємства. Згідно з цим
рішенням створюється статутний фонд акціонерного товариства (ст. 25
Закону України “Про власність”). Рішення про продаж акцій (приватизацію
майна) такого товариства приймає орган приватизації, якому передаються
акції держави. В обох випадках виникає право колективної власності,
єдиним суб’єктом якого стає товариство як юридична особа.
Об’єкти права власності акціонерного товариства різні. Товариство
визнається власником, по-перше, майна, яке засновники і учасники згідно
з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається
вкладами засновників та учасників. З економічної точки зору вклади — це
фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства,
вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які
поділено статутний фонд.
Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна вартість та
кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета
діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних
товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів
до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно у
прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші
матеріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті.
Такий висновок випливає зі ст. 8 Закону України “Про цінні папери і
фондову біржу”, згідно з якою акції оплачуються у гривнях, а у випадках,
передбачених статутом акціонерного товариства, також в іноземній валюті
або шляхом передачі майна. Вклади у статутний фонд акціонерного
товариства в натуральній та нематеріальній формах підлягають оцінці у
гривнях (отже, і в акціях).
За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначається установчими
документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених у
натуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Ці правила
безпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних
осіб—акціонерів.
Вклади, які є майном державної власності, визначаються в нормативне
врегульованому порядку — згідно з Методикою оцінки вартості майна під
час приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України 22 липня 1998
р. .№1114. Це означає, що при створенні акціонерних товариств у процесі
корпоратизації й інших випадках діють загальні правила оцінки вкладів.
Сума випуску акцій товариства, що створюється на базі державного
підприємства, має відповідати сумі статутного фонду підприємства, яка в
даному разі визначається відповідно до зазначеної методики.
Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна, яке на підміну
від статутного фонду називається власним капіталом товариства. Це
виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи під продажу
облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під
державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі,
пожертвувань тощо.
Фонди акціонерного товариства — це передбачені нормами права види або
частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення.
Кожен фонд має певний правовий режим.
Статутний фонд. Законодавство не визначає поняття та призначення
статутного фонду акціонерного товариства. Виходячи зі змісту статей 13 і
24 Закону України “Про господарські товариства”, статутний фонд
акціонерного товариства можна визначити як колективну власність
акціонерів у майні товариства, яка засвідчує його майнову правоздатність
як суб’єкта права. Статутний фонд — одна з майнових гарантій
стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою ст. 24 Закону
України “Про господарські товариства” встановлено мінімальний розмір
статутного фонду акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250
мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної
плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Статутний
фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими
документами кількість акцій рівної номінальної вартості.
Оскільки статутний фонд у певному розумінні є неподільним майном
акціонерного товариства, закон імперативне регулює порядок його зміни —
збільшення або зменшення.
Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати
акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збільшується він у порядку,
встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,
зокрема, шляхом випуску нових акацій і реалізації їх за рахунок
додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це так
звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому самому
порядку, що й випуск акацій. Акціонери користуються переважним правом на
придбання
акцій додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного
фонду можна здійснювати також завдяки збільшенню номінальної вартості
вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття
рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції
загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення
статутного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства).
У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково
випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.
Збільшення статутного фонду — це зміна статуту, тому це питання
вирішують спеціальні загальні збори “з питання зміни статутного фонду
товариства” (ст. 40 Закону України “Про господарські товариства”).
Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості
випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини
акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного
фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про
зменшення статутного фонду приймається у такому самому порядку, як і про
збільшення.
Рішення товариства про зміну статутного фонду впливає на майнові
інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов’язане
відшкодувати власникові акцій збитки у зв’язку зі змінною статутного
фонду. Порядок відшкодування збитків мають визначати загальні збори з
питань зміни статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків
вирішує суд або арбітражний суд.
Для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими
видатками, товариство створює резервний фонд. Розмір цього фонду
встановлює законодавство. Він має бути не менше 25 відсотків статутного
фонду товариства. Резервний фонд формується за рахунок чистого прибутку
шляхом шорічно-го відрахування 3 відсотків прибутку до отримання
необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в
установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган
управління товариства.
Резервний фонд має цільове призначення, тому його кошти на
інші цілі не використовуються. Обов’язковим фондом у товаристві є також
фонд сплати дивідендів. Цей майновий фонд теж формується з чистого
прибутку товариства.
Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом товариства
(наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий фонд).
Майнові права в акціонерному товаристві. Купуючи акцію, акціонер
відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно акціонер
дістає специфічне право — право участі в акціонерному товаристві. Зміст
цього права визначено законами України “Про господарські товариства”
(статті 10, 11, 26, 29, 30, 33, 35, 36 і 38) та “Про цінні папери і
фондову біржу” (статті 4. 5, 8 і 9).
Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До
нього входять як майнові права та обов’язки акціонера, так і членські
(управлінські) права та обов’язки. До майнових прав акціонера належать
такі права:
• брати участь у розподілі прибутків товариства;
• отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;
• отримувати частку вартості майна товариства у разі його
ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які
належать акціонерові;
• розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим
способом у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом
товариства;
• заповідати акції у спадщину;
• купувати додатково випущені акції товариства.
