.

Невідкладний стан – електротравма (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
230 1344
Скачать документ

Реферат на тему:

Невідкладний стан – електротравма

Цікавість наших дітей, як відомо, безмежна. Але іноді вона стає
небезпечною. А ми чомусь завжди надто впевнені, що з власною дитиною
нічого “такого” не станеться і спокійно йдемо “на хвилинку” до сусідів,
у магазин, залишаючи малюка наодинці з лихом…

Тому давайте облишимо наші невідкладні справи і поговоримо про те, як
діяти, аби допомогти дитині, що потрапила в небезпеку й отримала
електротравму.

Чи справді ваш дім – фортеця?

“Мій дім – моя фортеця!” – кожен із нас з гордістю скаже про своє
помешкання. Але погляньте на нього з іншого боку – проводи несуть у собі
електроенергію, в трубах іде газ. Що вже й казати про безліч апаратури в
кімнатах! Тепер наші діти, не вміючи читати й писати, іноді успішно
“справляються” з відеомагнітофоном, телевізором чи комп’ютером. Але
кожний із цих предметів містить у собі приховану небезпеку. Відомий
дитячий письменник Януш Корчак, який був ще й дитячим лікарем, зауважив:
“Дітей немає – є люди, але з іншими масштабами розумінь, іншим запасом
досвіду, іншими покликами та почуттями. Пам’ятайте, що ми їх не знаємо”.

А скільки трагедій відбувається, коли “майстри плазування по квартирі” у
віці 8-10 місяців спокійно хапаються за оголені проводи, тягнуть їх до
рота, де вони замикаються, запихають у розетку пальці, шпильки, цвяхи!

То ж подбайте про безпеку у своєму домі, уявно оглядаючи домівку очима
зацікавленої дитини!

Виховуючи дитину і прищеплюючи їй необхідні навички безпечної поведінки
в домівці, ми, перш за все, повинні самі щоденно, щогодинно, щохвилинно
бути зразками. Ще один важливий нюанс для дорослих стосується того, що
всі керівництва з виховання та догляду за дітьми наголошують: зробіть
безпечним місце, де перебуває ваш малюк. Якщо тато з мамою легковажно
поставляться до цього, то наслідки можуть бути дуже плачевними. І як
стає прикро, коли з малюком саме через це трапляється лихо! Тому
погляньмо довкола: чи всі розетки, вимикачі недоступні для ретельного
дослідження наших чад, чи немає, часом, зверху неізольованих електричних
шнурів або, приміром, настільної лампи, яка своєю яскравістю неодмінно
приверне увагу маленького “чомучки”.

“Вітальна” загроза

Удар електричним струмом може бути коротким, таким що не є небезпечним
для життя, але й може становити смертельну небезпеку. Саме таку загрозу
несуть у собі ураження нервової, серцево-судинної та дихальної систем,
або, як трактують лікарі, загальні зміни організму.

Говорячи про електротравму, найнебезпечнішим вважається струм такої
сили, який може викликати фібриляцію серця (тобто, несинхронні
посмикування м’язових волокон серця). Дія струму також викликає спазм
м’язів усього тіла, і тому людина не може самостійно від’єднатися від
провідника струму.

Найчастіше трапляються випадки ураження дітей “побутовим” електричним
струмом змінної напруги від 110 до 220 В. Важкі електротравми від дії
струму більше 1000 В трапляються значно рідше. При цьому, внаслідок шоку
і змертвіння тканин, виникає загроза ушкодження головного мозку, серця і
нирок. Взагалі, наслідки електротравми залежать від сили, тривалості дії
і шляху проходження струму через організм. При ураженні блискавкою
з’являється особлива небезпека незворотних змін головного мозку і серця.

У місці входу і виходу струму утворюються відповідні знаки, які
розташовуються переважно на пальцях, кистях, у роті (на язику) і являють
собою місцеві пошкодження тканин, навіть до змертвіння.

Електричні опіки

Це особливий вид ушкодження тканин спрямованим потоком електронів, що
виникає в місцях контакту і на шляху поширення електричного струму. Якщо
при термічному опіку причинний фактор своєю високою температурою діє на
тканини, прогріваючи їх ззовні, то електроопік утворюється внаслідок
перетворення електричної енергії в теплову в самих тканинах.

Відомо з фізики, що електричний струм низької напруги поширюється по
шляху найменшого опору, тобто по тканинах, які володіють хорошою
електропровідністю, частіше в наступному порядку: нервова, судинна,
м’язова системи, шкіра, жирова клітковина, сухожилля і кістки. При
низьковольтних ураженнях площа електроопіку, як правило, не перевищує 1%
поверхні тіла, хоча клінічні прояви загальної дії струму розвиваються
практично в половини травмованих дітей.

