Реферат на тему:
Профілактика акушерських та гінекологічних хвороб тварин
Усі тварини, в тому числі й сільськогосподарські, мають здатність до
відтворення собі подібних, завдяки якій підтримується відповідна
чисельність поголів’я та певний рівень виробництва продукції
тваринництва. Відтворної здатності тварини набувають з досягненням
статевої зрілості, тобто коли в їх організмі вже виробляються гамети
(яйцеклітини та спермії), сформувалися статеві рефлекси і самка при
спаровуванні чи штучному осіменінні може запліднитися, виношувати плід і
народжувати його.
Час настання статевої зрілості залежить від кліматичних та географічних
факторів, умов догляду, утримання та годівлі тварин, їх виду та породи.
Повноцінна годівля і належний догляд можуть сприяти прискоренню
статевого дозрівання тварини і навпаки, якщо цих умов не дотримуватись.
З настанням статевої зрілості самки в її яєчниках періодично дозріває
один-два, а в багатоплідних тварин до 35-40 фолікулів (і розміщених у
них яйцеклітин), зростає кількість вироблених статевих гормонів, що
викликає відповідні зміни у статевій системі та цілому організмі самки.
Ці зміни повторюються періодично через притаманний кожному організму
період часу, тобто, мають циклічний характер. Змінюється відповідно і
поведінка тварин — від стану збудження до гальмування. Комплекс
фізіологічних і морфологічних змін, що періодично відбуваються у
статевій системі і в поведінці самки, називають статевим циклом.
Професор А.П. Студєнцов виділив у статевому циклі три стадії: збудження,
гальмування та врівноваження.
Стадія збудження характеризується такими ознаками, як тічка, загальне
збудження, охота і овуляція.
Тічка з’являється першою і проявляється в почервонінні та набуханні
статевих губ, слизової оболонки присінка піхви, власне піхви, матки та
яйцепроводів, шийка матки при цьому відкривається і крізь неї та статеву
щілину виділяється назовні слиз, спочатку чистий, прозорий, в’язкий, а
під кінець тічки — каламутний. Триває тічка у корів 3-5, а у кобил — до
20 діб.
На другу добу ознаки тічки починають супроводжуватися загальним
збудженням, яке проявляється в неспокої тварини, лякливістю, іноді —
злості, зменшенні апетиту та удою. Вона стрибає на інших самок чи на
самця, не забороняє їм стрибати на себе, але не допускає садки на себе
самця.
Вівці у стані статевого збудження проявляють занепокоєння, тупотять
ногами, намагаються наблизитись до барана, ходять за ним групами.
У кобил загальне збудження буває найсильнішим, вони неспокійно реагують
на крик, шум та інші подразники, проявляють злосливість та лоскотливість
при чищенні.
Свиноматка в стані статевого збудження вертиться у станку, виглядає із
станка.
Через 10-12 годин у корів, що перебувають стані статевого збудження,
з’являється охота — позитивна реакція на самця, що триває 10-23 години.
Самка намагається наблизитися до самця, приймає позу для статевого акту,
допускає садку на себе, спостерігаються часті сечовиділення з подальшими
ритмічними скороченнями статевих губ. Це найкраща пора для осіменіння.
Охота у кобил триває від двох до 12 діб. При іржанні жеребця така кобила
проявляє неспокій, піднімає голову, “пряде вухами”, повертається у бік
джерела, іноді підіймає хвіст, розставляє задні кінцівки. У неї
проявляються ритмічні скорочення статевих губ, часті сечовиділення.
Ознакою появи статевої охоти у свиноматки є рефлекс нерухомості. Вона
спокійно стоїть у присутності кнура, допускає садку на себе. Вона також
спокійно реагує, коли покласти їй руку на спину чи навіть сісти на неї.
Охота у овець триває 20-60 годин.
Овуляція — лопання дозрілого фолікула в яєчнику та виділення з нього
яйцеклітини у лійку яйцепроводу — настає у корів через 15 годин після
закінчення охоти, у кобил — у розпалі охоти, у свиней — через 25-40
годин після появи рефлексу нерухомості і розтягується до 8 діб. У овець
овуляція настає в кінці охоти.
Середня тривалість статевого циклу у корів (від овуляції до овуляції)
становить 18-22 дні. Після отелення стадія збудження з’являється у корів
на 18-25-й день. У кобил статевий цикл триває 19-22 доби, після
вижеребки статева циклічність поновлюється на 5-12? у добу. Статевий
цикл у свиней становить 18-21 добу. Стадія збудження настає як правило,
на 5-й день після відлучення поросят. Тривалість статевого циклу у овець
? 14-19 діб. Після окоту статева циклічність поновлюється у них на
15-30?у добу, але вигодовування ягнят і підвищена температура довкілля
гальмують статевий цикл. Лише із зниженням навколишньої температури він
поновлюється.
В яєчнику на місці фолікула, що овулював, формується жовте тіло —
тимчасова залоза внутрішньої секреції, яка виробляє гормон прогестерон,
котрий гальмує статеву циклічність. У зв’язку з цим згасають ознаки
статевого збудження. І якщо запліднена тварина запліднилася, то жовте
тіло зберігатиметься впродовж усієї вагітності і оберігатиме її. Якщо ж
запліднення не відбулося, то вже через 15-18 днів жовте тіло втрачає
свою активність, у яєчнику дозріває новий фолікул і статеві органи самки
знову готуються до запліднення яйцеклітини та нової вагітності.
У вагітних самок статеві цикли припиняються і поновлюються лише по
закінченні післяродового періоду. Проте статева зрілість у тварин настає
порівняно рано ? до завершення загального росту та фізіологічної
(племінної) зрілості тварини (табл. 16.9). Тому осіменяти таких тварин і
використовувати їх для відтворення поголів’я надто рано, оскільки це
може негативно вплинути на перебіг вагітності та розвиток плода.
Табл. 16.9. Вік настання статевої зрілості та зрілості тіла у свійських
тварин
На статеву функцію тварин впливає ряд ендогенних та екзогенних чинників,
котрі часто бувають причиною акушерських і гінекологічних захворювань.
Вагітність — фізіологічний стан організму самки, в утробі якої
розвивається плід. Починається вагітність із запліднення, а закінчується
родами. Вагітність буває одноплідною (у корів, кобил) і багатоплідною (у
свиней), фізіологічною та патологічною. Дані щодо тривалості наведені в
таблиці 16.10.
16.10. Тривалість вагітності у різних тварин
Плід, що розвивається в утробі матері, отримує всі необхідні речовини
для свого росту та розвитку з материнської крові, тому раціони для
вагітних тварин повинні складатися з доброякісних кормів і містити всі
необхідні поживні речовини.
Важливе значення має правильне утримання та догляд за тваринами.
Приміщення для них мають бути чистими, просторими, світлими, добре
вентильованими. Вагітні тварини повинні користуватися моціоном на
свіжому повітрі. Важливу роль для правильної організації годівлі,
догляду та утримання вагітних тварин має своєчасна діагностика
вагітності. Нині це роблять ректальним методом (промацуванням через
пряму кишку) через 2,5 місяця після осіменіння, за допомогою
ультразвукової (сонографічної) діагностики — з 30-го дня після
запліднення, або за даними гормонального дослідження крові чи молока, за
вмістом гормону жовтого тіла — також починаючи з другого місяця
тільності. З другої половини вагітності її можна діагностувати за
зовнішніми ознаками — зміною контурів черевної стінки, шляхом
промацування плода через черевну стінку чи, нарешті, прослуховування
через неї пульсу плода.
