Місце Європи в глобальній економіці (сценарій)

Сценарій уроку

на тему:

Місце Європи в глобальній економіці

На цьому уроці Ви дізнаєтесь:

– що таке глобалізація, та ознайомитесь з її основними складовими;

– як впливає глобалізація на національну економіку країн;

– що, крім позитивних, глобалізація має низку негативних наслідків;

– про головні причини прискорення глобалізаційних процесів;

– про ступінь готовності країн Європи до функціонування у глобальних
мережах.

Однією з ознак сучасності є розвиток глобальних процесів. Протягом двох
останніх десятиріч ці процеси охопили всі сфери людського життя
Глобалізація стала звичним явищем, і людина навіть не помічає, що живе в
оточенні інтернаціонально вироблених речей.

1. Поняття “глобалізація”

Глобалізація – це процес формування інтегрованої, взаємозалежної,
взаємодоповнюючої світової економіки, що призводить до дедалі більшої
взаємозалежності людей і країн у всьому світі.

Поміркуйте

та обговоріть:

1. Зображені на малюнку речі можуть слугувати ілюстрацією поширення
глобалізаційних процесів. Спробуйте пояснити, чому? Зверніть увагу на
те, де вони “народились”, де виробляються, чи виробляються вони в
Україні.

2. Авіалайнер “Боїнг” моделі 777 складається з 132500 основних вузлів
та деталей, які виробляються з 545 фірмами-постачальниками з усього
світу. Прокоментуйте цей факт. Чи змогла б американська корпорація
обійтись власними силами чи, принаймні, залучити до співробітництва лише
компанії Сполучених Штатів?

Отже, одна з головних особливостей глобалізації – нарощування масштабів
міжнародної торгівлі бміну капіталами, послугами та факторами
виробництва.

Поміркуйте:

Як впливає глобалізація на національну економіку?

Зверніть увагу:

Економічні системи розвинутих країн світу є переважно національними.
Водночас багато країн (в т.ч. Україна) не можна віднести до певного
типу: їхні економічні системи є ні цілком національними, ні цілком
глобальними. Така ситуація для них є невизначеною і потенційно
нестабільною: успіх економіки залежить від кон’юнктури на зовнішніх
ринках.

2. Розвиток глобалізаційних процесів Європі

У другій половині ХХ ст. розвивається міжнародна економічна інтеграція,
спочатку в рамках двох ворогуючих блоків. Після руйнації так званого
соціалістичного табору інтеграційні процеси набувають глобального
характеру

“Саме уряди та парламенти своїми угодами та законодавчими актами
планомірно усували бар’єр за бар’єром на шляху руху товарів та капіталів
через кордони”.

Німецькі дослідники глобалізації Г.-П. Мартін та Х. Шуманн відзначають,
що глобальна економічна інтеграція була наслідком цілеспрямованої
політики.

Серед таких дій – дозвіл на торгівлю іноземною валютою на європейському
внутрішньому ринку, постійне розширення складу учасників Генеральної
угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) тощо.

Поміркуйте:

Які фактори (крім політико-економічних) стали причинами прискорення
глобалізаційних процесів? Чи погоджуєтесь ви з думкою німецьких
дослідників, чи глобалізація все ж об’єктивний процес?

Великий поштовх розвитку глобалізації дали науково-технічний прогрес та
швидкий розвиток інформаційних технологій в останні десятиліття ХХ
століття. “Завдяки комп’ютерним технологіям, що забезпечують з
величезною швидкістю передачу величезних масивів фінансової інформації з
одної точки земної кулі в будь-яку іншу, локальні фінансові ринки були
об’єднані в єдину глобальну фінансову мережу”. Через комп’ютерну
систему, наприклад, можна здійснити миттєві перекази фінансового
капіталу в іншу країну.

Зверніть увагу:

Частка ЄС у світовому експорті є найбільшою!

Поміркуйте:

Чи означає найбільша частка ЄС у світовому експорті те, що ЄС є світовим
лідером у міжнародній торгівлі?

Завдання:

За даними таблиці 3.1.1 проаналізуйте структуру експорту ЄС за 2000 рік.

Таблиця 3.1.1. Структура експорту ЄС за 2000 рік

Товарна група Вартість експорту ЄС, млрд. дол. США Частка в експорті ЄС,
%

Експорт товарів

А. Сировинні товари 4285,7 15,7

Сільськогосподарські продукти: 218,6 9,5

харчові продукти 181,3 7,8

сировина 37,3 1,6

Продукція видобувної промисловості: 143,6 6,2

руди та інші корисні копалини 15,4 0,7

паливо 90,2 3,9

кольорові метали 38,1 1,6

Б. Оброблені товари 1901,2 82,2

Вироби чорної металургії 61,9 2,7

Хімічна продукція 306,2 13,2

Інші напівфабрикати 206,4 8,9

Машини та транспортне обладнання 1013,3 43,8

Автомобільна продукція 270,1 11,7

Офісне та телекомунікаційне обладнання 268,4 11,6

Інші машини та транспортне обладнання 474,7 20,5

Текстильні вироби 52,9 2,3

Одяг 47,4 2,1

Інші споживчі товари 213,2 9,2

Експорт послуг

Транспортні послуги 135,7 22,4

Туристичні послуги 183,6 30,3

Інші комерційні послуги 286,6 47,3

Зверніть увагу:

Дані таблиці 3.1.1 демонструють, що в експорті товарів ЄС переважає
готова продукція (машини і транспортне обладнання, офісне і
телекомунікаційне обладнання). Ці ринки відзначаються неціновими формами
конкуренції та визначають перспективи світової економіки.

Завдання:

Використовуючи дані таблиці 3.1.2, порівняйте готовність країн Європи до
функціонування у глобальних мережах (ІГФГМ).

Таблиця 3.1.2. Індекс готовності суспільства до функціонування у
глобальних мережах (ІГФГМ) країн Європи

Місце в світі за показником ІГФГМ Країна Індекс використання мереж
Індекс розвитку можливостей Зведений ІГФГМ

3 Фінляндія 5,71 6,11 5,91

4 Швеція 5,67 5,86 5,76

6 Нідерланди 5,61 5,74 5,68

7 Данія 5,43 5,69 5,56

9 Австрія 5,13 5,50 5,32

10 Велика Британія 4,95 5,67 5,31

17 Німеччина 4,57 5,66 5,11

18 Бельгія 4,51 5,29 4,90

19 Ірландія 4,52 5,26 4,89

23 Естонія 4,51 4,95 4.73

24 Франція 3,95 5,46 4,71

25 Італія 4,55 4,85 4,70

26 Іспанія 4,18 5,06 4,62

27 Португалія 4,35 4,78 4,57

28 Чехія 3,93 4,84 4,38

29 Словенія 3,91 4,58 4,24

30 Угорщина 3,60 4,68 4,14

31 Греція 3,91 4,36 4,13

33 Словаччина 3,38 4,63 4,01

35 Польща 3,32 4,38 3,85

39 Латвія 3,26 4,31 3,78

42 Литва 3,08 4,11 3,59

66 Україна 2,63 3,46 3,05

Зверніть увагу:

Показники табл. 3.1.2 вказують на рівень готовності країни до
функціонування в економічних структурах майбутньої глобальної економіки.
Спробуйте оцінити рівень готовності нашої країни до функціонування в
сучасному глобалізованому інформаційному суспільстві.