Струм високої напруги поширюється в організмі по найкоротшому шляху,
викликаючи значно важчі ускладнені ураження. Площа високовольтних опіків
складає від 0,5-1 до 20-30% поверхні тіла, при них часто розвивається
опікова хвороба, характерні супровідні й комбіновані ураження,
ушкодження магістральних судин з некрозом м’язових тканин, що вимагають
іноді ампутації кінцівки.

Навіть якщо ураження електрострумом незначне, обов’язково зверніться до
педіатра, тому що всі електротравми вимагають ретельного, хоча би
24-годинного спостереження. Це необхідно для обстеження серця, дихальної
та інших систем організму.

Як послідовно надати допомогу?

Перш за все, від’єднайте дитину від джерела струму, але безпечними
методами. За можливості, вимкніть електроенергію у помешканні. Якщо це
зробити неможливо, спробуйте відтягти дитину від джерела, взявши за
сухий одяг, сухий килим або за допомогою сухої дерев’яної палиці.
Причому братися потрібно за ті ділянки, які не прилягають до тіла
дитини. Надаючи допомогу, не використовуйте мокрих чи металевих
предметів, станьте на сухий килимок чи навіть стопку газет, які не
проводять струм.

Якщо дитина отримала електричний опік, зніміть з неї одяг, якщо він
легко знімається. Обливайте обпечену ділянку прохолодною водою з-під
крана, поки не стихне біль.

До обпечених частин тіла, які не можна надовго занурити у воду
(наприклад, обличчя), прикладіть мокру тканину. Обережно обітріть
дитину.

Якщо опік продовжує завдавати маляті болю, накладіть на обпечену ділянку
чисту суху пов’язку з неворсистого матеріалу.

Якщо в дитини обпечені кисті чи ступні , розділіть пальці прокладками з
тканини чи марлі, а потім накладіть нещільну чисту пов’язку.

Чого робити не можна

Не доторкайтеся до дитини голими руками, поки вона знаходиться в
контакті з джерелом електричного струму. Якщо в малюка є опіки, не
знімайте змертвілу шкіру і не розкривайте пухирі. Не прикладайте до
опіку лід, олію, мазі, ліки, не застосовуйте вату чи лейкопластир.

За чим потрібно стежити

Перевірте, чи немає в дитини ознак шоку. Якщо в малюк скаржиться на
головокружіння, непритомніє, а шкіра його стає блідою, холодною і
вологою, якщо дихання набуває поверхневого і прискореного характеру, а
пульс стає слабким і частим, це означає, що в дитини настав травматичний
шок. Негайно викликайте “швидку допомогу”. А для запобігання ушкодження
життєво важливих органів починайте діяти самостійно.

Якщо маля в свідомості й не має супровідних травм голови або грудної
клітки (отриманих, наприклад, при падінні), підніміть її ніжки на 20-30
см вище рівня голови.

У випадку наявності ознак відповідних травм, навпаки, підніміть вище
голову дитини. Аби зберегти тепло, накрийте дитя теплою ковдрою і
чекайте на лікаря, не забуваючи проте слідкувати за диханням та пульсом
потерпілого.

Якщо ви бачите, що дихання в малюка відсутнє і пульс не визначається, це
свідчить про виникнення зупинки серця і дихання. Якщо ви негайно не
допоможете, дитина може загинути. Тому відразу ж приступайте до надання
невідкладної допомоги.

Перш за все, з’ясуйте ще раз, чи в свідомості маля. Для цього потріть
його по спинці, обережно посмикайте, покличте. Якщо малюк не реагує, то,
добре підтримуючи рукою голівку і шию, не згинаючи спини покладіть його
на тверду поверхню обличчям догори і роздягніть, щоби отримати доступ до
грудної клітки.

Аби звільнити дихальні ходи від язика, що міг запасти, припідніміть
дитині підборіддя і відведіть голову назад. Рот маляти повинен бути
відкритим.

Далі нахиліться вухом до ротика і ще раз переконайтеся, що малюк не
дихає. Уважно пригляньтеся до грудної клітки – рухається вона з диханням
чи ні? Проте слідкуйте не довше ніж 5 секунд. Якщо дихання все ж
відсутнє – розпочинайте штучне дихання.

Не змінюючи положення голови малюка, щільно охопіть своїми губами його
ніс і рот, якщо дитина грудного віку. Якщо вона старша 1 року, великим і
вказівним пальцями затисніть їй ніс і щільно притисніть свій рот до її
рота. Зробіть неглибокий вдих і виконайте два обережних вдування повітря
тривалістю по 1 секунді кожне.

Якщо грудна клітка під час проведення штучного дихання не починає
рухатися, змініть положення голови малюка і зробіть іще 2 вдування
повітря.

Надалі бригада “швидкої допомоги” продовжить необхідні невідкладні
заходи. Але ви зі своєї сторони уже зробили багато!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020