Акціонер несе майнові обов’язки стосовно товариства. Він зобов’язаний
оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку та засобами,
передбаченими установчими документами товариства. Акціонер зобов’язаний
сплатити повну вартість акцій у строки, визначені установчими зборами,
але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати у
встановлений строк акціонер сплачує за час прострочення 10 відсотків
річних від суми простроченого платежу, якщо статут товариства не
передбачає іншої санкції. При несплаті платежів за акціями протягом
трьох місяців після встановленого строку платежу товариство має право
реалізувати ці акції в порядку, передбаченому статутом.
Акціонери несуть ризик відповідальності за зобов’язаннями товариства в
межах належних їм акцій. До членських (управлінських) та інших прав та
обов’язків акціонерів належать такі:
• входити у товариство і виходити з нього;
• брати участь у загальних зборах акціонерів;
• обирати і бути обраними до органів товариства: спостережної ради,
правління, ревізійної комісії;
• брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному статутом
товариства і законодавством;
• отримувати інформацію про діяльність товариства.
На вимогу акціонера товариство зобов’язане надавати йому річні баланси,
звіти, протоколи зборів. Акціонери зобов’язані: додержуватися установчих
документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших
органів управління товариства, не розголошувати комерційну таємницю та
конфіденційну інформацію про діяльність товариства, нести інші
обов’язки, передбачені законодавством та установчими документами.
Розділ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВАТ „ Олімпія”
Оцінку ефективності ВАТ „Олімпія” здійснюємо на основі бухгалтерських
звітів за 2004 – 2005 рр. Основні показники експортно-імпортних операцій
ВАТ „Олімпія” наведено в табл 2.
Таблиця 2.
Показники експортно-імпортної
діяльності ВАТ „Олімпія” протягом 2004– 2005р.
№ п/п Показники експортно-імпортної діяльності підприємства протягом
Звітний період
2004р. 2005р.
1 Контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн. 16378,83 14131,79
2 Акцизні збори, тис. грн. 35,09736 35,32952
3 Мито і митні збори, тис. грн. 76,04522 82,43599
4 Транспортні витрати, тис. грн. 1111,42 1295,415
5 Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн. 584,9584 588,8248
6 Складські витрати, тис. грн. 292,4785 117,7655
7 Експедиторські витрати, тис. грн. 280,7803 188,4245
8 Страхові витрати, тис. грн. 70,19472 47,10647
9 Інші витрати на ЗЕД, тис. грн. 58,49514 117,7655
10 Виробнича собівартість продукції, тис. грн. 38669,92 33649,69
11 Поза виробничі витрати, тис. грн. 5849,584 5888,25
12 Ціна імпорту, тис. грн. 11,69959 12,36499
13 Кількість імпорту, т. 2573,817 2355,299
14 Коефіцієнт кредитного впливу 1,196374 1,204339
15 Експортна виручка за умова надання комерційного кредиту, тис. грн.
73768,78 76051,34
Оцінку ефективності ВАТ „Олімпія” здійснюємо в такій
послідовності:
Визначимо накладні витрати в аналізованому і базовому році.
СН = СТ + СЗР + ССКЛ + СЕКСПЕД + ССТР + СІН (1),
де
СТ – транспортні витрати за базисом постачання, тис.грн.
СЗР – вантажно-розвантажувальні витрати, тис.грн.
ССКЛ – складські витрати, тис.грн.
СЕКСПЕД – експедиторські витрати, тис.грн.
ССТР – страхові витрати, тис.грн.
СІН – інші витрати на ЗЕД, тис.грн.
СН 2004=
1111,42+584,9584+292,4785+280,7803+70,19472+58,49514=2398,32706(тис.грн.
)
СН 2005
=1295,415+588,8248+117,7655+188,4245+47,10647+117,7655=2355,30177
(тис.грн.)
Витрати на імпорт в аналізованому та базовому році.
СЗТ ІМП = СК + СН + СА + СМ (2),
де
СК – контрактна вартість імпортної сировини, тис.грн.
СН – накладні витрати, тис.грн.
СА – акцизні збори, тис.грн.
СМ – мито і митні збори, тис.грн.
СЗТ ІМП 2004=16378,83+2398,32706+35,097+76,04522=18888,2996 (тис.грн.)
СЗТ ІМП 2005 =14131,79+2355,30177+35,32952+82,43599=16604,8572
(тис.грн.)
Виручка від експорту за готівку в аналізованому та базовому році.
ВРЕКС К
ВРЕКС Г = (3),
ККВ
де
ВРЕКС К – виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту,
тис.грн.
ККВ – коефіцієнт кредитного впливу, част.од.
73768,78
ВРЕКС Г 2004 = = 61660,3002(тис.грн.)
1,196374
76051,34
ВРЕКС Г 2005 = = 63147,7848 (тис.грн.)
1,204339
Виручка від імпорту в аналізованому та базовому році.
