Бухгалтерська фінансова звітність та її удосконалення в процесі переходу до Міжнародних стандартів бухобліку (курсова робота)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Бухгалтерська фінансова звітність та її удосконалення в процесі переходу
до Міжнародних стандартів бухобліку

ПЛАН

Вступ

1. Фінансова звітність: призначення і склад, вимоги при складанні

2. Характеристика форм фінансової звітності

2.1. Звіт про фінансові результати

2.2. Звіт про рух грошових коштів

2.3. Звіт про власний капітал

2.4. Примітки до річної фінансової звітності

2.5. Якісні характеристики фінансових звітів

3. Концептуальна основа удосконалення бухгалтерської фінансової
звітності в процесі переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку (МСБО)

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Тема даної курсової роботи: “Бухгалтерстька фінансова звітність та її
удосконалення в процесі переходу до Міжнародних стандартів бухобліку”.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, новий План
рахунків і Інструкція про його застосування спрямовані на організацію
фінансового обліку та фінансової звітності. Управлінський облік
підприємства мають розробляти самостійно та застосовувати з врахуванням
конкретних умов діяльності підприємства з метою одержання необхідної
обліково-економічної інформації для прийняття оптимальних управлінських
рішень.

Фінансова звітність розрахована на потреби користувачів в умовах
ринкової економіки. Показники фінансової звітності мають деталізуватись,
розкриватись та контролюватись підсистемою управлінського обліку та
внутрішнього контролю. Програма реформування бухгалтерського обліку в
Україні передбачає збереження стабільності бухгалтерського обліку і
створення умов для еволюційного його розвитку без руйнування
накопиченого досвіду його ведення в народному господарстві. В 2000 році
сталися принципові зміни в організації і веденні бухгалтерського обліку
в Україні, які випливають із вимог міжнародних стандартів. Здійснено
перехід підприємств і організацій на нову методологію бухгалтерського
обліку господарських операцій, доходів, витрат і фінансових результатів
та на нову систему бухгалтерського обліку. Цей перехід вимагає від
бухгалтерських служб підприємств і організацій ґрунтовної самостійної
професійної перепідготовки бухгалтерів та пристосування бухгалтерських
регістрів до вимог нової системи бухгалтерського обліку.

Успішне застосування в практиці роботи підприємств, організацій та
установ України національних положень (стандартів) бухгалтерського
обліку, нового Плану рахунків та Інструкції про його застосування може
бути здійснене тільки на основі докорінної перебудови старої системи
бухгалтерського обліку. А це потребує відповідної перепідготовки
бухгалтерських служб підприємств. Без належної перепідготовки
бухгалтерів перехід на нову систему бухгалтерського обліку приведе до
серйозних помилок у здійсненні облікових записів, до недостатньої
точності та об’єктивності фінансової звітності.

Перехід в 2000 році народного господарства України на нову систему
бухгалтерського обліку за національними положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку, які розроблені на основі міжнародних
стандартів, та на новий План рахунків бухгалтерського обліку пов’язаний
з необхідністю вирішення ряду проблем нової методології бухгалтерського
обліку, наближення вітчизняного бухгалтерського обліку до міжнародних
стандартів та якості.

В даній курсовій роботі плануємо розглянути такі питання як: особливості
фінансової звітності, характеристика основних форм звітності,

1. Фінансова звітність:

призначення і склад, вимоги при складанні

На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані
складати фінансову звітність. Складання звітності є завершальним етапом
облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансової
звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначаються
П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Фінансова звітність
являє собою звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського
обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію
про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів
підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної,
правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати
діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо
придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі
підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати
свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства, регулювання
діяльності підприємства тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні
особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність
підприємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники,
засновники підприємств, трудові колективи цих підприємств, органи
державної статистики, інші органи виконавчої влади та користувачі
відповідно до законодавства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють на річну та
проміжну (квартальну, піврічну). Проміжна звітність складається
щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Річна
звітність передбачає складання фінансової звітності за календарний рік.

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове проведення
інвентаризації активів та зобов’язань підприємства.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим ніж
12 місяців, але не більше як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку
звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Фінансова звітність підприємств включає:

• баланс (ф. № 1);

* звіт про фінансові результати (ф. № 2);

• звіт про рух грошових коштів (ф. № 3); « звіт про власний капітал (ф.
№ 4);

• примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа
наступного місяця за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого
наступного за звітним роком.

Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає
складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, складають консолідовану
фінансову звітність.

Консолідована фінансова звітність являє собою фінансову звітність, яка
відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів
юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної
одиниці.

Таку звітність подає власникам головне підприємство щоквартально у
визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного
кварталу, а річну — не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Для суб’єктів малого підприємництва передбачено складання та подання як
квартальної, так і річної скороченої фінансової звітності, яка включає
тільки баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми. Форми
звітності та порядок їх заповнення суб’єктами малого підприємництва
розглядаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25
„Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”.

Річна фінансова звітність відкритих акціонерних товариств,
підприємств-емітентів облігацій, банків, дочірніх товариств, валютних та
фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних
спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній та інших
фінансових установ підлягає оприлюдненню через періодичні видання або
розповсюдженню у вигляді окремих друкованих видань не пізніше 1 червня
наступного за звітним року.

Фінансова звітність повинна бути достовірною — не містити помилок і
перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Тому
всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов’язково
проводити інвентаризацію своїх активів та зобов’язань.

Інформація, що подається у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою і
мати однозначне тлумачення користувачами, при умові, що вони мають
відповідні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова
звітність повинна надавати користувачам лише доречну інформацію, яка
впливає на прийняття ними рішень і дає змогу вчасно оцінити минулі,
теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки,
зроблені в минулому.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні
періоди та різних підприємств. Для забезпечення цього у звітності
наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та
розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про облікову
політику підприємства.

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

• автономності підприємства — кожне підприємство є юридичною особою,
яка відокремлена від власників;

* безперервності діяльності — активи і зобов’язання підприємства
оцінюються виходячи з припущення, що діяльність цього підприємства
триватиме далі;

• періодичності — діяльність підприємства розподіляється на певні
періоди часу з метою складання фінансової звітності;

• історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність оцінки активів,
виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• нарахування та відображення доходів і витрат — фінансовий результат
звітного періоду визначається шляхом зіставлення доходів звітного
періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При
цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх
виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

• повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю
інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які
можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності — постійне (з року в рік) використання підприємством
обраної облікової політики. Зміна останньої повинна бути обґрунтована і
розкрита у Примітках до фінансової звітності;

• обачності — методи оцінки, які використовуються в бухгалтерському
обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат, і
завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись
відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника — всі операції підприємства вимірюються та
узагальнюються у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.

