UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДія і свобода людини (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3494
Скачало528
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Дія і свобода людини

 

ПОНЯТТЯ СВОБОДИ: ЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

Уявлення, цінності й настанови, що складають зміст моральної свідомості,

знаходять своє безпосереднє продовження в самій діяльності людини, у

світі її вчинків. Саме з практичних справ, реальної поведінки ми

здебільшого дізнаємося про справжню вартість поглядів та ідей людської

особи, про її моральність загалом. Мало сказати, що концепція моральної

діяльності – одна з основних складових частин етики. В певному розумінні

вся етична теорія може бути інтерпретована як осмислення людської

діяльності в її моральному аспекті – подібно до того, як усю її можна

звести до відповідного осмислення моральної свідомості або спілкування

між людьми.

 

Проблема ж, з якої починається етика як теорія моральної діяльності, –

це проблема свободи.

 

Чому це так – неважко зрозуміти. Дія є моральною, коли вона Грунтується

на виборі в полі протистояння добра і зла. Таким чином, її визначення як

моральної передбачає свободу людини, її здатність обирати. В моральному

розумінні мій учинок чогось вартий (похвали або осуду) лише в тому разі,

коли я міг його й не здійснити, а обрати якийсь інший варіант поведінки.

Як зазначав ще Бернард Клервоський (1091–1153), «там, де необхідність,

там немає свободи, а там де немає свободи, немає заслуги, а отже немає й

суду» . Саме через це будь-які вимушені прояви людської активності як

такі випадають із поля зору моралі: вимушене добро не цінують, вимушене

зло прощають, – аж поки не постає питання про необхідність для

примушуваного за будь-яких умов усе ж бути гідним звання людини, отже,

виборювати свою свободу.

 

Але що таке свобода? Звична відповідь, у якій дехто вбачає взірець

діалектичної мудрості, – свобода є усвідомленою необхідністю, –являє

собою, по суті, не визначення, а заперечення свободи. Мало того, що на

місце свободи ставиться її протилежність, – людину, яка прагне свободи,

змушують до того ж віддаватися усвідомленню цієї її протилежності, тобто

ідеальним чином примірюватися до неї, «вписувати» себе в її тло. Неначе

раб, який пізнає й усвідомить своє рабське становище, від цього одного

стане вільним!

 

Звичайно ж, пізнавати необхідність у різноманітних її проявах украй

важливо. Людина, що перебуває в полоні ілюзій, не знає справжнього стану

речей, з якими має справу, або не здатна дивитися правді у вічі, – не

може вважатися вільною. Звужуючи значення відомого євангельського

вислову «пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить!» (їв. 8,32)

до елементарної гносеологічної площини, маємо визнати, що тільки істина,

хоч якою б гіркою вона часом була, відкриває перед людиною перспективу

свободи. І все ж зводити сутність свободи виключно до пізнання можливо

лише за умови, що пізнання саме по собі вважається вищою духовною

здатністю людини, реалізацією її кінцевого призначення. Пізнавати в

такому разі означає для людини реалізувати себе най-адекватнішим чином

і, отже, бути вільною. Так в основному розуміли дане питання Б. Спіноза

(автор формули про свободу як «пізнану необхідність»), Г. В. Ф. Гегель.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