ВРІМП = ЦІМП х NІМП (4),
де
ЦІМП – середня ціна імпорту, тис.грн.
NІМП – кількість імпорту, т.
ВРІМП 2004= 11,69959*2573,817= 30112,6036(тис.грн.)
ВРІМП 2005 =12,36499*2355,299= 29123,2486 (тис.грн.)
Витрати на експорт в аналізованому та базовому році.
СЗТ ЕКС = СВИР + СПВ (5),
де
СВИР – виробнича собівартість, тис.грн.
СПВ – позавиробничі витрати, тис.грн.
СЗТ ЕКС 2004=38669,92+5849,584= 44519,504 (тис.грн.)
СЗТ ЕКС 2005 = 33649,69+5888,25= 34237,94(тис.грн.)
Прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році.
ПІМП = ВРІМП – СЗТ ІМП (6),
де,
ВРІМП – виручка від імпорту, тис.грн.
СЗТ ІМП – витрати на імпорт, тис.грн.
ПІМП 2004= 30112,6036-18888,2996= 11224,304(тис.грн.)
ПІМП 2005 = 39123,2486-16604,8572=12516,391 (тис.грн.)
Прибуток від експорту в аналізованому та базовому році.
ПЕКС = ВРЕКС Г – СЗТ ЕКС (7),
де
ВРЕКС Г – виручка від експорту за готівку, тис.грн.
СЗТ ЕКС – витрати на експорт, тис.грн.
ПЕКС 2004= 601660,3002-44519,504=17140,796(тис.грн.)
ПЕКС 2005 = 63147,7848-34237,94=28909,844(тис.грн.)
Експортно-імпортні витрати в аналізованому та базовому році.
ВЕКС-ІМП = СЗТ ЕКС + СЗТ ІМП (8),
де
СЗТ ЕКС – витрати на експорт, тис.грн.
СЗТ ІМП – витрати на імпорт, тис.грн.
ВЕКС-ІМП 2004 = 44519,504+18888,2996=63407,803 (тис.грн.)
ВЕКС-ІМП 2005=34237,94+16604,8572=50842,797 (тис.грн.)
Прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому та базовому
році.
ПЕКС-ІМП = ПЕКС + ПІМП (9),
де
ПЕКС – прибуток від експорту, тис.грн.
ПІМП – прибуток від імпорту, тис.грн.
ПЕКС-ІМП 2004=17140,796+11224,304= 28365,1 (тис.грн.)
ПЕКС-ІМП 2005 =28909,844+12516,391= 41426,235 (тис.грн.)
Ефективність ЗЕД в аналізованому та базовому році.
ПЕКС-ІМП
ЕЗЕД = х 100 (10),
ВЕКС-ІМП
де
ПЕКС-ІМП – прибуток від експортно-імпортних операцій, тис.грн.
ВЕКС-ІМП – пкспортно-імпортні витрати, тис.грн.
28365,1
ЕЗЕД 2004 = *100% = 44%
63407,803
41426,235
ЕЗЕД 2005 = *100% = 81%
50842,797
Отримані результати зводимо в табл 3.
Таблиця 3
Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності
ВАТ „Олімпія”
Показники Індекси Одиниці виміру Величина Відхилення
Аналізована 2005 Базова 2004 Абсолютне Відносне %
1 2 3 4 5 6 7
Ефективність ЗЕД ЕЗЕД % 81 44 37 184
Прибуток від експорто-імпортних операцій ПЕКС-ІМП тис. грн.
41426,235 28365,1 13061,14 146
Експортно-імпортні витрати ВЕКС-ІМП тис. грн. 50842,797 63407,803 -12565
80
Прибуток від експорту ПЕКС тис. грн. 28909,844 17140,796 11769,05 168
Прибуток від імпорту ПІМП тис. грн. 12516,391 11224,304 1292,087 111
Витрати на експорт СЗТ ЕКП тис. грн. 34237,94 44519,504 -10281,6 76
Витрати на імпорт СЗТ ІМП тис. грн. 16604,8572 18888,2996 -2283,44 87
Виручка від експорту за готівку ВРЕКС Г тис. грн. 63147,7848 61660,3002
1487,485 102
Віручка від імпорту ВРІМП тис. грн.. 29123,2486 30112,6036 -989,355 96
Коефіцієнт кредитного впливу ККВ част . од. 1,204339 1,196374 0,007965
100
Віручка від експорту за умов надання комерційного кредиту ВРЕКС К тис.