Порушення правил утримання, догляду, годівлі та експлуатації вагітних
тварин негативно позначається на фізіологічному стані тварини, її
імунобіологічній реактивності, буває причиною виникнення різноманітних
захворювань вагітних тварин у вигляді:
набряків тіла вагітних (шкіри, вим’я, нижньої черевної стінки і тазових
кінцівок), що виникають у корів, рідше ? у кобил, у другій половині
вагітності внаслідок згодовування їм великої кількості соковитих кормів,
нестачі в них мінеральних речовин, відсутності моціону, що призводить до
розладів водного та мінерального обміну, захворювань серця, печінки,
нирок;
залежування вагітних — ураження нервово-м’язового та зв’язкового апарату
крупа та задніх кінцівок при біологічно неповноцінній годівлі тварин,
внаслідок чого тварині важко підійматися чи вона взагалі не встає;
випадіння піхви в результаті адинамії та гіподинамії, надмірного нахилу
підлоги в стійлі та неповноцінної годівлі, що обумовлює розслаблення
фіксуючого апарату статевих органів і випадіння піхви за межі статевої
щілини;
переривання вагітності (аборт) з наступним розсмоктуванням зародка,
муміфікацією плода, його мацерацією (гнійним розм’якшенням) чи гнильним
розкладом, зігнанням з матки мертвого чи недоношеного плода. Виникають
аборти, коли на згадані вище причини накладається дія інфекції, або вони
супроводжуються розвитком катарального чи гнійно-катарального
ендометриту, проникненням у тканини плода гнильних мікробів.
Для нормального перебігу у тварин вагітності, запобігання згаданих
ускладнень їх необхідно забезпечувати повноцінною годівлею, утримувати в
просторих, чистих приміщеннях, забезпечувати активним моціоном. Не
допускати згодовування примерзлих, прокислих кормів. В кінці вагітності
в організмі самки настають певні зміни, що свідчать про наближення
родів. Це ? розслаблення зв’язок тазу “западання крижів”, збільшення та
набрякання статевих губ, розрідження шийкового слизу і звисання його з
піхви у вигляді слизового шнура; збільшення молочної залози та поява у
ній за 1-3 дні до родів молозива; дрібні тварини готують “гніздо” для
родів.
Роди — фізіологічний процес виведення з організму матері дозрілого
живого плода разом з плідними оболонками та плідними водами. Роди
здійснюються в результаті скорочень мускулатури матки (перейми) та
черевного преса (потуги), між якими бувають короткі паузи. Плід під час
родів повинен займати певне положення (звичайно поздовжнє), верхню
позицію (спиною догори), скеровуватися до виходу головою чи тазовими
кінцівками при нормальному (витягнутому) розміщенні грудних кінцівок та
хвостика (на витягнутих тазових кінцівках). У всіх інших випадках — при
поперечному чи вертикальному положенні плода, нижній чи боковій позиції,
спинному чи черевному передлежанні, неправильному членорозміщенні роди
будуть патологічними і без ветеринарної допомоги не можуть завершитися
самостійно.
Процес родів поділяють на три стадії: підготовчу або стадію розкриття
шийки матки; стадію виведення плода чи власне родів; послідову стадію.
16.11. Тривалість стадій родів у окремих видів тварин
Основні правила ведення родів. Збереження життя матері та плода тварині
подається разова допомога, для чого необхідно: суворо дотримуватися
вимог асептики та антисептики; як правило роди відбуваються без
втручання людини, зусиллями роділлі, родову допомогу надають лише у
випадку затягування родового процесу, неможливості їх самостійного
завершення; перед наданням допомоги необхідно дослідити роділлю, її
загальний стан та стан родових шляхів; витягувати плід можна лише після
вклинювання його в родові шляхи, робити це можна лише під час перейм і
потуг; у випадках, коли роди затягуються і в родових шляхах не
з’являється плід або виступають лише окремі його органи, треба дослідити
розміщення плода, його положення, позицію, передлежання й
членорозміщення, а також встановити, чи живий плід (промацуючи у нього
пульс, перевіряючи наявність больового рефлексу і рефлексу ссання); якщо
після лопання плодового міхура нормально розміщений плід затримався у
родових шляхах, то, потягуючи за ніжки й голову, допомагають його
вивести, зусиллями не більше 2-3 чоловік; якщо під час дослідження
родових шляхів виявиться неправильне положення плода, позиція,
передлежання чи членорозміщення, то їх необхідно виправити,
відштовхнувши для цього плід у матку, попередньо наклавши на його
передлежачі органи акушерські петлі; у разі сухості родових шляхів для
полегшення виведення плода доцільно змастити їх вазеліном чи олією,
ввести в порожнину матки декілька літрів вазелінового масла, відвару
насіння льону, рису чи крохмалю; щоб поліпшити надання допомоги, зняти
потуги, що перешкоджають здійснити рододопомогу, можна застосовувати
сакрально-епідуральну анестезію, новокаїнову блокаду тазового сплетіння,
за В.І. Завірюхою, А.Д. Ноздрачовим, чи надплевральну блокаду, за В.В.
Мосіним; якщо неможливо витягнути плід з родових шляхів, роблять кесарів
розтин або фетотомію (розрізання плода); не можна розрізати живий плід:
по-перше, це негуманно, а по-друге, під впливом больових подразнень він
може перфорувати матку; умертвляють плід шляхом перерізання великих
судин; надаючи родову допомогу, треба постійно стежити за станом
роділлі, її серцевою діяльністю та диханням; по закінченні родової
допомоги треба провести повторне акушерське обстеження роділлі для того,
щоб переконатися, що у матці не залишилося більше плодів, і ввести в її
порожнину антимікробні та протизапальні засоби.
Часто патологічні роди виникають внаслідок таких неправильних
взаємовідносин між плодом та тазом матері: невідповідності розмірів
плода і тазової порожнини матері (вузький таз, перерозвиток чи
виродження плода); неправильне положення плода (поперечне чи вертикальне
з черевним чи спинним передлежанням); неправильна позиція плода (нижня
чи бокова при головному або тазовому передлежанні); неправильне
членорозміщення плода при головному чи тазовому передлежанні (завороти
голови в різні боки, згинання грудних чи тазових кінцівок у різних
суглобах, неправильне розміщення хвоста). Всі ці випадки вимагають
кваліфікованого втручання для усунення зазначених причин та виведення
плода відповідними методами. Якщо зробити цього не вдається виправлення
застосовують фетотомію або кесарів розтин.
Відразу після народження теляти чистою серветкою звільняють його ніздрі,
рот та очі від слизу. Якщо пуповина обірвалася сама, то занурюють її
куксу в скляночку з 5%-ним спиртовим розчином йоду чи 5%-ним розчином
карболової кислоти або іншим асептичним розчином. Якщо пуповина не
обірвалася, то у поросят, ягнят, козенят і інших дрібних плодів пальцями
однієї руки її стискають на відстані 4-6 см від пупкового кільця, а
другою рукою її обривають.
