UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФізика сонця. Сонячна активність (реферат)
АвторPetya
РозділАстрономія, авіація, космонавтика, НЛО
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6969
Скачало1824
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Фізика сонця. Сонячна активність

 

Історія вивчення Сонця починається з 1611 p., коли Галілей почав

телескопічні спостереження Сонця. Ним були відкриті сонячні плями,

визначено період обертання Сонця навколо своєї осі. У 1814 р. Й.

Фраунгофер знайшов темні лінії поглинання в спектрі Сонця — це поклало

початок вивченню хімічного складу зір. У 1843 р. німецький астроном Г.

Швабе визначив циклічність сонячної активності. Розвиток методів

спектрального аналізу дозволив вивчити фізичні умови на Сонці. З 1836 р.

регулярно спостерігаються затемнення Сонця, що Дозволило виявити корону

й хромосферу Сонця, а також сонячні протуберанці. У 1913 р.

американський астроном Дж. Хейл довів існування на Сбнці магнітних

полів. У 1931 р. Б. Ліо винайшов сонячний коронограф, що дозволив

спостерігати корону й хромосферу поза затемненнями. До 1942 р. шведський

астроном

 

Б. Едлен довів наявність високої температури в сонячній короні. На

початку 40-х років XX століття було відкрито радіовипромінювання Сонця.

Істотним поштовхом для розвитку фізики Сонця в другій половині XX

століття став розвиток магнітної гідродинаміки й фізики плазми. На

сьогодні вивчення ультрафіолетового й рентгенівського випромінювання

Сонця здійснюється методами позаатмосферної астрономії (з орбітальних

обсерваторій, космічних лабораторій тощо).

 

Сонце — центральне тіло Сонячної системи, хоча разом з оточуючими зоря •

ми воно становить лише незначну частину гігантського колективу зір і

туманностей, який ми називаємо Галактикою. Сонце являє собою розпечену

плазмову кулю. Сонце — найближча до Землі зоря. Маса Сонця 1,990 • 1030

кг (у 330 тис. разів більша за масу Землі). У Сонці зосереджено 99,866%

маси Сонячної системи. Сонячний паралакс дорівнює 8,794" (4,263 10"5

радіан). Відстань від Землі до Сонця змінюється від 1,4710 • 10" м (у

січні) до 1,5210 • 10" (у липні), складаючи в середньому 1,4960 10" м.

Цю відстань прийнято вважати однією астрономічною одиницею. Середній

кутовий діаметр Сонця складає ЗГ59,3", чому відповідає лінійний діаметр

Сонця, який дорівнює 1,392 10' м (у 109 разів більше за діаметр екватора

Землі). Середня густина сонячної речовини — 1,41 г/см3. Прискорення

вільного падіння на поверхні Сонця складає 273,98 м/с2 Друга космічна

швидкість на поверхні Сонця дорівнює 6,18 105 м/с. Ефективна температура

поверхні Сонця, що визначають відповідно до закону випромінювання

Стефана—Больцмана, за повним випромінюванням Сонця дорівнює 5770 К.

Одиниця світності Сонця дорівнює 4 1033 ерг/с (за 3 млрд років воно

випроменило 4 105Э ерг/с). Якщо припустити, що первісно Сонце складалося

з водню, який у результаті термоядерних реакцій перетворився на гелій,

то кількість енергії, що виділилася, приблизно складатиме 10%. Звідси

випливає, що для підтримки випромінювання на спостережуваному протягом

мільярдів років рівні досить, щоб Сонце «витратило» не більш 10% свого

первісного запасу водню.

 

Сонце як зоря є типовим жовтим карликом і розташовується в середній

частині головної послідовності зір на діаграмі Герцшпрунга—Рессела.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