грн. 76051,34 73768,78 2282,56 103
Виробнича собівартість СВИР тис. грн. 33649,69 38669,92 -5020,23 87
Поза виробничі витрати СПВ тис. грн. 5888,25 5849,584 38,666 100
Середня ціна імпорту ЦІМП тис. грн. 12,36499 11,59969 0,7653 106
Кількість імпорту NІМП Т. 2355,299 2573,817 -218,518 91
Контрактна вартість сировини накладні витрати СК тис. грн. 14131,79
16378,83 -2247,04 86
Акцизні збори СА тис. грн. 2355,30177 2398,32706 -43,0253 98
Накладні витрати СН тис. грн. 35,32952 35,09736 0,23216 100
Мито і митні збори СМ тис. грн. 82,43599 76,04522 6,39077 108
Транспортні витрати за базисом постачання СТ тис. грн. 1295,415 1111,42
183,995 116
Вантажно-розвантажувальні витрати СЗР тис. грн. 588,8248 584,9584 3,8664
100
Складські витрати ССКЛ тис. грн. 117,7655 292,4785 -174,713 40
Експедиторські витрати СЕКСПЕД тис. грн. 188,4245 280,7803 -92,3558 67
Страхові витрати ССТР тис. грн. 47,10647 70,19472 -23,0883 67
Інші витрати СІН тис. грн. 117,7655 580,49514 -462,73 200
Згідно з табл. 3 можна побачити, що ефективність ЗЕД ВАТ „
Олімпія ” в аналізованому періоді (АП) ( 2005 р.) становило 81 % , а в
базовому періоді (БП) ( 2004 р.) склало 44% . Це означає , що в АП
ефективність ЗЕД на 37% більше за абсолютним відхиленням і за відносним
відхиленням становило 184 % , ніж у БП.
Ефективність ЗЕД залежала від експортно-імпортних витрат , що
становили в БП на 63407,807 тис.грн. , а в АП – 50842,797 тис.грн. , що
значить , що в АП витрати менші , за розрахунками абсолютного відхилення
, на 12565 тис.грн. , а за відносним відхиленням – на 80%.
Експортно-імпортні витрати залежали від витрат на експорт і
витрат на імпорт. Витрати на експорт в БП становили 44519,504 тис.грн. ,
а в АП – 34237,94 тис.грн. Витрати на експорт за абсолютним відхиленням
зменшилися в АП на 10281,6 тис.грн., а за відносним – на 76% .
Витрати на імпорт склали :
1) в БП – 18888,2996 тис.грн. ;
2) в АП – 16604,8572 тис.грн.
Також ефективність ЗЕД зросла за рахунок прибутку від
експортно-імпортних операцій , що складали в БП 28365,1 тис.грн., а в АП
41426,235 тис.грн., тобто абсолютне відхилення більше на 13061,14
тис.грн., а відносне відхилення склало 146%.
Прибуток від експортно-імпортних операцій зріс завдяки
прибутку від експорту і прибутку від імпорту. Прибуток від експорту в БП
становив 17140,796 тис.грн.,а в АП – 28909,844тис.грн., значить прибуток
від експорту в АП за абсолютним відхиленням більший на 11769,05 тис.грн.
ніж у БП , а за відносним становить в АП 168%.
Прибуток від імпорту теж збільшився за абсолютним відхиленням
на 1292,087 тис.грн. в АП і склало 111% за відносним відхиленням , тому
що в БП прибуток складав 11224,304 тис.грн., а в АП – 12516,391.
Прибуток від експорту відбувся за рахунок витрат на експорт і
виручки від експорту за готівку . Розрахунки витрат на експорт були
розглянуті вище .
Виручка від експорту за готівку в БП становила 61660,3002
тис.грн. , а в АП – 63147,7848 тис.грн. Збільшення в АП за абсолютним
відхиленням становить 1487,485 тис. грн., а за відносним – 102%.
Прибуток від імпорту залежав від виручки за імпорт і витрат
на імпорт. Витрати на імпорт були розглянуті вище. А виручка від імпорту
склала :
1) в БП – 30112,6036 тис.грн.;
2) в АП – 29123,2486 тис.грн.
Це означає , що в АП виручка від імпорту була менша . За
абсолютним відхиленням менша на 989,355 тис.грн., а за відносним – 96%.
Виручку від імпорту отримали за рахунок середньої ціни імпорту
та кількості імпорту. Середня ціна імпорту в БП склала 11,59969 тис.грн
., в АП-12,36499 тис.грн., а за абсолютним відхиленням в АП ціна
збільшилась на 0,7653 , а за відносним – на 106% .
Кількість імпорту в БП становила 2573,817т., а в АП 2355,299
т. За підрахунком абсолютного відхилення кількість імпорту зменшилась на
218,518 т., а за відносним – на 91% .
Виручка від експорту за готівку зросла завдяки виручці від
експорту за умов надання комерційного кредиту і коефіцієнту кредитного
впливу . В БП коефіцієнт кредитного впливу складав 1,196374 част.од., а
в АП – 1,204339 част.од. Коефіцієнт збільшився за абсолютним відхиленням
на 0,007965 част.од., а за відносним – на 100%.
Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту в БП
склала 73768,78тис.грн., а в АП – 76051,34 тис.грн. Значить в АП виручка
зросла за абсолютним відхиленням на 2282,56 тис.грн., а за відносним –
на 103%.
Витрати на експорт відбулися за рахунок виробничої
собівартості та позавиробничих витрат. Виробнича собівартість в БП
становила 38669,92 тис.грн., а в АП – 33649,69 тис.грн., за абсолютним
відхиленням в АП собівартість зменшилась на 5020,23 тис.грн., а за
відносним – на 87%.
