UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихопатологія влади як продукт соціальної взаємодії (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1784
Скачало266
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психопатологія влади як продукт соціальної взаємодії

 

Влада — своєрідний зв’язок, відношення між двома (або більше)

суб’єктами, один із яких зумовлює, мотивує діяльність іншого. Цей

зв’язок практично ніколи не буває однобічним, і завжди позиція

владування (посідання влади, здійснення її) містить у собі й момент

узалежнення, підпорядкування суб’єкта влади її ніби-об’єктові.

 

Зазвичай виділяють два різновиди владно-підвладної взаємодії:

владу-вплив і владу-примус. З психологічного погляду видається, однак,

що другий різновид — це радше окремий випадок першого. У стосунках

владування-підпорядкування більше важать здатності психологічного

дієвпливу (або, у разі переважання примусу, їх недостатність чи

відсутність), що й зумовлює весь зміст, характер та розподіл взаємних

позицій у владно-підвладній взаємодії.

 

Питання про патологію влади має сенс виключно як питання про

психопатологію влади. Поза психічним відображенням стосунки суб’єктів

влади, по суті, не існують як стосунки, а суб’єкти не є суб’єктами. Без

психічного влада як така перетворюється на звичайну “об’єктивну”

залежність, де патологія — явище зовсім умовне, бо існує лише за умови

надання їй (владі) певної оцінки, а відтак постає питання: хто і як

даватиме таку оцінку?

 

Навіть більше, самого лише психічного без його свідомісного радикала не

досить для виникнення патології у сфері влади. Тваринний світ являє нам

численні зразки владно-підвладних актів, але без їх

суб’єктивно-ціннісного відображення вони залишаються фактом радше

“об’єктивним”, таким, що породжується поза свідомою волею його

учасників. А відтак немає підстав для окреслення відповідних явищ за

ознакою нормальності чи патологічності.

 

Набагато складнішою є справа з людьми. Через суб’єктність і суб’єктивну

небезсторонність психіки людина накладає на кожне переживане нею явище

систему оцінок — індивідуальних та соціальних (а найчастіше —

індивідуально-соціальних). Це зумовлює поділ явищ на “нормальні” і

“патологічні”, і не існує переконливих об’єктивних доказів

“нормальності” одних явищ та “патологічності” інших.

 

Намагаючись обґрунтувати ту чи ту систему оцінок, ми неминуче впремося в

проблему пізнання “остаточної” істини, що її, як відомо, посідає тільки

Бог або той, кого людина вигадала і визнала собі за Бога.

 

Людське суспільство заради власного збереження, існування та розвитку

виробляє певні зразки та норми, що визнаються більшістю його членів за

найбільш слушні й доцільні, а часто-густо — і за єдино правильні й

можливі. Крізь призму цих норм оцінюються всі факти, події людського

індивідуального та соціального буття.

 

Влада як спосіб конструювання стосунків між членами суспільства припала

людям “у спадок” від тваринного стада. І не було, мабуть, в еволюції

людства такого моменту, коли б воно реально поставило під сумнів саму

доцільність існування влади як такої. Не було ні часу, ні потреби, ні

можливості.

 

Влада сприймається (але практично не усвідомлюється) як невід’ємний,

природний атрибут соціальної взаємодії, організації соціальної спільноти

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