Щодо новонароджених телят і лошат, то з ними поступають так само або
накладають на необірвану пуповину дві лігатури — на 8-10 см від
пупкового кільця і на 3-4 см нижче та розрізають між ними пуповину.
Обтирають шкіру теляти сомом’яним жмутом чи серветкою або дають його
облизати корові.
Відразу після виведення плода обмивають задню частину тулуба у корови,
випоюють їй 1-1,5 відра підсоленої теплуватої води чи 2-3 літри
навколоплідних вод, розведених удвічі водою. Розтирають їй задні
кінцівки, боки та крижі солом’яним жмутом. Не пізніше ніж через 40-60
хв. після народження теляти обмивають корові вим’я 2%-ним розчином соди
чи теплою водою, витирають сухим рушником, видоюють корову, молозиво
випоюють теляті з напувалки бо пускають теля до вим’я корови. Після
цього телят поміщають у продезінфіковану чисту й суху індивідуальну
клітку профілакторію або залишають на одну добу біля матері.
За відсутності у матері молозива можна використовувати молозиво інших
корів, що отелилися у той же час, або замінити його штучною сумішшю
такого складу: свіже молоко — 1 л, свіжий риб’ячий жир — 15 г, натрію
хлорид — 10 г і 2-3 свіжих курячих яйця. Штучна суміш для лошат
складається з розведеного вдвічі водою коров’ячого молока, до 1 л якого
додають дві столові ложки цукру.
Догляд за тваринами у перші дні після родів.
Ослаблений вагітністю та родами організм тварини потребує спеціального
догляду. Насамперед, його необхідно захистити від простуди. Під
породіллею повинна бути постійно суха й чиста підстилка. Щодня вранці та
ввечері необхідно проводити ветеринарний огляд породіллі, до припинення
маткових виділень; обмивати задню частину тулуба і зрошувати її
асептичним розчином; періодично міряти її температуру.
Проводячи щодня клінічний огляд кожної породіллі, слідкують за перебігом
відновних процесів у її статевих органах, про що свідчить кількість
маткових виділень. У перший день вони кров’янисті, потім — коричнюваті,
з 5-7-го дня після родів стають слизистими; на 10-14-й день їх виділення
припиняється.
Починаючи із 3-4-го дня породілля повинна користуватися моціоном. У
перший день після отелення корові згодовують 4-5 кг доброякісного сіна
та випоюють 2-3 відра теплої бовтанки з висівок (1-1,5 кг), з 2-3-го дня
збільшують кількість висівок та сіна; з 3-4-го дня в раціон вводять 4-5
кг коренеплодів, а в наступні дні її переводять на повний раціон.
Новонароджених телят зразу після обробки пуповини та обтирання шкірного
покриву або після 1-2-денного перебування біля матері поміщають у чисті
продезінфіковані клітки профілакторію, де утримують 10 днів.
Як зазначалося вище, першу порцію молозива теля має отримати не пізніше
як через 1 год. після народження. Протягом першого тижня після
народження йому необхідно 4-5 разів на день давати по 1,5-2 л молозива з
таким розрахунком, щоб добова його кількість становила 6-7 кг.
Дотримання санітарно-гігієнічних вимог при утриманні, годівлі та
вирощуванні новонароджених телят є одним з основних складових
профілактики захворювань для збереження телят. Вим’я корови перед
доїнням потрібно обмивати теплою чистою водою чи 1%-ним розчином соди й
витирати насухо чистим рушником; перші цівки молока слід здоювати в
окремий посуд і знищувати; соскові напувалки перед використанням
необхідно споліскувати гарячою водою, а після нього — старанно мити.
При порушенні нормативних вимог щодо утримання, догляду та годівлі
вагітних тварин, незадовільній організації проведення родів у них можуть
виникати різноманітні ускладнення родів у вигляді слабких перейм та
потуг, вузькості та звуження вульви, вузькості тазу, скручування матки,
розривів матки, вивертання та випадіння матки і т.п. Проте найчастішим
ускладненням родів є затримка посліду.
Звичайно роди закінчуються відокремленням плодової частини плаценти
(судинної оболонки плода) від материнської і виведенням її. У тих
випадках, коли послід не відокремлюється у корови протягом 6 годин,
овечки та кози — 5, свині — 3 год., кобили — протягом 30 хв. після
народження плода, це свідчить про затримання посліду, який необхідно
видалити.
Лікування затримки посліду починають (протягом першої доби, коли
виведено плід) із застосування консервативних методів, розрахованих на
підвищення загального тонусу організму та скоротливості матки,
пригнічення розвитку мікрофлори та розкладу посліду в матці. До таких
засобів належать: згодовування корові 1-1,5 кг патоки, 300-400 г цукру з
пійлом чи внутрішньовенне введення 200-300 мл 40%-го розчину глюкози та
100 мл 10%-го кальцію хлориду або кальцію глюконату, ін’єкції пітуїтрину
(40-50 МО) чи окситоцину (8-10 мл) — підшкірно, двічі на день чи
внутрішньовенно 10-15 ОД (2-3 мл) у 40-50 мл 40%-го розчину глюкози;
підшкірне введення 3-5 мл 1%-го розчину синестролу, комбіноване
підшкірне введення фолікуліну чи синестролу, а через 3-5 год —
окситоцину чи пітуїтрину; внутрішньом’язові ін’єкції 5-6 мл 0,02%-го
розчину ергометрину 1-2 рази на добу; 6-8 мл 0,05%-го розчину ерготалу;
підшкірні ін’єкції 0,5%-го розчину прозерину (2-3 мл) чи 0,1%-ного
розчину карбахоліну (2-3мл); внутрішньочеревне введення 10-15 мл
10%-ного розчину новокаїну; обмивання задньої частини тулуба, вульви і
частини посліду, що звисає, розчином калію перманганату (1:1000 — 1:
3000), етакридину лактату (1: 1000 — 1 : 2000), 2%-ним розчином
ваготилу, фурациліну (1: 5000).
Сприяє видаленню посліду при атонії матки прив’язування його бинтом до
хвоста на відстані 30 см від його кореня. Помахуючи хвостом з боку в
бік, корова цим спонукує матку до скорочень її м’язів та відокремлення
посліду. Заслуговує на увагу використання методів електростимуляції при
затримці посліду за допомогою приладів “Тонус-1” (ДТ 50-3), “Тонус-2”,
“Ендотон”, “СНИМ-1”. Один електрод приладу вводять у матку, інший
прикріплюють до, частини посліду що звисає із статевих органів і за
допомогою сигнального годинника протягом 60-70 хв проводять сеанс
електростимуляції. Можна також застосовувати метод електроакупунктури
(рефлексотерапії, голковколювання).
