UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМораль і звичай (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6224
Скачало1097
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мораль і звичай

 

Нагадаймо, що мораль і право репрезентують, відповідно,

позаінституційну й інституційну форми регуляції людської поведінки; під

цим кутом зору вони тут і розглядалися. Проте як інституційна регуляція

не зводиться тільки до правової — власне кажучи, її прикладом може бути

будь-яка діюча в суспільстві організація, що так чи інакше визначає

права й обов'язки своїх членів, — так і мораль є далеко не єдиним

механізмом регуляції позаінституційної. Суттєвим для уточнення специфіки

моралі як суспільного явища постає в цьому зв'язку її порівняння з такою

формою позаінституційної ж регуляції людської поведінки, як звичай.

Подібно до моралі, звичаї також складаються спонтанно в житті конкретних

людських спільнот. Порівняно з правом і мораллю звичаї найглибше

вкорінені в первісному синкретизмі, в давній історії людства. (Ми не

можемо говорити про первісне право, але про первісні звичаї — цілком.)

Саме звичаї, хоча це не завжди усвідомлюється, є найбільш глибокою і

масовою формою регуляції й нашого сьогоднішнього життя — в переважній

більшості випадків, спілкуючись із людьми, реалізуючи свої цілі тощо, ми

діємо, спеціально не розмірковуючи над цим, просто так, як це заведено,

як це звично для нас і тих, хто нас оточує. Це стосується як

повсякдення, так і свят, урочистостей тощо. Лише стикаючися з

неординарними ситуаціями й проблемами, різного роду несподіванками, ми

мусимо відступати від звичайної — звичаєвої — колії й шукати

нетривіальних шляхів, зокрема й у галузі моралі. Зважаючи на це,

впорядковуюче значення звичаю в суспільному житті справді важко

переоцінити — так само як і значення традицій, усталених навичок

людського мовлення і мислення, що сполучають наше сьогодення з

історичним досвідом людства. Руйнування усталених звичаїв, як показує

багата на соціальні й культурні катаклізми історія XX ст., — процес

болісний, що веде до примітивізації й розкладу людських стосунків,

породжує хаос і дезорієнтацію. Недарма й сьогодні так гостро стоять

питання відродження звичаєвої структури

 

людського буття — це, так би мовити, той хліб моральності, без якого

вона — аж до щонайвищих своїх проявів — існувати не може. Проте,

віддаючи звичаям належне, зважимо все ж і на їхню принципову відмінність

від моралі. Якщо спробувати сформулювати найзагальніший принцип звичаю

як такого, він, як зазначається в літературі, мав би вимагати: Роби так,

як роблять усі! Дотримуючись звичаю, а маю діяти так, як діяли за

подібних обставин мої діди-прадіди, як діють мої сусіди та знайомі.

Виправданням або обгрунтуванням того чи іншого вчинку тут є наявність

певного прецеденту і сформованих ним чекань: те, що має бути, цілком

зумовлюється тим, що було й є, тим, що заведено, у-звичаєно. На відміну

від цього мораль грунтується на дещо іншій засаді, від людини вона

вимагає: роби так, як мусять робити всі! Отже, перед тим, як учинити

щось, я маю щонайперше спитати себе не про те, як повівся би на моєму

місці мій сусід або прадід, а про те, чого в даній ситуації вимагає від

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