UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрагічне (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3183
Скачало519
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Трагічне

 

Категорія трагічного відображує гострі суспільні суперечності, боротьба

яких завершується загибеллю прогресивних сил. Проте, гинучи, вони

залишаються у свідомості людей безсмертними як символ майбутнього,

стимул до подальшого суспільного розвитку.

 

До основних естетичних категорій належить і категорія «трагічне» (від

грец. іга§і{їо& – властивий трагедії).

 

Як відомо, термін «трагедія» має міфологічні витоки і пов'язаний з

культом бога Діоніса (Бахуса, Вакха), який поєднував протилежні функції:

родючості землі, виноградарства, символ високих урожаїв і функцію

смерті, виступав як володар душ мертвих.

 

Бог Діоніс як носій землеробського культу протиставлявся богу Аполлону

як виразнику психології родової аристократії.

 

На честь бога Діоніса влаштовувалися щорічні релігійно-культові свята –

діонісії, наприкінці яких у жертву богу приносили козла – символ

козлоногого сатира – супутника бога Діоніса. Так виникло поняття

«трагедія» – Іга^оеаіа – передсмертний крик козла.

 

Класичним зразком трагічного є давньогрецька трагедія, а перше

теоретичне пояснення її специфіки пов'язане з працею Арістотеля

«Поетика».

 

На думку Арістотеля, трагедія має перевагу над іншими жанрами, оскільки

здатна емоційно впливати на людину, стимулює катарсичне співпереживання,

спонукає читача і глядача до співучасті в морально-психологічній оцінці

подій, які розгортаються. За Арістотелем, трагедія має складатися з

шести елементів: фабули, характеру, мовного висловлення, думок,

сценічного оформлення і музичної композиції.

 

Особливого значення Арістотель надавав фабулі, її окремим елементам

(перипетії). Фабула, на думку філософа, повинна бути чіткою, мати такий

обсяг, щоб її легко було запам'ятати. Він вважав, що дія трагедії мала

відбуватися протягом одного обороту сонця. Теорія трагічного Арістотеля

спирається на мистецьку практику, передусім на творчість Гомера та

Софокла.

 

107

 

ЕСХІЛ (бл. 525–456 до н. е.) –

 

давньогрецький поет-драматург, «батько трагедії». Був сучасником

розквіту афінської демократії. Обстоював віру в справедливе суспільство,

у силу закону. Саме у творах Есхіла трагедія набуває рис

монументальності, композиційної чіткості. Есхіл – автор трагедій

«Орестея», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий».

 

Важливе місце в роздумах Арістотеля про трагедію посідають людські

чуття, передусім страждання і страх. Через сприйняття страждання героя

глядач переживає стан катарсису – очищення, починає співчувати герою,

аналізує та оцінює власне життя. Так виявляється естетична і

морально-етична сутність трагічного.

 

В умовах античності трагедія насамперед розглядається як розкол цілого

на ворогуючі частини, наслідком чого є загострення трагічних конфліктів

влади, обов'язку, честі.

 

В античних трагедіях важливу роль відіграють доля, рок, які тяжіють над

героєм. Спроба героя піднятися над долею призводить до його загибелі.

Найбільш послідовно принципи давньогрецької трагедії втілені у творчості

Есхіла, Софокла та Евріпіда.

 

Зовсім в іншому аспекті подана трагедія в часи середньовіччя.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