Реферат на тему:
Світ пізнається у грі
У віці від року до півтора дитина перетворюється на маленького
дослідника, який уважно вивчає речі, що його оточують, перш ніж
“прийняти” щось чи ні. Дитя грається з предметами, кидає їх на підлогу,
розглядає. Тут має значення все: і як вони падають, і який звук при
цьому чути, і багато іншого. Це те, що ми, дорослі, вже забули, а для
малюка кожне з цих маленьких відкриттів незвичайне та інтригуюче. Мине
певний час, поки дитина перейде від такого експериментування до більш
осмисленого, з нашої дорослої точки зору, поводження з предметами,
іграшками. Для цього вона, принаймні, повинна засвоїти певні рухи,
навчитися користуватися речами у загальноприйнятий спосіб. Адже на
ложці, приміром, немає інструкції із застосування, якою б скористався
малюк. Тому спочатку він постукає нею по столу, буде розмахувати, кидати
тощо, аж поки, за прикладом батьків, спробує нею їсти. Та, все одно,
спочатку дитя не може оперувати ложкою, адже треба, перш за все,
правильно її взяти, втримати у горизонтальному положенні, щоб не вилити
їжу, донести до рота тощо… Всі ці дії, такі звичні для нас, для малюка
надзвичайно складні. Але саме для того й існують експерименти, мета яких
– поспостерігати, як поводяться предмети в нових ситуаціях.
Період перших відкриттів
У віці від року до півтора діти вчаться пристосовуватися до нової
ситуації. В цей період ваш малюк зробить перше відкриття типу як можна
протягти солдатика крізь вузьку щілину або як відкрити зачинені дверцята
чи ще щось подібне. І з кожним днем таких відкриттів ставатиме усе
більше. Якщо раніше дитина просто виконувала певні дії, вивчаючи, що
відбувається з предметом, то тепер вона все частіше придумує нові
способи поводження з речами.
Від півтора року до двох ваш малюк ще чомусь навчився: він вперше почне,
запам’ятавши дії, які принесли йому задоволення, знову і знову
відтворювати їх. Маля невтомно буде раз за разом давати вам уявне
печиво, щоб черговий раз почути “дякую” та отримати поцілунок. Дитина
вже вміє уявляти предмети та взаємодіяти з цими уявними образами.
Тепер ваше чадо стає здатним розв’язувати досить складні завдання не
методом спроб та помилок, а за допомогою мислення. А ще одне відкриття,
яке відбувається приблизно в цей час, – це усвідомлення того, що
предмети існують постійно. Вам уже не вдасться заховати від маляти річ,
просто забравши її з поля зору юного “спостерігача”. Саме тепер ви
можете гратися з дитиною, ховаючи речі, а вона із задоволенням буде
шукати їх, щоразу проявляючи усе більше винахідливості у пошуках. Малюк
розвивається, в нього з кожним днем стає кращою пам’ять, формується
увага, розвивається мислення.
Дитина активно розвивається і пізнає світ. І найкращий для цього спосіб
– це гра. Через неї ваш малюк відкриває властивості оточуючих предметів
та засвоює систему соціальних ролей, вчиться володіти своїм тілом,
встановлює кількісні та якісні співвідношення між предметами (багато –
мало, великий – маленький, круглий – квадратний), розвиває уміння
орієнтуватися в просторі тощо.
Гра – пізнавально, просто, весело
Гра – це універсальний спосіб виховання та навчання дитини. Якщо ви
хочете розвинути її здібності, навчити думати, розуміти мову дорослих,
фантазувати, поводитися з різними предметами, – грайтеся з дитям якомога
частіше. Розвиваючі ігри в ранньому віці дарують маляті відчуття
впевненості у собі та своїх силах, викликають радість, збуджують інтерес
до того, що оточує.
