Сценарій уроку
на тему:
Світові та європейські організації
На цьому уроці Ви дізнаєтесь:
– які міжнародні організації існують у сучасному світі;
– які їхні мета, завдання, структура;
– яке місце посідає Україна в них.
Сучасний світ складний і суперечливий. І водночас – дедалі більше
єдиний. Недарма останнім часом часто вживаними стали слова
“глобалізація”, “глобальний”. Можна сперечатись із приводу позитивних і
негативних наслідків процесів глобалізації, але не можна не визнати, що
вони мають об’єктивний характер.
До того ж у ХХ ст. людство пережило дві світові війни. І повинне було
хоча б чомусь навчитися. Тому сучасний світ буквально пронизаний
різноманітними міжнародними структурами. Вони, наче нитки, зв’язують
його в єдине ціле. Особливо багато таких структур в Європі. І це не
випадково.
Завдання: Подумайте, чому?
Отже, нині жити ізольовано від світового співтовариства практично
неможливо. Тому важко знайти країну, яка не контактувала би з іншими
державами. Велику роль у здійсненні багатосторонньої дипломатії та
міжнародного співробітництва відіграють також міжнародні організації.
Деякі з них опікуються лише певними напрямками міжнародного
співробітництва, наприклад питаннями економічних зв’язків, розвитку
торгівлі чи культурних відносин, оборони або технічних зв’язків. Але
чільне місце посідають універсальні організації, які опікуються широким
спектром міжнародних проблем. Загальна кількість сучасних міжнародних
організацій наближається до 5 тисяч, з яких понад 400 є міжурядовими.
Тому можна із впевненістю говорити про світову систему міжнародних
організацій.
Ключове місце в цій системі посідає, безперечно, ООН – Організація
Об’єднаних націй.
ООН було створено з метою підтримки миру і міжнародної безпеки та
розвитку співпраці між державами наприкінці другої світової війни. Її
статут був підписаний 26 червня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско
(США) і набув чинності 24 жовтня 1945 р. (цей день відзначають як День
ООН). Серед країн-засновників була й Україна.
Завдання: дізнайтесь, як Україна, хоча вона й не була на той час
самостійною державою, стала однією з держав – засновниць ООН.
Статут ООН – єдиний міжнародний документ, обов’язковий для всіх держав.
Він регулює діяльність міжнародних організацій безпеки, є своєрідним
кодексом поведінки держав у політичній, військовій, гуманітарній та
інших сферах. По суті він є фундаментом світової системи колективної
безпеки.
Структура ООН. Вищими органами ООН є Генеральна Асамблея та Рада
Безпеки.
Генеральна Асамблея – своєрідний світовий парламент. Вона має право
обговорювати будь-які питання в рамках Статуту ООН і давати рекомендації
з них. Ці рекомендації не мають обов’язкового характеру, але вони
виражають світову громадську думку. Асамблея також визначає політику
організації, затверджує бюджет ООН, приймає нових членів, призначає
Генерального Секретаря ООН. Отже, Генеральна Асамблея посідає чільне
місце в структурі ООН. Вона збирається на чергові сесії щороку.
Рада Безпеки (РБ) . На відміну від Генеральної Асамблеї, є постійно
діючим органом. Відповідно до Статуту ООН держави повинні утримуватись
від застосування сили і погроз силою і виносити свої суперечки на
розгляд РБ.
Документ 1
Статут ООН
“…Стаття 24. На РБ покладена головна відповідальність за підтримання
міжнародного миру та безпеки. РБ… уповноважена ухвалювати рішення про
проведення операцій з використанням збройних сил для підтримання
міжнародного миру та безпеки.
Стаття 25. Члени ООН… погоджуються, відповідно до Статуту,
підкорюватись рішенням РБ і виконувати їх”.
Поміркуйте: Чому РБ надано такі великі повноваження? Які країни повинні
входити до РБ, щоб її робота була ефективно, а рішення об’єктивними? Чи
не існує загрози того, що рішення РБ можуть бути однобічними?
РБ також надає рекомендації щодо прийняття чи виключення членів ООН,
обрання Генерального Секретаря тощо.
Вона складається з 15 членів. П’ять із них – постійні: США, СРСР (нині –
Російська Федерація, як правонаступник СРСР), Велика Британія, Франція,
Китай. Решта (10) обираються Генеральною Асамблеєю на два роки. Кожен із
постійних членів має право на “вето”, тобто жодне рішення не може бути
ухвалене без одностайного голосування за нього усіх постійних членів РБ.
