.

Париж (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
12 12290
Скачать документ

Реферат на тему:

Париж

План

1 Загальна характеристика

2. Забудова, архітектура і визначні пам’ятки

3. Культура й система освіти.

4. Міське управління, економіка й транспорт

Загальна характеристика

Париж — столиця Франції. Він розташований на берегах р Сени, за 145 км
від протоки Ла-Манш, у географічному центрі північної частини Франції
Париж — адміністративний, політичний і промисловий центр, у ньому
сконцентрована фінансова й торговельна діяльність країни Він є також
центром культурного й інтелектуального життя Франції, великим центром
міжнародного туризму. Тут розміщені ЮНЕСКО і ще більше 200 міжнародних
організацій Свою назву місто одержало від галльського племені паризіїв,
що у І ст. до н є заснували тут, біля переправи через ріку, перше
поселення Потім римляни побудували тут своє укріплене поселення —
Лютецію (на о Сіте) Його згадує Юлій Цезар. Римляни побудували на лівому
березі Сени амфітеатр, форум і лазні З III—IV ст. поселення називалося
Паризії. Виникнення тут християнської громади пов’язують з ім’ям св.
Діонісія (Сен-Дені; приблизно 250 р.) З ім’ям іншої святої, Женев’єви,
пов’язана легенда про Атиллу, який пощадив місто заради неї З VI ст.
Париж — столиця Франкської держави. Каролінги передають управління
містом графам Паризьким, один із яких, Гуго Капет, у 987 р обирається
королем держави, що іменується відтепер Францією. У X—XII ст Париж —
центр королівського домену, із XII ст. — столиця Франції

Париж займає центральне положення в Паризькому басейні, який з
південного сходу на північний захід перетинає р. Сена з численними
великими меандрами. У самому центрі міста русло ріки роздвоюється,
утворюючи о Сіте, де знаходилося первісне поселення, яке розрослося в
сучасне місто Уздовж берегів Сени розташовані історичні будинки та інші
об’єкти, що приваблюють увагу туристів. Історичний центр міста оточений
невисокими пагорбами з крутими схилами. Найбільшою популярністю
користується пагорб Монмартр у правобережній частині міста, що
піднімається до 1000 м над рівнем моря На окраїнах знаходяться великі
незабудовані території, включаючи Булонський ліс на заході й Венсенський
ліс на південному сході. Париж тісно зрісся з передмістям. Утворивши
велику міську агломерацію, яка в багатьох місцях облямована лісовими
масивами: Сен-Жермен, Рамбуйє, Медон, Сенар, Нотр-Дам і Монморансі

Колись у цих лісах полювали королі й аристократи, а тепер вони є
улюбленими місцями відпочинку парижан.

Клімат Парижа м’який і вологий. Узимку температура рідко опускається
нижче 0 °С. За рік в середньому буває 180 днів з дощем і мрякою і всього
10 — зі снігом. У Парижі в межах міста, встановлених у середині XIX ст.,
у 1990 р. проживало 2,2 млн чоловік, а у всій Паризькій агломерації —
9,8 млн чоловік. Це найбільш густонаселений район Франції, шо за
кількістю жителів переважає наступну за розмірами Ліонську агломерацію в
7 разів. Хоча Париж займає лише 2 % території країни, у ньому
зосереджено 17 % населення Франції і 23 % її міського населення. У
період між 1945 і 1970 pp. чисельність населення Парижа швидко зростала,
особливо за рахунок міграції з інших районів країни і високої
народжуваності в родинах молодих мігрантів. У 1970-ті роки приплив
молоді в місто не припинявся, а люди середнього віку, навпаки, його
покидали.

На початку 1980-х років чисельність населення самого Парижа скоротилася,
у ньому проживали переважно люди похилого віку й іноземці. У деяких
ближніх передмістях відбувався відтік населення, а в інших його
чисельність збільшувалася вкрай повільно. Прискорення темпів приросту
населення відзначалося в більш віддалених передмістях, де поселялися
молоді родини з дітьми. Протягом усієї історії Париж притягав іноземців.
Раніш сюди з’їжджалися мільйонери, художники, письменники та політичні
емігранти. На початку 1980-х років серед іноземців почали переважати
низькооплачувані робітники, зайняті в промисловості й будівництві. У цей
період 25 % населення самого Парижа і 14 % агломерації складали
іммігранти, насамперед з Алжиру, потім Іспанії, Португалії і колишніх
французьких колоній у Західній Африці. Унаслідок значного припливу
іммігрантів у деяких районах Великого Парижа загострилися житлові
проблеми і навіть виникли нетрі, населені біднотою.