Для того, щоб сприяти розвитку, гра повинна надати малюку можливість
пізнавати нове: нові властивості предметів, нові рухи, нові дії. Саме
завдяки цьому він відчує радість відкриття та досягнення. Позитивний
вплив у такому плані мають як ігри з предметами, так і словесні,
інтелектуальні забави.
А які іграшки для цього потрібні? Перш за все, це “традиційний” набір
іграшок, якими гралися і ви в дитинстві: кубики, пірамідки, мозаїка.
Вони допомагають розвитку сприйняття, уваги, мислення, мови дитини.
Через них дитя починає засвоювати поняття форми (круглий, квадратний),
співвідношення розмірів (великий – маленький, більший, менший, ще
менший), вчиться розрізняти кольори.
Важливо, щоб ви допомагали малюку ще й робити маленькі відкриття, серед
яких те, як скласти вежу з кубиків, що кільце пірамідки кругле і
котиться, наче м’ячик, а кубик – ні, що колір іграшки здатний співпадати
з кольором одягу дитини, а ще можна два майже однакових кільця від
пірамідки одягти на стержень і котити, як колеса.
Отже, пірамідка. Її різновид буде тим складнішим, чим доросліший малюк.
Навчіть дитя гратися нею. Покажіть, що кільця можна зняти і одягти назад
на стержень. Бажано, щоб ви коментували свої дії вголос. А тоді дайте
дитині можливість самостійно нанизувати деталі пірамідки. Подивіться, що
з того вийшло. Покажіть маляті різницю у величині кілець. Дитя віком від
року і три місяці вже можна вчити складати пірамідку правильно – кільця,
розташовані від більшого до меншого, зроблять її гладенькою. Нехай малюк
ручкою торкнеться до бочка пірамідки, коли всі деталі на місцях, і коли
ні. Пізніше можна викласти доріжку з кілець пірамідки на столі,
поставити їх одне на одне без стержня – це важче і цікавіше. Навчіть
дитину порівнювати величину складових пірамідки, прикладаючи одне до
одного, попросіть спробувати відгадати, чи правильно зібрана пірамідка,
провівши по ній долонькою, заплющивши очі.
Коли маля втрачає інтерес до якої-небудь забавки, заховайте її на деякий
час. І тоді через тиждень чи кілька днів малюк знову робитиме “нові”
відкриття із знову цікавою для нього іграшкою.
Кубики. Кубики – чудовий будівельний матеріал для веж. Їх можна зводити,
руйнувати, будувати знову. Чи знаєте ви, наскільки це важко, коли тобі
рік чи півтора! І кубики також можуть бути різної величини й кольору, як
і кільця пірамідки. З часом вчіть дитину використовувати їх для
будівництва лялькових будиночків, сходинок, ліжок чи стільців. Покажіть,
як можна гратися лялькою і “кубиковими” меблями.
Коли малюку виповнюється два роки, то вежа також повинна “вирости” до
6-8 кубиків. Таку побудувати складніше, бо треба дуже старанно добирати
будівельний матеріал, акуратно складати “цеглинку” на “цеглинку”, щоб
вся конструкція не впала передчасно. А ще можна робити з кубиків
візерунки, викладаючи самостійно чи використовуючи “креслення” з
книжечок. Це, до речі, дуже важливе вміння для дитини – діяти за
зразком.
Картинки. На кінець другого року маля вже впізнає зображення знайомих
предметів на малюнках. Є кубики, де на гранях зображені сюжети відомих
казок, які потрібно скласти. Ви можете скористатися також листівками чи
малюнками із зображеннями тварин, сюжетами казок. Для цього наклейте
картинку на картон і розріжте на кілька частин однакової форми. Чим
доросліша дитина, тим більше фрагментів може бути, тим складніші сюжети.
Однак спочатку дитині вистачатиме для співставлення дві частини малюнка.
Отже, нехай маля складе картинку, підібравши пару з 3-4 половинок інших.