Поміркуйте: Для чого передбачені такі правила? З чим це пов’язано?
РБ має широкі повноваження із врегулювання міжнародних конфліктів – аж
до застосування економічних санкцій і, навіть, колективних військових
заходів.
Економічна і Соціальна Рада – координує економічну і соціальну
діяльність ООН і пов’язаних з нею організацій. Надає рекомендації і
керує різноманітними програмами розвитку, забезпечення прав людини,
поширення науково-технічних досягнень тощо.
Міжнародний Суд – головний судовий орган ООН. Складається з 15
незалежних суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю і РБ. Сторонами
у справах, які розглядаються Судом, можуть бути лише держави, при чому
добровільно. Але якщо держава погодилась на розгляд своєї справи Судом,
вона зобов’язана виконувати його рішення. Слід зазначити, що лише
третина держав-членів ООН погодилися з обов’язковою юрисдикцією Суду.
Поміркуйте: Міжнародний Суд називають ще Всесвітнім Судом. Як Ви
вважаєте, чи правильно це?
Секретаріат – обслуговує всі інші органи ООН, здійснює керівництво їх
програмами, організовує повсякденну діяльність ООН.
Крім вищих органів ООН, існує ще чотирнадцять спеціалізованих установ за
напрямками діяльності: МОП (Міжнародна Організація Праці), ЮНЕСКО
(Організація ООН з питань освіти, науки та культури), ВООЗ (Всесвітня
організація охорони здоров’я), Світовий банк, МВФ (Міжнародний валютний
фонд), ВПС (Всесвітній поштовий союз) та ін.
ООН може ухвалювати рішення щодо проведення миротворчих операцій для
мирного розв’язання конфліктів. Військовий контенгент для них
забезпечують на добровільних засадах держави-члени. Підрозділи ООН
(“Блакитні кашки”) зорієнтовані на переконання і мінімальне використання
зброї. Часто вони взагалі її не мають. За роки існування ООН нею було
здійснено понад 80 миротворчих операцій.
Поміркуйте: Чому солдати-миротворці ООН часто не мають зброї? Чи не
робить це їхню присутність у зонах конфліктів позбавленою сенсу?
ООН докладає великих зусиль для забезпечення соціально-економічного
прогресу. Провідне місце в цій справі посідає Програма розвитку ООН.
Вона має бюджет понад 1 млрд. дол. і діє у понад 175 країнах. Крім того,
вона залучає й інші кошти. Серед багатьох інших програм варто виділити
ЮНІСЕФ – Міжнародний дитячий фонд, ЮНЕП – Програму з охорони довкілля,
Всесвітню продовольчу програму та ін. Україна співпрацює із багатьма
цими програмами.
Останнім часом можна почути про кризу ООН: існує думка, що ця
організація вже не має тієї сили і того авторитету, що раніше.
Завдання. Дослідіть це питання й організуйте круглий стіл для його
обговорення.
Як уже було сказано, Європа має найбільшу кількість міжнародних
організацій. Вона є локомотивом міжнародної інтеграції. Тут ми
зупинимось на найбільш впливових і значущих.
Рада Європи (РЄ)
Документ 2
“Основною метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її
державами-членами у справі забезпечення індивідуальних свобод,
політичної свободи і верховенства закону, тобто принципів, які лежать в
основі справжньої демократії і стосуються всіх європейців. Всі
держави-члени Організації взяли на себе зобов’язання покласти свободу,
людську гідність і добробут своїх громадян в непорушний принцип
діяльності своїх урядів”.
В. Швіммер, Генеральний Секретар РЄ
Поміркуйте: Чому саме такі принципи покладено в основу діяльності РЄ?
Яким шляхами можна цього досягати? Запропонуйте свої варіанти.
Раду Європи було засновано 5 травня 1949 року 10 державами – Бельгією,
Данією, Ірландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією,
Великою Британією, Францією та Швецією.
Загальною метою Ради Європи є: розвиток демократії, захист прав людини,
забезпечення верховенства закону та покращання якості життя усіх
громадян Європи. Оскільки основою демократії є дотримання прав людини,
Рада Європи намагається зробити ці права універсальними, заохочуючи
держави-члени дотримуватись одних і тих самих норм в інтересах усіх
громадян, незалежно від їхнього походження. Від того часу, коли почали
відбуватись демократичні зміни у Східній Європі, Рада Європи підтримує
зусилля країн, які намагались встановити демократію та забезпечити
дотримання прав людини. РЄ займається усіма важливими питаннями, які
виникають у європейському суспільстві, за винятком питань оборони.