Заповнюючи форми звітності, необхідно пам’ятати про обов’язкові
реквізити. Зокрема, потрібно вказати дату, станом на яку або період, за
який складається звітність, повну назву підприємства, форму власності
підприємства, у віданні якого державного органу перебуває це
підприємство, галузь, та вид економічної діяльності підприємства, його
юридичну адресу.

Фінансова звітність складається в тисячах гривень з одним десятковим
знаком і обов’язково підписується керівником і головним бухгалтером
підприємства.

Розглянемо порядок складання річної фінансової звітності на прикладі
умовного підприємства роздрібної торгівлі ТзОВ „Альфа” (табл. 1, 2).

2. Характеристика форм фінансової звітності

2.1. Звіт про фінансові результати

У Звіті про фінансові результати відображається інформація про доходи,
витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові
результати визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3
„Звіт про фінансові результати”.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам
повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати,
прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I. Фінансові результати.

II. Елементи операційних витрат.

III. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Для більш повної оцінки результатів діяльності підприємства фінансові
показники у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної
діяльності та надзвичайних подій. Цей звіт дає можливість користувачам
оцінити ділову активність підприємства та його фінансову привабливість
без перенасичення інформації випадковими прибутками або збитками.
Розмежування показників за видами діяльності дозволяє оцінити
прибутковість кожного напрямку діяльності та прийняти рішення щодо
пріоритетності того чи іншого напрямку.

Звичайна діяльність — це будь-яка основна діяльність підприємства, а
також операція, що її забезпечує або виникає внаслідок її проведення. Це
діяльність, якою займається підприємство на цей час і очікується, що
вона буде повторюватися в наступних звітних періодах. Звичайну
діяльність поділяють на операційну, фінансову та інвестиційну.

Операційною діяльністю є основна діяльність підприємства та інші види
діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Під операційною діяльністю розуміють операції, які пов’язані з
виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), і що є
головною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його
доходів.

Інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація необоротних активів
та фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це
діяльність, пов’язана із вкладенням грошових коштів, майнових та інших
цінностей у цінні папери, необоротні активи, цілісні майнові комплекси з
метою отримання прибутку.

Фінансова діяльність — це операції, внаслідок яких відбувається зміна
розміру та складу власного та додаткового капіталів.

Надзвичайна подія — це подія або операція, яка відрізняється від
звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона буде
повторюватись періодично або в кожному наступному звітному періоді. Така
подія є результатом несподіваних чи непередбачуваних випадків —
одержання грошей у вигляді благодійної допомоги чи збитків від стихійних
лих.

Звіт про фінансові результати заповнюється на основі інформації за
рахунками 7, 8 та 9 класів. Для визначення чистого прибутку (збитку)
звітного періоду послідовно зіставляють доходи і витрати від різних
видів діяльності.

На основі прикладу складаємо Звіт про фінансові результати. Для
визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції з
отриманого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) вираховується сума ПДВ: 180,0-30,0 = 150,0 тис. грн. Вирахувавши
з цієї величини собівартість реалізованої продукції, отримаємо валовий
прибуток: 150,0 – 129,6 = 20,4 тис. грн.

Для визначення фінансових результатів від операційної діяльності, до
валового прибутку додаються інші операційні доходи 1,6 тис.грн. (дохід
від реалізації виробничих запасів 0,5 тис. грн. та дохід від зміни
курсових різниць 1,1 тис.грн.) та вираховуються адміністративні витрати
11,7 тис.грн., витрати на збут 8,7 тис.грн. та інші операційні витрати
0,5 тис.грн. (собівартість реалізованих запасів 0,4 тис.грн. та визнані
економічні санкції 0,1 тис.грн.). Прибуток від операційної діяльності
становитиме 1,1 тис. грн.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування враховує
дохід від участі в капіталі 10,0 тис.грн., інші доходи 10,0 тис.грн.
(дохід від реалізації необоротних активів), а також фінансові витрати
4,0 тис.грн., інші витрати 7,0 тис.грн. (собівартість реалізованих
необоротних активів) і становитиме: 1,1 + 10,0 + 10,0 – 4,0 – 7,0 = 10,1
тис. грн.

Податок на прибуток від звичайної діяльності дорівнює: 10,1 х 0,25 = 2,5
тис.грн.

Фінансовим результатом від звичайної діяльності буде прибуток, який
дорівнює: 10,1 – 2,5 = 7,6 тис.грн. Оскільки, надзвичайних доходів чи
витрат у звітному періоді не було, то чистий прибуток становитиме 7,6
тис.грн.

Отже, у першому розділі Звіту про фінансові результати відображається
сума доходів і витрат від усіх видів діяльності підприємства і
визначається чистий прибуток або збиток звітного періоду.

У другому розділі Звіту про фінансові результати розкривається
інформація про операційні витрати підприємства, понесені в процесі
діяльності протягом звітного періоду. Цей розділ заповнюється, як
правило, на підставі даних рахунків класу 8 „Витрати за елементами”.
Підприємства, які не використовують рахунки цього класу, повинні зробити
додаткові вибірки по зазначених у звіті елементах.

В нашому випадку в цьому розділі наводиться інформація про елементи
адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Вартість придбаних і реалізованих товарів не є елементом операційних
витрат. До статті „Інші операційні витрати відносимо: витрати на рекламу
0,9 тис.грн., визнані економічні санкції 0,1 тис.грн., собівартість
реалізованих запасів 0,4 тис.грн., витрати за отримані послуги 3,0
тис.грн., суму нарахованих податків, що відносяться до адміністративних
витрат 2,0 тис.грн., витрати на відрядження 0,1 тис.грн.

Розділ III „Розрахунок показників прибутковості акцій” Звіту про
фінансові результати заповнюється виключно акціонерними товариствами,
прості акції або потенційно прості акції яких продаються і купуються на
фондових біржах, а також товариствами, що перебувають у процесі випуску
таких акцій.

На основі прикладу заповнюємо Звіт про фінансові результати.

2.2. Звіт про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів — це звіт, який відображає надходження і
вибуття грошових коштів у результаті діяльності підприємства в звітному
періоді.

Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей Звіту про рух
грошових коштів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

Звіт про рух грошових коштів складається з метою надання користувачам
фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про
зміни, які відбулися у грошових коштах підприємства та їх

еквівалентах за звітний період.

Під грошовими коштами слід розуміти готівку, кошти на рахунках у банках
та депозити до запитання. До еквівалентів грошових коштів відносять
короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно
конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним
ризиком зміни їх вартості.

