.

Хвороба (синдром) Шегрена. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
320 3796
Скачать документ

Реферат на тему:

Хвороба (синдром) Шегрена.

Визначення. Хвороба Шегрена – первинний синдром Шегрена – системне
аутоімунне захворювання, що характеризується лімфоплазмоклітинною
інфільтрацією епітеліальних залоз з найбільш частим ураженням слинних і
сльозних залоз. Виходячи з патогенетичних механізмів розвитку
захворювання H.M.Moutsopoulos i T.Kordossis (1995) визначили синдром
Шегрена як аутоімунний епітеліоліт.

Окрім первинного синдрому Шегрена, виділяють вторинний синдром Шегрена,
що розвивається на фоні дифузних захворювань сполучної тканини,
системних васкулітів, саркоїдозу, аутоімунних хвоорб печінки, тиреоїдиту
Хашимото, ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту.

В 1933 році шведський офтальмолог H.S.Sjogren детально описав
симптомокомплекс, що включає судий кератокон(юнктивіт і ксеростомію у
хворого на поліартрит. З того часу це захворювання носит його ім(я.

Етіологія. Причина хворобиШегрена невідома. Обговорбється участь
вірусної інфекції, передусім вірусу Епштейн-Барра, цитомегуловірусу,
вірусу непатиту В. Як провокуючийчинник розглядаються психоемоційний
стрес.

Патогенез. Патогенетичні механізми хвороби Шегрена остаточно невідомі.
Важлива роль відводить генетичним факторам. Серед пацієнтів із хворобою
Шегрена відзначена більша частота носійства антигенів гістосумісності
HLA D8, DRW 3, Ia-715, Ia-35, що не характерно для вторинного синдрому
Шегрена.

Схематично патогенез захворювання можна представити наступним чином:
вірус (як можливий етіологічний фактор) занурюється в епітеліальні
клітини вивідних протоків екзокринних залоз, пошкоджуючи їх. Ушкоджені
епітеліальні клітини набувають незвичні для них властивості
імунокомпетентних клітин, що дозволяє їм виконувати роль
антигенпрезентуючих клітин і запускати імунопатологічний процес.
Пошкождені клітини викликають хемотаксис лімфоцитів у вогнище, які
продукують прозапальні цитокіни, формують цитотоксичні клітини,
активують В-лімфоцити і їх трансформацію на плазматичні клітини з
продукцією величезної кількості аутоантитіл, формування циркулюючих
імунних комплексів. Все це зумовлює вторинне пошкодження клітин
епітелію, призводить до уражень судин. Тому синдром Шегрена і визначають
як “аутоімунний епітеліоліт”.

Класифікація.

Таблиця 5.30.

Робоча класифікація синдрому Шегрена розроблена Інститутом ревматології
РАМН.

Варіант перебігу Стадія розвитку Ступінь активності

Підгострий

Хронічний Початкова

Розгорнута

Пізня Мінімальна (І)

Помірна (ІІ)

Висока (ІІІ)

Виділяють 2 варіанти перебігу хвороби Шегрена:

Підгострий перебіг притаманний для більшості хворих (60-70%) з дебютом
захворювання, як правило, у віці до 30 років. Характерно втягнення в
патологічний процес не тільки ексзокринних залоз, але й інших органів.
Інакше цю форму нгазивають системною. Початком захворювання завжди є
паротит. Для цього варіанту характерна висока лабораторна активність
упрдовж усього періоду захворювання і розвиток системних уражень у перші
роки хвороби.

Хронічний варіант захворювання зустрічається у 30-40% хворих, у яких
хвороба дебютувала у зрілому віці (біля 50 років).Ця форма
характеризується клінічними проявами з боку екзокринних (переважно
слинних і сльозних) залоз і тому інакше називається залозистою або
локальною. У хворих практично відсутні ознаки вісцеральних уражень,
проте функціональні порушення екзокринних залоз виражені значною мірою і
більше, ніж при підгострому варіанті.

Згідно з класифікацією МКХ-10 хвороба Шегрена класифікується у рубриці:

М 35.0 Сухий синдром (Шегрена).

Приклади формулювань клінічних діагнозів:

Хвороба Шегрена, підгострий перебіг, активність ІІ, початкова стадія.
Паренхіматозний паротит (гіпофункція слинних залоз І-го ступеня),
ксеростомія. Сухий кератокон(юнктивіт (гіполакримія І-го ступеня).
Артрит променевозап(ясткових і гомілковоступеневих суглобів (ФНС І).
Синдром Рейно.