Забудова, архітектура і визначні пам’ятки

Стародавній центр Парижа, компактний і за плануванням близький до
окружності, займає всього 106 кв. км. Ріст міста відбувався радіально” —
від о. Сіте простежується система вулиць і магістралей у формі
концентричних кілець, які послідовно з XII по XIX ст. огороджувалися
укріпленими валами. Центральна частина Парижа оточена Великими
бульварами, прокладеними по лінії валів, у XIV ст. Зовнішні бульвари
створювалися уздовж валів XVIII ст. Укріплення 1840— 1845 pp., найбільш
віддалені від центру міста і знесені в 1919 p., знаходилися на місці
бульвару Периферик — кільцевої автодороги, побудованої після Другої
світової війни, яка окреслює межі сучасного міста. У XIX ст.
містобудівником бароном Жоржем Оссманом були створені широкі, прямі
головні артерії міста — субширотна (зі сходу на захід — вулиці Фобур
Сен-Антуан, Сен-Антуан, Ріволі і Єлисейські поля) і субмеридіональна (із
півночі на південь — бульвари Страс-бур, Севастополь, Пале і
Сен-Мішель). Державні установи концентруються в районі о. Сіте й у
західних районах лівобережжя Сени.

У Латинському кварталі, розташованому на південь від Сіте, зосереджені
університетські будівлі й видавництва. Ділові офіси, магазини й місця
розваг в основному примикають до правобережжя Сени, у центральній і
західній частинах Парижа. На східному краї о. Сіте піднімається величний
собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі). Він був закладений у 1163
р. і будувався більше 100 років. На заході острова знаходиться витончена
площа Дофін, збудована у часи царювання Генріха IV (1589—1610 pp.).
Кінна статуя цього монарха встановлена на Новому мості (найстаршому в
місті). Поруч розташований Палац правосуддя — складний ансамбль
будівель, що належать до XVIII ст. Серед збережених середньовічних
будинків виділяється красива готична церква Сент-Ша-пель із яскравими
вітражами. Пішохідний міст з’єднує східний край острова з ще меншим
островом Сен-Луї, де збереглися елегантні особняки XVII ст. Чимало
пам’ятників зосереджено у правобережній частині Парижа. На площі Шарля
де Голля (колишній Етуаль) знаходиться Тріумфальна арка, побудована за
проектом Ж.-Ф. Шальгрена (1806—1836 pp.) на честь перемог Наполеона І
Під нею — могила Невідомого солдата. Від площі в усі боки розходяться 12
широких проспектів. Найвідоміший з них — Єлисейські Поля, що тягнуться
на схід більше ніж на 1,5 км і доходять до площі Згоди. На північ від
проспекту Єлисейські Поля знаходиться Єлисейський палац, побудований у
1718 p.; нині це резиденція президентів Франції. На рівнобіжній вулиці
Фобур Сент-Оноре будинки багатіїв сусідять із шикарними магазинами й
салонами високої моди Площа Згоди — найбільша в Парижі. З неї в трьох
напрямках відкривається чудовий краєвид, із півночі вона частково
прикрита палацами XVIII ст На площі є величезні фонтани з вісьма
монументальними статуями, що уособлюють головні міста Франції. У центрі
площі височіє Обеліск, вивезений з Луксора (Єгипет), — гранітний моноліт
заввишки 23 м, покреслений ієрогліфами. Широка вулиця Рояль веде в
північному напрямку до церкви Мадлен, побудованої у XIX ст. у стилі
римського храму. Від площі Мадлен починається ланцюжок Великих
бульварів, що тягнуться в східному напрямку до площі Республіки, а
звідтіля на південь до площі Бастилії.