В міжнародній практиці існує два методи складання звіту про рух грошових
коштів: прямий та непрямий. При використанні прямого методу
розкриваються основні валові надходження і витрати. З допомогою
непрямого методу чистий прибуток або збиток коригується з врахуванням
операцій негрошового характеру, відстрочения, нарахування минулих років,
майбутніх надходжень та платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з
інвестиційною та фінансовою діяльністю.

П(С)БО 4 передбачає використання непрямого методу складання Звіту про
рух грошових коштів, в результаті чого чистий прибуток (збиток)
трансформується в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів , згідно П(С)БО 4 складається з трьох
розділів:

I. Рух коштів в результаті операційної діяльності.

II. Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності.

III. Рух коштів в результаті фінансової діяльності.

У Звіті не відображають негрошові операції, що не потребують
використання

грошових коштів або їх еквівалентів — бартерні операції, фінансовий
лізинг, а також не відображають внутрішні зміни у складі грошових коштів
та їх еквівалентів.

Негрошові операції, пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю,
необхідно розкривати у примітках до фінансових звітів.

Складання Звіту про рух грошових коштів проводиться в наступній
послідовності:

1) збирається та підготовлюється необхідна інформація;

2) визначається рух грошових коштів в результаті операційної
діяльності;

3) визначається рух грошових коштів в результаті інвестиційної
діяльності;

4) визначається рух грошових коштів в результаті фінансової діяльності;

5) визначається чистий рух грошових коштів за звітний період та їх
залишок; на кінець року.

Джерелами інформації для складання Звіту про рух грошових коштів є
Баланс, Звіт про фінансові результати, Примітки до фінансових звітів
(Балансу / Звіту про фінансові результати), Головна книга, аналітичні
дані окремих рахунків бухгалтерського обліку.

На рух коштів можуть впливати надзвичайні події. Тому у Звіті про рух
грошових коштів наводяться дані спочатку без врахування надзвичайних
подій, далі рух коштів від надзвичайних подій, потім чистий рух коштів в
результаті кожного виду діяльності.

В кінці звіту визначається залишок грошових коштів та їх еквівалентів на
кінець звітного року.

На основі прикладу складаємо Звіт про рух грошових коштів.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається
шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до
оподаткування 10,1 тис.грн. на:

– збільшення амортизації необоротних активів — 6,6 тис.грн. (Звіт про
фінансові результати, рядок 260);

– збільшення забезпечень витрат персоналу — 0,6 тис.грн. (Баланс рядок
400);

– прибуток від нереалізованих курсових різниць — 1,1 тис.грн. (рядок
450 Приміток до фінансових звітів);

– прибуток від неопераційної діяльності — 13,0 тис.грн. У прибуток від
не-операцшної діяльності включається дохід від участі в капіталі 10,0
тис.грн. і дохід від реалізації необоротних активів 10,0 тис.грн. та
вираховується собівартість реалізованих необоротних активів 7,0 тис.грн.

Отже, прибуток від звичайної діяльності збільшується на суму амортизації
необоротних активів та на збільшення забезпечень і зменшується на
величину прибутку від нереалізованих курсових різниць та від
неопераційної діяльності. До прибутку також треба додати нараховані
відсотки за банківський кредит 4,0 тис.грн. (Звіт про фінансові
результати рядок 140).

Таким чином прибуток від операційної діяльності до зміни в чистих
оборотних активах становитиме: 10,1 + 6,6 + 0,6 – 1,1 – 13,0 + 4,0 = 7,2
тис.грн.

Далі за даними Балансу визначається зміна в оборотних активах:

– виробничі запаси зменшились на 0,5 тис.грн. (3,5 – 4,0). Однак,
збільшення запасів на 100 грн. (внесок до статутного капіталу) не
пов’язано з рухом грошових коштів, тому ця сума не враховується при
визначенні змін у залишках виробничих запасів: (3,5 – 0,1) – 4,0 = -0,6
тис.грн.;

– товари зменшились на 29,6 тис.грн. (30,4 – 60,0);

– дебіторська заборгованість зросла на 12,6 тис.грн. (17,6 – 5,0);

– інша поточна дебіторська заборгованість зросла на 0,1 тис.грн. (0,3 –
0,2). Зменшення оборотних активів зумовило збільшення надходження
грошових

коштів (0,6 + 29,6 = 30,2 тис. грн.), а збільшення оборотних активів —
зменшення надходження грошових коштів (12,6 + 0,1 = 12,7 тис. грн.).

Змін у витратах майбутніх періодів не було.

Зміни у поточних зобов’язаннях визначаються за даними IV розділу пасиву
Балансу, але при цьому не враховуються зміни у зобов’язаннях з податку
на прибуток, короткострокові кредити банків та зобов’язання за
розрахунками з учасниками. У нашому випадку змін у заборгованості з
податку на прибуток не було, оскільки нарахована сума податку у звітному
періоді була погашена.

Таким чином, у поточних зобов’язаннях відбулись такі зміни:

– кредиторська заборгованість зросла на 101,0 тис.грн. (105,2 – 4,2);

– поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом зменшились на 2,1
тис.грн. (14,5- 16,6);

– поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування зменшились на 0,3
тис.грн. (2,1-2,4);

– поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці зменшились на 0,8
тис.грн. (4,0-4,8);

– інші поточні зобов’язання зменшились на 3,4 тис.грн. (3,0 – 6,4).

Збільшення поточних зобов’язань зумовлює збільшення надходження грошових
коштів (101,0 тис. грн.), а зменшення поточних зобов’язань — зменшення
грошових коштів (2,1 + 0,3 + 0,8 + 3,4 = 6,6 тис. грн.).

Грошові кошти від операційної діяльності будуть становити:

7,2 + 30,2 – 2,7 + 101,0 – 6,6 = 119,1 тис.грн.

Для визначення чистого руху коштів від операційної діяльності необхідно
вирахувати сплачені відсотки 4,0 тис.грн. та сплачений податок на
прибуток 2,5 тис.грн. Оскільки руху коштів від надзвичайних подій не
було, то чистий рух грошових коштів від операційної діяльності
становитиме:

119,1 – 4,0 – 2,5 = 112,6 тис.грн.

Для визначення руху грошових коштів від інвестиційної діяльності
необхідно проаналізувати зміни у складі капітальних та фінансових
інвестицій. Відповідно до аналітичних даних про зміни в статті Балансу
„Основні засоби” за звітний період відбулась реалізація необоротних
активів з урахуванням прибутку від їх реалізації на суму 10,0 тис.грн.
(55-56 операція). У звітному періоді відбулося збільшення необоротних
активів, які пов’язані з рухом грошових коштів на суму 20,3 тис.грн.
Отриманий від учасників у погашення заборгованості за внесками до
статутного капіталу ксерокс вартістю 1000 грн. у Звіті про рух грошових
коштів не враховується. У звітному періоді було здійснено придбання за
грошові кошти фінансових інвестицій на суму 30,5 тис.грн.