3. Негативні наслідки глобалізації для країн ЄС

“Взаємозв’язок людей в усьому світі став, як ніколи раніше, глибоким,
міцним і тісним. Він ствопює багато можливостей і надає нового розвитку
як благотворним, так і згубним наслідкам”

З доповіді ООН про розвиток людини, 1999р.

“Більшість німецьких, французьких та японських компаній процвітають
завдяки глобалізації. Разом з тим процент їхніх доходів, що йде на
оплату праці німців, французів та японців, неухильно зменшується.
Загальний рівень життя не знижується; просто дедалі менша частина
економічного продукту приходиться на частку окладів та зарплат. Навіть в
Німеччині… доля зарплат з 1982 р. упала на 10 процентів.”

Г.-П. Мартін та Х. Шуманн, німецькц дослідники.

Поміркуйте та обговоріть:

чому глобалізаційні процеси викликають занепокоєння?

на які негативні наслідки їх вказують німецькі дослідники?

які ви можете додати?

Ряд дослідників звертають увагу на те, що в умовах вільного руху
капіталу, замість взаємовигідного обміну, відбувається витікання
капіталу з одної країни в іншу. Держави починають конкурувати між собою
за залучення капіталу і, внаслідок цього, втрачають контроль за
економічними, соціальними, екологічними, культурними процесами.
Переведення капіталу (а отже, і виробничих об’єктів) в країни з нижчою
вартістю робочої сили, нижчими податками, нижчими екологічними нормами
призводить до зростання безробіття та зменшення податкових надходжень.

Рис. 3.1.5. Причини вивезення капіталу з ЄС до країн Азії

Це цікаво:

У країнах Заходу цілі галузі виробництва згортаються через те, що
товари, вироблені в них, не можуть за ціною конкурувати з товарами,
виробленими в країнах Азії з низьким рівнем оплати праці. Щоб стримати
відтік капіталу та розпад промисловості, західні держави змушені
знижувати рівень податків, мінімальний рівень оплати праці, соціальні та
екологічні стандарти.

“В усьому світі економічна глобалізація приносить все більшу долю
зростаючого добробуту привілейованим прошаркам Півночі та Півдня –
багатим власникам власності та капіталу, а також висококваліфікованим
професіоналам за рахунок решти населення…” За 16 років, з 1978 по 1994
роки, в Західній Німеччині частина зарплат та окладів серед доходів, що
залишались після сплати податків, знизилась з 54 до 45%, за цей же
період частка доходів від процентів та корпоративних прибутків зросла з
четверті до третини. “В світлі цих даних конфлікти, що виникають через
всесвітню економічну інтеграцію, означають не більше й не менше як
боротьбу за розподіл, яка є такою ж старою, як і сам капіталізм.”

Запитання та завдання:

Які позитивні та негативні риси має глобалізація?

Поясніть, чому глобалізація економіки набула значних масштабів саме
наприкінці ХХ ст.?

Яка з країн Європи є найбільш готовими до функціонування у глобальних
мережах?

На які наслідки глобалізації вказують дослідники? Чи погоджуєтесь Ви з
їх думкою?

Що вам відомо про рух антиглобалістів? Які їх вимоги?

Проведіть дискусію, розбившись на дві групи: глобалісти та
антиглобалісти. Основну увагу звертайте на добір аргументів.

Книжкова полиця:

1. Ковальчук Г. О. та ін. Економіка: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт.
навч. закл. / Г. О. Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. К.:
Навч. Книга, 2003. – 352 с.: іл.

Міжнародна економіка: Підручник / А. П. Румянцев, Г. Н. Климко, В. В.
Рокоча та ін..; За ред. А. П. Румянцева. – К.:Знання-Прес, 2003. – 447
с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Рахункова палата: HYPERLINK http://www.eca.eu.int www.eca.eu.int

Соціально-економічний комітет: HYPERLINK http://www.ces.eu.int
www.ces.eu.int

Європейський центральний банк: HYPERLINK http://www.ecb.int
www.ecb.int

Європейський інвестиційний банк: HYPERLINK http://www.eib.int
www.eib.int

§ 15 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР: РІЗНІ ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
ЄВРОПИ

На цьому уроці Ви дізнаєтесь:

– про форми сучасної ринкової економіки в деяких країнах світу;

– про особливості соціально орієнтованої економіки європейських країн;

– про особливості змішаної економіки;

– які позитивні та негативні риси мають ринкова та планова економіки;

– про перспективи соціальної спрямованості економіки України.

1. Типи економічних систем.

Пригадайте:

З курсу “Основи економіки” Ви вже знаєте про типи економічних систем, що
існують у світі.

1. Які типи економічних систем Ви знаєте?

2. Назвіть особливості кожної із систем.

Таблиця 3.2.1. Особливості традиційної, ринкової, планової та змішаної
економік

Тип економічної системи Особливості Приклад

Традиційна Економічна діяльність здійснюється за існуючими традиціями і
звичаями. Економіка деяких африканських племен

Ринкова Базується на принципах:

економічної свободи;

конкуренції;

автоматизму регулювання. США

Планова (командно-адміністративна) Базується на принципах:

централізму;

ієрархії;

“зрівнялівки”. Північна Корея, Куба, колишній СРСР

Змішана Вільне підприємництво поєднується з державним регулюванням.
Держава може не лише контролювати певні процеси, а й втручатися у
розподіл. Сучасна економіка потребує поєднання різних типів
підприємництва і форм власності. Більшість розвинутих країн світу

Поміркуйте та обговоріть:

1 Який тип економічної системи є кращим?

2. Які особливості має змішана економіка? Чому в більшості розвинутих
країн панує саме цей тип економіки?

