Реферат на тему:
Ішемічна хвороба серця.
Визначення. Ішемічна хвороба серця (ІХС) – ураження міокарда, яке
зумовлене розладами коронарного кровообігу і виникає внаслідок порушення
рівноваги між доставкою і метаболічною потребою серцевого м’язу в кисні.
Клінічна класифікація ІХС (Рекомендації робочої групи Українського
Товариства Кардіологів, 1999 р.).
1. Раптова коронарна смерть
(МКХ-Х-І46.1)
1.1. Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією
1.2. Раптова коронарна смерть (летальний випадок)
2. Стенокардія
(МКХ-Х – І20.0)
2.1.1. Стабільна стенокардія напруги (із зазначенням функціональних
класів (ФК), для ІІІ і IV ФК можливе приєднання стенокардії спокою, яка,
за суттю, є стенокардією малих напруг – І20.8).
2.1.2. Стабільна стенокардія напруги при ангіографічно інтактних судинах
(коронарний синдром X). – І20.8.
2.2. Вазоспастична стенокардія (ангіоспатична, спонтанна, варіантна,
Принцметала).
(МКХ-Х –І20.1)
2.3 Нестабільна стенокардія
(МКХ-Х – І20.0)
2.3.1. Стенокардія, що виникла вперше до 28 діб (напади стенокардії, що
виникли вперше, з транзиторними змінами на ЕКГ – спокою).
2.3.2. Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою або нічних
нападів у хворого із стенокардією напруги, зміна ФК стенокардії,
прогресуюче зниження толерантності до фізичного навантаження,
транзиторні зміни на ЕКГ – спокою).
2.3.3. Рання постінфарктна стенокардія (з 3 до 28 діб).
3. Гострий інфаркт міокарда
Діагноз виставляють із зазначенням дати виникнення (до 28 діб),
локалізації (передня стінка, передньоверхівковий, передньобоковий,
передньо-септальний, діафрагмальний, нижньобоковий, нижньозадній,
нижньобазальний, верхівковобоковий, базальнолатеральний, верхньобоковий,
боковий, задній, задньобазальний, задньобоковий, задньосептальний,
септальний, правого шлуночка), рецидивуючий (від 3 до 28 діб),
первинний, повторний (вказувати розміри і локалізацію не обов’язково,
якщо виникають труднощі в ЕКГ- діагностиці)
(МКХ-Х – І21.)
3.1. Гострий інфаркт міокарда з наявністю зубця Q (трансмуральний,
великовогнищевий) (МКХ-Х – І21.0-І21.3)
3.2. Гострий інфаркт міокарда без зубця Q (дрібновогнищевий).
3.3. Гострий субендокардіальний інфаркт міокарда.
(МКХ-Х – І21.4).
3.4. Гострий інфаркт міокарда (невизначений) (МКХ-Х – І21.9).
3.5. Рецидивуючий інфаркт міокарда (від 3 до 28 діб).
3.6. Повторний інфаркт міокарда (після 28 діб) (МКХ-Х- І22).
3.7. Гостра коронарна недостатність. Діагноз проміжний – елевація або
депресія сегмента ST, що відображає гостру ішемію до розвитку ознак
некрозу міокарда або раптової коронарної смерті
(МКХ-Х – І24.8).
Деякі ускладнення гострого інфаркту міокарда вказуються за часом їх
виникнення
(МКХ-Х – І20.3):
– гостра серцева недостатність (класи за Kilip I-IV);
– порушення серцевого ритму та провідності;
– розрив серця зовнішній (з гемоперикардитом МКХ-Х – І23.0, без
гемоперикардиту МКХ-Х – І23.3) і внутрішній (дефект міжпередсердної
перетинки МКХ-Х – І23.1, дефект міжшлуночкової перетинки МКХ-Х – І23.2,
розрив сухожильної хорди МКХ-Х – І23.4, розрив папілярного м’язу МКХ-Х –
І23.5)
– тромбоемболії різної локалізації;
– тромбоутворення в порожнинах серця (МКХ-Х – І23.6);
– гостра аневризма серця;
– синдром Дресслера (МКХ-Х -І24.1);
– постінфарктна стенокардія (від 72 годин після розвитку ІМ до 28 діб).
4. Кардіосклероз
4.1. Вогнищевий кардіосклероз (МКХ-Х – І25.2)
4.1.1. Постінфарктний кардіосклероз із зазначенням форми та стадії
серцевої недостатності, характеру порушення ритму і провідності,
кількості перенесених інфарктів, їх локалізації та часу виникнення).