Виходячи з цього, можна визначити чистий рух грошових коштів від
інвестиційної діяльності: 10,0 – 30,5 – 20,3= -40,8 тис.грн. Отже, в
результаті інвестиційної діяльності грошові кошти зменшились на 40,8
тис.грн.

Для визначення руху грошових коштів від фінансової діяльності необхідно
розглянути зміни у складі власного і позикового капіталу. За звітний
період загальна сума внесків учасників в погашення заборгованості з
неоплаченого капіталу становила 6,1 тис.грн., проте з рухом грошових
коштів було пов’язано 5,0 тис.грн. У звітному періоді також була
отримана позика у розмірі 20,0 тис.грн. Таким чином, чистий рух коштів
від фінансової діяльності становить: 20,0 + 5,0 = 25,0 тис.грн.

Для визначення чистого руху грошових коштів за звітний період необхідно
врахувати чистий рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та
фінансової діяльності: 112,6 – 40,8 + 25,0 = 96,8 тис.грн.

Для узгодження залишку грошових коштів на початок і кінець звітного
періоду слід врахувати прибуток від курсових різниць, що становить 1,1
тис.грн.

На основі прикладу заповнюємо Звіт про рух грошових коштів.

2.3. Звіт про власний капітал

Звіт про власний капітал — це звіт, який відображає зміни у складі
власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Зміст і форма Звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття
його статей визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про
зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Цей звіт містить дані лише за один звітний період, тому для забезпечення
порівняльного аналізу інформації підприємства, згідно з Положенням
(стандарту) бухгалтерського обліку 5, повинні додавати до річної
звітності Звіт про власний капітал за минулий рік.

У звіті подано у розрізі видів власний капітал підприємства та перелік
статей, за якими протягом звітного кварталу можуть відбутися зміни в
капіталі. До таких статей належать: зміна облікової політики,
виправлення помилок, переоцінка активів, розподіл прибутку, вилучення
капіталу тощо.

Звіт про власний капітал заповнюється на основі Балансу, Звіту про
фінансові результати і аналітичних даних по окремих рахунках
бухгалтерського обліку.

На основі прикладу складаємо Звіт про власний капітал. Залишок власного
капіталу на початок року переноситься з І розділу пасиву Балансу.
Оскільки у звітному періоді коригувань у власному капіталі не було, то
скоригований залишок на початок року (рядок 050) буде дорівнювати
залишку власного капіталу на початок року (рядок 010). Змін у власному
капіталі внаслідок переоцінки необоротних активів не було.

Суму чистого прибутку за звітний період 7,6 тис.грн. переносять зі Звіту
про фінансові результати (рядок 220). Отриманий прибуток було
розподілено: 0,5 тис. грн. на виплату дивідендів (рядок 140) і 0,5 тис.
грн. на поповнення резервного капіталу (рядок 160). Протягом звітного
періоду учасниками було погашено заборгованості з капіталу на суму 6,1
тис.грн., яка відображається в рядку 190. Інших змін у власному капіталі
не було. Отже, протягом звітного періоду у власному капіталі відбулися
такі зміни: резервний капітал зріс на 0,5 тис.грн., нерозподілений
прибуток зріс на 6,1 тис.грн. та було погашено заборгованості по внесках
до капіталу 6,1 тис.грн. Разом змін в капіталі відбулося на суму 12,7
тис.грн. Залишки власного капіталу на кінець звітного періоду повинні
збігатися з даними І розділу пасиву Балансу на кінець звітного періоду.

На основі прикладу заповнюємо Звіт про власний капітал.

2.4. Примітки до річної фінансової звітності

Примітки до звітів є обов’язковою складовою річної фінансової звітності
для всіх підприємств, крім бюджетних установ, представництв іноземних
суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва.

У примітках до фінансових звітів необхідно розкривати інформацію про
облікову політику підприємства; інформацію, що не наведена безпосередньо
у фінансових звітах, але є обов’язковою згідно з положеннями
(стандартами); інформацію, яка містить додатковий аналіз статей
звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Примітки складаються окремо до кожної з форм звітності.

Зміст приміток визначається Положеннями (стандартами) бухгалтерського
обліку.

У примітках до Балансу подається інформація про оцінку основних засобів,
запасів, розкриваються окремі його статті згідно з Положеннями
(стандартами) 7 „Основні засоби”, 8 „Нематеріальні активи”, 9 „Запаси”,
10 „Дебіторська заборгованість”, 11 „Зобов’язання”, 12 „Фінансові
інвестиції”. Зокрема описується склад необоротних активів, методи їх
оцінки, амортизації, перелік та розмір фінансових інвестицій;
конкретизуються залишки за видами запасів, методи оцінки запасів;
перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості,
метод визначення величини резерву сумнівних боргів; розкривається
структура власного капіталу на початок і на кінець року, його збільшення
і зменшення за рік за даними аналітичного обліку тощо.

У примітках до Звіту про фінансові результати подається інформація про
склад і суму витрат, відображених у статтях „Інші операційні витрати” та
„Інші витрати”; склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною
подією; склад і суму витрат, які не включені до статей витрат цього
звіту, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім
вилучення капіталу та розподілу між власниками).

У примітках до Звіту про рух грошових коштів слід наводити інформацію
про склад грошових коштів та їхніх еквівалентів; склад статей „Інші
надходження”, „Інші платежі” та інших статей, що об’єднують кілька видів
грошових потоків; негрошові операції інвестиційної та фінансової
діяльності; наявність значного сальдо грошових коштів та їхніх
еквівалентів, що є в наявності у підприємства та недоступні для
використання групою, до якої належить підприємство. У разі придбання або
продажу майнових комплексів протягом звітного року потрібно розкрити
інформацію про загальну вартість придбання або реалізації майнового
комплексу; частину загальної вартості майнового комплексу, що відповідно
була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;
суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових
комплексів, що були придбані чи реалізовані; суму активів (крім грошових
коштів та їх еквівалентів) і зобов’язань придбаного або реалізованого
майнового комплексу в розрізі окремих статей.