Це цікаво:

Таблиця 3.2.2. Позитивні та негативні риси ринкової економіки

ПОЗИТИВНІ РИСИ НЕГАТИВНІ РИСИ

Висока ефективність виробництва Кризи перевиробництва, коливання
виробництва

Широке застосування досягнень науки і техніки, сприяння НТП Безробіття і
банкрутство, невпевненість у майбутньому

Свобода підприємницької діяльності і відповідальність Поділ суспільства
на бідних і багатих

Рівноправність учасників ринку Прагнення будь-якою ціною заробити гроші

Встановлення ринкової ціни під впливом попиту і пропозиції Кримінальний
характер тіньової економіки

Приватна власність Занепад конкуренції

Направленість ринку на задоволення потреб людей, покращення асортименту
і якості товарів і послуг Незацікавленість у фінансуванні розвитку
науки, культури, освіти, охорони природи

Формування енергійного, ініціативного і відповідального працівника
Егоїзм, індивідуалізм працівника

Таблиця 3.2.3. Позитивні та негативні риси планової економіки

ПОЗИТИВНІ РИСИ НЕГАТИВНІ РИСИ

Повна зайнятість Монополізація і бюрократизація економіки. Відсутність
свободи підприємництва

Соціальний захист (безкоштовна освіта, медицина, путівки) Державна
власність на всі види ресурсів. Централізоване планування економіки.
Безвідповідальність чиновників

Стабільні ціни Низька ефективність виробництва, зниження темпів НТП

Можливість швидкого нагромадження виробничих ресурсів і перерозподілу їх
в пріоритетні галузі Низький рівень життя, “зрівнялівка”

Усунення робітників від суспільних процесів, відчуження від власності і
влади

Безініціативність працівника

Диктатура виробника над споживачем, встановлення жорстких фіксованих
цін

Постійний дефіцит ресурсів і споживчих товарів, несвобода у виробництві
і споживанні

Створення сприятливих умов для формування і функціонування тіньової
економіки

Завдання:

Порівняйте рівні розвитку деяких країн з ринковою та плановою
економіками (див. таблицю 3.2.4).

Таблиця 3.2.4. Рівні розвитку деяких країн з ринковою та плановою
економіками

Пари сусідніх європейських країн з початково близьким економічним
потенціалом 1970 р. 1980 р. 1991 р.

Австрія – ринкова економіка

Чехословаччина – адміністративно-командна (планова) економіка 1960

1604 9990

2666 20140

2470

Західна Німеччина (ФРН) – ринкова економіка

Східна Німеччина (НДР) – адміністративно-командна (планова) економіка
2860

2109 13340

4421 23630

6900(

Зверніть увагу:

Європейська економічна історія наочно проілюструвала нездатність країн з
адміністративно-командною (плановою) економікою динамічно розвиватися.
Крім того, країни з плановою економікою дедалі більше відставали від
початково близьких показників країн з ринковою економікою не лише за
рівнем доходів, а й за іншими показниками життєвого рівня, наприклад за
тривалістю життя, рівнем дитячої смертності та наявністю товарів
довгострокового користування у родинах.

2. Особливості змішаної економіки країн Європи.

Особливостями змішаної економіки є:

Багатоукладність форм власності. Переплетіння, взаємопроникнення і
взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств,
конкуренція між ними та вільний перехід від одного типу господарства до
іншого.

Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня
людей.

Зростання рівня добробуту і якості життя.

Поєднання саморегулювання і регулювання економіки.

Співпраця уряду з профспілками і підприємцями.

Захист конкуренції (антимонопольне законодавство). Захист прав
споживачів.

Поєднання принципів вільної конкуренції і соціальної справедливості.

Існування системи державних і приватних фондів соціального страхування.

Регулювання розподілу доходів (введення прогресивної ставки
оподаткування, видатків на соціальне страхування, надання субсидій
малозабезпеченим).

Стимулюючий характер оподаткування.

Обмеження приватної власності в інтересах суспільства.

Стимулювання реалізації підприємницьких здібностей.

Це цікаво (див. таблицю 3.2.5):

Таблиця 3.2.5. Форми сучасної ринкової економіки в деяких країнах світу

№ Форма (приклад) Характерні риси

1 Ліберальна

(США) Мінімальне втручання держави у перебіг економічних процесів. Лише
у тих випадках, коли ринок виявляє свою неспроможність або
неефективність. Метою бізнесу є отримання максимального прибутку.

2 Соціальна

(Німеччина) Не лише державне регулювання у випадку неспроможності ринку
в освіті, сільському господарстві, видобувній промисловості, а й
гарантування державою високого рівня життя непрацюючим верствам
населення (дітям, пенсіонерам, безробітним, інвалідам). Державне
сприяння перетворенню найманих працівників у співвласників підприємств.

3 Соціально-демократична

(Швеція) Держава бере на себе основний тягар соціальних витрат громадян:
у зв’язку з утриманням дітей у дитячих установах, одержанням вищої
освіти, охороною здоров’я, пенсійним забезпеченням. Для забезпечення
високих соціальних гарантій і виплат громадяни сплачують до бюджету
високий податок.

4 Поєднання ринкового та державного регулювання

(Японія) Поширення загальнонаціонального рекомендаційного планування
поряд з приватною власністю на ресурси. Метою бізнесу є контроль за
якомога більшою частиною національного і світового ринків. Принцип
економічних відносин – патерналізм – повна підпорядкованість молодших
старшим за віком та посадою, відданість своїй фірмі.

Соціальна ринкова економічна система Європейської Спільноти, на відміну
від планової, політичні міркування та суспільну спрямованість економіки
реалізує не адміністративно-командними методами безкоштовного
забезпечення благами, свідомого заниження цін, встановлення різного роду
пільг для абсолютно всіх громадян, а виваженою макроекономічною, зокрема
податковою, політикою, механізмами адресних субсидій та дотацій, іншими
ринковими методами.

Поміркуйте і обговоріть:

1. Як організується соціальний захист населення в соціальній ринковій
економіці Європи?

2. Які ключові елементи економічної підтримки соціально вразливих груп
населення притаманні європейській соціальній ринковій економіці?

Соціальна спрямованість ринкової економіки передбачає соціальний захист
лише окремих, соціально вразливих груп населення: молоді та осіб
похилого віку, інвалідів, безробітних та малозабезпечених, змушуючи
соціально благополучні групи сумлінною і високопродуктивною працею самим
забезпечувати досягнення і підтримку власного благополуччя, власної
соціальної стабільності.

Європейській соціальній ринковій економіці притаманні такі ключові
елементи економічної підтримки соціально вразливих груп населення:

– встановлений державою мінімум заробітної плати;

– забезпечення гарантованого державою мінімуму медичного обслуговування
і освіти;

– допомога при безробітті;

– компенсація втрат заробітної плати при хворобі;

– пенсії при інвалідності;

– пенсії за віком;

– допомога при народженні дитини і оплата відпустки при догляді за
дитиною;

– допомога на поховання;

– допомога малозабезпеченим.

3. Перспективи соціальної спрямованості економіки України.

Європейський вибір нашої держави, її конституційне визначення як
“соціальної” передбачають створення в Україні економічно ефективної
системи соціального забезпечення, яка будується з оглядом на три
фундаментальні принципи європейської соціальної системи:

1) Соціальну допомогу потрібно надавати лише тому, хто фізично чи
розумово нездатний про себе подбати.

2) Соціальні пільги повинні сприяти здійсненню необхідних змін в
економіці, а не перешкоджати їм.