Хвороба Шегрена, хронічний перебіг, активність І, пізня стадія.
Паренхіматозний сіалоаденіт (гіпофункція слинних залоз ІІ ступеня),
ксеростомія, адентія. Сухий кератокон(юнктивіт (гіполакримія ІІІ-го
ступеня), фотофобія. Сухий трахеобронхіт. Сухий кольпіт.

Таблиця 5.31.

Клініко-морфологічні і функціональна характеристика уражень

Органи і системи Характеристика уражень

Слинні залози Паренхіматозний сіалоаденіт (рецидивуючий), збільшення
слинних залоз, гіпофункція їх І, ІІ і ІІІ ступенів.

Сльозні залози і очі Сухий кон(юнктивіт, блефарокон(юнктивіт, сухий
кератокон(юнктивіт (дистрофія епітелія кон(юнктиви І, ІІ, ІІІ ступенів,
нитчасний кератит), глибокий ксероз рогівки, гіполакримія І, ІІ, ІІІ
ступенів.

Слизові оболонки порожнини рота, носоглотки, трахеї, бронхів, піхви
Стоматит, нерідко рецидивуючий, сухий субатрофічний або атрофічний
риноларинготражеїт, сухий трахеобронхіт, сухий кольпіт, крауроз піхви

РЕС Регіонарна (генералізована) лімфоаденопатія, гепатомегалія,
спленомегалія, псевдолімфома, лімфома.

Суглоби Артралгії, рецидивуючий неерозивний артрит

М(язи Міалгії, міозит

Серозні оболонки Полісерозит (плеврит, перикардит, периспленіт,
перигепатит) сухий, випітний.

Судини Синдром Рейно, продуктивний, продуктивно-деструктивний васкуліт,
рецидивуюча гіпергаммаглобілунемічна пурпура, кріоглобулінемічні пурпура

Легені Інтерстиціальна пневмонія, альвеолярний легеневий фіброз,
рецидивуюча пневмонія

Нирки Канальцевий ацидоз, імунокомплексний гломерулонефрит, дифузний
гломерулонефрит

Шлунково-кишковий тракт Гіпотонія стравоходу, артрофічний гастрит із
секреторною недостатністю, панкреатит

Нервова система Неврити трійчастого і лицевого нервів, полінейропаті,
поліневрит, цереброваскуліт, мієлополірадикулоневрит

Клініка. Клінічний спектр хвороби Шегрена визначається з одного боку
аутоімунними екзокринопатіями, а з іншого – системними проявами.

Екзокринопатії.

Ураження сльозних залоз – найчастіше у вигляді сухого
кератокон(юнктивіту. Основний прояв цього синдрому – ксерофтальмія.
Хворих турбують відчуття печії, різі, чужорідного тіла. По мірі
прогресування хвороби поступово розвивається світлобоязливість і
знижується гострота зору. Залежно від стадії хвороби Шегрена клінічні
форми сухого кератокон(юнктивіту можна поділити на початкову (сухий
хронічний кератокон(юнктивіт, сухий хронічний блефарокон(юнктивіт,
епітеліальна дистрофія рогівки І ступеня), виразну (епітеліальна
дистрофія рогівки ІІ-ІІІ ступенів) і пізню (нитчастий кератит,
бульозно-нитчистий кератит, ксероз рогівки). Найбільш грізним
ускладненням сухого кератокон(юнктивіту є перфорація рогівки внаслідок
витончення її тканини.

Хронічний паренхіматозний сіалоаденіт є другим компонентом
екзокринопатії, до його проявів відносять сухіть слизової оболонки
порожнини рота – ксеростомія (внаслідок зниження продукції слини),
збільшення слинних залоз, рецидиви паротиту. Хворі подають скарги на
сухість в роті, яка спочатку з(являє ться епізодично, на фоні емоційного
напруження, при розмові, а в подальшому стає постійною; з(являється
печія і біль при прийомі їжі, утруднення при ковтанні їжі, виникає
потреба у постійному змочуванні рота. Важливим симптомом, що підтверджує
ксеростомію, є швидко прогресуючий множинний пришийковий карієс, що
призводить до повної адентії. Часто приєднується бактеріальний чи
мікотичний стоматит, що ускладнює перебіг основного захворювання.
Збільшення біля вушних залоз розвивається поступово після чергового
рецидиву паротиту. За умов вторинного інфікування пальпація збільшених
білявушних залоз неболюча. Загострення паротиту супроводжується
загальними симптомами запалення.