А ще можна відгадувати, що намальовано на картинці, скориставшись тими ж
таки половинками. Так ваш малюк вчитиметься співвідносити ціле і
частини, впізнавати знайомі предмети за окремими елементами.
Поняття розміру
Маленька дитина з успіхом знайомиться з величиною предметів, порівнюючи
між собою однотипні речі різного розміру. Дайте їй дві ляльки (велику і
малу) і два комплекти ляльчиного одягу (перемішані між собою). Поясніть,
що лялькам холодно і вони хочуть одягтися, але переплутали свій одяг.
Запропонуйте допомогти їм. Не переживайте, якщо спочатку дитина
розподілить речі неправильно. Зверніть увагу на те, що одяг малий за
розміром для великої ляльки або великий для маленької, і нехай дитя
подумає ще раз. Коли кожній ляльці дістануться “її” речі, похваліть
дитину, підкресливши: “велике плаття – великій ляльці, маленьке –
маленькій, великі туфлі – великій ляльці, маленькі – маленькій”.
Якщо у вас немає таких ляльок або гардеробу для них, їх можна намалювати
самому і одягати намальований одяг на картонні ляльки. Щоб ускладнити
завдання, зробіть три ляльки різного розміру.
Поняття форми, що котиться
Щоб познайомити дитину з формою предметів, організуйте веселу
гру-змагання – хто швидше докотить свою фігурку до іграшкових воріт,
побудованих на столі чи підлозі. А фігурками, що потрібно котити, нехай
будуть кулька і кубик. Спочатку дитині однаково, який із цих предметів
взяти. Але після декількох спроб вона зрозуміє, що виграє той, у кого
кулька, і намагатиметься вибрати саме її. Тут і запитайте малюка, чому
він бере саме кульку. Зверніть його увагу на гострі кути, які заважають
кубику котитися, та на відсутність їх у кульки.
Розвиток уваги дитини
Дуже важливо формувати і розвивати увагу дитини в ранньому дитинстві.
Проводячи такі заняття, необхідно пам’ятати, що коли малюк починає
втрачати інтерес до гри, треба певним чином змінити завдання, показати
щось нове. Не перевантажуйте дитину, вимагаючи від неї тривалого
зосередження або неодноразового повторення одних і тих самих дій. Це
втомить дитя і не принесе очікуваного розвиваючого ефекту.
Десь на початку другого року життя можна починати формувати уміння
дитини розподіляти увагу між кількома предметами. Тепер, коли малюк уже
вміє гратися з двома, а то й трьома іграшками одночасно, батьки можуть
допомагати йому розвивати увагу, показуючи різноманітні дії з
двома-трьома предметами: постукати однією іграшкою по іншій, скласти
кубики в коробочку, нанизати кільця пірамідки на стержень. Поступово
збільшуйте кількість предметів, якими грається дитина, до
трьох-чотирьох. Допомагаючи малюку утримувати увагу на одних і тих самих
речах 4-6 хвилин, розвиватимете і стійкість уваги, і її розподіл.
Ви можете погратися в таку гру: поставте на столі 3-4 знайомих дитині
іграшки. Нехай вона протягом 1-2 хвилин роздивиться їх. А тоді
запропонуйте відвернутися і заховайте одну з іграшок. А тепер нехай маля
скаже вам, що змінилося. Для того, аби гра була цікавішою для дитини,
можете помінятися ролями: нехай дитя заховає іграшку, а ви будете
намагатися відгадати, чого не вистачає. Особливе задоволення викликають
у малюка помилкові дії дорослого. Для старших дітей це завдання можна
ускладнити, коли ви не забираєте іграшки, а просто змінюєте їх місцями.
Поступово збільшіть кількість предметів до п’яти.
Коли малюк підросте, варто запропонувати йому завдання, які вимагатимуть
тривалого зосередження: наприклад, намалювати будиночок, скласти
пірамідку з кубиків, переказати невелику казочку. Такі вправи сприяють
формуванню стійкості уваги впродовж тривалого часу.