Позавиробничі витрати становили в БП 5849,584 тис.грн. , а в
АП – 5888,25 тис.грн.. За абсолютним відхиленням витрати в АП
збільшилися на 38,666 тис.грн.,
а за відносним – на 100%.
Накладні витрати в БП складали на 2398,32706 тис.грн., а в АП
– 2355,30177 тис. грн., тобто за абсолютним відхиленням витрати в АП
зменшилися на 4302,53 тис. грн., а за відносним – на 98%.
Накладні витрати зменшилися в АП за рахунок :
1) транспортних витрат за базисом постачання ;
2) вантажно-розвантажувальних витрат ;
3) складських витрат ;
4) експедиторських витрат ;
5) страхових витрат ;
6) інших витрат.
Транспортні витрати за базисом постачання в БП складали
1111,42 тис.грн., а в АП становили 1295,415 тис.грн. За абсолютним
відхиленням в АП витрати збільшилися на 183,995 тис.грн., а за відносним
– 116%.
Вантажно-розвантажувальні витрати в БП становили 584,9584
тис.грн., а в АП становили 588,8248 тис.грн., значить в АП витрати
збільшилися. За абсолютним відхиленням витрати збільшилися на 3,8664
тис.грн., що за відносним становило 100%.
Складські витрати в АП зменшилися , тому, що в БП витрати
складали 292,4785 тис.грн., а в АП – 117,7655 тис.грн. Вони зменшилися
за абсолютним відхиленням на 174,713 тис.грн., а за відносним
відхиленням становило 40%.
Експедиторські витрати в БП становили 280,7803 тис.грн., а в
АП – 188,4245 тис.грн., експедиторські витрати теж зменшилися – за
абсолютним відхиленням на 92,3558 тис.грн., а відносне відхилення склало
67%.
Страхові витрати становили в БП 70,19472 тис.грн., а в АП – 47,10647
тис.грн., ці витрати зменшилися в АП .За абсолютним відхиленням
зменшилися на 23,0883 тис.грн., а відносне – 67%.
Інші витрати в БП склали 580,49514 тис.грн., а в АП – 117,7655 тис.грн.
За абсолютним відхиленням витрати в АП зменшилися на 462,73 тис.грн., а
відносне відхилення становило 200%.Витрати на імпорт в АП зменшилися
завдяки контрактній вартості сировини, накладним витратам , акцизним
зборам , миту і митним зборам.
Контрактна вартість сировини в БП становила 16378,83 тис.грн., а в АП –
14131,79 тис.грн. За абсолютним відхиленням вартість в АП зменшилась на
2247,04 тис. грн., а відносне відхилення склало 86%.
Акцизні збори в БП склали 35,09736 тис.грн., в АП – 35,32952 тис.грн. За
абсолютним відхиленням збори в АП збільшилися на 0,23216 тис.грн., а
відносне відхилення становило 100%.
Мито і митні збори в БП становили 76,04522 тис.грн., а в АП 82,43599
тис.грн., за абсолютним відхиленням мито і збори збільшилися на 6,39077
тис.грн., а відносне відхилення склало 108%.
Розділ 4. ПІДГОТОВКА І УКЛАДАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО КОНТРАКТУ
4.1. Встановлення контактів з іноземним партнером
Безпосередньому встановленню з потенційним контрагентом передувало
маркетингове дослідження зовнішнього ринку.
Метою цього дослідження було вивчення попиту на товар що випускається
підприємством та вибір країни контрагента. При виборі країни контрагента
бралися до уваги такі фактори:
політичні відносини з країнами контрагентами,
торгівельно-політичні умови,
транспортні умови,
умови платежу та кредиту,
правові питання, тощо.
Проаналізувавши зібраний матеріал для проведення експортної операції
країною контрагентом обираємо: Молдову.
Встановлення контакту з молдавським контрагентом
здійснюємо в такій послідовності (рис 1.):
Рис.2.Встановлення контакту з молдавською фірмою „TAМКО”.
Фірма„TAМКО”
м. Кишенів,
вул. Красная 7,
Молдова.
Оферта
м. Коломия
10 травня ц.р.
Відкрите акціонерне товариство „Олімпія”, пропонує Вам придбати на
умовах, перерахованих нижче, наступний товар:
Найменування товару: Металопрокат (труба 0 100 ).
Кількість: 200 тон.
Ціна: 400 доларів за тону.
Загальна сума: Вісімсот тисяч доларів.
Умови поставки: Франко-завод, пункт відправлення зазначений продавцем.
Умови оплати: безвідзивний документарний акредитив, що відкривається на
60 днів на користь ВАТ „ Олімпія ” протягом 10 днів з дати отримання
нашого повідомлення про готовність товару до відвантаження, з виконанням
в АКБ „Приват банк”, м.Коломия. Платіж здійснюється проти надання
наступних документів:
рахунку-фактури;
відвантажувальної специфікації;
транспортної накладної;
Строк поставки: червень ц.р.
