UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГоловні етапи історичного розвитку етичної думки. (науковий реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16816
Скачало733
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Науковий реферат

 

Головні етапи історичного розвитку етичної думки.

 

 

Етичні ідеї Стародавнього світу.

 

Етична думка Середньовіччя та Відродження.

 

Етичні вчення Нового часу.

 

Західна етична думка XX століття.

 

Історія етичної думки в Україні.

 

Становлення і розвиток етичної думки — тривалий процес, витоки якого

можна знайти вже на ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли

звичайні уявлення про мораль під впливом досвіду, що поширювався,

отримували новий зміст та ставали основою для виникнення загальних

теоретичних висновків. Перші ж етичні системи, що досліджували моральні

процеси, з'явилися на відносно розвинутій стадії класових відносин.

 

Умови прогресу філософського мислення, а в його рамках і перші

прояви етичного знання складалися неоднаково. Різні регіони

Стародавнього світу сформували особливі релігійно-філософські системи,

серед яких найцікавіші, з етичної точки зору були: даосизм,

конфуціанство (Давній Китай), джайнізм, буддизм (Давня Індія), іудаїзм

(Давня Іудея), філософські погляди на мораль Давньої Греції та Давнього

Риму.

 

1. Етичні ідеї Стародавнього світу

 

Одним із важливіших напрямів розвитку етичної думки у Давньому Китаї був

даосизм, який, на відміну від конфуціанства, не став провідною

релігійною течією Китаю, але завдяки введенню в обіг поняття «Дао» це

вчення посіло почесне місце в історії розвитку етичної думки.

Засновником даосизму вважається легендарний мудрець Дао-цзи (Лао Дань)

(народ. 604 p. до н. е.), якому приписують авторство книги «Дао де цзін»

(«Шлях доброчинності»), де центральне поняття — Дао (шлях)

обґрунтовується як понад буття, велике єдине, безмежна діяльність, закон

природи, суспільства, окремої людини (її мислення та поведінки). Дао —

прабатько усього існуючого: «Людина залежить від землі, земля — від неба

(космосу), небо — від Дао, а Дао — від самого себе».

 

Інший даосист Чжун-цзі (близько 369—286 pp. до н. е.) вважав, що Дао

наділяє речі формою, кольором, звуком та виглядом, тобто Дао творить (як

першопочаток).

 

На думку даосистів, людина, як і весь світ, є закономірним породженням

Дао, вона — частка природи, її призначення — крокувати шляхом

доброчинності. Це є життя, яке відповідає природі. усі численні лиха

людства трапляються через те, що люди відступають від заданих природою

законів. Лао-цзи відкидає будь-які зусилля не тільки індивіда, а й

суспільства щодо штучного втручання у Дао. Намагання змінити природний

лад згубні для людей. Тому головний моральний принцип — «увей»,

поглиблене спостереження, відсутність будь-якої дії, що суперечить

природному процесу, а мудрець той, хто сповідує помірність, спокій,

близькість до природи.

 

Конфуціанство, засноване Кун-Фу-цзі (551—479 pp. до н. е.) (латинізована

версія імені — Конфуцій) і поширене його учнями, було китайською

державною програмою, її можна охарактеризувати як нормативну програму

достойного життя окремої людини та узгодженого життя всіх у суспільстві.

 

Головне місце в етиці Конфуція займає поняття «жень» («гуманність») —

моральний принцип, який потребує покори підлеглих, турботи про суспільні

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