У примітках до Звіту про власний капітал всі підприємства повинні
розкривати призначення та умови використання кожного елемента власного
капіталу (крім статутного). Особливо це стосується акціонерних
товариств, які у примітках повинні подавати інформацію про:

• загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які
передбачається здійснити передплату;

• загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена
передплата порівняно з передбаченими величинами;

• загальну суму коштів, одержаних у ході передплати на акції із
зазначенням грошових коштів: внесених як плата за акції, із зазначенням
кількості акцій; вартісної оцінки майна, внесеного як плата за акції із
зазначенням кількості акцій; загальної суми іноземної валюти, внесеної
як плата за акції із зазначенням кількості акцій та курсу валюти на день
її відображення в обліку;

• акції у складі статутного капіталу за окремиим типами і категоріями:
кількість акцій та частка неоплаченого капіталу; номінальна вартість
акцій; зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають
в обігу; права, привілеї та обмеження, пов’язані з акціями в тому числі
обмежень щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу; акції, що
належать самому товариству, його дочірнім та асоційованим підприємствам;
перелік засновників та кількость акцій, якими вони володіють; кількість
акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік
осіб, частка яких у статутному фонді перевищують 5%; акції,
зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами із
зазначенням їх термінів і сум;

• накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

• суми, включені (або не включені) до складу зобов’язань, коли
дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Всі інші підприємства подають у примітках до звіту про власний капітал
інформацію про розподіл часток статутного капіталу між власниками;
права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток
власників у статутному капіталі.

На основі прикладу заповнюємо Примітки до річної фінансової звітності.

2.5. Якісні характеристики фінансових звітів

Якісні характеристики фінансових звітів є рисами, притаманними звітам,
завдяки яким інформація, викладена у фінансових звітах, стає корисною
для користувачів. Чотирма основними якісними характеристиками є
зрозумілість, доречність, достовірність та зіставність.

Зрозумілість

Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових
звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається,
що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності
та бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою
ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути
включені до фінансових звітів у зв’язку з їх доречністю для прийняття
економічних рішень користувачами, не повинна виключатися тільки на тій
підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Доречність

Щоб бути корисною, інформація має бути доречною, відповідати потребам
користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо вона
впливає на економічні рішення користувачів шляхом надання допомоги в
оцінці ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій або ж вона допомагає їм
підтвердити чи виправити їхні минулі оцінки.

Передбачувальна та підтверджувальна ролі інформації пов’язані між собою.
Наприклад, інформація стосовно поточного рівня та структури утримуваних
активів має цінність для користувачів, коли вони намагаються
спрогнозувати здатність підприємства вигідно користуватися можливостями
та його здатність реагувати на несприятливі ситуації. Та ж сама
інформація підтверджує минулі прогнози, наприклад, щодо структури
підприємства або результату запланованих операцій.

Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто
використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового
стану, результатів діяльності та інших питань, якими безпосередньо
зацікавлені користувачі (виплатою дивідендів та заробітної платні, рухом
цін на цінні папери та спроможністю підприємства виконати свої
зобов’язання вчасно). Щоб мати прогнозну цінність, інформація не повинна
носити форму чіткого прогнозу. Проте можливість робити прогнози,
виходячи з фінансових звітів, посилюється завдяки способу викладу
інформації стосовно минулих операцій та подій. Наприклад, передбачувана
цінність звіту про прибутки та збитки підвищується, якщо окремо
розкриваються незвичайні, ненормальні або нечасті статті доходу чи
витрат.

Суттєвість

На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. В деяких
випадках достатньо самого характеру інформації для визначення її
доречності. Наприклад, звітність нового сегменту може вплинути на оцінку
ризиків і можливостей, що має підприємство незалежно від суттєвості
результатів, досягнутих новим сегментом за звітний період. В інших
випадках як характер, так і суттєвість є важливими, наприклад, коли
йдеться про суми запасів, що утримуються по кожній з головних категорій,
які відповідають даному бізнесу.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може
вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі
фінансових звітів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки,
допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском чи невірним
відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом
або точкою відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має
бути притаманною інформації, аби вона стала корисною.

Достовірність

Щоб бути корисною, інформація повинна бути достовірною. Інформація є
достовірною, коли вона вільна від суттєвих помилок та упередженості і
користувачі можуть покластися на неї тою мірою, якою вона відображає
або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

Інформація може бути доречною, але настільки недостовірною за своїм
характером або внаслідок подання, що її визнання може стати потенційно
помилковим. Наприклад, якщо триває судова справа щодо правомірності та
суми претензій за збитки, може бути недоцільним для підприємства
визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно розкритії
цю суму й обставини висування претензії.

Правдиве подання

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції й
інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким
чином, баланс, наприклад, має правдиво відображати всі операції та інші
події, результатом яких є зміна активів, зобов’язань або капіталу
підприємства на дату звітності, що відповідають критеріям визнання.

Для більшої частини фінансової інформації притаманний ризик неповного
розкриття того, що вона має розкрити. Це пов’язано не з упередженням, а
зі складністю, притаманною визначенню операцій та інших подій, що
підлягають оцінці, або з розробкою та з використанням методик оцінки та
подання, що відображають інформацію відповідно до цих операцій і подій.
В окремих випадках оцінка фінансового впливу статей може бути такою
невизначеною, що підприємства, як правило, не визнаватимуть її у
фінансових звітах; наприклад, хоча більшість підприємств з часом
генерують внутрішній гудвіл, визначити або виміряти цей гудвіл надійним
чином, як правило, досить важко. Проте в інших випадках може виявитися
доцільним визнати певні статті і розкрити ризик помилки, що супроводжує
їх визнання та оцінку.

Превалювання сутності над формою

Якщо інформація має правдиво відображати операції та інші події, які їй
належить відображати, необхідно вести їх облік і розкривати відповідно
до їхньої сутності та економічної реальності, а не лише виходячи з їх
юридичної форми. Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає
тому, що випливає з їх юридичної або розробленої форми. Наприклад,
підприємство може передати актив іншій стороні таким чином, що згідно з
документами право власності перейде цій стороні, хоча можуть існувати
угоди, які забезпечуватимуть подальше використання даним підприємством
майбутніх економічних вигід, втілених у цьому активі. За таких обставин,
звітність щодо продажу не відображатиме правдиво здійснену операцію
(якщо операція відбулася насправді).

Нейтральність

Щоб бути достовірною, інформація, яка міститься у фінансових звітах, має
бути нейтральною, тобто вільною від упередженості. Фінансові звіти не є
нейтральними, якщо в результаті відбору або викладу інформації вони
впливають на прийняття рішення або па судження з метою досягнення
заздалегідь визначеного результату.