3) Державні соціальні пільги повинні отримувати громадяни безпосередньо
від держави, а не від посередників-підприємств. Таким чином, соціальна
підтримка, особливо допомога малозабезпеченим та мінімальне медичне
обслуговування, не повинні перешкоджати соціальній мобільності і повинні
бути доступними безробітним та людям, які змінюють місце роботи.

Розбудова системи соціального захисту в нашій соціальній державі саме на
таких європейських принципах буде сприяти реалізації нашого
європейського вибору, полегшить наше майбутнє входження до ЄС.

Завдання:

Проаналізуйте витрати бюджету України і зробіть висновок про соціальну
спрямованість української економіки (див. діаграму 3.2.1).

Зверніть увагу:

Значні обсяги витрат бюджету обумовлені тим, що держава повинна постійно
збільшувати видатки на утримання соціальної сфери: освіту, культуру,
охорону здоров’я, виплату пенсій тощо. Крім цього, значні витрати
здійснюються на обслуговування державного боргу, правоохоронну
діяльність, національну оборону, на утримання державного апарату
управління.

За даними діаграми, частка на утримання соціальної сфери становить майже
10%, але цього недостатньо для нормального забезпечення соціального
захисту населення.

Запитання та завдання:

Які типи і форми економічних систем притаманні європейським країнам?

Яка особливість соціально орієнтованої економіки?

Які переваги має ринкова економіка над плановою?

Чи можна стверджувати, що економіка України є соціально орієнтованою?

Книжкова полиця:

1. Загальна економіка: Підручник / І. Ф. Радіонова та ін. За ред. І. Ф.
Радіонової. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Кам’янець-Подільський:
Абетка-Нова, 2002.

2. Ковальчук Г. О. та ін. Економіка: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт.
навч. закл. / Г. О. Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. К.:
Навч. Книга, 2003. – 352 с.: іл.

3. Міжнародна економіка: Підручник / А. П. Румянцев, Г. Н. Климко, В. В.
Рокоча та ін..; За ред. А. П. Румянцева. – К.:Знання-Прес, 2003. – 447
с. – (Вища освіта ХХІ століття).

§ 13 ІСТОРИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА СУЧАСНІ
ТЕНДЕНЦІЇ

На цьому уроці Ви дізнаєтесь:

– коли зародився процес європейської інтеграції;

– про угоди, які були укладені в процесі євроінтеграції;

– про вимоги, які ставить ЄС для вступу до цієї організації;

– про передумови, які сприяли економічній та валютній інтеграції ЄС;

– про характерні ознаки етапів європейської інтеграції;

– про сучасні тенденції європейської інтеграції.

Пригадайте:

1 Коли зародився процес європейської інтеграції?

2. Які передумови сприяли економічній та валютній інтеграції?

3. Які країни Європи зараз входять до ЄС?

4. Які країни Східної Європи 1 травня 2004 року стали повноправними
членами ЄС?

5. Чи є Україна кандидатом до ЄС?

6 Які вимоги ставить ЄС для вступу до цієї організації?

1. Зародження європейської економічної інтеграції.

Європейцям потрібно було пережити дві світові війни, перш ніж вони
замислились над необхідністю об’єднання своїх країн на зовсім нових
засадах. На той час у світі існувало дві супердержави: СРСР і США. Саме
тоді, у 1946 році, колишній Прем’єр-міністр Великобританії Уїнстон
Черчілль у своїй історичній промові в Цюріху (Швейцарія) заявив про
необхідність створення “свого роду Сполучених Штатів Європи”.

Влітку 1947 року почав діяти американський план Маршалла, метою якого
було сприяння прискореному відродженню економіки Європи. Допомогу було
запропоновано усім державам континенту, проте прийнята вона була лише
тими країнами, які в подальшому стали називатися Західною Європою.

Для розподілу допомоги згідно з планом Маршалла у 1948 році засновано
Організацію Європейського Економічного Співробітництва (яку згодом
отримала іншу назву – Організація Економічного Співробітництва та
Розвитку), а в 1949 році було створено Раду Європи.

Зверніть увагу:

Зародився процес європейської інтеграції ще в 1944 році із утворенням
Бенілюксу – митного союзу трьох країн – Бельгії, Нідерландів та
Люксембургу.

Країни об’єднувались, інтеграція набирала обертів.

Перші конкретні кроки на шляху до нового союзу було зроблено завдяки
французам Жаку Моне та Роберту Шуману, котрим належать ідея і план
створення Європейського Об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Це відбулося
9 травня 1950 року, і відтоді ця дата відзначається як День Європи.

Поміркуйте та обговоріть:

До чого призвело передання управління виробництвом вугілля та сталі
єдиному наднаціональному органу – ЄОВС?

Які зовнішні та внутрішні фактори сприяли європейській інтеграції?

Зверніть увагу:

Метою ЄОВС стало переведення ключових галузей військової індустрії під
міжнародний контроль (щоб запобігти підготовці до нової світової війни).

Основними зовнішніми та внутрішніми факторами, які сприяли європейській
інтеграції були такі:

2. Зона вільної торгівлі (1958-1969)

Ідея регулювання ринку вугілля і сталі, важливого для Європи в цілому,
була підтримана, і за рік, у квітні 1951 року, було підписано Паризьку
угоду про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), в
якому об’єднувалися відповідні ринки шести європейських держав –
Бельгії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, ФРН і Франції.

А 25 березня 1957 року в Римі вищезгаданою “шісткою” європейських держав
були підписані ще дві угоди: про заснування Європейського економічного
співтовариства (ЄЕС) та про створення Європейського співтовариства з
атомної енергії (Євроатом). Набрання ними чинності 1 січня 1958 року
стало початком нового етапу в розвитку європейських інтеграційних
процесів. Європа перетворилася на об’єднану Європу трьох співтовариств:
ЄЕС, ЄОВС та Євроатом.

Таким чином, було завершено перший етап європейських інтеграційних
процесів, на якому було закладено основи самої інтеграції і сформувалося
перше європейське співтовариство.

Надзвичайно велике значення мала угода про заснування ЄЕС, в якій було
сформульовано найважливіші основи інтеграційного об’єднання, визначено
умови та порядок його функціонування на засадах митного союзу та
спільної економічної політики, особливо – в сільському господарстві. У
цій угоді були закріплені найвизначніші досягнення у сферах
економічного, суспільного та правового розвитку “шістки”.

Саме Угода про ЄЕС визначила зміст і спрямованість європейської
інтеграції. Перед Співтовариствами було поставлено завдання: забезпечити
гармонійний економічний розвиток, невпинне, збалансоване та стабільне
економічне зростання, прискорене підвищення життєвого рівня та зміцнення
зв’язків між державами, що об’єдналися (ст. 2 Угоди про ЄЕС).

