UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДеякі психологічні механізми політичного єднання (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1460
Скачало225
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Деякі психологічні механізми політичного єднання

 

  У попередньому розділі було розглянуто деякі психологічні особливості

ідеологічної діяльності політичних партій, а саме інтелектуальну та

чуттєво-вольову її сфери. Вони, поряд з іншими, є психологічними

чинниками політичного єднання людей у партію та навколо неї, і тому

партії якоюсь мірою є репрезентантами та індикаторами вузлових проблем,

навколо яких зосереджується масова політична свідомість.

 

  Ідеологія партії стає стимулюючим, рушійним чинником політичного

єднання особистостей (тут цей термін уживається як збірне поняття,

рівнозначне поняттю "члени суспільства", "громадяни країни" тощо) у тому

разі, коли, по-перше, зміст ідеологем, уся концепція партійної програми

збігається з інтересами особистості, по-друге, не розходиться з її

світоглядною системою, по-третє, не суперечить її моральним засадам,

по-четверте, не створює в її уяві ефекту розходження між змістом

проповідуваного і способами його реалізації.

 

  Але, виявляється, у нинішній політико-психологічній ситуації цього не

досить, щоб людина "подалася" до партії. Головним чинником тут виступає

потреба особистості самоактуалізовуватися саме в політичній діяльності.

І саме ця суто психологічна обставина інколи переважає над соціальною,

яка сформульована тезою "партія — виразник інтересів певної групи

суспільства".

 

  Соціальна та політична структуралізація суспільства. У дебатах

українських політологів часто повторюється пояснення слабкості

політичних партій, усієї багатопартійної системи початковим, навіть

зародковим етапом структуралізації українського суспільства.

 

  Але якщо ми в Україні маємо ще не структуроване суспільство, то звідки

ж тоді (на якій соціальній основі, на підставі яких класових чи інших

інтересів) з'явилися і діють понад 40 політичних партій та ще десятки

різних громадських рухів і об'єднань? Очевидно, самого лише цього суто

соціального фактору — структуралізації суспільства — не досить для

розуміння процесу розвитку багатопартійної системи. Напевно, існують і,

відповідно, мають бути досліджені комплекси інших чинників. Адже,

справді, низка партій в Україні з'явилася, не маючи соціальної бази. Їх

засновники, аби досягти лідируючого становища в суспільстві, зайнялися

створенням політичних партій за аналогією, орієнтуючись на досвід

багатопартійних систем Заходу та дожовтневої Росії.

 

  Як тут не пригадати відомої сталінської схеми "маси — класи — партії —

вожді". Але в тому випадку було більше здорового глузду: маси ділилися

на класи, партії були передовою частиною свого класу і виділяли зі свого

середовища вождів. Нині ж в Україні часто можна почути: "Я програв

вибори, бо за мною не стояла політична партія". Тобто маємо справу з

амбітними інтересами, задля задоволення яких створюються партії.

Парадоксально, але це факт, і тому політична структуралізація

українського суспільства випереджає соціальну.

 

  Однак хоча потреба особистості самоактуалізуватися в політиці і

спричинює створення деяких партій, вона не є визначальною. Розглядаючи

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