Обачність

Особи, які складають фінансові звіти, повинні враховувати
невизначеність, яка неминуче супроводжує багато подій та обставин, таких
як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, ймовірний строк
корисної експлуатації машин та обладнання і кількість можливих претензій
щодо гарантії. Такі невизначеності визнаються шляхом розкриття їх
характеру й масштабів, а також шляхом дотримання обачності при складанні
фінансових звітів. Обачність — це дотримання певної обережності при
формуванні судження, необхідного при оцінці за умов непевності, таким
чином, іцоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати
— занижені. Проте дотримання обачності не дозволяє, наприклад,
створювати приховані резерви або надмірне забезпечення, навмисне
занижувати активи або дохід чи навмисне завищувати зобов’язання або
витрати, оскільки в такому разі фінансові звіти не будуть нейтральними,
а значить, і достовірними.

Повнота

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною в
межах суттєвості та витрат, пов’язаних з її отриманням. В результаті
упущень інформація може бути хибною або оманливою, а значить
недостовірною та недостатньо доречною.

Зіставність

Користувачі повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти підприємства
за різні періоди для того, щоб визначати тенденції у його фінансовому
стані та результатах діяльності. Користувачі також повинні мати змогу
порівнювати фінансові звіти різних підприємств, щоб оцінити їх відносний
фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані.
Таким чином, вимір та відображення фінансового впливу подібних операцій
та інших подій має виконуватися послідовно в межах підприємства в різні
проміжки часу, а підхід повинен бути послідовним для різних підприємств.

Важливою передумовою забезпечення якісної характеристики зіставпості є
падання користувачам інформації щодо облікової політики, якою керується
підприємство при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій
політиці та впливу таких змін. Користувачі мають бути спроможні
визначати відмінні риси різних облікових політик щодо схожих операцій та
інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством за різні
проміжки часу та різними підприємствами. Дотримання МСБО, разом із
розкриттям облікової політики, якої дотримується підприємство, допомагає
досягти зіставності.

Необхідність в зіставності не треба плутати з простою уніфікацією, і
вона не повинна стати перешкодою для впровадження більш досконалих
стандартів бухгалтерського обліку. Підприємству недоцільно надалі
застосовувати облік операцій та інших подій, якщо прийнята політика
суперечить якісним характеристикам доречності та достовірності. Для
підприємства також було б недоцільно залишати свою облікову політику без
змін у разі існування більш доречних і достовірних альтернатив.

Оскільки користувачі бажають із часом порівнювати фінансовий стан,
результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства,
важливо, аби фінансові звіти відображали відповідну інформацію за
попередні періоди.

Фінансові звіти складаються багатьма підприємствами і надаються
зовнішнім користувачам у багатьох країнах світу. І хоча такі фінансові
звіти можуть виглядати однаково, вони відрізняються один від одного,
оскільки кожна країна має свої соціальні, економічні та законодавчі
особливості. Крім того, при встановленні національних вимог беруться до
уваги потреби різних користувачів фінансових звітів.

Це розмаїття обставин призвело до використання різних визначень
елементів фінансових звітів, наприклад таких, як активи, зобов’язання,
власний капітал, дохід та витрати. Вони також спричинили використання
різних критеріїв визнання статей фінансових звітів та різних баз оцінки.
Це також вплинуло на обсяг фінансових звітів і розкриття інформації.

КМСБО прагне звузити ці відмінності шляхом гармонізації регулюючих
положень, стандартів бухгалтерського обліку та процедур, пов’язаних зі
складанням і поданням фінансових звітів. Він вважає, що подальшої
гармонізації найкраще можна досягти шляхом концентрації уваги на
фінансових звітах, які складаються з метою надання інформації, корисної
для прийняття економічних рішень.

Рада КМСБО вважає, що фінансові звіти, складені з такою метою,
відповідають загальним вимогам більшості користувачів. А пояснюється це
тим, що майже всі користувачі приймають економічні рішення, наприклад, з
метою:

а) визначитися, коли купувати, утримувати або ж продавати інвестиції в
капітал;

б) оцінити управління та підзвітність керівництва;

в) оцінити спроможність підприємства сплачувати заробітну плату та
надавати інші виплати своїм працівникам;

г) оцінити забезпеченість сум, позичених підприємству;

д) визначити податкову політику;

е) визначити суми прибутку та суму дивідендів, що підлягають розподілу;

є) підготувати та використовувати статистику національного доходу

ж) регулювати діяльність підприємства.

Проте Рада визнає, що уряди можуть, зокрема, визначати відмінні або
додаткові вимоги з огляду на свої власні цілі. Але такі вимоги не
повинні впливати на фінансові звіти, які друкуються для інших
користувачів у разі, якщо вони не відповідають їхнім потребам.

Фінансові звіти у своїй більшості складаються відповідно до моделі
бухгалтерського обліку, яка базується на очікуваному відшкодуванні
історичної собівартості та на концепції збереження номінального
фінансового капіталу. Інші моделі й концепції можуть виявитися більш
відповідними меті надання інформації, корисної для прийняття економічних
рішень, проте консенсусу щодо змін нині не досягнуто. Дана концептуальна
основа була розроблена з метою використання в умовах існування різних
моделей бухгалтерського обліку та концепцій капіталу і його збереження.

Мета та статус

Дана концептуальна основа містить виклад концепцій, на яких грунтується
складання і подання фінансових звітів зовнішнім користувачам. Метою
даної концептуальної основи є:

а) допомагати Раді КМСБО в розробці майбутніх Міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку та в перегляді існуючих Міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку;

б) допомагати Раді КМСБО в подальшій гармонізації положень, стандартів
бухгалтерського обліку та процедур, пов’язаних з поданням фінансових
звітів шляхом надання основи для зменшення кількості альтернативних
облікових підходів, дозволених МСБО;

в) допомагати національним органам з розробки стандартів у розробці
національних стандартів;

г) допомагати особам, які складають фінансові звіти, використовувати
МСБО і трактувати питання, які ще мають стати предметом МСБО;

д) допомагати аудиторам при складанні звіту щодо відповідності
фінансових звітів МСБО;

е) надавати допомогу користувачам фінансових звітів у питаннях
інтерпретації інформації, яка міститься в фінансових звітах, складених
згідно з МСБО;

є) надавати інформацію тим, хто виявляє зацікавленість у діяльності
КМСБО про його підходи у формулюванні МСБО.

Дана концептуальна основа не є МСБО і, відповідно, не визначає стандарти
для певної оцінки або розкриття інформації. Ніщо у цій концептуальній
основі не спростовує жоден конкретний МСБО.

Рада КМСБО визнає, що в окремих випадках можливі суперечності між
концептуальною основою та окремим МСБО. В разі наявності такої
суперечності, вимоги МСБО є домінуючими і переважують вимоги
концептуальної основи. Але, оскільки Рада КМСБО керуватиметься
концептуальною основою при розробці майбутніх і при перегляді існуючих
стандартів, кількість випадків виникнення суперечності між
концептуальною основою та МСБО буде з часом зменшуватися.