Поміркуйте та обговоріть:

Чи можна вважати, що Римська угода була угодою про ЄС – Європейський
союз, що об’єднав ЄЕС, ЄОВС та Євроатом?

Зверніть увагу:

Шляхом укладання спеціальних угод, зокрема Конвенції про спільні
інститути, яка була підписана водночас із Римськими угодами в 1957 році,
з часом була створена єдина система економічного та політико-правових
інститутів, що охопила всі три Співтовариства – ЄЕС, ЄОВС та Євроатом.
Врешті-решт, саму Римську угоду почали тлумачити як угоду про ЄС.

Згодом місія, що покладалася на ЄС, була значно розширена (ст. 2 так
званого консолідованого тексту Договору про ЄС). Вирішальним засобом
виконання покладених на ЄС завдань мали стати створення “спільного
ринку” і реалізація чотирьох свобод, що забезпечували б його
функціонування: вільного руху капіталів, товарів, послуг та робочої
сили.

3. Митний союз (1968-1976)

У грудні 1969 року в Гаазі було прийнято рішення про розширення
Європейської Спільноти та поглиблення інтеграції.

З 1 січня 1973 року зі вступом до ЄС Великої Британії, Данії та Ірландії
“шістка” перетворилася на “дев’ятку”.

1981 року до ЄС вступила Греція, а 1986 року – Іспанія та Португалія.

Зверніть увагу:

Основними особливостями та подіями етапу розвитку митного союзу були
такі:

Активний розвиток переваг митного союзу країн ЄС і зовнішньоторговельної
політики щодо третіх країн (скасування митних зборів і квот, заснування
єдиного митного тарифу).

Збільшення кількості асоційованих членів – з 20 до 66 країн.

1972 р. – початок створення Європейської валютної системи (введення
спільного плавання валют кількох країн-членів ЄС у певних межах).

1979 р. – початок формування Європейського Валютного Союзу (ЄВС).

Розширення кількісного складу ЄС піднесло роль Спільноти, збільшило її
вплив на світову економіку та політику. Одночасно вступ до ЄС різних за
рівнем економічного розвитку держав зумовив також певні досить складні
проблеми, пов’язані, зокрема, із необхідністю економічного вирівнювання
та надання підтримки і допомоги відсталим регіонам.

Успіхи в економіці ЄС дозволили висловити в травні 1985 року ідею
переходу від спільного до єдиного внутрішнього ринку ЄС. Розвиток
Спільноти покликав також необхідність доповнення зростаючої економічної
співпраці більш тісною співпрацею в інших сферах.

В межах Римської угоди 1957 року було здійснено заходи з розширення
юрисдикції Європейських Співтовариств на такі важливі сфери, як
соціальна політика та створення Європейського соціального фонду,
регіональний розвиток та створення відповідних структур, спільну
політику в царині наукових досліджень, програму співпраці з охорони
довкілля. Дедалі більше ставала відчутною необхідність більш тісної
взаємодії держав-членів ЄС в політичній сфері.

Таким чином, Спільнота дійшла висновку, що певний етап її розвитку
скінчився, межі Римських договорів “повужчали” і обмежували подальший
розвиток. Поставало питання про підготовку до створення Європейського
Союзу. Скликана з цією метою міжурядова конференція підготувала проект
нового засновницького акту, який отримав назву Єдиний Європейський акт
(ЄЄА) і був підписаний представниками всіх держав-членів Спільноти в
лютому 1986 року та, після ратифікації, набрав чинності 1 липня 1987
року.

4. Спільний ринок (1987-1992)

Розпочався третій етап розвитку Європейської Спільноти, характерний
підготовкою до утворення Економічного і валютного Союзу (ЕВС) з єдиним
європейським ринком.

Зверніть увагу:

Основними особливостями та подіями етапу розвитку спільного ринку були
такі:

Завершення процесу створення ЄВС з метою зменшення коливання валютних
курсів, витіснення з міжнародних валютних розрахунків долара США,
стимулювання подальшої інтеграції.

Запровадження спільної валюти – ЕКЮ.

1987 р. – створення Єдиного внутрішнього ринку.

Скасування митних формальностей, які ще залишилися (огляд товарів,
перевірка документів).

Уніфікація технічних стандартів.

Скасування обмежень конкуренції у наданні держзамовлень.

Нівелювання різниці у рівнях і структурі оподаткування.

Скасування лімітів на транспортні і фінансові послуги та послуги
зв’язку.

Скасування валютних обмежень, що залишилися.

Скасування обмежень при працевлаштуванні громадян.

Проведення єдиної політики в окремих галузях – енергетиці, транспорті,
питаннях соціального та регіонального розвитку.

5. Економічний союз (1993 – до нинішнього часу)

Новий, четвертий, етап в розвитку Європейської інтеграції пов’язаний з
підписанням в лютому 1992 року і набранням чинності в листопаді 1993
року Договором про Європейський Союз – Маастрихтським договором.

Зверніть увагу:

Маастрихтський договір передбачав:

Скасування ще чинних обмежень вільного руху капіталу в Португалії і
Греції.

Визначання критеріїв вступу до ЄС:

дефіцит бюджету не повинен перевищувати 3% ВНП;

темп інфляції – не більше 1,5% середнього значення трьох країн ЄС з
мінімальним показником;

рівень державного боргу не повинен перевищувати 60% ВНП;

середній річний рівень процентних ставок не повинен перевищувати
відповідний рівень у країнах з кращими показниками, в цілому – не вище
20%;

коливання обмінного курсу національної валюти до Євро – ( 2,25%.

Європейський Союз, до якого 1995 року приєдналися ще три держави –
Австрія, Фінляндія та Швеція, створювався на основі Європейських
співтовариств, доповнених сферами зовнішньої політики і безпеки та
співпрацею в сфері юстиції і внутрішніх справ. Проте втілення в життя
ідей Маастрихту виявило необхідність їхнього уточнення та доповнення, що
і було реалізовано в жовтні 1997 року в Амстердамському договорі, який,
наприклад, значно розширив положення, пов’язані з охороною та захистом
прав людини як результату створення єдиного загальноєвропейського
простору свободи, безпеки та законності.

Зверніть увагу:

Особливостями та подіями етапу розвитку економічного союзу були такі:

посилення політичної інтеграції;

активний розвиток валютного союзу;

прийняття заходів зі стабілізації грошової системи та закріплення
бюджетної дисципліни;

створення Європейського валютного інституту, який повинен готувати всі
необхідні засоби та заходи до впровадження з 1999 року єдиної грошової
та валютної політики;

1999 р. – створення Європейського центрального банку;

1 січня 1999 р. – усі розрахунки за проведення зовнішньоекономічних
операцій здійснюються у євро;

1 січня 2002 р. – євро вводиться в обіг у готівковій формі в 12 країнах
ЄС.

Поміркуйте та обговоріть:

Чи означає створення Європейського Союзу, що юридично Європейські
співтовариства (ЄЕС, ЄОВС та Євроатом) зникли чи просто були поглинуті?