Аневризма серця хронічна (МКХ-Х – 125.2).
4.1.2. Вогнищевий кардіосклероз, без вказівки на перенесений ІМ.
4.2. Дифузний кардіосклероз (із вказівкою на стадію серцевої
недостатності, порушення ритму і провідності)
(МКХ-Х – 125.0)
5. Безбольова форма ІХС.
Діагноз базується на підставі виявлення ознак ішемії міокарда за
допомогою тесту з фізичним навантаженням, Холтерівського моніторування
ЕКГ з веріфікацією за даними коронарографії, сцинтиграфії міокарда Т1,
стрес- ЕхоКГ
(МКХ-Х – 125.6).
Приклад формулювання діагнозу.
1. ІХС. Стабільна стенокардія напруги, II ФК. Атеросклероз ПМША та ПКА
(коронарографія 10.03.99). СН 0 ст.
2. ІХС. Стабільна стенокардія напруги, IV ФК та спокою. Постінфарктний
кардіосклероз (Q – ІМ передньої стінки ЛШ, 23.05.99). Хронічна аневризма
ЛШ. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. СН ІІБ ст.
3. ІХС. Нестабільна стенокардія (прогресуюча). Постінфарктний
кардіосклероз (дрібновогнищевий ІМ задньобокової стінки ЛШ, 02.06.98).
Аортокоронарне шунтування (2 шунта, 12.02.98). СН І ст.
4. ІХС. Безбольова форма. Атеросклероз ПМША (коронарографія 10.03.99).
Шлуночкова екстрасистолічна аритмія (Лаун-1). СН 0 ст.
5. ІХС. Гострий трансмуральний інфаркт міокарда передньоверхівкової
ділянки ЛШ (05.07.99) Гостра аневризма серця (?). Повна блокада лівої
ніжки пучка Гіса (05. 07. 99). Гостра лівошлуночкова недостатність III
класу за Кilliр (05. 07. 99). СН 1 ст.
6. ІХС. Гострий повторний дрібновогнищевий інфаркт міокарда
діафрагмальної ділянки ЛШ (13.02.99). Постінфарктний кардіосклероз
(великовогнищевий ІМ передньої стінки ЛШ, 23.03.97). Пароксизмальна
форма фібриляції передсердь. СН II А ст.
7. ІХС. Гострий великовогнищевий інфаркт міокарда задньобазальної та
діафрагмальної ділянок ЛШ (18.05.99). Гостра А-В блокада II ст.
(18.05.99). Синдром Дресслера (30.05. 99). Рецидивуючий ІМ (05.06.99) в
зоні ураження. А-В блокада III ст. (06.06.99). Зупинка кровообігу
(06.06.99). Тимчасова ЕКС (06.06.99 – 09.06.99). СН ІІ А ст.
8. ІХС. Гострий великовогнищевий інфаркт міокарда передньобокової
ділянки ЛШ (11.01.99). Первинна транслюмінальна ангіопластика ПМША:
прохідність ТІМІ-3 (11.01.99). СН І ст.
Етіологія. Фактори ризику серцево-судинних недуг – модифіковані:
Куріння
Дисліпідемія
Підвищений артеріальний тиск
Цукровий діабет
Ожиріння
Дієтичні чинники
Тромбогенні чинники
Недостатня фізична активність
Зловживання алкоголем
немодифіковані:
Наявність ІХС
Обтяжена спадковість
Вік
Стать
Раптова коронарна смерть.
Визначення. Визначається як смерть в присутності свідків, яка настала
блискавично, або в межах 6 годин від початку серцевого нападу, коли
реанімаційні заходи не проводилися, або були безуспішними, при
відсутності лабораторних (ензимологічних) і/або ЕКГ ознак ІМ. В інших
випадках вона повинна розцінюватися як смерть від ІМ. Підвищений ризик
раптової смерті при:
наявності частих шлуночкових екстрасистол (більше 10 за год);
наявності ранніх шлуночкових екстрасистол;
“німій” ішемії міокарду;
пордовженні інтервалу Q-T (більше як 0,52 с);
появі пізніх шлуночкових потенціалів (низькоамплітудні фрагментарні
коливання які “йдуть” за QRS);
У хворих без ознак ІХС:
Пролапс мітрального клапану;
Кардіоміопатії (особливо гіпертрофічна);
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