Якщо консервативне лікування не забезпечує відокремлення посліду
протягом 24 год., то його видаляють рукою. Існує два способи цієї
процедури. При традиційному способі обмивають вульву, хвіст і промежину
дезінфікуючим розчином, підв’язують хвіст, відводячи його у бік, роблять
низьку сакральну анестезію, обробляють відповідним чином одну руку і
змазують її вазеліном, олією чи іншою індиферентною маззю, захоплюють
другою рукою звислу частину посліду, скручують її на 1-2 оберти і легко
натягують; вводять обережно оброблену руку в матку й на натягненій
частині посліду “підходять” до найближче розміщених карункулів. Фіксують
за ніжку по черзі рукою кожен карункул із котиледоном між середнім і
вказівним пальцями і великим пальцем обережно відокремлюють котиледони
від карункулів. Так поступово звільняють від посліду всі карункули.
Вводять у матку антисептичні засоби: препарати НІЛ-1 — 100 мл, неофур —
3-5 супозиторіїв, гістеротон — 1-2 брикети, метромакс — 1-2 свічки,
еридон, ендоксер тощо.
При відокремленні посліду способом В.П. Поліщука, зафіксувавши корову,
відводять її хвіст у бік і фіксують його мотузкою за шию корови.
Обробляють руки, одягають на праву руку акушерську рукавичку з
обрізаними пальцями, зволожують її поверхню розчином калію перманганату,
захоплюють лівою рукою звислу частину посліду і, не натягуючи, утримують
так, щоб оболонки в матці займали природне положення. Вводять праву руку
в матку, “підходять” до найближче розміщеного котиледону, захоплюють
плодові оболонки навколо його основи і стискають їх до повного
відділення від карункула. Після цього пальці просовують по судинній
оболонці до наступних котиледонів і поступають так само. Плодові
оболонки захоплюють таким чином, щоб великий та вказівний пальці руки
були біля основи котиледону. Поступово відокремлюючи котиледони від
карункулів, вводять руку в середню частину рога матки, а тоді — в його
верхівку.
Післяродовий період — час від моменту родів (зігнання посліду) до
завершення інволюції статевих та інших органів роділлі — може
ускладнюватися субінволюцією матки, післяродовим парезом, залежуванням
після родів, проте найчастіше в цей період виникають запальні процеси
статевих органів чи їх функціональні розлади.
Запалення статевих губ, переддвер’я піхви та власне піхви (вульвіти,
вестибуліти та вагініти) виникають, як правило, внаслідок травмування та
інфікування слизової оболонки цих органів під час родів при наданні
тваринам акушерської допомоги, особливо при невмілому застосуванні
акушерських інструментів.
Хвороба проявляється в неспокої тварини, частому сечовиділенні, іноді зі
стогоном. Із статевої щілини виділяється слизово-гнійний ексудат,
залишки якого засихають, утворюючи кірки на волосках хвоста та крупа.
Слизова оболонка переддвер’я піхви та піхви набрякає, червоніє,
з’являються виразки та ерозія. Загальний стан тварини пригнічений,
знижується апетит, підвищується температура тіла.
При лікуванні згаданих форм вестибулітів та вагінітів дотримуються
приблизно такої схеми: обмивають вульву, хвіст і сусідні з ними ділянки
тулуба теплою водою з милом; видаляють із порожнини переддвер’я піхви та
власне піхви ексудат; при серозному, катаральному та гнійно-катаральному
вестибуліті і вагініті зрошують переддвер’я піхви та власне піхву
1-2%-ним соле-содовим чи концентрованим розчином калію перманганату (1:
4000 — 1: 5000), фурациліну (1: 5000), етакридину лактату (1:1000 — 1:
2000), або 2-3%-ним розчином ваготилу, а при дифтеритному вестибуліті та
вагініті за допомогою пухких ватних тампонів змазують слизову оболонку
вульви, переддвер’я піхви та власне піхви теплою стрептоміциновою,
ксероформною, йодоформною, біоміциновою емульсіями або рідкою маззю
Вишневського чи вводять у піхву антимікробні свічки, екзутер або інший
піноутворюючий препарат. Можна також припудрити слизову оболонку
переддвер’я та піхви антимікробним порошком. Ці лікувальні заходи
необхідно повторювати щоденно.
Післяродовий ендометрит виникає внаслідок пошкоджень та інфікування
слизової оболонки матки під час родів та при відокремленні посліду і
перебігає гостро, у катаральній, катарально-гнійній чи фібринозній
формі. При катаральному та катарально-гнійному ендометриті з родових
шляхів виділяється відповідно слизовий та слизово-гнійний ексудат, який
виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві та на корені хвоста і
вульві у вигляді кірок. При ректальному дослідженні матка флуктує,
болюча, однак при погладжуванні слабо скорочується.
Загальний стан тварини при катаральному ендометриті мало змінений; при
катарально-гнійному та фібринозному — дещо пригнічений, апетит
ослаблений, спостерігається незначне підвищення температури. При
фібринозному ендометриті ексудат сіро-жовтий чи жовто-бурий з
пластівцями фібрину.
Некротичний метрит характеризується наявністю водянистого брудно-сірого
або червонуватого ексудату, з домішками некротичних тканин що має
неприємний іхорозний запах, у ньому виявляють відторгнуті, змертвілі
карункули чи їх частини.
Матка при ректальному дослідженні збільшена, нерівномірно щільна, надто
болюча. Загальний стан тварини пригнічений, апетит погіршений або
відсутній, спостерігаються часті атонії передшлунків та проноси,
температура значно підвищена.
Для гангренозного метриту характерні каламутні, буро-червоні або
темно-сірі виділення з домішками некротичних частинок, що мають
іхорозний запах. При ректальному обстеженні виявляють згрубілу, болючу,
атонічну матку. Тварина пригнічена, вона більше лежить, апетит і
молокоутворення значно зниженні, спрага і температура тіла підвищені.
Слід пам’ятати, що при несвоєчасному і некваліфікованому лікуванні
тварин хворих на будь-яку форму ендометриту, хвороба може набути
хронічної форми з тимчасовою чи навіть постійною неплідністю.
Насамперед, тварині необхідно створити умови, що сприяють швидкому
видужанню. Тому переглядають раціон годівлі тварини, залишивши в ньому
легко перетравні, високопоживні корми, з високим вмістом вітамінів та
мінеральних речовин.
Обмивають задню частину тулуба у тварини. У стійлі, де її утримують
постійно повинна бути чиста й м’яка підстилка. Роблять щоденні ін’єкції
утеротонічних засобів, зокрема окситоцину чи пітуїтрину: підшкірно 25-30
ОД (5-6 мл), внутрішньовенно 15-20 ОД (3-4 мл) у 40-50 мл 40%-го розчину
глюкози; комбіновано 30-40 ОД фолікуліну або 3-4 мл 0,1%-го олійного
розчину синестролу, двічі, з 24-годинним інтервалом і через 2-3 год.
окситоцин чи пітуїтрин у зазначених дозах; 10-15 мл 0,02%-ного
ергометрину, 10-15 мл 0,05%-ного ерготаміну, 3-5 мл 2%-ного синестролу,
1-3 мл 0,5%-ного прозерину, 1-3 мл 0,1%-ного карбахоліну, 8-10 мл
1%-ного прегнантолу.
