.

Естетика і мистецтвознавство. Естетика і етика (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1755 5954
Скачать документ

Реферат на тему:

Естетика і мистецтвознавство. Естетика і етика

Як зазначалося у попередніх розділах, проблема співвідношення естетики
і етики була зафіксована ще у давньогрецькій естетиці введенням поняття
«калокагатія». У подальші періоди виникали спроби проаналізувати
проблему співвідношення цих двох наук. Так, англійські естетики XVIII
ст. АНТОНІ ШЕФТСБЕРІ (1671–1713) та ФРЕНСІС ХАТЧЕСОН (1694–1747)
намагалися чітко розділити естетичні та моральні цінності, адже до
початку XVIII ст. англійська естетика орієнтувалася на моральні
цінності, а категорії етики і естетики, зокрема «добро», «зло», «краса»,
«піднесене», вважали наскрізними для обох наук.

Етика (від грєц. еі/ііса – звичай, характер) – наука, яка вивчає мораль,
моральність. Як визначення специфічної сфери дослідження, термін «етика»
вперше використав Арістотель.

Специфіку взаємодії етики й естетики, з наголосом на проблемі творчості,
вивчав і німецький філософ ИОГАНН ФІХТЕ (1762– 1814). Він був
прихильником ідеї тотожності естетики і теорії мистецтва, а специфіку
мистецтва виявляв через порівняльний аналіз: «мистецтво – наука»,
«мистецтво – мораль». Саме мистецтво, на думку філософа, сприяє
становленню цілісної людини. Й. Фіхте включає етику до структури
філософського знання і поєднує моральність з творчою активністю людини.
Це був принципово новий аспект аналізу співвідношення «філософія – етика
– творчість», особливо якщо враховувати, що Фіхте намагався доповнити
ідею І. Канта про «чуттєву» і «моральну» людину положенням про
можливість через виховання піднести чуттєві потяги до рівня обов’язку.

Особливу роль етика відіграє під час аналізу мистецтва як складової
частини предмета естетики. Кожна конкретна естетична ідея виступає
певною мірою узагальненням розвитку мистецтва та естетичної діяльності
взагалі і у конкретну історичну епоху зокрема. Виходячи з цього,
доцільно порушити і розглянути питання професійної етики митця, його
моральної відповідальності за наслідки власної творчості. Це пов’язано з
тим, що мораль є надзвичайно важливим елементом людської діяльності,
сама діяльність людей в усій її різноманітності та специфічності не може
не накладати відбиток і на специфіку моральної регуляції. Існують окремі
види людської діяльності, що висувають особливо високі і навіть
надвисокі моральні вимоги до осіб, котрі цією діяльністю займаються
професійно.

Професійна етика і норми професійних ділових взаємин є традиційною
складовою частиною етичної науки, але при цьому, як правило,
зосереджується увага на професіях лікаря, педагога, юриста. Постає
питання: чи будь-яка професія вимагає специфічної професійної етики?
Щодо професії митця відповідь може бути лише позитивною. Складний,
суперечливий процес розвитку мистецтва в різні історичні періоди,
художнє обслуговування митцями реакційних ідеологій, участь конкретних
мистецьких напрямів у художньому обгрунтуванні насильства, релігійної
нетерпимості чи моральної вседозволеності гостро порушує проблему
професійної етики митця.

У професійній етиці формується система конкретних моральних норм із
супутніми їм практичними правилами, що «обслуговують» ту чи іншу галузь
людської діяльності. В кожній з цих галузей головним об’єктом діяльності
є людина, котра вправі сподіватися на ставлення до себе не як до об’єкта
зовнішнього впливу, а саме як до людини, тобто розраховує на повагу,
розуміння, співчуття та милосердя. Отже, будь-які прояви: чи то
байдужості митця до художньої аудиторії, чи то політичної кон’юнктури,
чи то свідоме самоспросту-вання власних творів – мають, принаймні
морально, засуджуватися суспільством.

Значне морально-етичне навантаження несе в собі і проблема творчої,
професійної освіти, виховання митця, адже і в минулі епохи, і сьогодні
митці формуються в конкретних творчих майстернях, творчих лабораторіях
відомих майстрів. Кожний учень, приймаючи чи спростовуючи художні
принципи вчителя, несе в собі передусім його творчу модель. Етика
взаємин «вчитель – учень» потребує вивчення, розробки і вироблення
своєрідного «кодексу честі».

§ 17

ЕСТЕТИКА І МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО

Розглядаючи місце естетики в структурі міжпредметних зв’язків, особливу
увагу слід приділити розгляду співвідношення естетики і
мистецтвознавства, що найповніше здатне відбити те значення, яке
мистецтво має в духовному житті суспільства. Сучасне мистецтвознавство
акцентує увагу на дослідженні мистецтва в контексті духовної культури.
Складна структура мистецтвознавства характеризується комплексністю, що
об’єднує загальне і часткове мистецтвознавство. Як систему знань про
окремі види мистецтва мистецтвознавство поділяють на літературознавство,
театрознавство, кінознавство тощо. Кожна з цих сфер знання має відносно
самостійний характер, але водночас входить як складова частина до
загальної структури. У більш загальному вигляді мистецтвознавство є
сукупністю трьох частин: історії мистецтва, теорії мистецтва і художньої
критики.