Час від часу дана концептуальна основа буде переглядатися на основі
досвіду Ради в роботі з нею.

Сфера застосування

Ця концептуальна основа охоплює:

а) мету фінансових звітів;

б) якісні характеристики, які визначають корисність інформації,
наведеної у фінансових звітах;

в) визначення, визнання та оцінку елементів, з яких складаються
фінансові звіти;

г) концепції капіталу та збереження капіталу.

Ця концептуальна основа стосується фінансових звітів загального
призначення (надалі — “фінансові звіти”), включаючи консолідовані
фінансові звіти. Такі фінансові звіти складаються й подаються принаймні
щорічно і мають за мету забезпечити загальні інформаційні потреби
широкого кола користувачів. Деякі з цих користувачів можуть наполягати
на отриманні додаткової інформації (крім тієї, що наведена у фінансових
звітах) і мають право її отримати. Але багато користувачів повинні
покладатися на фінансові звіти як на основне джерело фінансової
інформації, а значить, такі фінансові звіти мають складатися і
надаватися з огляду на їх потреби. Фінансові звіти спеціального
призначення, наприклад проспекти емісії та розрахунки, складені з метою
оподаткування, виходять за межі сфери дії даної концептуальної основи.
Однак ця концептуальна основа може бути використана при складанні таких
фінансових звітів спеціального призначення у випадках, коли цього
дозволяють вимоги.

Фінансові звіти є складовою частиною фінансової звітності. Повний набір
фінансових звітів, як правило, містить баланс, звіт про прибутки та
збитки, звіт про зміни у фінансовому стані підприємства (який може
складатися у різних формах, наприклад у вигляді звіту про рух грошових
коштів або ж фондів), а також ті примітки та інші звіти і пояснення, які
є невід’ємною частиною фінансових звітів. Вони також можуть містити
додаткові таблиці та інформацію, що базується на таких звітах або
випливає з них і має вивчатися разом з такими звітами. Ці таблиці або
додаткова інформація можуть стосуватися, наприклад, фінансової
інформації щодо промислових або географічних сегментів чи містити
розкриття впливу зміни цін. Проте фінансові звіти не включають такі
документи, як звіт директорів, звіти голови, дискусії та аналіз
керівництва й аналогічні документи, які можуть входити до складу
фінансового або річного звіту.

Дана концептуальна основа розповсюджується на фінансові звіти всіх
торговельних, промислових та комерційних підприємств, що звітують,
незалежно від їхньої форми власності. Підприємством, що звітує, є
підприємство, яке має користувачів, котрі використовують фінансові звіти
як основне джерело фінансової інформації про це підприємство.

Користувачі фінансової інформації та їх інформаційні потреби

Користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні інвестори,
працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори,
замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують
фінансові звіти для задоволення певних різноманітних потреб у фінансовій
інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

А. Інвестори. Особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти,
стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходам від цих
інвестицій, їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що
необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також
зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спроможність
підприємства сплачувати дивіденди.

Б. Працівники. Працівники і групи їх представників, зацікавлені в
інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також
зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства
забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість.

В. Позикодавці. Позикодавці зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм
визначити, чи будуть їхні позики та відсотки з суми позик сплачені
своєчасно.

Г. Постачальники та інші торгові кредитори. Постачальники та інші
торгові кредитори зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити,
чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Ймовірно, що торгові
кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого
проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать
від існування підприємства як головного клієнта.

Д. Клієнти. Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності
діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають
довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього.

Е. Уряди та урядові установи. Уряди та урядові установи зацікавлені у
розміщенні ресурсів, а значить, і у діяльності підприємства. Інформація
їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств,
визначати податкову політику і як основа статистичних даних про
національний дохід та інших даних.

Є. Громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства різним
чином. Наприклад, підприємства можуть здійснювати суттєвий внесок у
місцеву економіку різними шляхами, в тому числі шляхом забезпечення
зайнятості і здійснення патронажу серед місцевих постачальників.
Фінансові звіти можуть допомогти громадськості через надання інформації
щодо останніх тенденцій і досягнень у добробуті підприємства та обсягів
його діяльності.

Хоча фінансові звіти не спроможні задовольнити інформаційні потреби всіх
цих користувачів, існує ряд потреб, які є спільними для всіх
користувачів інформації. Оскільки інвестори є постачальниками венчурного
капіталу підприємству, подання фінансових звітів, які відповідають їхнім
потребам, також відповідатиме більшості потреб інших користувачів
фінансових звітів.

Відповідальність за складання і подання фінансових звітів підприємства в
першу чергу несе керівництво підприємства. Керівництво також зацікавлене
в інформації, яку містять фінансові звіти, хоча воно має доступ до
додаткової управлінської та фінансової інформації, яка допомагає
виконувати функції планування, прийняття рішень та контролю. Керівництво
може визначати форму й зміст такої додаткової інформації, яка б
задовольняла його власні потреби. Але відображення подібної інформації
виходить за межі даної концептуальної основи. І все ж, фінансові звіти,
що публікуються, базуються на інформації, яку використовує керівництво і
яка стосується фінансового стану, результатів діяльності та змін у
фінансовому стані підприємства.

Мета фінансових звітів

Метою фінансових звітів є надання інформації про фінансовий стан,
результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства, яка є
корисною для широкого кола користувачів у прийнятті ними економічних
рішень.

Фінансові звіти, складені з такою метою, відповідають загальним потребам
більшості користувачів. Проте фінансові звіти не надають всієї
інформації, яка може знадобитися користувачам при прийнятті ними
економічних рішень, оскільки вони в основному відображають фінансові
наслідки останніх подій і не обов’язково мають містити інформацію
нефінансового характеру.

Фінансові звіти також демонструють результати управління, здійснюваного
керівництвом, або підзвітність керівництва за довірені йому ресурси. Ті
користувачі, котрі бажають оцінити управління або підзвітність
керівництва, роблять це для прийняття економічних рішень; ці рішення,
зокрема, можуть стосуватися продажу або збереження їх інвестицій у
підприємство, нового призначення або заміни керівництва.

Фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані

Економічні рішення, що їх приймають користувачі фінансових звітів,
вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх
еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне, саме
ця здатність визначає, наприклад, спроможність підприємства здійснювати
виплату заробітної платні або розраховуватися з постачальниками,
своєчасно сплачувати проценти, виплачувати позики або дивіденди.
Користувачі отримують змогу краще оцінювати цю здатність генерувати
грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо вони мають у своєму розпорядженні
інформацію, сфокусовану на фінансовому стані, результатах діяльності та
змінах у фінансовому стані підприємства.

