.

Види мистецтва:архітектура, скульптура. живопис, музика, хореографія, театр, кінематограф (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2743 16873
Скачать документ

Реферат на тему:

Види мистецтва:архітектура, скульптура. живопис, музика, хореографія,
театр, кінематограф

Архітектура

Архітектура, чи зодчество (від грец. агспііеігіоп – будівельник}, –
мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя
і діяльності людини.

Водночас зведення будівель має відповідати духовним потребам людства,
впливати на його естетичний смак.

Слід зазначити, що архітектура формує ансамблі будинків, проспекти,
вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. В мистецтві

архітектури виділяють три основні роди:

1. Архітектура об’ємних споруд, до складу якої входять житлові,
громадські та промислові будівлі.

2. Ландшафтна архітектура пов’язана із створенням садово-паркового
комплексу.

3. Містобудівництво, що займається плануванням нових міст, а також
реставрацією та оновленням старих районів.

170

Кожен з архітектурних родів має своє функціональне призначення. Проте,
крім суто утилітарних потреб, архітектура водночас виконує функцію
емоційного впливу, досягти якого можна завдяки використанню специфічних
конструкцій, елементів, прийомів. Це і врахування об’ємно-просторової
структури споруди, ритмічне і пропорційне співвідношення, масштаб,
розробка кольору та фактури будівельних матеріалів тощо.

Необхідно зауважити, що мистецтво архітектури знаходиться у
безпосередньому зв’язку з розвитком науки. Адже зведення архітектурних
споруд розпочинається з суто технічного етапу проектування – виконання
необхідних розрахунків і креслень.

Використання усіх засобів, якими володіє цей вид мистецтва, зумовлює
створення архітектурного образу. При цьому обов’язково враховують форми,
розміри, колір та оздоблення будівлі, що зумовлюється специфікою і
призначенням архітектурної споруди. Так, деякі будинки справляють
величне і грандіозне враження, інші – витончене і елегантне. Окремі
мають чітку симетричну конструкцію або поєднують у собі складні
різноманітні елементи.

В архітектурному образі виявляються як індивідуальні особливості стилю
митця, його світосприйняття та світовідчуття, так і специфіка розвитку
конкретного історичного періоду.

Визначаючи особливості архітектури, М. В. Ломоносов підкреслював, що цей
вид мистецтва споруджує будівлі для мешкання зручні, для зору прекрасні,
для довгочасу міцні.

Перші свідчення про витоки мистецтва архітектури доходять до нас з
глибини століть. У доісторичний період починають виникати примітивні
житлові будівлі – землянки, курені, общинні та пальові будівлі, культові
споруди, які згодом удосконалювалися. Так поступово розпочинається
процес накопичення досвіду будівництва і водночас активізується художнє
начало.

Від примітивних культових куренів первісні будівельники переходять до
ускладнених архітектурних форм: менгірів, дольменів, кромлехів. Ці перші
культові храми мали складнішу конструкцію. Для будівництва їх
використовували обпалену цеглу, що свідчило про зародження нового етапу
у розвитку цивілізації. Отже, архітектура завжди була тісно пов’язана з
історією суспільства, з розвитком науки і техніки, природно-кліматичними
умовами, світобаченням і світосприйняттям людиною навколишнього
середовища. Знаходилась архітектура також у тісному зв’язку з іншими
видами мистецтва, зокрема зі скульптурою, живописом, декоративним
мистецтвом, що свідчить про її синтетичну природу.

171

Як вид мистецтва архітектура починає формуватися у давніх культурах
Месопотамії, Єгипту, Вавилону, Персії, Індії, Китаю. Вона безпосередньо
була пов’язана з розвитком рабовласництва. Майже всі споруди цих країн –
піраміди, храми, зикурати, ступи, палаци – були збудовані для того, щоб
славити могутність богів та правителів, і вражали своєю величністю,
розмірами та масштабністю.

Новий етап у розвитку архітектурного мистецтва пов’язаний з культурою
Стародавньої Греції і увійшов в історію як початок «авторської
архітектури».

Світосприйняття давніх греків знайшло своє підтвердження у їхніх
архітектурних спорудах, які на відміну від єгипетських і вавилонських не
принижували людину, а, навпаки, породжували життє-стверджуюче начало та
почуття впевненості: ансамбль афінського кремля – Акрополя з його
головним храмом – Парфеноном.

У цей період було розроблено специфічний архітектурний прийом – ордер,
що в перекладі з латинської означає порядок. У давньогрецькій
архітектурі їх було три: дорійський, іонійський і коринфський. Усі вони
мали спільні елементи: капітель, колону, архі-тавр, фриз, карниз і
відрізнялися лише пропорціями та декоративною обробкою.

Слід зазначити, що при будівництві одного з храмів Акрополя вперше
замість колон були використані жіночі фігури – каріатиди, що
підтримували перекриття храму.

172

У надрах античної культури обґрунтовуються перші теоретичні узагальнення
щодо специфіки архітектури, серед яких слід назвати трактат римського
архітектора Вітрувія «Десять книжок про архітектуру».

Новий етап у розвитку теорії і практики цього виду мистецтва був
пов’язаний з культурою Стародавнього Риму – Колізей, Пантеон,
тріумфальні арки, що відбивали ідеї державності та військової могутності
Римської імперії. Давньоримські зодчі запровадили в архітектурне
мистецтво такі важливі елементи, як купол та кесони.

Саме архітектура давнього світу заклала фундамент для подальшого
розвитку цього виду мистецтва і зумовила виникнення архітектурного
напряму – історично сформованої сукупності художніх засобів та прийомів,
– що був тісно пов ‘я-заний із своїм часом, соціально-політич ЛІТЕРАТУРА Аристотель. Сочинения: В 4 т. – М., '1976. Буало Никола. Искусство поэтическое. – М., 1967. Волков И. Ф. Творческие методы и художественные системы. – М., 1989. Еремеев А. Ф. Границы искусства. – М., 1987. Идеология, мораль, искусство. – К., 1990. Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства // Эстетика. – К., 1991. Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. // Історія світової культури. – К., 1994. Мазепа В. И. Художественная реальность в составе культуры // Искусство: художественная реальность и утопия. – К., 1992. Мінералов Ю. К. «Поезія є перетворення думки» (До поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 3. Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. – К.,1998.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020