Реферат на тему:
Гіпертензивні кризи.
Визначення. Гіпертензивний криз – раптове значне підвищення
артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня, яке
супроводжується поглибленням існуючих симптомів хвороби та появою нових
зрушень у органах-мішенях (мозок, серце, нирки).
Класифікація кризів. На підставі клінічної картини та гемодинамічних
порушень (Мясников А.П., 1954):
Гіпертензивні кризи І типу – легкі та короткочасні. Ознаки: головний
біль, запаморочення, збудження, серцебиття, тремор рук та тіла; червоні
плям на обличчі, шиї, грудях; АТ – 180-190/100-105 мм рт.ст.;
лейкоцитоз; поліурія (сеча білого кольору).
Гіпертензивні кризи ІІ типу – важкі та тривалі (до кількох днів).
Ознаки: виражений головний біль, запаморочення; нудота та блювота;
минаючі порушення зору, стискаючий біль за грудиною; сплутаність
свідомості, минаючі розлади мозкового кровоплину; різке підвищення
систолічного АТ – понад 200 мм рт.ст.; лейкоцитоз; на ЕКГ – поширення
комплексу QRS та депресія сегменту ST. Ускладнення – серцева астма,
інфаркт міокарда, інсульт.
На підставі урахування типу гемодинаміки (Голиков А.П., Эстрин В.А.,
1976):
З гіперкінетичним типом кровоплину;
З еукінетичним типом кровоплину;
З гіпокінетичним типом кровоплину.
На підставі переваги ланки вегетативної нервової системи (Ратнер Н.О.,
1958):
Симпатико-адреналовий.
Симпатико-норадреналовий.
На підставі переважного ураження органів-мішеней (Жмуркин В.П., 1982):
Гіпертензивний кардіальний криз (ознаки гострої лівошлуночкової
недостатності).
Церебральний ангіогіпотонічний криз (надмірне повнокрів’я вен головного
мозку за умов посиленого притоку крові).
Церебральний ішемічний криз (спазм мозкових артерій, дисфункція
артеріовенозних анастомозів).
Церебральний складний криз (поєднання спазму артерій та дилятації вен
головного мозку).
Генералізований ангіодистонічний криз (генералізована судинна дистонія у
різних басейнах).
На підставі наявності ознак уражень органів-мішеней та необхідності
термінового зниження артеріального тиску (Українське наукове товариство
кардіологів, 2000):
Ускладнені кризи – з гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней,
становлять загрозу життю хворого, потребують негайного (протягом 1
години) зниження АТ:
Інфаркт міокарда.
Інсульт.
Гостра розшаровуюча аневризма аорти.
Гостра недостатність лівого шлуночка.
Нестабільна стенокардія.
Аритмії (пароксизми тахікардії, миготливої аритмії, шлуночкова
екстрасистолія високих градацій).
Транзиторна ішемічна атака.
Еклампсія.
Гостра гіпертензивна енцефалопатція.
Кровотеча.
Неускладнені кризи – без гострого або прогресуючого ураження
органів-мішеней, становлять потенційну загрозу життю хворого, потребують
швидкого (протягом кількох годин) зниження артеріального тиску:
Церебральний неускладнений криз.
Кардіальний неуксладнений криз.
Підвищення САТ до 240 мм рт.ст. або ДАТ до 140 мм рт.ст.
Значне підвищення тиску в ранньому післяопераційному періоді.
Гіпоталамічний пароксизм (криз).
Диференційний діагноз ускладнених кризів слід проводити із наступними
хворобами:
Уремія.
Субарахноідальний крововилив.
Пухлини мозку.
Травма голови.
Епілепсія.
Енцефаліти.
Системний червоний вовчак.
Гіпервентиляційний синдром.
Використання наркотиків (кокаїн).
Лікування.
На амбулаторному етапі – клонідин всередину чи парентерально; каптоприл
всередину; ніфедипін всередину чи сублінгвально; адельфан всередину;
нітрогліцерин сублінгвально; метопролол всередину; фуросемід.
У випадку неуксладеного кризу – амбулаторне лікування. При появі
загрозливих життю симптомів – госпіталізація.
У випадку ускладненого кризу – госпіталізація. Довенна інфузія: натрію
нітропрусид, лабеталол, нітрогліцерин, гідралазин та інш. На першому
етапі лікування кризу метою є часткове зниження артеріального тиску (на
20-25% від вихідного рівня протягом 2-3-х годин) для попередження
раптової гіпоперфузії органів-мішеней (серця, нирок, головного мозку).
Алгоритм лікування ускладнених та неускладнених кризів, дози та спосіб
введення ліків поданий у розділі “Додатки”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