При катаральному та катарально-гнійному ендометритах можна через кожні
2-3 дні здійснювати ректальний масаж матки. Для пригнічення розвитку
мікрофлори можна ввести в матку у невеликому об’ємі 100-150 мл теплої
(38-40°С) олійної суспензії антибіотиків, 2-3%-ного іхтіолу, 2-3%-ного
ваготилу, розчину етакридину лактату (1:1000 — 1: 2000). Можна також
ввести в матку 2-3 свічки трициліну чи 1-2 болюси екзутеру, метромаксу,
фуразолідонових паличок. Роблять внутрішньом’язові ін’єкції антибіотиків
— по 3-5 тис. на 1 кг маси тварини, попередньо перевіривши чутливість до
них мікрофлори; вводять внутрішньовенно 100-150 мл 10%-ного розчину
етазолу.
При некротичному та гангренозному метритах особливу увагу звертають на
підвищення захисних функцій організму, для чого внутрішньовенно вводять
40%-ний розчин глюкози (200-300 мл), 10%-ний розчину кальцію хлориду чи
кальцію глюконату (100-200 мл).
Із засобів патогенетичної терапії можна застосовувати надплевральну
новокаїнову блокаду, за В.В. Мусіним, та внутрішньовенні ін’єкції
0,25%-ного розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хлориду,
вводячи його щоденно або через день з розрахунку 1 мл на 1 кг маси
тварини.
Хороші наслідки можна отримати при внутрішньоаортальному введенні
антибіотиків.
Слід сказати що без нормального відтворення високопродуктивних тварин не
може бути й мови про розвиток тваринництва. Нормою плодючості тварин є
отримання протягом року від корови одного теляти, від кобили — одного
лошати, від вівці, залежно від породи, — 1-3 і більше, від свиноматки —
10-12 поросят за один опорос. Корова, що не народила протягом року
теляти, вважається яловою. Після родів у корови через місяць
завершуються відновні процеси у статевій сфері і вона знову може
виконувати відтворну функцію.
Згідно із А.П. Студєнцовим, корова, що не запліднилася протягом 30 днів
після отелення, є неплідною. Це приводить до подовження лактації на її
нисхідному рівні і, отже, до недоотримання як телят, так і молока. Тому
важливо, щоб фахівці брали це до уваги і, створюючи розтеленим коровам
відповідні умови, сприяли швидкому поновленню у них відтворної
здатності. Проте від першого осіменіння запліднюються від 70 до 90%
тварин, а вагітність зберігається, залежно від стану тварини та умов їх
утримання, у 60-70% з них. Решта приходять в охоту вдруге, а то й
утретє. І якщо все-таки вони завагітніють до 80-го дня після отелення,
то від них отримають протягом року телят і міжотельний період у них
становитиме до 365 днів. Корови, які не завагітніли, залишаються
неплідними, що негативно позначається на економічних показниках
господарства.
Що ж таке неплідність? Це тимчасова чи постійна нездатність тварини
репродуктивного віку давати нащадків. Неплідність завдає значних збитків
тваринництву як через недоотримання приплоду та молока (і зниження за
рахунок цього виробництва тваринних продуктів), так і в зв’язку з
непродуктивними затратами на утримання та лікування неплідних тварин.
Проте неплідність — це не хвороба, а скоріше наслідок незадовільної
організації відтворення тварин.
Головними причинами, що призводять до неплідності худоби в нинішніх
умовах, є:
недостатня організація роботи в господарствах з відтворення стада;
незадовільне вирощування теличок;
осіменіння недорозвинених телиць чи, навпаки, запізніле їх осіменіння;
неповноцінна годівля тварин, особливо у стійловий період;
недотримання зоогігієнічних вимог до утримання приміщень для тварин;
незадовільна підготовка корів і особливо нетелей до отелення;
недотримання правил проведення родів, некваліфікована родова допомога;
відсутність акушерської і гінекологічної диспансеризації.
Неплідність тварин, залежно від її причини, проявляється по-різному. За
класифікацією А.П. Студєнцова, вона поділяється на: уроджену, старечу,
експлуатаційну, кліматичну, аліментарну, симптоматичну та штучно набуту.
Найпоширенішою з них є аліментарна, спричинена гострою нестачею в
раціоні білка, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин; неправильною
структурою раціонів; згодовуванням недоброякісних кормів, що в першу
чергу призводить до порушення обміну речовин, тривалої анафродизії,
ановуляторних та асинхронних статевих циклів, атонії та гіпотонії матки,
розладів ово- та сперміогенезу, зниження життєздатності статевих клітин,
зростання випадків ембріональної смертності. Вагітність та роди при
незадовільній годівлі тварин ускладнюються, частим буває затримання
посліду, затягуються терміни поновлення відтворної здатності після
родів, осіменіння бувають безрезультатними. Телята від таких корів
народжуються недорозвиненими, часто хворіють на диспепсію та
бронхопневмонію, відстають у рості та розвитку, нерідко гинуть. У
теличок розвивається так званий кормовий інфантилізм — значне запізнення
в досягненні ними племінної зрілості, що негативно позначається на
імунобіологічній реактивності, резистентності та відтворній здатності
тварин.
Щоб виростити високопродуктивну корову середньодобові прирости телиці за
весь період вирощування повинні складати 600-650 г, в тому числі до 6
місяців 750-800 г, від 6 до 12-ти місяців — 700-750 г і від 12 до 18-ти
місяців 600-650 г. Зниженню відтворної здатності корів сприяє також
видовжена попередня лактація (особливо при незбалансованій годівлі),
вкорочений чи подовжений сухостійний період, інтенсивне роздоювання їх в
перший місяць після отелення, порушення режимів машинного доїння та
догляду за вим’ям і виникнення на цьому ґрунті захворювань молочної
залози.
Останні два місяці вагітності відбувається інтенсивний ріст плода в
утробі матері, тому годівля сухостійних корів повинна бути повноцінною і
різноманітною. Крім того, тварина в цей час повинна нагромадити в
організмі запас поживних речовин для наступної лактації. Істотну роль у
зниженні відтворної здатності тварин відіграє також незадовільне їх
утримання, недотримання зоогігієнічних вимог до утримання приміщень,
недостатнє їх освітлення, насичення повітря аміаком та вуглекислим
газом, особливо за відсутності регулярного активного моціону та
сонячного опромінення у стійловий період.
Під час стійлового утримання тварин їх організм гостро реагує на
недостатність сонячного світла, особливо ультрафіолетового опромінення.
Так, при щоденних дво-тригодинних моціонах за стійловий період корови
отримують близько 12%, а в грудні — січні лише 2 — 4,5% необхідної дози
ультрафіолетового опромінення.
Внаслідок зимового безвигульного утримання тварин у багатьох
господарствах несвоєчасно виявляють тварин в охоті. Цьому сприяє також
значно слабший прояв ознак статевого потягу у зимово-стійловий період,
коротша тривалість охоти у частини корів, поява її вночі. Таких тварин
звичайно не помічають і не осіменяють.
Часто тварин доставляють на пункт осіменіння і фіксують їх під час із
застосуванням грубих прийомів, що викликає у них стрес. Тому зрозуміло
чому коли осіменіння проводять на невеликих фермах у спеціально
відведеному стійлі, якщо крім того дотримуються санітарно-гігієнічні
вимоги, використовуються одноразові інструменти, то вона дає кращі
результати.