Ці ігри дуже подобаються дітям і дозволяють стати уважнішими до
оточуючого світу. А ваші зусилля допоможуть синові чи доньці успішніше
просуватися в своєму розвитку, і будуть особливо важливими, коли настане
час іти до школи.
Розвиваємо пам’ять малюка
У ранньому віці (від року до трьох) пам’ять дитини розвивається дуже
швидко. І основна лінія її розвитку полягає в тому, що вона поступово
стає довільною та опосередкованою. Тобто, з віком ваш малюк краще
запам’ятовує певні речі тому, що ставить перед собою таке завдання. Він
хоче щось запам’ятати й поступово навчається досягати такої мети.
На першому році життя для того, щоб пам’ять малюка розвивалася, ви
можете використовувати ігри, які, напевно, вам добре відомі. Пограйте з
малюком у “хованки”: візьміть кілька іграшок, і одну з них заховайте
так, щоб він бачив. А тоді запропонуйте знайти такі ж саму іграшку серед
кількох інших. Поступово цю гру можна ускладнювати: нехай дитина робить
вибір серед більшої кількості іграшок або серед предметів, які
відрізняються за величиною, кольором тощо, показує вам речі, які ви
називаєте.
Чим дорослішим стає дитя, тим більше уваги треба приділяти розвитку
довільної пам’яті. До трьох років дитина звичайно ще не може втримати
щось у пам’яті поза конкретною діяльністю. Тому найкраще для формування
такої пам’яті використати гру, наприклад, у магазин: попросіть малюка
запам’ятати “список” покупок (не більше 4-5 відомих дитині назв).
Змініть сюжет цієї гри, вивчивши імена “гостей”, які “прийдуть” до
ляльки на день народження тощо.
Приділяючи зовсім небагато часу таким заняттям, ви допоможете розвитку
пам’яті дитини. Найголовніше, не поспішати і не перевантажувати малюка,
вимагаючи від нього надто багато. І тоді через деякий час ви будете
винагороджені, радіючи його здобуткам та досягненням.
Круг чи квадрат?
Корисно також на другому-третьому році життя знайомити дитину з поняттям
форми предметів. Виріжте з картону набір геометричних фігур: круги,
овали, квадрати однакового кольору. Дайте дитині дві фігури, і, взявши
собі таку ж саму, запропонуйте роздивитися їх, приміряти одну до одної.
Нехай дитя побачить, що кола співпадають, а коло з овалом – ні тощо.
Також ви можете самі виготовити ще один вид іграшок, які допоможуть
формуванню в малюка понять форми і розміру. Отже, треба прорізати в
кришці коробки від взуття отвори різної форми: квадрат, ромб, коло тощо
(тим складніші, чим доросліша дитина). Нехай малюк проштовхує в ці
отвори наклеєні на картон геометричні фігури відповідного розміру. Так
дитина навчиться розрізняти, що квадратик можна помістити у квадратний
отвір, але важко – у круглий тощо. Аналогічно формується поняття
розміру, оскільки дитина реально бачить, як великі предмети не
поміщаються у маленькі дірочки, що одна форма проходить в іншу лише в
певному положенні. Для розуміння відповідності розміру й форми
використовується також і матрьошка.
Всі кольори веселки
Дитина, граючись із предметами, в першу чергу, усвідомлює існування
таких їх ознак як форма та величина. Значно складніше навчити її
розрізняти кольори. На початку другого року життя малюку абсолютно
байдуже, якого кольору речі. Він однаково “впізнає” травичку як зелену,
так і синю. Дитя бачить різні кольори, але ще не враховує цю ознаку як
суттєву. Сформувати уміння сприймати різні тони можна тим самим
способом, що й усі інші уміння – у грі. Коли дитина сідає малювати,
наголошуйте на тому, що травичка – зелена, а сонечко – жовте, дайте їй
олівець відповідного кольору. Спробуйте пограти в таку гру: нехай малюк
серед двох кубиків різного кольору обере такий, як у вас в руках.