Дія оферти: оферта тверда, строк дії – 5 днів з дати відправлення.
Голова правління ВАТ„ Олімпія” О.О.Барабохін
Рис.2.Тверда оферта для встановлення контакту.
4.2. Встановлення контактів з іноземним партнером
На основі телефонних переговорів ВАТ „Олімпія” та фірми „ТАМКО” було
узгодженню, що проект контракту буде готувати Продавець.
Також були визначені усі основні статті та умови майбутнього контракту.
До визначених статей відносять:
ПРЕАМБУЛА
1. ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ
2. ЦІНА ТА ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ КОНТРАКТУ
3. СТРОКИ ТА УМОВИ ПОСТАВКИ
4. ОПЛАТА
5. ЯКІСТЬ
6. ГАРАНТІЯ
7 ФОРС-МАЖОР
8. АРБІТРАЖ ТА КЕРІВНИЙ ЗАКОН
9. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
10. КОНТРАКТ В ЦІЛОМУ
11 ІНШІ УМОВИ
12. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН
4.3. Пророка базисних та валютно-фінансових умов поставки
Згідно з проекту контракту базовою умовою поставки є:
EXW Франко-завод (місце зазначене)
«Франко-завод» означає, що зобов’язання продавця щодо поставки
вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму
підприємстві (тобто на заводі, складі, фабриці і т.д.) Зокрема,
продавець не відповідає за вантаження товарів на надані покупцем
транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не
домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв’язку з
перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким
чином, це правило передбачає мінімальні зобов’язання для продавця. Його
не слід використовувати, якщо покупець не може прямо або посередньо
виконати експортні формальності. За таких обставин слід використовувати
термін РСА.
А. ВАТ „Олімпія” зобов’язане:
А.1. Поставка товару відповідно до договору.
Поставити товар у відповідності з умовами договору купівлі-продажу з
наданням торгового рахунку-фактури або еквівалентного йому електронного
повідомлення, а також будь-якого іншого свідоцтва відповідності, яке
може бути потрібним за договором.
А.2. Ліцензії, дозволи і формальності.
На прохання покупця посприяти уповні останньому на його ризик і за його
рахунок одержанні експортної ліцензії або іншого дозволу державних
органів, потрібних для вивозу товару.
А.3. Договір перевезення і страхування.
а) Договір перевезення.
Немає зобов’язань.
б) Договір страхування.
Немає зобов’язань.
А.4. Поставка.
Надати товар у розпорядження покупця в зазначений, у договорі термін у
пункті поставки у тому місці, яке визначене у договорі, або, якщо такий
пункт чи строк не визначенні, то в місці й у час, які не є визначеними
для поставки таких товарів.
А.5. Перехід ризиків.
Відповідно до положення пункту Б.5 нести всі ризики загибелі або
пошкодження товару до моменту, коли товар наданий у розпорядження
покупця відповідно до пункту А.4.
А.6. Поділ витрат.
Згідно з положеннями пункту Б.6 нести всі ризики по товару до моменту,
коли товар наданий у розпорядження покупця відповідно до пункту А.4.
А.7. Повідомлення покупця.
Завчасно повідомити покупця про те, коли і де товар буде наданий у
розпорядження покупця.
А.8. Доказ доставки – транспортний документ або еквівалентне
електронне повідомлення.
Немає зобов’язань.
А.9. Перевірка, упаковка, маркування.
Нести витрати, викликані перевіркою товару (наприклад, перевірка якості,
вимірювання, зважування, підрахунок), необхідною для поставки товару в
розпорядження покупця.
Забезпечити за свій рахунок упакування, за винятком випадків, коли у
даній галузі торгівлі товар, який є предметом договору, звичайно
прийнято відправляти без упаковки, що потрібна для перевезення товару
тою мірою, якою обставини, що стосуються перевезення (наприклад, вид
транспорту, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення
договору купівлі-продажу, Упаковка повинна мати відповідне маркування.
А.10. Інше маркування.
На прохання покупця посприяти уповні останньому на його ризик і за його
рахунок в одержанні документів або еквівалентних електронних
повідомлень, які видаються у країні поставки або передані в цю країну й
(або) країну походження товару, що можуть бути потрібними покупцю для
вивозу й(або) ввозу товару, а в окремому випадку для транзитного
перевезення через треті країни.
Надати покупцеві, на прохання, останнього, потрібну інформацію щодо
одержання страховки.
Б. Фірма „ТАМКО” зобов’язана:
Б.1. Сплата ціни.
Сплатити ціну, передбачену в договорі купівлі-продажу.
Б.2. Ліцензії, дозволи і формальності.
Одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-яку імпортну ліцензію або
дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності по вивозу й
ввозу товарів, а в окремому випадку – для транзитного перевезення через
треті країни.
Б.3.Договір перевезення.
Немає зобов’язань.
Б.4. Прийняття поставки.
Прийняти поставку товару, як тільки останній буде наданий у
розпорядження покупця відповідно до пункту А.4.
Б.5. Перехід ризиків.