Кожна з європейських держав може стати членом Ради Європи за умови
дотримання трьох найважливіших принципів: держава-кандидат має бути
правовою, поважати права людини, мати плюралістичну демократію.
З організації, яка спочатку об`єднувала десять країн, Рада Європи
перетворилася на справжню загальноєвропейську структуру, яка на сьогодні
нараховує 45 держав-учасниць, серед яких є й Україна.
Органи Ради Європи
Отже, уряди, національні парламенти та місцеві і регіональні влади
представлені в Раді Європи окремо.
Поміркуйте: Як Ви гадаєте, чому саме так?
Генеральний секретар РЄ є найвищою посадовою особою організації. Крім
того, періодично організовуються самміти глав держав та урядів
держав-членів, конференції галузевих міністрів (юстиції, освіти,
сімейних справ, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища,
культури, спорту, справ молоді і т.ін.) Під час цих зустрічей
розглядаються основні проблеми, здійснюються постійні контакти між
представниками різних держав-членів, а також розробляються проекти, які
можуть бути запроваджені в кількох державах, та пропозиції щодо програми
роботи Ради Європи; введено інститут Комісара з прав людини (1999 р.),
до функцій якого входять поширення інформації та ознайомлення населення
з правами людини у державах-членах, нагляд за повним і ефективним
виконанням документів Ради Європи. Існують також інші органи, створені
відповідно до різних конвенцій та угод.
Близько 350 міжнародних неурядових організацій, що представляють
“громадянське суспільство”, наділені консультативним статусом у Раді
Європи. Вони надають корисні поради міжурядовим комітетам і комісіям
асамблеї та мають прямий зв’язок із секретаріатом. Діяльність багатьох
із цих організацій зосереджена повністю або частково на питаннях захисту
прав людини.
Конвенції РЄ
Численні ініціативи Ради Європи часто набувають вигляду конвенцій, на
підставі яких у різних державах-учасницях відбуваються зміни в
законодавстві і правовій практиці; такі конвенції є заміною тисячам
двосторонніх угод, підписаних між країнами.
Згадайте: З якими конвенціями РЄ Ви вже знайомі?
Ось ще деякі з них:
– Європейська конвенція про права людини та біомедицину – забороняє
клонування людських істот і підносить інтереси людини над інтересами
науки чи суспільства.
– Конвенція про захист даних – захищає громадян від зловживання
інформацією про них, яка міститься в базі даних.
– Фонд соціального розвитку пропонує позики для фінансування соціальних
проектів та реагує на надзвичайні ситуації, які трапляються в
державах-членах.
– «Бернська конвенція» – стосується охорони дикої флори і фауни та
природних середовищ існування, захищає види тварин та рослин, яким
загрожує зникнення.
– Європейська Фармакопея – гарантує якість наших медичних препаратів і
спрямована на поступову стандартизацію національних норм
Завдання: Які питання видаються важливими особисто Вам? Які
загальноєвропейські конвенції запропонували би Ви?
Входження нашої держави до Ради Європи означає необхідність
демократизації суспільства та приєднання до понад 150 конвенцій, які
функціонують у рамках РЄ.
Поміркуйте: Чи задовольняє наша країна вимогам РЄ? Дізнайтесь, як оцінює
ця організація ситуацію в Україні.
Документ 3
“Можна стверджувати, що за 54 роки існування Рада Європи виконала своє
першочергове завдання, визначене Статутом, – досягти більшого єднання
між її членами».
В. Швіммер, Генеральний секретар РЄ, 2003 р.
Поміркуйте: Чи згодні Ви з точкою зору В. Швіммера? Аргументуйте.
Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)
З’явилася в 1975 році і до 1994 року існувала як політичний процес. До
складу цієї організації входять усі держави Європи і СНД, США та Канада.
ОБСЄ є основою для вироблення спільної позиції країн-учасниць із
різноманітних питань європейського життя, для співпраці в галузях прав
людини, фундаментальних свобод, демократії, верховенства права,
економіки та безпеки.