Зверніть увагу:

Амстердамський договір був ратифікований державами-членами та набрав
чинності з 1 травня 1999 року. Проте важливо підкреслити, що Всі три
Європейські співтовариства досі існують як самостійні інтеграційні
об’єднання, що, одночасно, входять до Європейського Союзу. В цьому сенсі
надалі вживається інтегративний термін “Європейська Спільнота”, що
об’єднує усі європейські інтеграційні інститути.

Завдання:

Визначте та обговоріть характерні ознаки кожного з етапів європейської
інтеграції:

Етапи євроінтеграції Відсутність мита Спільний митний тариф Вільний рух
капіталів, послуг, робочої сили Гармонізація економічної політики
Спільна валюта, єдина грошова політика

Зона вільної торгівлі

Митний союз

Спільний ринок

Економічний союз

Повна інтеграція

6. Сучасні тенденції європейської економічної інтеграції.

1 травня 2004 року до 15-ти держав Європейського Союзу
приєдналися десять нових членів:Чеська Республіка, Естонія, Кіпр,
Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія та Словаччина. Це
знаменує безпрецедентну історичну подію, коли, здійснивши найбільше за
весь час свого існування розширення, Європейський Союз за один раз
об’єднає 25 суверенних держав шляхом мирної інтеграції. Це знову
підтверджує істинний смисл існування Європейського Співтовариства,
заснованого незабаром після завершення Другої Світової війни з відважним
і честолюбним наміром зробити все, щоб жорстокість такого масштабу
ніколи не могла повторитися, і щоб громадяни Європи могли мирно жити і
творити разом на благо процвітання.

Розширений Європейський Союз нараховує 450 мільйонів громадян, які
говорять 21 мовою. Це є найбільшим і найуспішнішим прикладом
регіональної інтеграції у світі. 2007 року до них долучаться Болгарія та
Румунія

Поміркуйте та обговоріть:

Як ви вважаєте, в прийнятті рішення про безпрецедентне розширення ЄС
переважали економічні, чи політичні чинники?

Зверніть увагу:

Середній рівень ВВП на душу населення 10 країн-кандидатів становив у
2000 році 35,2% відповідного показника країн ЄС.

На Самміті в Копенгагені також були визначені завдання щодо вступу до ЄС
Болгарії і Румунії в 2007 році та було підтверджено намір ЄС розпочати
переговори про вступ до нього Туреччини. Ці країни, що є претендентами
на вступ до Спільноти, можна назвати країнами “другої хвилі” розширення.

Ці хвилі докотилися і до наших кордонів, але не котяться далі. То чи
досяжна для України цілюща вода розширеної Європи? Де бути Україні?

Чи є для України місце в новій Європі, Європі без кордонів та
розмежувальних ліній? А може нашій державі більш пасує роль буфера між
європейським та євразійським економічно-політичними просторами? І
взагалі чи потрібно воно нам – бути складовою частиною Європи в
геополітичному, а не лише в географічному сенсі Європи? Відповіді на ці
питання пошукаємо на наступних уроках.

Запитання та завдання:

Які основні етапи пройшла Європа на шляху до повної інтеграції?

Які передумови сприяли економічній та валютній інтеграції?

Які угоди були укладені, і що вони передбачали?

Які країни Європи зараз входять до ЄС?

Чи не призведе “розширення ЄС на Схід” до реального економічного
занепаду?

Чи є Україна кандидатом до ЄС?

Які вимоги висуває ЄС для вступу до цієї організації?

Книжкова полиця:

4. Шнирков О. ЄС та соціально-економічне зближення в Європі //
Аналітичний щоквартальник. – 2003. – № 2.

§ 16 ГРОШОВІ ОДИНИЦІ ЄВРОПИ: НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА ТА ЄВРО

На цьому уроці Ви дізнаєтесь:

– які національні валюти мали країни ЄС до введення євро;

– які були історичні та економічні передумови введення євро;

– причини не входження Данії, Швеції та Великої Британії до ЄВС;

– що, насправді, не всі країни ЄС виконують умови Маастрихтського
договору;

– які переваги та недоліки введення євро;

– як здійснювати перерахунок з однієї валюти в іншу.

Пригадайте:

1. Які національні валюти мали країни ЄС до введення євро?

2. Яка спільна європейська валюта існувала до введення євро та які були
її основні функції?

3. Коли було введено євро у безготівковій та готівковій формі?

1. Історичні та економічні передумови введення євро.

Ідея переходу країн Європи до єдиної валюти бере свій початок на межі
60-70-х років ХХ ст., коли було зроблено першу спробу створити
європейську валютну систему. У другій половині 60-х років існуюча на той
час Бреттон-Вудська система зазнала неабияких проблем.

Інфляція 60-70-х років, частково спричинена великими витратами на
фінансування В’єтнамської війни, поступово набирала темпів. Ревальвація
німецької марки та девальвація французького франка загрожували валютній
стабільності інших держав Європи.

За таких умов спеціальному комітетові на чолі з прем’єр-міністром
Люксембургу П’єром Вернером було доручено розробити програму створення
Європейського Валютного Союзу (ЄВС). Це був перший серйозний виклик
європейської спільноти Бреттон-Вудській системі, в якій головним гравцем
були Сполучені Штати Америки.

Вінцем двох років плідної роботи стало затвердження 22 березня 1971 року
Радою міністрів Європейського співтовариства “плану Вернера” — проекту,
спрямованого на створення валютного союзу протягом 10 років.

“План Вернера” передбачав:

повну мобільність капіталу;

створення єдиної бюджетної системи;

заснування загального центру для розв’язання валютно-фінансових питань,
а в перспективі — введення європейської валюти і об’єднання центральних
банків ЄС з метою гармонізації грошово-кредитної та валютної політики.

Значні економічні труднощі того часу в державах-членах (руйнація
Бреттон-Вудської валютної системи, коливання курсу долара, нафтовий шок,
часті зміни курсів валют) спричинили уповільнення процесу економічної та
валютної інтеграції.

Єдиним результатом тогочасного прагнення валютної інтеграції була
“валютна змія”, тобто механізм, що обмежував коливання ринкових курсів
валют країн Співтовариства між собою до 2,25 %. Коли зміна курсу даної
валюти відносно валют інших держав-членів перевищувала допустиму межу,
центральні банки повинні були здійснювати інтервенції (збільшувати
пропозицію національної валюти на валютному ринку), щоб повернути курс
на попередню позицію.

Оскільки для інтервенцій на валютних ринках з метою утримання бажаного
курсу валюти потрібні були значні кошти, у 1973 році країни ЄЕС створили
Європейський Фонд Валютної Співпраці (ЄФВС). Метою цього Фонду було
надання національним центральним банкам кредитів для інтервенцій, а
також координація політики, яку проводили центральні банки
держав-членів. ЄФВС існував до кінця 1993 р., тобто до утворення
Європейського Валютного Інституту.

