Реферат на тему:
Правила техніки безпеки при виконанні штукатурних і облицювальних робіт.
протипожежні заходи на будівництві. перша допомога при нещасних випадках
При виконанні штукатурних і обицювальних робіт необхідно працювати на
справних риштуваннях, помостах, колисках та інших пристроях,
дотримуючись вимог щодо їхнього виготовлення і встановлення, а також
додержуючись правил техніки безпеки під час роботи на висоті.
Ручний інструмент, яким працює опоряджувальник, має бути справним.
Дерев’яні ручки інструмента виготовляють із твердої деревини (бук, граб,
береза), допустима вологість якої не більше 12 %. Вони повинні бути
добре оброблені, пошліфовані і міцно з’єднані з інструментом.
Під час підготовки кам’яних поверхонь під штукатурку за допомогою
ударних інструментів слід працювати в рукавицях і захисних окулярах.
Робітники, зайняті гасінням вапна, повинні працювати у спецодягу,
гумових чоботях і рукавицях, респіраторі і окулярах.
Під час роботи із застосуванням штукатурних розчинів і мастик для
закріплення плиток і лінолеуму, до складу яких входять леткі токсичні
компоненти, слід користуватись захисними пристроями (респіратор, гумові
рукавиці, окуляри тощо). Усі працюючі з такими матеріалами повинні
пройти спеціальний інструктаж з правил безпечної роботи.
Брати руками будь-який розчин, незалежно від його складу, заборонено.
Хлорне вапно, що застосовується як протиморозний компонент штукатурного
розчину, необхідно зберігати в закритій тарі. Хлоровану воду слід
готувати на відкритому повітрі або в приміщеннях з примусовою
вентиляцією.
Робоче місце оператора штукатурного агрегату повинно бути обладнано
двостороннім зв’язком з робочими місцями штукатурів, що працюють з
форсунками.
Робітники, що наносять штукатурний оббризк вручну або за допомогою
форсунки, повинні працювати у захисних окулярах.
Очищають засмічену форсунку лише після зупинки штукатурного агрегату і
перекриття на ній регулювальних кранів.
Відбір розчину із стояка розчинопроводу, що знаходиться під тиском,
дозволяється лише при наявності на кінці патрубка крана або спеціального
пристрою, що гасить силу струменя вилітного розчину.
Агрегати і апарати, що працюють під тиском (штукатурний агрегат,
розчинонасоси, компресорні установки тощо), а також шланги до початку
роботи перевіряють на тиск, який має бути у 1,5 раза більшим від
робочого. Манометри на пневматичних апаратах повинні бути справними.
Виконувати облицювальні роботи з приставних драбин забороняється.
Розколювати і насікати плитки — керамічні, з природного каменю, мозаїчні
та інші — слід так, щоб не травмувати близько працюючого робітника.
ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ НА БУДІВНИЦТВІ
Відповідальність за стан і організацію протипожежної безпеки на
будівельних об’єктах тресту або іншого будівельного об’єднання
покладається на заступника начальника тресту (управління) по кадрах і
побуту або виконавця робіт (виконроба), на останнього обов’язок
покладається наказом по тресту. Контроль за додержанням правил
протипожежної безпеки на будівництві здійснюють Управління державної
пожежної охорони МВС України і члени добровільних протипожежних
формувань, які повинні створюватись на кожному будівельному об’єкті.
Причинами пожежі можуть бути: несвоєчасне прибирання з робочого місця
відходів легкоспалимих матеріалів (стружка, обрізки шпалер, ганчір’я
тощо); неправильне зберігання легкозаймистих матеріалів (бензин, оліфа,
мастика, смола тощо); необережне поводження з вогнем у вогненебезпечних
місцях, несправність електропроводки та електрообладнання тощо.
Горіння — це хімічний процес взаємодії горючого матеріалу з киснем
повітря, внаслідок чого виділяється велика кількість тепла. Але для
того, щоб матеріал загорівся, його треба нагріти до певної температури
займання, яка для кожного матеріалу різна. Такі матеріали, наприклад, як
бензин, ацетон, оліфа, займаються при більш низьких температурах, ніж
деревина і вугілля. Температура займання залежить від природи матеріалу,
вмісту кисню у навколишньому просторі, атмосферного тиску, вологості
повітря і матеріалу та інших причин.
Вогненебезпечність будівельного матеріалу залежить від його температури
займання і умов, за яких він зберігається. Деякі матеріали (тирса,
вугілля, будівельне сміття з відходів органічних речовин) здатні за
певних умов, особливо при підвищенні навколишньої температури, до
самозаймання, що часто призводить до виникнення пожеж. Тому на
будівництві матеріали потрібно зберігати так, щоб не спричинити до
підвищення температури матеріалу і його займання.