Головна мета ОБСЄ – забезпечення спільними зусиллями безпеки на основі
демократії, поваги до прав людини, верховенства права, ринкової
економіки та справедливості. Для цього держави-члени погодились:
– негайно проводити консультації з державою, чия безпека перебуває під
загрозою, і спільно вживати необхідних заходів;
– не надавати підтримки державам, які застосовують силу чи погрожують її
застосуванням;
– враховувати інтереси безпеки всіх держав, не зважаючи на членство їх у
будь-яких інших організаціях.
ОБСЄ сприяє розвитку співробітництва та обмінів між країнами, зміцненню
довіри і безпеки, запобіганню конфліктам, розвитку демократії та
дотриманню і захисту прав людини на великих
євразійсько-північноамериканських просторах. Україна є активним
учасником ОБСЄ.
Не можна не згадати ще про одну міжнародну організацію –
Північноатлантичний Альянс (НАТО).
Договір про утворення НАТО було підписано 4 квітня 1949 року Бельгією,
Великою Британією, Данією, Ісландією, Італією, Люксембургом,
Нідерландами, Норвегією, Португалією, Францією, США та Канадою.
Створення цього військово-політичного блоку країн Західної Європи та
Північної Америки було покликане протистояти СРСР та його союзникам.
Первинне завдання НАТО – захищати свободу й безпеку усіх її членів
політичними та військовими засобами згідно з принципами Статуту ООН,
ґрунтуючись на ідеалах демократії, прав людини і верховенства права.
Альянс обстоює принципи стабільності й недоторканності кордонів
держав-членів, гарантує їм територіальну цілісність. Це дозволяє досягти
найбільшої безпеки власної країни при найменших витратах. Адже навіть
гіпотетичний напад на будь-яку країну, котра є членом НАТО і не має
ядерної зброї, означає напад на військову структуру, яка має ядерну
зброю та засоби її доставки. Жодна країна, яка має територіальні
проблеми із сусідами не може бути членом НАТО. За весь час існування
Альянсу не було жодного конфлікту між її членами.
Після краху комунізму НАТО не припинив свого існування і тепер є більше
політично-військовою структурою. Зараз Альянс об’єднує 19 держав і
продовжує розширюватись на схід.
Сьогодні навряд чи можна говорити про НАТО як про організацію, чия
діяльність спрямована проти іншої країни чи іншої організації. Останнім
часом зростає внесок Альянсу в справу збереження безпеки і стабільності,
підвищується його роль у подоланні кризових ситуацій та миротворча
діяльність. З органу колективної оборони НАТО перетворюється на орган
колективної безпеки.
Завдання: Українськими політиками та ЗМІ часто обговорюється питання
«Україна і НАТО». Є прихильники і противники співробітництва. Ви «за» чи
«проти» співробітництва України з НАТО? Обґрунтуйте свою позицію.
Головне: у сучасному світі існує цілий ряд впливових міжнародних
організацій, головна мета яких – забезпечити мир і стабільність в Європі
і світі на основі поваги до загальнолюдських цінностей.
Запитання і завдання:
Для чого створюються міжнародні організації?
Які з них мають загальносвітове значення?
Чому Європа найбільш “охоплена” різноманітними міжнародними
організаціями?
Чи можна вважати це проявом європейської інтеграції?
Охарактеризуйте основні завдання, принципи та діяльність:
– ООН;
– РЄ;
– ОБСЄ;
– НАТО.
6. Як Ви вважаєте, чи виконують вони свої завдання? Аргументуйте.
Книжкова полиця:
Абетка української політики. Довідник, – К.: 2002.
НАТО. Довідник. – К.: 1999.
Рада Європи: Діяльність та здобутки, 1999.
Офіційний сайт РадиЄвропи – HYPERLINK http://www.coe.kiev.ua
www.coe.kiev.ua
Шаповал В. М. Державний лад країн світу. – К.: 1999.
Служити Європі. Популярно про установи Європейського Союзу. – К.:
Європейська Комісія, 2000
Органи Ради Європи
Комітет міністрів
Керівний орган
(до нього входять міністри закордонних справ країн-членів або їхні
постійні представники), визначає діяльність усієї організації.
Парламентська асамблея
Ради Європи
(ПАРЄ)
Дорадчий орган
(об’єднує представників національних парламентів); Україну представляють
12 парламентарів.
Конгрес місцевих і регіональних влад Європи
Консультативний орган
(сприяє розвитку демократії на місцевому та регіональному рівнях, до
нього входять депутати місцевих і регіональних органів влади або
посадові особи цих органів); Україну представляють 12 осіб.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