Створена система функціонувала, на жаль, зовсім не ідеально (часті зміни
центральних курсів), тому необхідність стабілізації курсів валют у
рамках економічної інтеграції наштовхнула на пошуки нових ідей.

2. Перший етап реалізації Економічного та Валютного Союзу (1979-1994
рр.).

Європейська Валютна Система почала свою роботу у 1979 р. і стала заміною
тогочасній “валютній змії”. Її головною метою було забезпечення
стабільності курсів валют держав-членів Співтовариства.

Європейська Валютна Система спиралася на три елементи:

Головним елементом ЄВС була Європейська валютна одиниця (ЕКЮ). ЕКЮ було
лише розрахунковою одиницею, воно не мало матеріальної форми (банкноти,
монети). ЕКЮ було кошиком, який складався з валют держав-членів
Співтовариства.

Кількість валюти держав-членів у кошику ЕКЮ залежала, в першу чергу,
від:

частки ВВП держави-члена в сукупному ВВП Співтовариства;

частки експорту та імпорту держави-члена у внутрішній торгівлі
Співтовариства;

значення даної валюти як деномінатора інструментів ринків капіталу та
грошей (кількість операцій у даній валюті на обох ринках).

Головними функціями ЕКЮ були:

міра вартості у механізмі валютних курсів;

основа для визначення показника відхилення курсів валют від центрального
курсу;

платіжний засіб для розрахунків в рамках інтервенцій на валютному ринку;

платіжний засіб для розрахунків між органами та фінансовими інституціями
Співтовариства;

одиниця, в якій складався бюджет Співтовариства та проводилися усі
розрахунки в рамках Співтовариства.

Зверніть увагу:

“ЕКЮ” ще не була справжньою валютою, оскільки цей штучно створений кошик
європейських валют використовувався лише для внутрішніх підрахунків і не
був в обігу як повноцінна валюта.

Курсово-інтервенційний механізм

Коридор коливань ринкових курсів між валютами країн Співтовариства був
чітко визначений. Ці курси могли відхилятись до ±2,25% (або ±6% для
“слабких” країн, наприклад Іспанії і Португалії) від двосторонніх
центральних курсів.

Зверніть увагу:

Цей коридор (±2,25%) в результаті численних криз та проблем, пов’язаних
з утриманням коливань курсів валют у таких вузьких межах був у 1993 році
розширений до ±15%. Це повинно було запобігти відмові держав
Співтовариства від участі у ЄВС.

Кредитний механізм

Якщо досягалась нижня чи верхня межа коридору коливань курсів валют,
центральні банки проводили інтервенції на валютних ринках. Якщо
бракувало коштів на таку інтервенцію, то ці банки використовували
взаємну кредитну допомогу.

Європейський Фонд Валютної Співпраці виконував таку саму функцію, як і
під час функціонування “валютної змії”, тобто надавав кредити
центральним банкам країн, що належали до ЄВС.

3. Другий етап реалізації Економічного та Валютного Союзу (1994 –1998
рр.)

Маастрихтським договором початок другого етапу створення ЕВС був
призначений на 1 січня 1994 р. На другому етапі країни зобов’язалися
координувати грошову та макроекономічну політику, уникати надмірного
дефіциту своїх бюджетів і забезпечити незалежність своїх центральних
банків.

1 січня 1994 р., після розпуску Комітету голів центральних банків та
Європейського Фонду Валютної Співпраці, було створено Європейський
Валютний Інститут (ЄВІ). Головним завданням ЄВІ був контроль за
виконанням зобов’язань, що випливають з другого етапу створення Союзу,
насамперед:

зміцнення співпраці між центральними банками держав-членів,

зміцнення координації грошових політик окремих держав-членів, а також
прагнення до гарантування стабільності цін,

контроль за функціонуванням Європейської Валютної Системи,

підготовка документів та процедур, необхідних для проведення в ЕВС
спільної валютної політики,

вироблення принципів операцій, які будуть здійснюватись центральними
банками держав-членів у межах Європейської Системи Центральних Банків,

підготовка до емісії банкнот нової валюти.

4. Третій етап реалізації Економічного та Валютного Союзу (1999 р.)

Перехід до третього етапу залежав від темпів виконання членами ЄС вимог
до їхнього економічного становища, визначених Маастрихтським договором.
Договір передбачав розробку Європейською Комісією та ЄВІ звітів Раді ЄС
про економічне становище окремих держав-членів та ступінь виконання
поставлених перед ними вимог. Метою цих дій було зближення рівня
економічного розвитку держав-членів.

Критерії вступу держав до Економічного та Валютного Союзу були визначені
у Маастрихтському договорі:

1. Річний показник інфляції у державі-члені не може перевищувати 1,5
відсотка від середнього рівня інфляції у трьох державах-членах ЄС з
найкращими з цієї точки зору показниками

2. Величина бюджетного дефіциту не може перевищити 3% ВВП.

3. Величина державного боргу не може перевищувати 60% ВВП.

4. Величина середньої номінальної довготермінової процентної ставки не
може перевищувати більше ніж на 2% середню номінальну довготермінову
процентну ставку у трьох державах-членах ЄС з найнижчим річним
показником інфляції.

5. Держава-член у межах курсового механізму Європейської Валютної
Системи, принаймні, 2 роки повинна втримати свою валюту в нормальному
коридорі коливань курсів валют. За цей час валюта цієї держави не може
бути девальвована щодо валют інших членів ЄС.

Поміркуйте та обговоріть:

За даними таблиці перевірте, хто з країн ЄС не зміг виконати умови
Маастрихтського договору?

Чому Данія, Швеція та Велика Британія, хоча і виконали умови
Маастрихтського договору, все одно не ввійшли до ЄВС?

Зверніть увагу:

До ЄВС із самого початку не вступили Греція, Данія, Великобританія та
Швеція.

Великобританія не погоджувалась з переданням її повноважень на
проведення грошової політики Європейській Системі Центральних Банків — і
тому відмовилася від вступу до Валютного Союзу.

У випадку з Данією результати референдуму унеможливили її вступ до ЄВС.
Пропозицію вступити до Валютного Союзу було відкинуто громадянами
країни. У 2000 р. в Данії вдруге відбувся референдум про вступ цієї
держави до Валютного Союзу, на якому данці знову відкинули можливість
вступу Данії до ЕВС.

Інші дві держави, Швеція та Греція, не виконали критеріїв Угоди. Однак
уже через 2 роки, 1 січня 2001 року, Греція стала дванадцятим членом
ЄВС.

Кожна з трьох держав, що залишаються поза зоною євро, може бути
прийнятою до ЄВС як повноправний член. Вона лише повинна виконати
економічні критерії та висловити своє бажання і готовність стати членом.