У частини тваринників склалась думка, що корів краще спаровувати з
бугайцями, а не осіменяти штучно. Вони випускають у загони до телиць
бугайців, дозволяючи таким чином вільне спаровування. Подібна практика
завдає не лише значної шкоди племінній справі та культурі тваринництва в
цілому, а й сприяє розповсюдженню статевих інфекцій.
Серед тваринників, зокрема й спеціалістів немає єдиної думки щодо часу
осіменіння корів після отелення. Вагітність і роди у корів
супроводжуються великим фізичним, нейрогуморальною та імунологічною
напругою, у частини з них післяродова інволюція, особливо в розі матки,
що був плодовмістилищем, затягується до двох місяців (хоч тічка й охота
можуть виникати на 30-45-й день після отелення) і вони не запліднюються
від першого осіменіння.
Внаслідок незадовільної підготовки тварин до отелення, поганої
організації родової допомоги у корів можуть виникати захворювання, які
супроводжуються тривалою втратою відтворної здатності, починаючи від
субінволюції матки, гострого та хронічного ендометриту, атрофії і
переродження матки, гіпотонії та атонії матки, дисфункції ендометрію і
до гіпофункції яєчників та жовтого тіла, кісти яєчника та персистенції
жовтого тіла.
Звичайно післяродові захворювання спостерігаються там, де є серйозні
погрішності в годівлі, утриманні та догляді за тваринами, де низька
культура проведення родів та догляду за тваринами у післяродовий період,
де не здійснюється диспансеризація маточного поголів’я.
В основі таких функціональних розладів, як субінволюція матки
(сповільнення процесу її відновлення до передвагітного стану), гіпотонія
та атонія матки (ослаблення чи відсутність скоротливості її стінок, без
чого матка не може звільнитися від післяродових очищень), дисфункція
ендометрію (зниження секреції маткових залоз) і т.п. є відсутність
моціону та незбалансовані раціони при годівлі вагітних тварин, розлади у
них обміну речовин, ослаблення організму патологічними родами та
хворобами.
Запалення яєчників (серозні, геморагічні, гнійні) виникають найчастіше
внаслідок переходу запального процесу з матки, яйцепроводів чи
очеревини, занесення в яєчник інфекції з потоком крові чи на ґрунті
невмілого віддавлювання жовтого тіла. При цьому у тварини гальмується
процес дозрівання фолікулів, порушується чи взагалі припиняється статева
циклічність.
Порівняно часто внаслідок неповноцінної годівлі, стійлового утримання та
запальних процесів у матці корів виникають персистентне жовте тіло,
кісти яєчника, коли у тварини знижується генеративна та гормональна
функція яєчників, статеві цикли стають неритмічними, настають кістозні
(порожнисті) переродження яєчників, що призводить до порушення ритму
статевих циклів, подовження тривалості тічки та загального збудження.
Заходи боротьби з неплідністю та яловістю.
Оскільки яловість худоби залежить від багатьох причин, то заходи щодо її
профілактики повинні бути комплексними — організаційно-господарськими,
зоотехнічними, ветеринарними. Вони мають чітко виконуватися, а їх
результативність щомісячно аналізуватися.
Організаційно-господарські заходи в першу чергу зводяться до: створення
міцної кормової бази; застосування прогресивних методів заготівлі;
зберігання та використання кормів; забезпечення повноцінної годівлі
тварин, особливо в сухостійний період; підтримання у тваринницьких
приміщеннях оптимального мікроклімату, дотримання
ветеринарно-санітариних вимог щодо тваринницьких ферм; організації (на
засадах контракту з ветеринарними установами) диспансеризації тварин.
Зоотехнічні (зооінженерні) заходи: цілеспрямоване вирощування ремонтного
молодняку телят, одержання ним середньодобового приросту 700-800 г до
6-місячного віку, 700-750 г починаючи з 6-12-місячного віку і 600-650 г
— старше 12-місячного віку, з досягненням за 16-18 місяців живої маси
380-400 кг. Недотримання цих вимог приводить не лише до запізненого
статевого і фізіологічного дозрівання телиць, а й до сповільнення у них
ритму статевої циклічності, недостатнього розвитку геніталій,
ускладненого перебігу вагітності та родів, сповільнення післяродової
інволюції статевих органів; періодичне визначення поживності кормів із
внесенням відповідних змін у раціони тварин. Для компенсування нестачі
вітамінів у зимово-стійловий період потрібно вводити в раціони
сухостійних та післярозтельних корів вітамінні препарати; запровадити
диференційовану фазову годівлю корів залежно від їх фізіологічного
стану; зоогігієнічний контроль за мікрокліматом тваринницьких приміщень;
в стійловий період температура повітря в корівнику повинна становити від
8 до 10°С, відносна вологість — 80-85%; освітлення — 1:10, 1:15; в
складі повітря вуглекислого газу повинно бути не більше 0,25-30%, аміаку
— 0,01-0,02 мг/л, сірководню — 0,01 мг/л при швидкості руху повітря
0,2-0,5 м/сек; практикувати в стійловий період ультрафіолетове
опромінення тварин, практикується щоденний моціон корів і телиць;
своєчасний запуск корів, окреме їх утримання та повноцінна годівля у
сухостійний період; суворе дотримування інструктивних вимог у роботі
пункту штучного осіменіння, своєчасне виявлення тварин в охоті і
осіменіння їх в оптимальні строки при суворому дотриаманні асептики та
антисептики.
Ветеринарні заходи:
При переведенні тварин на стійлове утримання необхідно: провести
клініко-гінекологічне обстеження маточного поголів’я, з взяти на облік
корів із незавершеним післяродовим періодом, хворих і неплідних і
розробити план ветеринарних заходів щодо кожної з цих груп; здійснювати
постійний контроль за ветеринарним станом тваринницьких приміщень та
пункту штучного осіменіння; забезпечити своєчасне проведення планових
ветеринарно-профілактичних заходів, своєчасне виявлення та ізоляцію
хворих тварин, кваліфіковане їх лікування; проводити ранню діагностику
вагітності серед осіменених тварин; ввести в практику ветеринарного
обслуговування тварин акушерську та гінекологічну диспансеризацію —
комплекс діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів,
спрямованих на забезпечення нормального перебігу вагітності, родів та
післяродового періоду у самок, збереження життєздатності отриманого від
них молодняку.
Першу диспансеризацію проводять під час запуску тварин, переведення їх у
сухостійну групу (цех). При цьому роблять повний клінічний огляд тварин,
визначають у них стан вимені і перевіряють її на наявність субклінічнго
маститу; при потребі беруть кров для біохімічних досліджень, оцінки
фізіологічного стану тварин, рівня у них обмінних процесів. За 2-3 тижні
до родів кров досліджують повторно. Дослідження проводять також в
середині і в кінці стійлового періоду. На великих фермах, де неможливо
дослідити кров усіх корів, її беруть у 10% корів даної групи, так званих
еталонних корів, і на підставі одержаних результатів роблять висновок
про стан обміну речовин на даний час у всіх сухостійних корів.
