.

Формування сучасних систем соціального захисту і роль МОП у цьому процесі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
359 2321
Скачать документ

Реферат на тему:

Формування сучасних систем соціального захисту і роль МОП у цьому
процесі

Трансформація економічної ролі сім ї

Нова історія соціального захисту розпочалась у XIX ст., коли розвинулося
промислове виробництво і було створено великі підприємства найманої
праці, внаслідок чого суттєво трансформувались економічна роль сім’ї та
її демографічний склад. Міграція із села до міста так само сприяла
розпаду сім’ї, що складалася з трьох поколінь. Отже, старі люди
потребували на старість підтримки суспільства, оскільки сім’я перестала
виконувати цю функцію.

Колективна відповідальність за індивідуальний добробут

За нових економіко-демографічних умов на заміну старій доктрині
соціального захисту, що грунтувалася на принципах самодопомоги,
сімейного забезпечення та доброчинності, почала формуватися нова, що
декларувала відповідальність суспільства загалом за добробут його
членів. Наприкінці XIX ст. у багатьох європейських країнах існували
добровільні системи колективного захисту безробітних, перестарілих, удів
і сиріт. Роль державної влади, яка ще дотримувалася переважно принципів
лібералізму та індивідуалізму, обмежувалася законодавчим оформленням
існуючих організацій і наданням певних видів гарантій та допомоги
державним службовцям і окремим групам робітників, професії яких
пов’язані з підвищеним ризиком.

Формування систем соціального захисту в різних країнах

Пріоритет у створенні систем соціального захисту належить Німеччині, де,
з одного боку, найбільше розвинулись ідеї соціал-демократії, а з іншого
боку, згідно з політикою канцлера Бісмарка — певні соціальні
амортизатори на противагу робітничому рухові. Саме за часів Бісмарка
було запроваджено систему соціального страхування для працівників
промисловості. До неї входили допомога по хворобі (1883 р.), у зв’язку з
нещасним випадком на виробництві (1884 р.), по інвалідності та старості
(1889 p.).

На початку XX ст. уряди інших європейських країн так само зіткнулися з
глобальними соціальними проблемами і дедалі більшими вимогами з боку
робітничого класу, що змусило їх застосувати досвід Німеччини. Згодом
уряди деяких країн Європи майже повністю перебрали на себе
відповідальність за певні види соціального забезпечення. Зокрема, з 1919
р. в англосаксонських і скандинавських країнах за підтримки держави було
запроваджено соціальні (тобто без попередньої сплати внесків) пенсії за
віком, сліпим і в окремих випадках інвалідам інших категорій. Пенсії
призначалися після суворої перевірки стану нужденності особи, яка
претендувала на соціальну пенсію.

У царській Росії ще в 1861 р. було прийнято закон про “допоміжні
товариства” при казенних гірничих заводах. Повніше принципи соціального
захисту було застосовано в положенні 1901 р. “Временные правила о
пенсиях рабочим казенных горных заводов и рудников, утративших
трудоспособность на заводских и рудничных работах”. Отже, держава брала
на себе відповідальність за соціальний захист робітників “казенних”,
тобто державних, підприємств. У 1903 р. відповідним законом
гарантувалося відшкодування постраждалим від нещасного випадку і в разі
смерті їхнім сім’ям на всіх промислових підприємствах. У 1912 р. Третя
Державна Дума Росії прийняла пакет законів про соціальне страхування,
які були аналогічні законам, що діяли в Австрії, Німеччині та Франції.

У США перший закон про пенсійне забезпечення працівників залізниць було
прийнято в 1934 р. У 1935 р. було прийнято закон про соціальний захист
(Social Security Act)*, що встановлював постійну державну пенсійну
систему через внески працедавців і працівників. Пізніше цю систему було
поширено на утриманців, інвалідів та інші групи. Прийняття зазначеного
закону було зумовлено тим, що на початку 30-х років XX ст. 5 млн літніх
людей об’єдналися в загальнонаціональні клуби Таундсена (створені Ф.
Таундсеном для підтримки його програми), вимагаючи 200 дол. щомісячної
пенсії для кожного працівника віком старше 60 років. Президент Ф.
Рузвельт створив комісію з питань економічного захисту, щоб розглянути
це питання; після вивчення її рекомендацій Конгрес США у 1935 р. прийняв
закон про соціальний захист.