Естетика виступає як загальна теорія мистецтва, і саме в цьому аспекті
перехрещуються інтереси естетики і мистецтвознавства. Останнє, у свою
чергу, теоретично взаємодіє з немистецтвознавчими науковими
дисциплінами, методологічні підходи, висновки і спостереження яких мають
суттєве значення для комплексного вивчення мистецтва. У цьому сенсі
особливого значення набувають, наприклад, психологія художньої
творчості, соціологія мистецтва, культурологія, семіотика тощо.

Мистецтвознавство – сукупність наук, які досліджують соціально-естетичну
сутність, походження, закономірності розвитку, особливості і зміст
видової специфіки мистецтва.

Проблема взаємодії естетики і мистецтвознавства досить складна і
суперечлива. Вона відбиває неоднозначність оцінки місця і ролі мистецтва
в предметі естетики. Властиве для певних історичних періодів розвитку
естетичного знання розуміння предмета естетики як теорії мистецтва не
тільки спрощувало предмет естетики, призводило до підміни однієї науки
іншою, а й не відповідало на головне запитання: чому, сформувавшись як
самостійні науки, естетика і мистецтвознавство проіснували значний
період людської історії, не заперечили одна одну? Чи не означає це, що
вони мають таку специфіку, яка зумовлює необхідність існування цих двох
наук і підміна їх неправомірна.

Уже грецька міфологія зафіксувала мистецтво як специфічну діяльність
людини. Широко відомий міф про Аполлона, якому були підпорядковані музи:
Мельпомена – трагедії, Евтерпа – ліричної поезії, Ерато – любовної
лірики, Терпсихора – танців, Кал-ліопа – епічної поезії, Талія –
комедії, Клю – історії.

Міфологічний образ Аполлона пройшов складний шлях розвитку, який дає
змогу зрозуміти поступовий процес усвідомлення специфіки естетичної
діяльності, її зв’язку з красою, своєрідності. Міф свідчить, що спочатку
Аполлон – син Зевса і Лето, брат Артеміди – охороняв родину від горя і
нещастя. Пізніше його почали ототожнювати з Геліосом – богом Сонця. На
честь Аполлона греки будували храми (на острові Делос і у Дельфах). Ці
храми мали загальнодержавне значення. Поступово за Аполлоном (він стає
богом музики) закріплюються культуротворча, культурозахисна функції. У
науку через образну, символіко-метафоричну інтерпретацію приходить
проблема видової специфіки і синтезу мистецтв – проблема, яка інтегрує
естетику і мистецтвознавство.

Людина вперше усвідомлює себе у міфах* і використовує міф як розповідь
про Всесвіт, явища природи, про традиції та звичаї людей, історичні
події. Міфи Стародавньої Греції систематизувалися, дописувалися різними
поетами або використовувалися ними у професійній творчості. Відомо, що
ГЕСІОД саме на основі міфів написав «Теогонію» – поему про походження
богів. Важливу роль для європейського читача відіграли «Метаморфози-»
відомого римського письменника ОВІДІЯ – виклад стародавніх міфів.

Поетичні образи стародавніх міфів не лише залишилися в історії світової
культури, а й вплинули на долю мистецтва, викликали численні
інтерпретації в творчості більшості видатних митців. До грецької
міфології зверталися Данте і Шекспір, Боттічеллі і Леонардо да Вінчі,
Рубенс і Рембрандт, Шіллер і Гете, Сковорода і Шевченко, Франко і Леся
Українка.

Практика звернення до міфопоетичних символів збереглася і в XX ст.
Звертаючись до творчої спадщини Д. Джойса, Б. Брехта, А. Франса, А.
Камю, М. Булгакова та інших, ми бачимо, яке велике значення мали міфи не
лише в образній структурі цих творів, а й у

*Міф (від грец. тір/і) – слово, а в більш широкому тлумаченні – легенда,
розповідь, бесіда.

формуванні філософської концепції, в обгрунтуванні
морально-психологічної позиції конкретних героїв.

Подальше вивчення проблеми естетичної специфіки мистецтва пов’язане з
такими роботами англійського філософа й естетика БЕРНАРДА БОЗАНКЕТА
(1848–1923), як «Історія естетики» (1892), «Аекції з естетики» (1915),
«Принципи індивідуальності і цінності» (1911), «Цінність і доля
індивідуума» (1912). Послідовник Гегеля Бозанкет розглядав мистецтво як
шлях до опанування світової гармонії. При цьому він намагався
обгрунтувати більш широке, ніж це було прийнято в історії естетики,
розуміння гармонії, яка є, на думку філософа, серцевиною «абсолютної
реальності» – цілісності, що долає просторову і часову роз’єднаність
предметів і явищ. Мистецтво ж намагається поєднати людину, яка існує на
рівні природної чуттєвості, з «абсолютною реальністю» як з носієм
досконалості. Проголосивши «Божественну комедію» Данте еталоном
мистецтва, БозанЛІТЕРАТУРА Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. – М., 1985. Міфи Давньої Греції. – К., 1980. Мифологический словарь. – М., 1985. Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. – К., 1989. Словник античної міфології. – К., 1985. Фрагменты ранних греческих философов. – М., 1989. – С. 5–17. Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. – К., 1992. – № 35. Эстетический смысл «золотого сечения» // Филос. науки. – 1983. – № 3. Ярхо В. Н. Новый папирусный фрагмент Эсхила // Античная культура и современная наука. – М., 1985.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020