Недалеко від церкви Мадлен знаходиться помпезний будинок «Гранд-Опе-ра»,
побудований у XIX ст. за проектом архітектора Жана-Луї-Шарля Гарньє Далі
на південь, в оточенні модних магазинів, розташована галантна
Ван-домська площа. На схід від площі Згоди знаходяться Сад Тюїльрі.
площа Карусель, Тріумфальна арка, поставлена при Наполеоні І, і Лувр, що
був королівським палацом, у якому розміщується найбільший у світі
художній музей Навпроти Лувра, за вулицею Ріволі, стоїть палац
Пале-Рояль, побудований у XVII ст. для кардинала Рішельє. Біржа й Банк
Франції складають ядро ділового району, що простягається на північ до
вокзалу Сен-Лазар. а на південь — до проспекту Єлисейські Поля. На схід
від Лувра розташований Готель де Віль (Міська ратуша), побудований у XIX
ст. у стилі французького Ренесансу, а на північ від нього — Центр
мистецтва й культури Жоржа Помпі-ду (Центр Бобур). До Лувру зі сходу
примикає колись аристократичний квартал Маре з гарними особняками
XVII—XVIII ст. На початку 1980-х років багато стародавніх будинків у
цьому районі були ретельно відреставровані, і там оселилися заможні
люди. Далі на схід знаходяться Вогезька площа, тихий тінистий сквер в
оточенні стародавніх будинків з червоної цегли й площа Бастилії. Колись
там була розташована середньовічна фортеця, а пізніше -* в’язниця, яку
зруйнували на початку Великої Французької революції.

У 1990 р. на її місці був побудований будинок оперного театру
(«Опера-Бастилія»). Площа Бастилії з’єднана вулицею Фобур Сент-Антуан із
площею Нації. На східних окраїнах Парижа живуть переважно робітники й
дрібні торговці. Це найбільш густонаселені квартали Парижа За межами
Зовнішніх бульварів біля північної частини міста розкинувся мальовничий
район

Монмартр, шо займає найвищий у Парижі пагорб і його околиці. Наприкінці
XIX — початку XX ст. це було улюблене місце поетів і художників.
Монмартр гого часу відбитий на картинах М Утрилло. Тепер він славиться
нічними клубами й кабаре, зосередженими навколо площі Пігаль. На вершині
Монмартра знаходиться базиліка Сакре-Кер — сліпучо-біла церква,
побудована в романсько-візантійському стилі. Зі сходу до Зовнішніх
бульварів примикає найбільший і найвідоміший у Парижі цвинтар Пер-Лашез.
Тут поховані багато видатних діячів культури й мистецтва, у тому числі
Лафонтен, А. де Мюссе, М Пруст, О де Бальзак, Ф Шопен і О. Уайльд.

На лівобережжі Сени мало просторих площ, але багато прекрасних будинків
і мальовничих кварталів. Центральна артерія — бульвар Сен-Мішель, що
перетинає Латинський квартал, який здавна складає ядро Паризького
університету Тепер це визнаний центр паризької богеми. На схід від
бульвару знаходяться готель Клюні й неподалік, у лабіринті вузьких
вуличок, церква Сен-Севрен Це яскраві зразки так званої «палаючої
готики» кінця XV ст Серед будинків Паризького університету (Сорбонни) у
Латинському кварталі найдавнішою є церква XVU ст. з гробницею Рішельє.
Неподалік, на вершині пагорба Сент-Женев’єв, знаходиться Пантеон — храм
із великим куполом, зведений на честь покровительки Парижа св.
Женев’єви. Його будівництво було повністю завершене в 1812 р Ще в період
Великої Французької революції було прийняте рішення про використання
його як усипальниці для видатних французів Тут похований Вольтер. Руссо,
Гюго, Золя, подружжя Кюрі та ін На іахщ від бульвару Сен-Мішель,
навпроти Сорбонни, розташовані красивий парк Люксембург і Люксембурзький
палац, місце перебування Сенату. Південніше, за кільцем Зовнішніх
бульварів, розкинувся район Монпарнас, що став спадкоємцем Монмартра як
центр життя богеми Парижа.