Нести всі ризики загибелі або пошкодження товару від моменту, коли він
наданий у розпорядження покупця відповідно до пункту А.4. У випадку,
якщо покупець не може надати повідомлення відповідно до пункту Б.7,
нести всі ризики загибелі або пошкодження товару, починаючи з погодженої
дати або дати закінчення будь-якого строку, вказаного для прийняття
поставки, але за умови, що товар був придбаний за договором, тобто
виразно відокремлений або іншим чином позначений як товар, що є
предметом даного договору.
Б.6. Поділ витрат.
Нести всі витрати по товару з моменту, коли він наданий у розпорядження
покупця відповідно до пункту А.4. Сплачувати всі додаткові витрати,
викликані неспроможністю прийняти поставку товару після того, як товар
відданий в його розпорядження, або дати відповідне повідомлення згідно з
пунктом Б. 7, але за умови, що товар був належним чином придбаний за
договором, тобто виразно відокремлений або іншим чином позначений як
товар, що є предметом даного договору.
Нести витрати по сплаті всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а
також витрати по виконанню митних формальностей, оплачуваних під час
вивозу і ввозу товару, а в окремому випадку – для їх транзитного
перевезення через треті країни.
Відшкодувати всі витрати і збори, що їх зазнав продавець при наданні
допомоги згідно з пунктом А.2.
Б.7. Повідомлення продавця.
У випадку, що покупець має право визначити час у межах установленого
строку й(або) місце прийняття поставки, – завчасно повідомити продавця.
Б.8. Доказ поставки – транспортний документ або еквівалентне
електронне повідомлення.
Дати продавцю відповідне свідоцтво про поставку.
Б.9. Перевірка товарів.
Нести всі витрати, якщо не застережене інше, по передвідвантажувальній
перевірці (включаючи перевірку, яку вимагає влада країни експорту).
Б.10. Інші зобов’язання.
Нести всі витрати і збори, що виникли при одержанні документів або
еквівалентних електронних повідомлень, згаданих у пункті А. 10. і
відшкодувати всі витрати і збори, яких зазнав продавець при наданні
допомоги відповідно до цього пункту.
Згідно з проекту контракту, валютою ціни і валютою платежу буде долар.
Формою розрахунків є авансовий платіж (попередня оплата), який
здійснюється за допомогою банківського переказу.
Банківський переказ – це розрахункова операція, яка здійснюється між
банками на підставі вказівок підприємства, що переказує кошти.При цьому
один банк дає іншому наказ сплатити (зарахувати на рахунок)зазначену
кількість грошових коштів бенефіціару за умови подання ним відповідних
документів. Переказувач коштів дає інструкції своєму банку про умови
сплати переказу. У банківській практиці такий наказ називається
платіжним дорученням. Здійснення банківського переказу з наданням
відповідних документів на вже відвантажену продукцію можна зобразити
схематично (рис.3).
Рис.3 Форма розрахунку банківським переказом.
1) Передача документів за умовами контракту;
2) Надання вказівки банку про перерахування коштів;
3) Повідомлення (авізування) банку експортера про надходження коштів;
4) Авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.
За зазначеною формою розрахунку здійснюються:
авансові платежі (попередня оплата);
сплата коштів за товарними документами;
сплата коштів за товар після його отримання;
сплата коштів за послуги арбітражу;
сплата коштів за штрафи, вимоги;
погашення заборгованості за рахунками;
сплата коштів за перерозрахунками;
сплата коштів за векселями, чеками тощо.
У кожному контракті мають бути чітко та однозначно визначені умови
проведення розрахунку.
Якщо контрактом передбачається попередня сплата коштів (авансування),
визначаються умови авансового платежу;сума або його частка в загальному
платежі, валюта, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.
Якщо контрактом передбачено банківський переказ після відвантаження
товару, мають бути визначені такі умови: сума платежу, валюта платежу,
умови перерахування коштів, термін платежу тощо. Недоліком використання
зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є те, що
затримується в часі надходження виручки до експортера.
Банківський переказ є найпоширенішою формою безготівкових розрахунків і
має такі переваги для експортера та імпортера: технологічна простота
його здійснення, короткі строки розрахунків(існуючі системи переказу
коштів дозволяють доставити, наприклад, американські долари в будь-яке
місце планети за три доби незалежно від того, чи має банк
кореспондентські рахунки за кордоном, чи ні ), порівняно невисокий
розмір оплати послуг банку.
4.4. Проведення переговорів та укладання контракту
Після того, як ми встановили контакт з фірмою „ ТАМКО”, нами був
складений попередній контракт. Для вирішення всіх питань та усунення
можливих розбіжностей була проведена особиста зустріч між ВАТ „ Олімпія”
в особі Голови правління О.О. Барабохіна та представником фірми „ ТАМКО”
в особі Директора А.І. Донцова на підприємстві „Олімпія”.
Перед зустріччю кожна із сторін готується до неї. Наша сторона виробила
тактику проведення переговорів, можливий розподіл ролей учасників,
послідовність викладення питань що цікавлять, підготували довідкові та
інші матеріали що будуть потрібні під час переговорів, розробили шляхи
розв’язання розбіжностей та претензій, підготували можливі відповіді на
питання партнера.