Глибока економічна криза 30-х років у країнах Заходу, яка засвідчила
недосконалість тогочасних соціальних програм, прискорила процес
усвідомлення суспільством відповідальності за своїх членів. Держава
відповідними законодавчими актами створила гарантії соціального захисту
трудящих та їхніх сімей. Крім того, вона взяла на себе не лише
управління охороною здоров’я та освітою, контроль за соціальним
страхуванням і соціальним забезпеченням, а й певні фінансові
зобов’язання щодо соціального забезпечення інвалідів, безробітних і
людей похилого віку.

Роль МОП у формуванні сучасних систем соціального захисту

Після Першої світової війни було створено першу міжнародну організацію,
основне завдання якої полягало в забезпеченні соціальних гарантій
трудящим в європейському, а згодом і у всесвітньому масштабі. Міжнародну
організацію праці (МОП) було засновано в 1919 р. під час Версальської
мирної конференції за підсумками Першої світової війни. Ідею створення
такої організації пропагували ще у XIX ст. відомі промисловці Р. Оуен
(1771-1853) з Уельсу і Д. Лер-ган (1783-1859) з Франції.

Після апробації в Міжнародній асоціації трудового законодавства,
заснованій у Базелі в 1901 p., ідеї цих промисловців дістали визнання у
Конституції МОП, яку було прийнято на мирній конференції у квітні 1919
р. У преамбулі Конституції названо чотири мотиви заснування МОП.

Гуманістичний мотив полягає в неприйнятності існування експлуатації,
соціальної несправедливості, важких умов життя і праці робітників та їх
сімей. Другим мотивом вважається внутрішньополітичний. Міжнародна
організація праці проголосила, що без поліпшення умов життя і праці
робітників їх боротьба за свої права може набрати крайніх форм — аж до
революції, що порушить мир і гармонію світу. Третім мотивом названо
економічний. Соціальні реформи негативно впливають на
конкурентоспроможність національних економік, що стає на перешкоді
поліпшення становища робітників у їх країнах. Нарешті,
зовнішньополітичний мотив прозвучав як визнання внеску робітничого класу
на полях битви у війні та праці в тилу: “Загального і тривалого миру
можна досягти тільки на основі соціальної справедливості”. Тоді ж було
розроблено й прийнято перші конвенції МОП у соціальних питаннях: № 1.
Робочий час у промисловості; № 3. Охорона материнства; № 4. Праця жінок
у нічний час; № 5. Мінімальний вік приймання на роботу у промисловості;
№ 6. Нічна праця підлітків у промисловості.

У 20-30-ті роки було прийнято низку конвенцій, які врегульовували
питання соціального страхування. Особливу увагу було приділено нещасним
випадкам на виробництві та професійним захворюванням.

У роки Другої світової війни розширилося міжнародне співробітництво з
питань забезпечення соціальних гарантій трудящим. Зокрема, було
опубліковано такі документи, як Атлантична хартія (1941 р.) і
Філадельфійська декларація МОП (1944 p.). Атлантична хартія закликала до
міжнародного співробітництва з метою досягнення вищого рівня
економічного розвитку, життя й соціального забезпечення. У 1942 р. до
цієї хартії приєдналося двадцять шість держав (зокрема, і СРСР), які
прийняли відповідні декларації. У Декларації про цілі й завдання МОП
(Філадельфійській), яка визначила магістральні шляхи не лише діяльності
МОП, а й світової соціальної політики загалом на другу половину XX ст.,
проголошено завдання МОП сприяти запровадженню країнами світу програм,
які, зокрема, мають на меті:

• повну зайнятість і підвищення життєвого рівня населення;

• зайнятість трудящих на роботах, де вони можуть отримати задоволення,
виявляючи повною мірою свою майстерність і вміння, та зробити найбільший
внесок у загальний добробут;

• забезпечення (як засіб досягнення цієї мети і за відповідних гарантій
усім зацікавленим) можливостей навчання й просування на вищі посади
працівників, включаючи міграцію та поселення;

• забезпечення рівних можливостей щодо загальної та професійної освіти.

