UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку соціального захисту до кінця XIX ст. (реферат)
Авторdimich
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1934
Скачало251
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Історія розвитку соціального захисту до кінця XIX ст.

 

Особиста доброчинність

 

Історія соціального захисту сягає особистої доброчинності, яка була

притаманна людському суспільству ще з доісторичних часів. Особиста

доброчинність завжди була властива людям як вияв природного співчуття і

намагання підтримати в такий спосіб власний авторитет. Проте вияви

доброчинності були адекватною відповіддю на суспільні потреби. З перших

кроків цивілізації, коли сім'я, домогосподарство були основним

виробничим осередком у суспільстві, цілком логічним було покладати

турботу про непрацездатних на інших членів сім'ї. Ті, хто залишився

безпомічним поза сім'єю, або ціла сім'я, яка опинилася у скрутному

становищі, могли розраховувати на допомогу громади. Захист нужденних

здійснювався у формі особистої та громадської доброчинності тоді, коли

йшлося про виживання людини або сім'ї.

 

Церква

 

Християнство справило величезний вплив на формування суспільної моралі,

ставлення до убогих, адже любов до ближнього є основною засадою

християнської моралі. Сюжет про християнські чесноти відображений у

трьох Євангеліях Нового Заповіту. Наведемо його. Чоловік підійшов до

Ісуса і запитав його: "Що маю робити, щоб заслужити вічне життя?" —

"Знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбий, не вкради, несправедливо не

свідчи, поважай батька свого і мати свою?". Той відповів: "Усе це я

роблю з молодих років". Почувши це, Ісус сказав: "Іще одного тобі не

вистачає. Продай все, що маєш, і роздай бідним, тоді матимеш скарб на

небі. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти до

Царства Божого".

 

Громадська благодійність була поширена ще за часів Київської Русі.

Церква була благодійницькою організацією, за посередництвом якої

подавалась допомога нужденним з боку глави держави — князя. Перші уроки

та перші регламентації були тісно пов'язані з християнським

світобаченням потреб і проблем окремої людини. Сирітство, жебрацтво,

інвалідність — ось коло проблем, що відображені в перших законодавчих

нормах. Уставом князя Володимира його піддані зобов'язані були віддавати

десяту частину свого доходу на утримання монастирів, церков, богаділень,

лікарень і мандрівних нужденних. У Заповіті Володимира Мономаха

(1053-1125), зокрема, ідеться: "всього ж паче убогих не забувайте,

поскільки вам по силі своїй можливо годуйте". Виходячи у доброчинності з

етично-релігійних міркувань, князі були схильні ставити її під опіку

церкви і доручати цю справу представникам церковних кіл. Особливою

щедрістю вирізнялися ченці Києво-Печерського монастиря. Феодосій

Печерський побудував поблизу монастиря спеціальний будинок, де

утримувались убогі та каліки. У Церковному уставі 996 р. згадується про

обов'язок духовенства турбуватися про бідних, причому на утримання

церков, монастирів, богаділень і мандрівних нужденних було визначено

десятину. Цю добу щодо уваги суспільства до справ благодійності та

пожертв слід поставити у тисячолітній історії на перше місце. Відмітною

рисою благодійності цього періоду було "сліпе" роздавання милостині;

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