При проведенні переговорів представники фірми „ ТАМКО” розглянули
предмет майбутнього контракту, а також затвердили базу договірних цін.
Затвердили, що контракт буде підписаний як на українській так і на
молдавській мовах.
Представники обох фірм ретельно вивчили кожну статтю попереднього
контракту. Переважно у всіх питаннях знайшли згоду, але в деяких виникли
непорозуміння, які були вирішенні шляхом порозуміння. Особливо була
зосереджена увага на статі: „Поставки”. Сторонами було узгоджено штрафні
санкції за невиконання обов’язків, також були внесені поправки до
попереднього контракту. Було проведено об’єктивне вивчення взаємних
аргументів сторін та знайдені на цій основі взаємоприйнятні рішення.
В результаті переговорів сторони уклали спільний проект контракту в
якому була врахована фактична домовленість якої ми досягли під час
переговорів.
Також було визначено, що контракт роздруковує у двох оригіналах на
українській та молдавській мовах фірма Продавця. З оригіналів контракту
роблять по три примірники копій. Контракт підписують зазначені у
договорі відповідальні особи. Контроль за виконанням умов контракту
покласти на начальника зовнішньоекономічного відділу В.А. Качаткова.
Укладений сторонами контракт (див. Додаток А) .
ВИСНОВОК
ВАТ „ Олімпія ” займається ЗЕД імпортуючи сировину з закордону і
реалізуючи частину продукції на зовнішній ринок.
Оцінка ефективності ЗЕД показала, що ефективність зросла 37%, це
зростання спричинене:
Збільшенням прибутку від експортно-імпортних операцій,
Зменшенням експортно-імпортних витрат,
Правильною та ефективною маркетинговою стратегію,
Оперативній організації та взаємодії між відділами,
Врахуванні досвіду західних та пострадянських підприємств,
Врахуванням останніх досягнень у менеджменті ЗЕД.
В поточному році, фірма ВАТ „Олімпія ” уклала угоду з молдавською фірмою
„ ТАМКО ” на поставку металопрокату.
Для контакту між сторонами було використано запит, та тверду оферту.
Сторони провели переговори, усунули непорозуміння і підписали контракт
на продаж 200 тон металопрокату на умовах „Франко-завод” (EXW).
Ефективність ЗЕД зросла на 37%, що є найкращім доказом ефективної та
правильної роботи підприємства. Аналіз також показав здатність ВАТ
„Олімпія” підвищувати якісь продукції при зменшенні витрат на
виробництво.
Метою цієї курсової роботи було оцінити ЗЕД ВАТ „Олімпія”. Для цього ми
використовували показники експортно-імпортної діяльності підприємства,
займались дослідженням ринку, встановлювали контакти з іноземними
партнерами.
Завданням курсової роботи було оцінити ефективність ЗЕД ВАТ „Олімпія”,
встановити контакти з новим партнером, підготувати проект контракту,
провести переговори та укласти його. Детальний аналіз показників
експортно-імпортних операцій показав динаміку показників, причини та
наслідки переміщення в той чи інший бік. Було встановлено контакт з
фірмою імпортером, в даному випадку фірмою „TAМКО”, при цьому
використовувались такі документ як тверда оферта. Сторони домовилися, що
контракт буде розроблений експортером, тобто ВАТ „Олімпія”. Підчас
розробки контракту у сторін виникли непорозуміння, які були вирішені
шляхом переговорів. При розробці контракту широко застосовувались
рекомендації та базові умови поставки „Інкотермс 2000”. Слід також
врахувати, що було досліджено питання фінансових розрахунків між
сторонами, після переговорів було вирішено що оплата буде проводитись за
допомогою попередньої оплати.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. За заг.ред.
А.І. Кредісова. – К.,1997 – 448с.
2 Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності .К. Фінансист, 2000 – 634с.
3.Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
підприємства:” Навч.посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 172с.
4. Герчикова И.Н. Международное комерческое дело. – Учеб. для узов. –
М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 671 с.
5. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності .
Підручник. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 544с.
6. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля:
Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 448с.
7.Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній
діяльності підприємства: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 304с.
8.Н.Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч.посіб. –
К.: КНЕУ, 2002. – 392с.
9.Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 Вісник
Верховної Ради України. – 1991. – №29.
10.Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів):
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України
від 06.09.2001р., №201.
Закон України “Про власність”.
Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”.
Закон України “Про господарські товариства”.
PAGE
PAGE 34
Підготовка проекту контракту.
Отримавши тверду оферту, молдавська фірма „TAМКО” ознайомиться з її
змістом, і у разі згоди з умовами твердої оферти готує і відправляє ВАТ
„Олімпія” письмове підтвердження.
Підготовка та відправлення фірмі “ТАМКО” твердої оферти
Молдавська фірма “ТАМКО” відсилає ВАТ “Олімпія” запит
Банк імпортера
Банк експортера
ВАТ “Олімпія”
Фірма “ТАМКО”
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
