UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпецифіка розвитку науки в умовах кінця XVIII–XIX століття (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2012
Скачало274
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Специфіка розвитку науки в умовах кінця XVIII–XIX століття

 

Важливим етапом у розробці проблеми предмета естетики стає період

розвитку німецької класичної філософії. Безпосередній інтерес до

широкого кола естетичних проблем виявили Кант, Гегель, Шеллінг.

 

Головні свої філософські твори І. Кант написав в останні десятиліття

життя: «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практичного розуму»

(1788), «Критика здатності судження» (1790).

 

Розроблюючи принципи «критичної філософії», І. Кант обґрунтовував ідею

про непізнані «речі в собі» й розпізнані явища, які створюють сферу

нескінченного можливого досвіду. Він визначає два види пізнання:

апріорне (додосвідне) та емпіричне. Перше спирається на свідомість,

отже, осягає істину, друге пов'язане з відчуттями і не вважається

достеменним, науковим.

 

За Кантом, апріорні форми знання закладені в свідомості кожної людини.

Цю апріорну істину (свідомість) він називає трансцендентною.

 

Естетичні погляди І. Канта, які спиралися на принципи «критичної

філософії», викликали широкі дискусії на початку XIX ст. Особливу увагу

привернула кантівська ідея про естетику як критику смаку. У роботі

«Критика здатності судження» він розробляє механізм естетичної оцінки,

порушує принципово важливу тезу про безсторонність естетичного судження:

«Краса – це форма доцільності предмета, оскільки вона сприймається в

ньому без уявлення про мету».

 

Розмірковуючи про сутність прекрасного. Кант пише, що прекрасне є не

тільки якість або ознака предмета, об'єкта, а й ставлення суб'єкта до

об'єкта, опосередковане апріорними формами мислення. Такий підхід

закладав теоретичні засади естетики XX ст.

 

Особливу увагу І. Кант приділив аналізові специфіки вияву естетичного

судження в мистецтві. Філософ вважав, що судження есте-

 

КАНТ ІММАНУЇЛ

 

(1724–1804) – німецький філософ, вчений, фундатор класичної німецької

філософії. Був переконаний, що тільки людина може бути ідеалом краси,

лише людство може бути ідеалом досконалості. Поняття «досконале» Кант

розглядав як важливу координату формування гармонії, ідеалу. Проте

зазначений термінологічний збіг позиції І. Канта з позицією О.

Баум-гартена пов'язаний лише з визнанням досконалого як можливої

складової естетичного. Щодо інших проблем естетичної науки позиція Канта

може розглядатися як принципово новий етап у розвитку науки – етап

німецької класичної філософії.

 

тичного смаку грунтується не на розумінні, а на особливому задоволенні,

яке ми отримуємо при спогляданні форми естетичного предмета. Естетичне

судження суб'єктивне, і його оцінка не може бути доведена. Проте в

естетичному судженні мистецький твір розглядається як доцільний. Однак

доцільність не є зовнішньою, не привнесена у творчість митця, скажімо,

якимось суспільними завданнями. Це доцільність без цілі. Прекрасне

подобається нам незалежно від практичного інтересу.

 

Аналізуючи мистецтво, І. Кант залучає поняття «гра», «уява» і розглядає

мистецьку діяльність як гру, приємну саму по собі, як задоволення від

«чистого» (тобто необумовленого практичною необхідністю) руху людської

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