Недалеко від Сени, на бульварі Сен-Жермен, знаходиться найстаріша в
Парижі церква Сен-Жермен де Пре Далі на захід бульвар перетинає квартал
Фо-бур Сен-Жермен, побудований у XVIII ст. для аристократів і банкірів.
Багато будинків у цьому кварталі займають урядові заклади й посольства.
Поруч знаходяться палац Орсе, де зараз розташовується Міністерство
закордонних справ, і Ьурбонський палац — резиденція Національних зборів
Франції. Далі на захід у верхній частині еспланади, що спускається вниз
до Сени, піднімається один із найпрекрасніших архітектурних ансамблів
Парижа — Будинок інвалідів, побудований у 1670-х роках як госпіталь для
поранених воїнів. Тепер тут розміщений Військовий музей з чудовими
колекціями зброї, збруї, обмундирування і реліквій. У Соборі Будинку
Інвалідів, увінчаному великим куполом, установлений порфіровий саркофаг
із прахом імператора Наполеона І. Недалеко від Будинку інвалідів —
Військова школа й штаб-квартира ЮНЕСКО. Марсове поле — колишній полігон
для військових парадів, а нині регулярний парк, — простягається на
північний захід від Військової школи і спускається до Сени. Біля самої
ріки піднімається знаменита Ейфелева вежа заввишки 318 м, побудована для
Всесвітньої виставки 1889 р. Після Другої світової війни було вжито
чималих зусиль щодо поліпшення інфраструктури окраїнних районів міста.
Було створене кільце нових міських районів із розвинутою сферою послуг.
Ці реконструйовані райони виділяються скупченнями багатоповерхових
будинків навколо історичного ядра міста Серед них Монпарнас на півдні,
Італі на південному сході, Фрон-де-Сен на південно-заході й і д 3
будівель XX ст. слід згадати театр на Єлисейських Полях (1911-1913),
вілли Ла-Рош (1923) і Стайн (1927), будинок Гюгенбюля (1927), будинок
ЮНЕСКО (1953—1957), готель «Кеннеді» на набережній Пас-cj (1978).
Прикрасою Парижа служать фонтани «Безневинних» (1549). «Чотири пори
року» на вулиці Гренель (1745). Найбільш відомі пам’ятники Вандомська
колона (1806-1810), маршалові Нею (1853), Бальзакові (1897) і В Гюго
(1900) (дві останні — роботи О. Родена).

Передмістя. Серед передмість Парижа найбільш відомі Сен-Дені з
однойменною базилікою, усипальницею французьких королів, і Версаль зі
знаменитим палацово-парковим ансамблем у стилі французького класицизму
(в основному друга половина XVII ст.). Чудові замки знаходяться також у
Мальмезоні. Сен-Жермен-ан-Ле й Екуані. Більш віддалені від Парижа палаци
і парки у Фонтенбло й Рамбуйє (резиденція президента Франції), собор у
Мо і зруйновані абатства Пор-Рояль і Руайомон. За винятком деяких
заможних районів на заході й півдні (Нейн, Сен-Клу і Со), загалом у
передмістях Парижа переважають односімейні будинки, побудовані в
міжвоєнний період, і багатоповерхові будинки, побудовані після Другої
світової війни Після 1945 р було зведено багато односімейних особняків у
нових містах на зовнішньому краю столичного району — Мелен-Сенар, Еврі
та Сен-Квентен-ан-Івелін на півдні, Марн-ла-Вал-ле — на заході і
Сержі-Понтуаз — на північному заході

Незважаючи на бурхливі темпи житлового будівництва, у Паризькій
агломерації все ще відчувається брак житла, а багато будинків не мають,
сучасних зручностей. Соціальні аспекти будівництва багатоповерхових
житлових будинків викликають палкі дебати, а серед мешканців таких
будинків переважають іммігранти. При забудові Великого Парижа була
поставлена мета забезпечення населення нових районів роботою і
розвинутою сферою послуї Найбільш, успішно це завдання реалізоване в
районі Дефанс на захід від Парижа, куди переїхали з центру багато фірм,
які розмістилися в хмарочосах, що височіють над Сеною. Під бетонними
фундаментами цих будинків на різних рівнях прокладені підземні
автодорожні розв’язки, стоянки для автомобілів, автобусний парк, станція
метро і торговий центр. На заході комплекс хмарочосів підступає до
Нантеру, де розміщена частина Паризького університету, інша його частина
розташувалася в Кретеї. на схід від історичного ядра Парижа. Цей новий
приміський район виріс навколо озера Ще один район створений у Бобіньї,
на північний схід від Парижа