У 25-30% хворих до симптомів екзокринопатії приєднуються симптоми
ураження інших органів і систем.

Ураження верхніх дихальних шляхів проявляється сухістю оболонки носа,
появою сухих кірочок у носі. Внаслідок атрофічних змін у хворих можуть
з(являтися носові кровотечі. При поширенні процесу на гортань і голосові
зв(язки виникає сиплість голосу, порушення ковтання.

Ураження нижніх дихальних шляхів (трахея, бронхі, легені) проявляється
сухістю в горлі, дихальним дискомфортом від легкого відчуття стороннього
тіла в гортані до виснажливого сухого кашлю, що супроводжується блювотою
(ксеротрахея). Іноді виникає утруднення дихання на видиху (ксеробронхіт
з бронхоспазмом, що розвивається на тлі атрофії слизової оболонки
бронхів та її гіперчутливості і гіперреактивності). Внаслідок зниження
продукції бронхіального секрету можливий розвиток бактеріальних
захворювань легень (пневмоній), зумовлених зниженням бактерицидних
властивостей бронхіального секрету.

Ураження апокринових залоз зовнішніх статевих органів проявляється
атрофічним вагінітом, що часто ускладнюється бактеріальним і мікотичним
процесом.

Ураження органів травлення відзначається приблизно у 1/3 хворих.
Властиві атрофічні зміни з боку слизових оболонок стравоходу (дисфагія),
шлунка (атрофічний гастрит із секреторною недостатністю). У 60% хворих
розвиваються ознаки ураження кишечнику, відзначається схильність до
закрепів, гіпокінезія всіх відділів кишечнику, явища ентериту і коліту.

Ураження нирок діагностується у 1/3 хворих. Як правило, розвивається
тубулярна нефропатія (за рахунок лімфоплазмоцитарної інфільтрації
епітелію канальців нирок): канальцнвий ацидоз, генералізована
аміноадицурія і фосфатурія. Наслідком цього стану може бути хронічна
ниркова недостатність. Вельми рідко можливий розвиток дифузного
гломерулонефриту мембранозно-проліферативного чи мембранозного типу
імунокомплексного характеру.

Ураження опорно-рухового апарату (75-85%) зутрічається у вигляді
поліартралгій, рідше розвиваються неерозивні артрити дрібних суглобів
кистей, ступень, променево-зап(яткового, гомілковоступеневого суглобів.
Можливе ураження м(язів за типом міозиту.

Лімфаденопатія відзначається у переважаючої кількості хворих. У 70%
збільшуються регіонарні (піднижньощелепні, шийні, потиличні,
надключичні) лімфовузли, а у 30% хворих розвивається генералізована
дімфаденопатія, яка може поєднуватися з гепатомегалією і спленомегалією
(5-10%). У 5-8% хворих розвивається злоякісна лімфопроліферація.

Ураження судин найчастіше перебігає у вигляді синдрому Рейно. Однак при
кріоглобулінемії васкуліт може перебігати як гіпергаммаглобулінемічна чи
кріоглобулінемічна пурпура.

Щитоподібна залоза уражається у 10-15% хворих із розвитком аутоімунного
тиреоїдиту.

Для всіх хворих на хворобу Шегрена притаманна непереносимість багатьох
лікарських препаратів і харчових продуктів (поліалергія).

Діагностика.

Діагностичні критерії синдрому Шегрена (H.M.Moutsopoulos, 1993).

Офтальмологічні симптоми.

Визначення: Стверджувальна відповідь хоча б на 1 з 3 запитань:

Чи турбує вас сухість в очах в останні 3 і більше місяців?

Чи турбує вас відчуття піску в очах?

Чи використовується ви “штучні сльози” більше 3 разів на день?

Стоматологічні симптоми.

Визначення: Стверджувальна відповідь хоча б на 1 з 3 запитань:

Чи турбує вас відчуття сухості в роті в останні 3 і більше місяців?

Чи відзначався у вас рецидивуючий чи персистуючий набряк слинних залоз у
дорослому віці?

Чи часто вам приходиться пити рідину для змочування сухої їжі?

Офтальмологічні прояви.

Визначення: Об(єктивні ознаки ураження очей, встановлені на підставі
позитивних результатів одного чи двох тестів:

тест Ширмера (

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020