Крім займання, пари летких речовин (бензин, ацетон тощо) у певній суміші
з повітрям викликають вибух, який може статися внаслідок іскри від
вогню, тертя, удару та з інших причин.
За ступенем вогнестійкісті всі матеріали і будівельні конструкції
поділяють на горючі, важкогорючі і негорючі.
Горючі матеріали (деревина, толь, картон, лак, мастика, розчинники)
займаються від вогню і продовжують горіти або тліти навіть після
усунення джерела вогню.
Важкогорючі матеріали (волокниста суха штукатурка, фіброліт, повсть,
змочена у глині, тощо) горять або тліють тільки при наявності джерела
вогню. Якщо ж усунути його, то горіння матеріалу припиняється.
Негорючі матеріали (природні і штучні кам’яні матеріали, сталь, бетони
тощо) при високих температурах не займаються і не тліють.
Під час організації будівельного майданчика і розміщення на ньому
будівельних матеріалів треба залишити спеціальні проїзди для пожежних
машин. Від території будівництва до магістралі прокладають дорогу з
твердим покриттям. Для проїзду пожежних машин уздовж будівель понад 18 м
завширшки повинні бути зроблені проїзди з двох поздовжніх боків, а понад
100 м завширшки — з усіх боків будови. Відстань від краю проїжджої
частини до стін будівель не повинна перевищувати 25 м.
Перед початком будівництва будівельний майданчик слід забезпечити водою.
Воду підводять від міської водопровідної мережі і встановлюють один або
декілька пожежних гідрантів. Якщо водопровідної мережі немає, то можна
користуватись природними водоймами, до яких треба зробити
автотранспортні під’їзди.
Для зберігання легкозаймистих матеріалів на території будівельного
майданчика обладнують підземні або напівпідземні склади, в яких водночас
може зберігатись не більше 5 м3 цих матеріалів. Лісоматеріали можна
складати на відстані не менше 24 м від будинку, що зводиться. Для
тимчасового зберігання відходів легкогорючих матеріалів на території
будівництва встановлюють металеві ящики з кришками або викопують
спеціальні ями.
На будівельному майданчику слід обладнати протипожежний пост. Тут мають
бути: щит з протипожежним інструментом (лопати, ломи, вогнегасники
тощо), пристрій для подавання тривоги звуком, ящик з піском і бочки з
водою.
В усіх вогненебезпечних місцях вивіщують попереджувальні написи: «Палити
заборонено», «Вогненебезпечно» тощо. Палити дозволяється на певній
відстані від будинку і складів у спеціально обладнаних місцях, де
обов’язково встановлюється ящик з піском або бочка з водою.
Кожен робітник до початку роботи на будівництві повинен пройти
відповідний інструктаж з протипожежної безпеки, вивчити засоби для
гасіння пожежі і вміти ними користуватись.
Перебуваючи на будівельному майданчику, необхідно додержуватись таких
правил протипожежної безпеки:
не палити на робочому місці;
не залишати після роботи на робочому місці відходів легко-горючих
матеріалів;
робоче місце прибирати, а сміття виносити у відведене для цього місце;
не розпалювати багаття на робочому місці або поблизу будівлі і місць
зберігання легкозаймистих матеріалів;
кількість легкозаймистих матеріалів на робочому місці повинна
відповідати їхній витраті за зміну; після закінчення роботи залишки
матеріалів слід винести до місця їхнього зберігання;
випадково розлиті на підлозі легкозаймисті матеріали потрібно відразу ж
витерти ганчіркою, яку слід винести з приміщення у спеціально відведене
для сміття місце;
приступати до роботи з електроінструментом або машинами, що працюють від
електроприводу, можна тільки після перевірки справності ізоляції
проводів чи кабелів, справності двигуна і пускових пристроїв;
поблизу працюючих електродвигунів не розміщувати речовини, які можуть
спалахнути від іскри;
якщо двигун перегрівається внаслідок несправності, слід негайно вимкнути
його і повідомити про це майстра або бригадира;
слід добре знати будову різних видів вогнегасників і вміти користуватись
ними;
якщо виникне пожежа, то особи, які її помітили, і працюючі поруч,
повинні: негайно подати звуковий сигнал пожежної тривоги ударами у
металевий предмет (рейка, відро, лист сталі тощо); викликати пожежну
команду по телефону 01; почати гасити пожежу всіма засобами, які є в
їхньому розпорядженні; почати переносити на безпечну відстань горючі
матеріали, які є поблизу вогнища пожежі; негайно сповістити про пожежу
майстра, бригадира або виконроба.