На фінансовий стан підприємства впливають економічні ресурси, які воно
контролює, його фінансова структура, його ліквідність та
платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в
якому воно функціонує. Інформація стосовно економічних ресурсів, які
контролюються підприємством, і стосовно його здатності в минулому
змінювати ці ресурси є корисною для визначення здатності підприємства
генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація
щодо фінансової структури є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб
у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків
грошових коштів серед власників підприємства; вона також корисна і для
визначення вірогідності залучення фінансів в майбутньому. Інформація
щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для
прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові
зобов’язання. Ліквідність стосується наявності грошових коштів у
найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов’язань даного
періоду. Платоспроможність стосується наявності грошових коштів упродовж
більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов’язань.

Інформація щодо результатів діяльності підприємства, зокрема його
прибутковості, є необхідною для оцінки потенційних змін в економічних
ресурсах, які воно ймовірно контролюватиме в майбутньому. В цьому плані
важливою є інформація стосовно змінності результатів діяльності
підприємства. Інформація щодо результатів діяльності підприємства є
корисною при прогнозуванні здатності підприємства генерувати грошові
кошти за рахунок існуючої бази ресурсів. Вона також корисна для
формування думки про ефективність, з якою підприємство може
використовувати додаткові ресурси.

Інформація, яка стосується змін у фінансовому стані підприємства,
корисна для оцінки його інвестиційної, фінансової та операційної
діяльності впродовж звітного періоду. Ця інформація корисна, оскільки
вона служить користувачеві базою для оцінки здатності підприємства
генерувати грошові кошти та їх еквіваленти і визначає потреби
підприємства у використан-ні цього руху грошових коштів. При складанні
звіту про змі-ни у фінансовому стані кошти можна визначати по-різному,
наприклад, як фінансові ресурси, робочий капітал, ліквідні активи або
грошові кошти. У даній концептуальній основі не робиться спроба дати
визначення поняттю кошти.

Інформація про фінансовий стан підприємства перш за все подається у
балансі. Звіт про прибутки та збитки в першу чергу надає інформацію щодо
результатів діяльності. Інформація стосовно змін фінансового стану
підприємства подається у фінансових звітах у вигляді окремого звіту.

Складові частини фінансових звітів взаємозв’язані, оскільки вони
відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших подій. І
хоча кожний звіт надає інформацію, яка відрізняється від інших, жоден з
них не може переслідувати тільки одну мету або надавати всю інформацію,
необхідну для певних потреб користувачів. Наприклад, звіт про прибутки
та збитки подає неповну картину результатів діяльності підприємства,
якщо він розглядається окремо від балансу або звіту про зміни у
фінансовому стані.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета,
склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і
розкриття її елементів визначаються П(С)БО 1 „Загальні вимоги до
фінансової звітності”. Фінансова звітність являє собою звітність, що
складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення
потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовий стан,
результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний
період.

а) визначитися, коли купувати, утримувати або ж продавати інвестиції в
капітал;

б) оцінити управління та підзвітність керівництва;

г) оцінити забезпеченість сум, позичених підприємству;

д) визначити податкову політику;

е) визначити суми прибутку та суму дивідендів, що підлягають розподілу;

є) підготувати та використовувати статистику національного доходу

ж) регулювати діяльність підприємства.

Список використаної літератури

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с.

Ворона В. „Смачний бізнес” для бухгалтера: погляд зсередини //„Галицькі
контракти — Дебет—Кредит”, 2001. — № 37 і 39.

Все про бухгалтерський облік. — Всеукраїнська професійна бухгалтерська
газета. 2000—2003 pp.

Газета „Бухгалтерський облік і аудит” — 2000—2003 pp.

Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. — К.: Скарби, 1998. —
384с.

Грабова H.H., Добровский В.H. Бухгалтерский учет в производственных и
торговых предприятиях. — К.: А.С.К., 2000. — 624 с.

Завгородний В.П. Настольная книга бухгалтера малого бизнеса.—К. :
ВИРА-Р; Дакор., 2000. — 608 с.

Загородиш А.Г., Усач Б.Ф., Хом’як Р.Л. Бухгалтерський облік та аудит
підприємницької діяльності: Навчальний посібник. —Львів, 1995. —208 с.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від
30.11.99р. №291.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку
малими підприємствами, що затверджені наказом Міністерства фінансів
України від 25.06.2003р. №422.

Мізюк В. Суб’єкти малого підприємництва: особливості ведення обліку та
звітності//Все про бухгалтерський облік. — 2001. —№19. — С. 4—11.

Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні:
Нормативно-практичний довідник. Навч. посібник. Станом на 1 лютого 2000
р. / Р. Л. Хом’як, В.І. Лемішовський — Львів: „Інтелект-Захід”, 2000. —
188 с.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: Нормативно-практичний
довідник. Навчальний посібник. / Р.Л. Хом’як, В.І. Лемішовський, О.І.
Карий, О.М. Синичич, І.С. Колодка, В.І. Воськало. — Львів:
„Інтелект-Захід”, 2000. — 180с.

Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні:
Нормативно-практичний довідник. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом’яка —
Львів: „Інтелект-Захід”, 2000. — 444 с.

Негода Г. Відображення в бухгалтерському обліку фінансових доходів та
витрат// „Вісник податкової служби України”. — листопад 2002 p., № 43,
с. 55

Партин Г.О., Мороз A.C. Основи бухгалтерського обліку: Навчальний
посібник. — Львів: Державний університет “Львівська політехніка”
(Інформаційно-видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ+” Інституту підвищення
кваліфікації та перепідготовки кадрів), 2003. — 132 с.

Пархоменко В. Бухгалтерський облік доходів і витрат за будівельними
контрактами // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — № 6. — С. 6—9.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом
Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від
24.05.1995р. №88.

Харченко Н. Фінансова звітність СМП: складаємо по-новому // Баланс. —
2001. —№15.— С. 51—57.

Церетелі Л. Облік у виробництві продукції// „Вісник податкової служби
України”. — грудень 2000 p., № 47, с. 50.

Юрченко К. Облік витрат виробництва та калькулювання собівартості
продукції у промисловості за UEO// „Вісник податкової служби України”. —
серпень 2001 p., № 30, с. 62.

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004. –
С.367-368.

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004. – С.367-368

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004. –
С.380-382.

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004. –
С.385-386.

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004. – С.388-389

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004. –
С.392-398.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с.

PAGE

PAGE 40

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter