UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДержава як суб’єкт соціальної політики (реферат)
Авторdimich
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2921
Скачало514
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Держава як суб’єкт соціальної політики

 

Суб'єкти соціальної політики, як і соціального управління взагалі,

різняться домінуючим впливом. Багатогранна структура таких суб'єктів,

складність їх взаємовідносин у процесі реалізації соціальної політики

передбачають чіткий розподіл між ними завдань, функцій та компетенції.

Суб'єкти соціальної політики потребують підтримання необхідного

співвідношення між її складовими, застосовуваними формами та засобами

впливу на об'єкт, а також узгодження зусиль державних, політичних,

громадських, господарських та інших організацій, трудових колективів і

єдності інституціональних та інших суб'єктів. Це потребує виокремлення в

системі основного координуючого суб'єкта, який поєднував би зусилля і

багатогранну діяльність інших учасників цього процесу. Серед

інституціональних структур (інституціоналізація — це процес

впорядкування і формалізації соціальних зв'язків), які здійснюють

соціальну політику в цій сфері, вирішальну роль відіграє держава.

Держава є основним суб'єктом соціальної політики, що покликаний

виконувати координуючу, організуючу роль у регулюванні процесів

функціонування та розвитку соціального буття. За потенціалом держава як

суб'єкт соціальної політики переважає можливості інших суб'єктів цього

процесу.

 

Тривалий час діяльність держави як суб'єкта соціальної політики в

Україні була малоефективною, а іноді й деструктивною, що гальмувало

повноцінний процес соціального розвитку. Основними проявами такої

соціальної політики держави були ігнорування соціальних потреб людини,

неврахування в соціальній політиці її інтересів; нав'язування людині

таких правил соціальної поведінки та діяльності, що обмежували її

автономію й унеможливлювали вільний вибір способів самореалізації

власного соціального потенціалу; відтворення одноманітності суспільних —

соціальних, економічних, політичних, духовних — відносин, що обмежувало,

стримувало розкриття соціального, духовного потенціалу людини;

формування соціального відчуження людини від повноцінного соціального

буття.

 

Логіці світових процесів суспільного розвитку відповідає тенденція

зменшення впливу держави на різні сфери соціального буття, що зумовлюють

самореалізацію соціального потенціалу людини й утвердження

громадянського суспільства з властивими йому регулятивними механізмами,

які сприяють розвиткові процесів саморегулювання. Однак і за цих умов

роль держави як суб'єкта соціальної політики залишається дуже вагомою,

значною, тому що процеси об'єктивної саморегуляції мають як

конструктивний, так і деструктивний характер, тобто не є абсолютно

самодостатніми для розвитку суспільства.

 

Проте в перехідний період, на етапі суспільної, соціальної трансформації

роль держави в упорядкуванні соціальних процесів є головною: саме

держава має створити основні способи та форми оптимального, ефективного

соціального розвитку; саме цей суб'єкт соціальної політики має бути

основним чинником на шляху об'єктивізації суб'єктивного; саме держава є

основним чинником створення умов для формування процесів саморегуляції

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