У сироватці крові здорових корів і телиць напередодні родів повинно бути
65-73 г/л загального білка, при співвідношенні альбумінів до глобулінів
0,9-1,3 гама-глобулінів 10-16%, залишкового азоту — 20-40 мг%, сечовини
— 20-40 мг%, кальцію — 2,5-3,13 ммоль/л, неорганічного фосфору —
1,45-1,65 ммоль/л, каротину — 0,40-0,60 мг%, вітаміну А — 40-85 мг%,
цукру — 2,20-3,30 ммоль/л, кетонових тіл — 0,1-0,6 г/л, при лужному
резерві — 50-60 об/%. Відношення кальцію до фосфору має бути як 2:1 чи
1,7:1, кислотних еквівалентів до основних — 0,55-0,65. Величина
цукрово-протеїнового відношення в раціоні повинно дорівнювати 1:0,8-1,5,
щоб на 100 г протеїну припадало 80-150 г цукру.
Високий рівень загального білка, гама-глобулінів, холестерину,
бета-ліпопротеїдів, низька концентрація вітамінів А і С та низький
білковий індекс у вагітних тварин є ознаками їх можливих патологічних
родів. Концентрація естрадіолу в плазмі крові при нормальному перебігу
вагітності складає 150-350 пг/мл, його відношення до вмісту
прогрестерону — 1:25 і нижче. Якщо ж воно складає 1:30 і більше, то у
тварин може виникати затримання посліду і субінволюція матки. Цей етап
диспансеризації проводиться з метою оцінити фізіологічний стан
сухостійних корів.
При виявленні розладів обміну речовин проводять відповідну корекцію
складу раціонів, застосовують вітамінні, мінеральні препарати і т.п.
Співвідношення застосованих масляних концентратів вітаміну А і Д повинно
бути 10:1. В останні дні вагітності не слід застосовувати вітаміну Е,
оскільки він пригнічує скоротливу функцію матки. Для нормалізації обміну
речовин при нестачі вітамінів, профілактики затримання посліду,
післяродових захворювань можна вводити коровам за 20-30 днів до отелення
10 мл 0,5%-ного водного розчину селеніту натрію (0,1 мг на 1 кг маси
тіла). Другу акушерську диспансеризацію проводять у родильному
відділенні (цеху отелень), спостерігаючи за появою у тварин
передвісників родів, розкриттям у них родових шляхів під час родів,
часом появи плодового міхура та частин плода і перебігом родів.
Роди — фізіологічний процес. Будь-яке необґрунтоване, некваліфіковане і
передчасне втручання в нього недопустиме. Стадія розкриття шийки матки
триває близько 12 годин; корова при цьому може час від часу трохи
мукати, з її піхви випинається плодовий міхур, але це не є приводом для
втручання. Стадія виведення плода звичайно триває до 3-4 годин. При
затриманні виведення вклиненого в тазову порожнину плода потрібно
обережно потягнути його за кінцівки що виступають, (то за одну то за
другу), дещо догори і назад (недосвідчені тваринники звичайно тягнуть
плід вздовж осі тулуба і вниз, внаслідок чого він може впертися лобовими
кістками в лобкові кістки тазу роділлі).
Не можна зволікати з наданням рододопомоги при затягуванні родів. Її
слід надавати з дотриманням правил асептики та антисептики.
На підставі даних про перебіг родів у корів їх відносять до однієї із
трьох післяродових груп:
корови, що розтелилися нормально; за ними проводять звичайне ветеринарне
спостереження протягом післяродового періоду і при потребі надають
допомогу;
корови із затяжним виведенням плода і затриманням посліду до 6-8 годин;
їм зразу ж внутрішньом’язово вводять маткові препарати — окситоцин
(75-80,0 ОД), пітуїтрин (3-5 мл), прозерин (0,5%-ний, 2-3 мл), ерготил
(0,05%-ний, 6-8 мл), фурамон (1%-ний, 2-3 мл), карбохолін (0,1%-ний 2-3
мл), бревіколін (1%-ний 8 мл на 100 кг живої маси), ергометрин
(0,02%-ний,5-6 мл) і т.п. Для підвищення ефективності терапії та з метою
профілактики ускладнень через 5-6 годин можна ввести в матку
протимікробні та протизапальні засоби;
корови з ускладненнями родів та післяродового періоду, яким надавалася
акушерська родова допомога. Їм вводять внутррішньом’язово згадані вище
міотропні препарати, внутрішньоматково — септометрин, екзутер,
метромакс, трицилін, емульсію йод-вісмут-сульфаміду, пінисту суспензію
йодизолу, фуразолідонові палички і т.п., внутрішньовенно — новокаїн,
40%-ний розчин глюкози, 10%-ний розчин хлористого кальцію.
Ефективність профілактичної терапії перевіряють по етапах
диспансеризації.
Роди повинні проходити в чистому, попередньо вимитому гарячою водою з
лугом, продезинфікованому і побіленому боксі чи відповідно
приготовленому стійлі. В ньому повинна бути чиста свіжа підстилка, на
великих фермах обладнують родильні відділення, при вході в які повинен
бути дезкилимок, зволожений 4%-ним розчином їдкого натрію чи 2%-ним
розчином креоліну. В родильному відділенні організовують постійне
чергування. З початком родів черговий повинен замити круп роділлі,
корінь хвоста, зовнішні статеві органи, промежину та стегна розчином
фурациліну чи хлораміну.
Потрібно забезпечити високу ветеринарну культуру рододопомоги та догляду
за коровами у післяродовий період. Оскільки однією з причин післяродових
захворювань є невміла родова допомога, необхідно навчати чергових
родильного відділення основним правилам її надання. Позитивний вплив на
післяродову інволюцію статевих органів у корів має утримання їх разом з
новонародженими телятами.
Післяродову акушерську диспансеризацію проводять, як правило, на 2-3-й,
5-7-й, 13-14-й день і в кінці післяродового періоду. При цьому у корів
досліджують стан геніталій, беруть при потребі проби крові та маткових
виділень для біохімічних, бактеріологічних та імунологічних досліджень,
а також для діагностики атонії чи гіпотії матки, ендометритів. При
виявленні хворих тварин їх слід ізолювати, назначити відповідне
лікування та провести дезінфекцію бокса. Тут потрібно бути особливо
уважним, пам’ятаючи що під час отелення залозистий епітелій матки майже
повністю руйнується і це триває ще 10 днів після родів. Первинна
епітелізація ендометрію відбувається на 3-й тиждень після отелення. Лише
після цього відновлюється секреція маткових залоз. При нормальних
годівлі та догляді відновлення структури геніталій затягується до 30-45
днів, а при незадовільних умовах — до 90 днів. Одночасно проводять
комплекс заходів з діагностиці, лікування та профілактики маститів. Дані
диспансеризації заносять у відповідний журнал чи диспансерну картку,
спрощена форма якого (для малих ферм) наведена в додатку. Метою даного
етапу диспансеризації є забезпечення нормального перебігу післяродового
періоду, недопущення запальних процесів та інших ускладнень, ініціація
циклічної активності яєчників, швидке відновлення відтворної здатності
тварини, створення в її геніталіях сприятливих умов для осіменіння та
запліднення.