Філадельфійська декларація МОП закликала уряди запровадити гарантовану
мінімальну заробітну плату, досягти повної зайнятості, реалізувати
програми соціального забезпечення, поліпшити умови праці, підвищити
життєвий рівень населення.

У період Другої світової війни було також створено нову концепцію
соціального захисту. У 1941 р. у Великобританії було організовано
Комітет соціального страхування та союзних служб, який очолив У.
Беверідж. У 1942 р. на замовлення уряду він підготував доповідь “Повна
зайнятість у вільному суспільстві”. Крім питань боротьби з безробіттям у
доповіді велику увагу було приділено соціальному забезпеченню людей, які
втратили заробіток. План соціального забезпечення У. Беверіджа
передбачав рівність прав усіх громадян на соціальні виплати, захист
особи від усіх випадків втрати заробітку, а також однаковий для всіх
розмір державних пенсій і допомог. Концепція передбачала також безплатне
медичне обслуговування всіх громадян, матеріальну допомогу сім’ям з
дітьми за рахунок держави і участь держави в утворенні фондів
соціального страхування. Протягом 1944-1948 pp. лейбористський уряд
ухвалив кілька законодавчих актів, які оформили цілісну систему
соціального захисту, що поширювалася на все населення. Такі самі реформи
після Другої світової війни було запроваджено в багатьох західних
країнах.

Активну роль у цьому процесі продовжувала відігравати МОП. У 1944 р.
вона прийняла два важливих міжнародних документи — “Про забезпечення
доходу” і “Про медичне обслуговування”, які визначили нову доктрину
соціального захисту. Ці рекомендації націлюють держави й уряди на
надання соціальних гарантій населенню в усіх непередбачених ситуаціях,
що загрожують здоров’ю людей чи їх матеріальному добробуту.

Нині це спеціалізоване агентство ООН, яке налічує понад 180 країн
-членів, сприяє гармонійному соціально-економічному розвитку народів
світу через запровадження міжнародних стандартів праці й контроль за їх
дотриманням, технічне співробітництво, а також сприяє дотриманню прав
людини. Міжнародна організація праці здійснює наукові дослідження і
розповсюджує інформацію, займається підготовкою кадрів для створення
умов, щоб якнайбільше людей на землі мали адекватні засоби забезпечення
своїх потреб у харчуванні, житлі, здоров’ї, освіті та культурі.

Список використаної та рекомендованої літератури

Вегера С. Європейські соціальні стратегії і Україна // Україна: аспекти
праці.— 2001.—№6.

Величко О. Д. Соціальний захист населення у системі бюджетного
забезпечення // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 6.

Вишневский А. Демографический потенциал России // Вопр. экономики. —
1998. — № 5.

Від соціального забезпечення до соціальної політики: 36. наук. ст. / За
ред. Я. А. Жаліла. — К, 2001.

Вінер М., НечайА., ЯценкоВ. Як зробити дійову систему недержавного
пенсійного забезпечення в Україні // Україна: аспекти праці. — 2000. — №
2.

Восленский М. С. Номенклатура. — М., 1991.

Герасимчук В. I. Проблема вдосконалення структури і якості робочої сили
та шляхи її розв’язання. — К., 2001.

Гїденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В. Шовкуна, А. Олійника. — К., 1999.

Головатий М. Багаті і бідні: добро чи зло?//Уряд, кур’єр. —2002. —№118.

Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові,
напрями протидії / За ред. В. Стешенко. — К., 2001.

Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні
організації й майбутнє соціального добробуту: Пер. з англ. — К., 1999.

Дмитриев М. С. Социальная сфера в условиях социального кризиса: проблемы
адаптации // Вопр. экономики. — 1999. — № 4.

Доброволъсъка Л. Соціальні видатки бюджету України // Уряд, кур’єр. —
2002. — № 2.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020