Вимагати від дитини на другому-третьому році життя знання кольорів ще не
обов’язково. Достатньо буде, якщо маля засвоїть такі поняття як “колір”,
“такий самий колір”, “інший колір”. Йдучи на прогулянку, можна
розглядати предмети, що зустрічаються, і розповідати дитині про всі
властивості, наголошуючи також на їх кольорі. Можна сказати малюку, що
травичка зелена і деревце такого ж кольору, а от квіточка – має інший.
Собачка каже “гав”
Дуже важлива частина нашого досвіду – це сприйняття звуків навколишнього
світу. Це й мова людей, і “голоси” тварин, і шум машин, і звуки природи.
Найважливіші звуки для малюка на другому році життя – це людська мова.
Для спілкування з дорослими, оволодіння мовою дитина повинна, перш за
все, навчитися сприймати звуки мови. Це відбувається таким чином:
спочатку вчиться розрізняти голосні звуки, пізніше – приголосні. У
звичайних умовах до кінця другого року життя маля сприймає всі звуки
рідної мови.
Для розвитку слухового сприйняття корисним буде, якщо малюк слухатиме
музику, пісні, музичні інсценівки казок тощо. Заохочуйте його бажання
танцювати, марширувати, плескати в долоньки, грати на музичних
інструментах, першими з яких, напевно, будуть ударні (наприклад, ваша
сковорідка у ролі бубна). Важливо, щоб дитя мало хоча б один іграшковий
інструмент, але з нормальним звучанням, на зразок ксилофона. З часом ви
почуєте, як крізь надокучливе “бум-бум-бум” почне пробиватися певний
ритм.
Розвиток уяви
Ваше маля вперше проявляє свою уяву десь у віці 2,5-3 роки. Але вона
часто пов’язана з предметом. Тобто дитя уявно бавитиметься в
приготування вечері тоді, коли помітить перед собою посуд абощо. Малюк
уже може гратися з тими предметам, які бачить чи може обіграти.
Камінчики й травичка часто стають йому чудовими замінниками овочів та
котлеток для “приготування”, наприклад, сніданку. І тут дуже важливим є
те, щоб дитина навчилася використовувати одні й ті ж предмети для різних
цілей. Буває, що одного разу “перетворившись” на ложку, паличка ложкою
залишається і надалі. Тобто вперше виникають стереотипи сприймання
предметів, а не може бути більш згубного фактору для розвитку уяви.
Батьки здатні допомогти дитині розвивати уяву, граючись у різні ігри.
Наприклад, візьміть кілька предметів, що не мають чіткого призначення,
таких як кубики, коробочки, клаптики тканини, запропонуйте дитині
придумати кілька способів їх використання. Якщо малюку не вдається
винайти більше одного-двох варіантів для цього, допоможіть йому,
запропонувавши свої. Кубик може бути і стільчиком, і столом, і машинкою,
і будиночком тощо. Покажіть дитині, як можна гратися одним і тим самим
предметом у його різних ігрових функціях. Спочатку малюку буде складно
вигадати багато способів застосування речей, але з часом ви помітите,
наскільки багатшою та різноманітнішою стала уява дитини, як творчо та
вільно проявляється її фантазія.
Можна використати інший варіант тієї ж гри. Попросіть малюка, щоб він
придумав, чим можна замінити ложку, аби нагодувати ляльку, а на що
здатне прислужитися ліжечко, коли ви вкладаєте ведмедика спати…
Уява дитини в цьому віці ще дуже нестійка. Малюк, починаючи гру, рідко
планує її наперед. І, почавши малювати на аркуші, він ніколи не знає, що
ж, власне, в остаточному варіанті вийде. Але це лише початок, найперший
етап у розвитку уяви, яка в майбутньому розвинеться, перетворившись на
один із найдієвіших механізмів творчого мислення.
