UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕстетика Візантії (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4207
Скачало1058
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Естетика Візантії

 

Розвій візантійської естетики пов'язаний з IV–VI ст. Спираючись на

надбання естетики античності, зокрема на основні ідеї неоплатонізму

Плотіна, візантійська школа набула рис самобутності й оригінальності.

Згодом саме естетика Візантії становитиме основу середньовічної естетики

і активно впливатиме на художню культуру Київської Русі, Європи, Грузії,

Вірменії.

 

Неоплатонізм – філософське вчення, яке склалося у III ст. і активно

розвивалося до VI ст. Неоплатонізм – це спроба реставрації античної

філософії і грецької міфології. Засновником цього напряму був римський

філософ Плотін (III ст. н. е.}, який намагався об'єднати у новому

філософському вченні ідеї Платона. Арістотеля та піфагорійців.

 

Естетичну проблематику послідовно розробляли Григорій Нись-кий, Іоанн

Златоуст, Псевдо-Діонісій Ареопагіт. Зазначимо, що їх цікавили не лише

проблеми краси і прекрасного – вже традиційні для естетики того часу, а

й проблеми образу, символу, значення слова, його внутрішній зміст.

Особливу увагу вони приділяли аналізові ролі кольору, звуку в

становленні художньої цінності твору мистецтва.

 

Визначивши бога як джерело краси, візантійці розробляють ідею універсуму

– системи образів, символів, знаків, які пов'язують людину з богом.

Наголос при цьому робився передусім на чуттєвій природі людини, яка

повинна мати високий рівень розвитку культури сприймання кольору, звуку,

відчуття форми предмета. На думку ПСЕВДО-ДЮНІСІЯ АРЕОПАПТА (V чи поч. VI

ст.), передача «вищого знання» – від бога до людини – відбувається через

«світлодаян-ня» – чуттєві символи, певні зображення, музичні звуки,

мелодії, кольорові поєднання. Саме вони формують мистецький твір, і

окремим особистостям властиве «бачення», тобто вміння дешифрувати

світлові імпульси. Краса як причина гармонійності всього існуючого в

світі абсолютно трансцендентна (від лат. ігапзсепсіепз – той, що

виходить за межі).

 

Серед візантійських теоретиків привертає увагу постать ІОАН-НА ДАМАСКІНА

(675–753), який відомий насамперед як релігійний діяч, борець за

незалежність церкви від держави і водночас як письменник, автор нарисів

з філософії, риторики, мистецтва. Йому належить робота «Про дев'ять муз

і сім вільних мистецтв», в якій він, по суті, намагався побудувати

приблизну структуру видів мистецтва і видів творчої діяльності людини.

До перших він відносить іконопис і музику, до других – риторику і

граматику. Силою, яка стимулює мистецьку діяльність, Дамаскін вважав

красу. Сама краса, як і безпосередньо творчий процес у мистецтві, має,

на його думку, божественну обумовленість.

 

Драматично складається доля візантійської естетики в XIII– XV ст. –

періоді зіткнення гуманістичних ідей з реакційно-містичною школою

ісихастів.

 

Ісихазм (від грец. Некуспіа) – спокій, мовчання, зреченість. У широкому

значенні ісихазм – це етико-аскетичне вчення про шляхи єднання людини з

богом через «очищення серця» сльозами і самоконцентрацію свідомості.

 

ГРИГОРІЙ ПАЛАМА (1296–1359), який очолював візантійських ісихастів,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