Годівля та утримання післяотельних корів повинні також сприяти зміцненню
захисних сил організму, підвищенню тонусу та скоротливої здатності
матки, швидшому звільненню її від лохій, запального ексудату,
пригніченню життєдіяльність в ній мікроорганізмів і стимулювати
регенеративні процеси в ендометрії.
Складовою диспансеризації є контроль за штучним осіменінням. Корів, у
яких післяродова ациклія та анафродизія затягнулася довше 30-45 днів,
піддають гінекологічній диспансеризації — проводять комплексне
дослідження з детальною оцінкою стану геніталій і призначенням
лікування. При відсутності патологічних змін в геніталіях і задовільній
годівлі тварин можна застосувати стимулюючу терапію, починаючи від
загальнотонізуючих та уретонічних препаратів аж до використання
препаратів специфічної дії. Найкращими стимуляторами відтворної
здатності корів є правильна підготовка їх до отелення, повноцінна
годівля, добрі умови утримання, своєчасний запуск.
Для підвищення фізіологічного тонусу геніталій можна робити 5-хвилинний
масаж матки та яєчників через пряму кишку, теплі ректальні ванни;
змазувати розетку шийці матки 1%-ним розчином йоду чи зрошувати її
10%-ним розчином цукру, 1%-ним розчином бікарбонату чи хлористого
натрію; вводити в матку 0,2-0,3%-ний розчин Люголя; згодовувати тваринам
протягом 8-15 днів по 20-30 мл екстрактів елеутерококу чи маралячого
кореня; вводити підшкірно, з інтервалом 5-7 днів, по 20-30 мл тканинного
препарату, виготовленого за методом В.П.Філатова, 20-50 мл
біостимульгіну. В зимово-стійловий період можна вводити сухостійним та
післяотельним коровам внутрішньом‘язово вітамінні препарати — масляний
розчин вітаміну А (250-500 тис. МО), тривітамін (15 мл), тетравіт (5-6
мл) з інтервалом 5-7 днів, застосовувати 3-разову ін‘єкцію 10%-ної
суспензії АСД-Ф2 на тетравіті, 7%-ного розчину іхтіолу по 10 мл, з
інтервалом 48 год. Добрі наслідки дає підшкірне введення 30 мл
свіжоздоєного молозива від корів, які нормально розтелилися декілька
годин тому.
Проводячи заходи профілактики неплідності, необхідно пам‘ятати про
тісний функціональний зв‘язок між маткою і яєчником. До тих пір, поки в
матці будуть хоч незначні патологічні зміни, до тих пір в яєчнику буде
зберігатися жовте тіло і навпаки, тобто невід‘ємним компонентом
стимуляції статевої функції є викликання розсмоктування жовтого тіла.
Перспективним в цьому плані є використання простагландинів Ф2-альфа,
тому що вони викликають розсмоктування жовтого тіла, стимулюють
скорочення матки, охоту та овуляцію, приймають участь в процесі родів,
викликають загострення прихованих хронічних процесів, сприяючи цим
одужанню тварин. Оскільки на простагландини реагують лише тварини з
функціонуючим жовтим тілом, то при фронтальних обробках їх вводять
двічі, з інтервалом 11-12 днів. При першій обробці активне жовте тіло
буває у 60% тварин, а при другій — практично у всіх. Із синтетичних
аналогів простагландинів найчастіше використовують естрофан
(внутрішньом‘язево, 2 мл чи 500 мкг активної речовини) та ензапрост (1,5
мл чи 6 мл активної речовини), ремофан (Спофа), аніпрост (УФА), еструмат
(Великобританія), простин (США). На 4-5-й день після введення цих
препаратів у більшості тварин виникає охота і їх осіменяють. Тим
тваринам, що не прийшли в охоту, через 10-12 днів вводять препарати
повторно і осіменяють через 72 і 96 годин. Ефективним є комбіноване
застосування простагландинів з фолікуліном чи прозерином (одночасно), а
також введення 30 мл молозива і через 48 годин якогось з простагландинів
(естрофан, ензапрост). Тваринам з функціональними розладами відтворення,
при частих перегулах можна вводити через 14-20 годин після останнього
осіменіння неоміцин-сульфат (0,5 г) чи левоміцетин-сукцинат натрію
(0,5-1,0 г), поліміксин-М сульфат (0,5-1,0 г) у 5-10 мл фізіологічного
розчину. Можна також вводити таким коровам по 5 мл вітаміну А і
тривітаміну в день осіменіння і повторно на 4-6-й день. Всіх корів, що
не запліднилися протягом 60 днів після отелення, необхідно виділити в
окрему групу, старанно дослідити і вжити відповідних заходів щодо
поновлення відтворної здатності.
Слід підкреслити, що будь-яка стимуляція статевої функції допустима лише
після акушерського і гінекологічного дослідження кожної тварини і
визнання її здоровою. При наявності патологічних процесів у статевих
органах, чи при незадовільній вгодованості тварин стимуляція
протипоказана. Безсистемні масові обробки, без врахування фізіологічного
стану тварин, можуть викликати у них аборти, неповноцінні статеві цикли,
вихід біологічно неповноцінніх статевих клітин, що не запліднюються чи
швидко переривають свій розвиток. Тобто, керувати статевою функцією слід
кваліфіковано.
Потрібно також пам‘ятати, що навіть при добрій організації відтворення
біля третини, а то й половина тварин не запліднюються від першого
осіменіння і приходять в охоту повторно; з них знову частина прийде в
охоту втретє і т.д. Кожне з цих осіменінь є імунізацією, що приводить до
підвищення титру сперміоантитіл. Тому необхідно домогтись такої
ситуації, щоб тварина запліднювалася від першого-другого осіменіння, бо
наступні осіменіння будуть малоефективними. Корови, що не заплідняться
протягом 80 днів післяотельного періоду, не дадуть протягом року
приплоду. Тому, щоб не допустити в господарстві яловості і забезпечити
повноцінне функціонування статевої системи самки, отримання від неї
приплоду в оптимальний з фізіологічної та господарської точки зору час,
слід добиватися поновлення у всіх корів відтворної здатності протягом
30-45 днів післяотельного періоду і запліднення їх не пізніше 60-80 днів
після родів. Від 30 по 90-й день після отелення — це період роздою та
осіменіння. У недостатньо підготованих до цього в сухостійний період
корів під впливом потоку імпульсів з молочної залози наступають зрушення
гормональної рівноваги та обміну речовин на користь лактогенезу з
розвитком дисфункції яєчників. При цьому сповільнюється дозрівання
фолікулів, погіршується якість овоцитів. При організації відтворення
м’ясних тварин виходять з потреби народження нащадків у оптимальний час
— у лютому-квітні з тим, щоб потім можна було випасати молодняк разом з
матерями. Тому основні осіменіння тут проводять в травні-липні. Для
синхронізації у них охоти можна застосовувати аніпрост (через 48 годин
після ін‘єкції препарату у 75% тварин наступає охота) або введення під
шкіру вуха на 9 днів імплантату інтервент. Паралельно з профілактикою
неплідності слід здійснювати заходи по збереженню новонародженого
молодняку.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