Культура й система освіти

З XIX ст. Париж перетворився на провідний європейський центр мистецтв У
цьому місті зародилося багато напрямків у літературі й живопису XX ст У
Парижі відбуваються прем’єри спектаклів, нові музичні програми, а також
організуються виставки сучасного живопису й скульптури. Центром освіти у
Франції здавна є Паризький університет, у якому на початку 1990-х років
навчалося близько 25 тис. студентів. Після студентських заворушень 1968
р у країні були проведені реформи, що надали університетам велику
автономію Методи навчання стали менш формальними, і студенти почали
брати більшу участь у вирішенні адміністративних питань. Згодом
Паризький університет був розділений на 13 окремих університетів,
розосереджених по всьому Великому Парижеві Один із них — Сорбонна
(університет Париж-1). Навпроти Сорбонни знаходиться Коллеж де Франс,
заснований у 1530 р. як школа класичних мов Тут читають публічні лекції
видатні вчені. Крім університету, у місті функціонують інші престижні
вищі навчальні заклади, включаючи Політехнічний інститут, Гірничий
інститут, Національний інститут управління, прийом до яких здійснюється
на твердій конкурсній основі. Ґрунтовну підготовку в області мистецтв
дають такі державні виші навчальні заклади, як Консерваторія і Виша-
національна школа образотворчих мистецтв. У Парижі знаходиться також
Інститут Франті, що складається з п’яти академій (або наукових
товариств). Головна з них +- Французька Академія, заснована в 1635р.

Лувр — найбільший і найвідоміший у світі музей — має у своєму
розпорядженні безцінні зібрання грецьких, римських і єгипетських
старожитностей, а також шедеври французького, італійського,
голландського й фламандського живопису Серед скарбів Лувра виділяються
«Мона Ліза» Леонардо да Вінчі грецькі статуї Венера Мшосська і Ніка
Самофракійська В палаці Лувра знаходиться також Музей декоративних
мистецтв. Поруч у Саду Тюїльрі розташовані ше два музеї сучасного
мистецтва — Музей імпресіонізму (Гар д’Орсе), розмішений у колишньому
залі для гри в м’яч, і музей Оранжерея. У них експонуються багато
прославлених робіт Е. Мане, Е. Дега, А. Тулуз-Лотрска, О. Ренуара, К
Моне, В Ван Гога й ш. Сучасний живопис і скульптура експонуються в .
Національному музеї сучасного мистецтва. Серед інших художніх музеїв
виділяються Музей Огюста Родена, Національний музей східних культур
(музей Гіме), музей Клюні з відомою колекцією мистецтва і ремісничих
виробів середньовіччя й епохи Відродження Музей Карнавалі дає уявлення
про історію Парижа від часів царювання Генріха IV до XX ст

Музей людини (етнографії й антропології) знаходиться в палаці Шайо. У
1976 р був відкритий Музей Пікассо. У Центрі Жоржа Помпщу, відкритому в
1977 р , демонструється частина колекції з Національного музею сучасного
мистецтва, а також проводяться виставки — аудіовізуальні й промислового
дизайну Музей Орсе, відкритий у 1986 р у будинку колишнього залізничного
вокзалу, має у своєму розпорядженні багаті зібрання творів французького
мистецтва другої половини XIX — початку XX ст У Парижі чотири великі
театри — «Гранд-Опера», «Комелі Франсез», Національний народний театр і
Французький театр, субсидовані державою. У них ставлять оперні, балетні
й драматичні спектаклі Крім них, у місті є ше більше 60 театрів Фонд
Національної бібліотеки складає більше 9 млн друкованих видань, а також
безцінні рукописи. Національний, архів Франції займає елегантний великий
особняк Роан-Субіз Користуються популярністю Бібліотека Мазарині (із
цінними зібраннями книг XVII—XVIII сі ), Бібліотека Тьєр, шо
спеціалізується на сучасній історії, і головні університетські
бібліотеки

Міське управління, екноміка й транспорт

Управління До 1965 р Парижем управляв префект департаменту Сена разом із
префектом поліції Міська рада Парижа, власне кажучи, не мала влади У
1965 р Париж став самостійною адміністративною одиницею, шо фактично має
статус департаменту. Інша частина департаменту Сена була розді-іена на
три департаменти О-де-Сен, Валь-де-Марн і Сен-Сен-Дені. Департамент Сена
й Уаза, шо примикав до департаменту Сена, теж був реорганізований у три
департаменти Валь-д’Уаз, Івелін й Есон. Місто Париж і шість нових
департаментів разом із департаментом Сена і Марна склали більшу
адміністративну одиницю — Паризький регіон, на чолі якого стояв префект.
У 1976 р. цей регіон був перейменований на Іль-де-Франс, і була обрана
Регіональна рада зі 164 депутатів. Кожен новий департамент, як і сам
Париж, управлявся префектом. Влада префекта паризької поліції
поширювалася на весь столичний регіон. З 1977 р. місто Париж
управляється мером, що обирається городянами. В адміністративному плані
місто Париж тепер поділяється на 20 округів. Центром кожного округу є
мерія, у якій укладають шлюби і зберігаються дані про всіх громадян.
Вона служить також резиденцією поліції і мирового судді. Префекти
департаментів здійснюють контроль за виконанням державних законів на
місцях.

