UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕтика спілкування: загальний огляд проблеми (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7272
Скачало1559
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Етика спілкування: загальний огляд проблеми

 

СПІЛКУВАННЯ

 

ЯК ЦАРИНА ЛЮДСЬКОЇ

 

МОРАЛЬНОСТІ

 

Сть наведеного в попередньому розділі міркування про недостат-

 

''ність чисто діяльнісного світо-відношення можна підсумувати таким

чином. Уявімо собі, що людина діє в якійсь смисловій порожнечі, де, крім

неї, немає жодного іншого суб'єкта. Чи матиме в такому разі її

діяльність бодай який-небудь моральний смисл?

 

Певна річ, що не матиме. Власного морального значення будь-яка людська

дія або вчинок можуть набути тільки в контексті певних стосунків між

людьми – можливими суб'єктами волевияву, висловлювання і дії, тобто в

контексті спілкування. Тільки за впливом, який справляє той чи той акт

діяльності на людське спілкування, людські взаємини (або й ширші

взаємини людини зі світом, теж побудовані на зразок спілкування), ми

можемо судити про його справжню моральну вагу. Як моральна свідомість,

так і моральна діяльність людини по-своєму акумулюють весь світ моралі,

всю повноту її смислу – і все ж реальне здійснення

 

людська моральність знаходить не у свідомості і навіть не в діяльності

як таких, а лише в царині живого спілкування. Саме тут моральна

проблематика набирає довершеної форми, повною мірою реалізовує свій

духовний і гуманістичний потенціал.

 

Отже, що являє собою сфера людських стосунків як царина моральності?

 

Насамперед звернімо увагу на те, що відносини між людьми здатні набувати

принципово різного значення з точки зору вияву в них моральної

суб'єктивності людини. В будь-якому суспільстві існує чимало сфер і

відносин, у яких люди ставляться одне до одного саме як до об'єктів, а

не суб'єктів, вважають своїх партнерів своєрідними «мислячими речами» –

закінченими, нездатними до принципових змін і відповідальних рішень,

такими, реакцію яких на ті або інші дії завжди можливо передбачити. К.

Маркс, а слідом за ним і багато представників гуманістичної філософії XX

ст. вбачали в такій об'єктивації людини прояв її відчуження від власної

сутності. Зрештою, так воно й є, проте в дуже багатьох випадках подібне

відчуження доводиться розглядати як загалом виправдане й закономірне. На

будь-якій посаді, в будь-якій соціальній ролі людині, хоча б інколи,

доводиться функціонувати, тобто належним чином виконувати певні

заздалегідь усталені дії, взагалі поводитися й реагувати на запити, що

виникають, як свого роду об'єкт. Усе це, повторюємо, є цілком

закономірною рисою суспільного життя, без якої останнє втратило б усяку

прогнозованість і стабільність.

 

Загроза дегуманізації виникає там, де людина звикає ототожнювати себе зі

своєю функцією, своєю соціальною роллю, коли, образно кажучи, епізодична

маска починає правити їй за власне лице. Образ такої самовідчуженої

людини-функціонера, людини-рольо-вика став, можна сказати, кошмаром

технічної цивілізації останніх століть, кошмаром, що тривожив уяву

багатьох мислителів, письменників, митців, від К. Маркса до Е. Фромма,

від Ф. Кафки до Кобо Абе, Е. Іонеско чи С. Беккета. Втім, ще Й. В. Гете

говорив у цьому зв'язку про «часткову людину» – людину, що перетворилася

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