Легкозаймисті речовини (гас, оліфу, бензин тощо) треба гасити піском,
пінним вогнегасником типу ОХП-10 (рис. І, а), вуглекислотним
вогнегасником типу ОУ-2 або ОУ-5 (рис. 1,6).
Рис. 1. Вогнегасники:
а – пінний типу ОХП-10: 1 – корпус; 2 – стакан з кислотою; 3 –вихідний
отвір; 4 – шток; 5 – рукоятка; 6 – кришка; 7 – ручка; 8 – шпилька;
б – вуглекислотний типу ОУ-5: 1 – корпус; 2 – рукоятка; 3 – вентиль; 4 –
шланг: 5 – дифузор: 6 – сифонна трубка.
Якщо полум’я невелике, то на нього слід накинути лист сталі, халат або
інший предмет, щоб припинити доступ повітря до вогню. Інші горючі
матеріали (дошки, стружки, папір тощо) можна гасити водою, піском і
вогнегасниками.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ
Своєчасне надання допомоги людині, яка одержала травму, є обов’язком
кожного, хто в цей час знаходився біля потерпілого. Тому кожен робітник
повинен знати правила першої допомоги і вміти її надати. Для цього на
будівельному об’єкті мають бути аптечки з перев’язувальними матеріалами,
медикаментами, засобами для зупинки кровотечі і фіксації переломів.
Поранення і кровотечі. Перш ніж надати допомогу у разі поранення, слід
добре вимити руки водою з милом або протерти їх спиртом. Після цього
рану змочують йодним настоєм так, щоб пляма від нього була більшою, ніж
сама рана, і перев’язують її стерильним бинтом, марлею чи чистою
хусткою. Забороняється промивати рану водою або очищати її від бруду,
землі тощо.
Якщо рана сильно кровоточить, слід терміново зупинити кров, притиснувши
на деякий час пальцями кровеносну судину вище рани на 5—10 см. Коли це
не допомагає, варто накласти джгут, тобто міцно перев’язати кінцівку
вище рани і зафіксувати час його накладання. За джгут можна використати
гумову трубку чи стрічку, бинт, шматок тканини тощо. Місце під джгутом
спочатку обгортають м’якою тканиною або ж накладають його поверх одягу.
Після накладання джгута травмованого робітника слід негайно відвезти до
лікарні із запискою, в якій зазначено час накладання джгута.
Переломи. Бувають закриті і відкриті. При закритому переломі
спостерігається зміщення або потрощення кісток, які знаходяться
всередині тіла. При відкритому — кістки проривають шкіру і виходять
назовні. У разі підозри на перелом хворого треба покласти так, щоб
виключити рухомість пошкодженої частини тіла і створити умови, за яких
зменшиться біль. Водночас викликають машину швидкої медичної допомоги.
При переломах кінцівок слід прибинтувати шини, які тимчасово зафіксують
травмовану частину тіла. Шини закріпляють бинтами. Якщо спеціальних шин
немає, то їх можна замінити кусками дерев’яних рейок чи стрічками
товстої фанери.
Опіки. При опіках від вогню, гарячої води, бітуму, пари необхідно
обережно зняти одяг або взуття і пошкоджене місце перев’язати стерильним
бинтом, після чого направити хворого до медпункту. Опіки, викликані дією
кислоти, лугу або негашеного вапна, промивають струмом води протягом
10—15 хв. Після цього на пошкоджені місця накладають примочки із
содового розчину (при опіках кислотами) чи борної кислоти (при опіках
лугами).
Обмороження. Людину, що постраждала від морозу, треба негайно завести у
тепле приміщення і починати відігрівати обморожені місця. Якщо
обморожено кінцівку, її опускають у посудину з водою і поступово
доводять температуру води до 37 °С. Можна також розтерти обморожене
місце шматком сукна, шерсті або теплою рукавичкою. Коли шкіра
почервоніє, її змащують вазеліном або будь-яким жиром.
Ураження електричним струмом. Людину, уражену електричним струмом,
спочатку треба звільнити від його дії, виключивши подачу струму до
місця, де трапилось нещастя. Якщо цього зробити не можна, необхідно
перерубати струмоведучі проводи сокирою з сухою ручкою, стоячи на
дерев’яній підкладці. Можна відтягнути потерпілого від проводів або
відкинути їх сухою палицею чи дошкою. Ні в якому разі не можна торкатися
потерпілого руками. Лише після звільнення потерпілого від дії струму
можна надавати йому необхідну допомогу: забезпечити надходження свіжого
повітря, розігріти тіло, а у разі потреби — зробити штучне дихання.
Література.
Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч.
закладів освіти.— К.: Техніка, 1997.— 304 а: іл,-\Бібліогр.: с 296.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