Економіка. В Іль-де-Франс нараховується понад 4,6 млн зайнятих, що є
рекордно високим показником для регіонів Франції. Хоча з цих зайнятих
лише 1/4 припадає на частку промисловості, Іль-де-Франс лідирує за
кількістю промислових робітників. Для Парижа характерна зайнятість у
виробництві модного одягу, ювелірних виробів, годинників, парфумерії і
дорогих меблів. Ці товари виготовляються в невеликих майстернях на
задвірках ‘центральної частини Парижа. Багато невеликих і середніх за
розмірами підприємств, що випускають оргтехніку, електроніку і точні
прилади, теж розташовано в межах міста, особливо на північному сході.
Великі заводи з виробництва електротехніки, хімічних продуктів, машин,
автомобілів і літаків, як правило, розміщені в ближніх північних
передмістях або прилягають до долини Сени. Стурбований швидким
зростанням економіки Парижа, французький уряд у 1950-ті роки почав
обмежувати створення нових промислових підприємств у столичному регіоні
й стимулювати перенесення існуючих заводів за межі міста. З 1970-х років
кількість промислових підприємств у передмістях почала різко
зменшуватися. Правда, скорочення робочих місць у промисловості
компенсувалося завдяки розширенню сфери послуг. Зайнятість у Паризькому
регіоні продовжувала зростати, хоча й повільнішими темпами, ніж у країні
загалом. У такій централізованій країні, як Франція, найбільша кількість
робочих місць у таких сферах, як управління, правосуддя і вища освіта,
зосереджено в столиці. Париж — також головний діловий центр країни.
Фактично всі великі банки Франції, страхові компанії і промислові фірми
мають там свої головні офіси.

Транспорт. Париж — найважливіший транспортний вузол Франції. Ще при
французьких королях і Наполеоні тут сходилися головні дороги з усіх
кінців країни. Радіальна система автомобільних магістралей починається
від кільцевої дороги навколо Парижа — бульвару Периферик. Оскільки на
цій кільцевій дорозі рух сильний, перевантажений і небезпечний, із метою
її розвантаження споруджуються транспортні розв’язки. 75 %
вантажоперевезень Паризького регіону припадає на частку автомобільного
транспорту. Щодня безліч людей приїздять до Парижу на роботу на своїх
автомобілях. Виникають чималі складності з їхнім паркуванням, а
найчастіше і транспортні пробки. Тому міська влада активно спонукає
власників автомашин користуватися громадським транспортом. Більше 1 млн
чоловік щодня приїжджають на роботу до центральної частини Парижа. Це
приблизно половина всіх зайнятих міста.

Більшість жителів передмістя щодня користуються залізничним транспортом.
11 залізничних магістралей з’єднують столицю з усіма районами і
найбільшими портами Франції. Особливо перевантажений вокзал Сен-Лазар.
Деякі робітники та службовці приїжджають у місто на автобусах, що
підвозять 1Х до кінцевих станцій метро. Метрополітен має 16 основних
ліній. Усередині міста метро є досить ефективним видом транспорту. За
останні роки деякі лінії метро були подовжені за межі міста, щоб
обслуговувати ближнє передмістя, наприклад Сен-Дені й Кретей. Було також
побудоване швидке регіональне метро, яке йде від Сен-Жермена на заході
до Марн-ла-Валле на сході. Величезна нова підземна станція Шатле,
побудована на місці колишнього ринку «Ле Аль», забезпечує пересадку між
звичайними й швидкісними лініями метро. Основна мережа залізниць Франції
теж має радіальну конфігурацію з центром у Парижі. Залізничні вокзали
розташовані поблизу кільця Зовнішніх бульварів, а зв’язок між вокзалами
здійснюється за допомогою метро або таксі. Кільцевими залізничними
лініями навколо міста перевозять тільки вантажі. Париж обслуговують два
міжнародні аеропорти — Шарль-де-Голль на північному сході від міста, й
Орлі — на півдні. Старіший аеропорт Бурже зарезервований головно для
приватних літаків. Сена судноплавна до Парижа для морських кораблів
водотоннажністю до 5 тис. т. Головний річковий порт знаходиться в
Женвільє, на північному заході від Парижа.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020