Безпечна іграшка
Обираючи іграшку та гру, батьки обов’язково слід звернути увагу на
безпечність іграшки, оскільки вони часто стають причиною численних травм
й ушкоджень у малюків. При покупці увагу варто звернути на наступні
ознаки:
Міцність! Іграшки, які здатні легко ламатися і розсипатися, нерідко
стають причиною поранень малят.
Покриття! Переконайтеся в тому, що фарба чи інше покриття не є
токсичним.
Конструкція! Іграшки з дрібними частинами, гострими ребрами чи деталями,
що відламуються, небезпечні для маленьких дітей.
Гігієнічність! Іграшки, що не можна мити, швидко стають розсадниками
бактерій. А це здатне створити серйозну проблему для дитини, яка має
звичку все пробувати “на зуб”.
Розмір! Дуже маленькі іграшки, що можна проковтнути (менше кулачка
дитини), чи іграшки з деталями, які легко відокремлюються, становлять
загрозу.
Відсутність шнурочків! Уникайте, щоб в межах досяжності дитини
знаходилися іграшки (як і всі інші предмети) з шнурівками чи
шнурівками-гумками довшими 15 см – через ризик її самозадушення. Іграшки
краще прикріплювати до ліжечка, коляски, манежу і будь-яких інших
предметів за допомогою пластикових ланцюжків, які не тільки безпечні,
але і яскраві, привабливі.
Безпечний звук! Надто голосні звуки, наприклад, що видають іграшкові
пістолети, моделі літаків і машинки з мотором, здатні зашкодити слухові
дитини, тому вибирайте іграшки з м’якими та мелодійними звуками, а не з
різкими, голосними чи пронизливими.
Взагалі, купуючи іграшки для свого маляти, звертайте увагу на те, який
зміст у них вкладений, чи збігається це з вашими уявленнями про систему
цінностей, і як та чи інша іграшка вплине на розвиток дитини.
Дванадцять кроків до безпечної гри з іграшками
Перед тим, як ви вирішили відвідати іграшковий магазин, пригляньтеся до
сина чи доньки: яким саме типом забавок цікавиться малюк, яких умінь
щодо маніпулювання ними він набув, які типи є найнеобхіднішими для його
віку.
Купуючи іграшку, обов’язково прочитайте інструкцію до неї. З’ясуйте, для
якого віку вона призначена, які застереження вказує виробник.
Особливо треба бути прискіпливими у виборі, якщо вашому малюку ще не
виповнилося три роки. Купуйте ті, які не мають дрібних деталей, що
можуть відокремлюватися. Іграшка повинна бути легкою, без гострих країв
і токсичного покриття, не розламуватися від падіння.
Старанно прочитайте, а згодом обов’язково збережіть вдома інструкцію
щодо того, як скласти іграшку та її використовувати.
М’які іграшки можна давати дитині тільки в тому випадку, якщо їх легко
чистити.
Відразу викидайте всі упаковки від іграшок перед тим, як давати їх
малюку.
Пригляньтеся до оточення маляти – чи немає поруч небезпечних дрібних
іграшок старшої дитини, оскільки вони можуть становити загрозу для
меншої.
Спостерігайте, чим грається ваше дитя. Серед його “іграшок” може
виявитися не тільки цілком безпечна річ, але і “цікавий” поліетиленовий
пакет (який дитина неодмінно спробує натягти на голову).
Наглядайте певний час за грою малюка та привчіть його до безпечної
поведінки з іграшкою.
Ознайомте ваших родичів з основними застереженнями щодо безпечності гри
маляти.
Виберіть відповідне місце для зберігання іграшок.
Візьміть собі за правило кожних три місяці оцінювати безпечність іграшок
малюка. В разі потреби, відремонтуйте ті, що зламалися і можуть
становити небезпеку для дитини.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