5. Введення євро у безготівковий та готівковий обіг

Згідно з планом, закріпленим Маастрихтським договором, 31 грудня 1998
року обмінні курси одинадцяти країн зафіксовано по відношенню до євро.

1 євро =

40.3399 Бельгійських франків

1.95583 Німецьких марок

Грецьких драхм

Іспанських пезет

6.55957 Французьких франків

0.787564 Ірландських фунтів

1936.27 Італійських лір

40.3399 Люксембурзьких франків

2.20371 Голландських гульденів

13.7603 Австрійських шилінгів

200.482 Португальських ескудо

5.94573 Фінських марок

1 січня 1999 року, євро введено в безготівковий обіг (одночасно з
використанням у готівкових розрахунках національних грошей).

З цього моменту нова валюта використовується в усіх міжбанківських
фінансових операціях та розрахунках банків з Європейським Центральним
банком (ЄЦБ), нові державні боргові зобов’язання випускаються в євро,
ціни на акції та облігації на фондових біржах країн-учасниць так само
котируються в новій валюті.

Поступово запроваджується програма розширення сфери використання євро,
наприклад ведення статистики та визначення й оприлюднення цін у новій
валюті. Проводиться підготовка до повномасштабного заміщення
національних валют на євро.

День 1 січня 2002 року ввійшов в історію як “день Є”: євро запроваджено
в готівковий обіг шляхом безкоштовного обміну старих грошових знаків на
нові. Сума банкнот та монет, первинно випущених в обіг, становила 300
млрд. євро. За задумом “батьків” євро, банкноти є однаковими для всіх
країн, а ось один бік монет може бути “націоналізований”.

Тобто кожна країна може випускати монети з власною символікою і, таким
чином, зробити свій внесок у нумізматичну спадщину. При цьому
використання монет будь-якої країни є необмеженим на всій території
єврозони.

Це цікаво:

Графічним символом євро послужили літера “епсилон”, яка збігається з
першою літерою слова “Європа”. Паралельні лінії символізують
стабільність як ознаку євро. Офіційне скорочення євро зареєстровано в
Міжнародній Організації Стандартизації (ISO) і використовується для
ділових, фінансових та комерційних цілей.

Розглянемо монети та паперові гроші ЄС:

Поміркуйте та обговоріть:

Напередодні введення Євро робились такі прогнози:

Хто виграє? Хто програє?

Європейська економіка.

Передбачається, що євро стане сильною противагою доларові США на
світовому ринку. Банки втратять доход, пов’язаний з обміном валют.

Бюджети держав країн Європи зможуть отримати прибуток близько $6 млрд.
євро за рахунок не повернення старих грошей у встановлений термін, які
залишать собі колекціонери. Держави-члени ЄВС не зможуть користуватися
політикою регулювання валютного курсу (для стимулювання експорту),
відсотковими ставками (для стимулювання інвестицій) та фіскальною
політикою (з метою протидії уповільнення економічного зростання).

Усунення курсового ризику в діяльності підприємств та банків. Біржі, у
зв’язку зі зникненням деяких валют, зменшать свої обороти та прибутки.

Зменшення витрат підприємств, пов’язаних з конвертацією. Державам Європи
доведеться утримувати додатковий бюрократичний апарат ЄС.

Туристи будуть платити менше банкам за конвертацію при відвідуванні
різних країн Європи. Долар та американська економіка можуть постраждати,
якщо євроексперимент все ж таки виявиться вдалим і євро зможе усунути
долар.

Спробуйте проаналізувати, які з них справдились, а які ні. Зробіть
загальний висновок.

Запитання та завдання:

Коли було зроблено першу спробу створити Європейський валютний союз
(ЄВС)?

Що передбачав “План Вернера”? Чому його не було реалізовано?

Що означає термін “європейська валютна змія”?

Яка спільна європейська валюта була введена у безготівковій формі до
євро, і як вона використовувалась?

Коли було введено євро у безготівковій та готівковій формі?

Чи виконують всі члени Європейського валютного союзу умови
Маастрихтського договору?

Які головні причини не входження Данії, Швеції та Великої Британії до
ЄВС?

Які переваги та недоліки виникають у зв’язку з введенням євро?

Книжкова полиця:

2. Міжнародна економіка: Підручник / А. П. Румянцев, Г. Н. Климко, В. В.
Рокоча та ін..; За ред. А. П. Румянцева. – К.:Знання-Прес, 2003. – 447
с. – (Вища освіта ХХІ століття).

3. Бураковський І. Євро: інституційний механізм та перші результати
функціонування // Аналітичний щоквартальник. – 2003. – № 2.

4. Сервер ЄС: HYPERLINK “http://www.europa.eu.int” www.europa.eu.int

5. Національний банк України: HYPERLINK “http://www.bank.gov.ua”
www.bank.gov.ua

6. Статистика по Європі: HYPERLINK
“http://www.europa.eu.int/comm/eurostat”
www.europa.eu.int/comm/eurostat

7. Інформація про євро на сторінці Представництва Європейської Комісії в
Україні, Бєларусі та Молдови: HYPERLINK
“http://www.delukr.cec.int/en/eu_global_player/1.php”
www.delukr.cec.int/en/eu_global_player/1.php

8. Європейський Центральний Банк: HYPERLINK http://www.ecb.int
www.ecb.int

§ 17 ПЕРСПЕКТИВИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ ДО ЄВРОСОЮЗУ

На цьому уроці Ви дізнаєтесь:

— про загальну економічну ситуацію в Україні в порівнянні з країнами
Європейського Союзу;

— про причини низького рівня розвитку економіки України;

— про шляхи економічного розвитку та зростання України;

— про конкретні економічні показники і досягнення, які становлять основу
успіху країн ЄС.

1. Місце України у розширенні Євросоюзу

На початку ХХІ ст. було передбачено розширення ЄС за рахунок країн
Центральної і Східної Європи. Комісія ЄС поділила ці країни на 3 групи:

1. Країни, з якими було розпочато конкретні переговори про вступ до ЄС.

2. Країни, переговори з якими перенесені на більш пізній термін.

3. Країни, для яких приєднання до ЄС є віддаленою перспективою і вони не
є асоційованими членами.

Вступ до ЄС вимагає низки глибоких економічних і політичних заходів,
спрямованих до адаптації їхніх господарств до умов європейської
економіки.

Україна віднесена до третьої групи країн, які вважаються потенційними
претендентами на членство в ЄС, але це її віддалена мета.

Поміркуйте та обговоріть:

Чому для України приєднання до ЄС є віддаленою перспективою, і вона не є
асоційованим членом ЄС?

2. Аналіз економічних показників України

Україна оцінюється західними експертами таким чином: “Україна є
територіально найбільшою європейською країною (крім Росії). Вона є більш
відсталою в економічному плані від найменш розвинутих 10 країн Європи. В
разі приєднання України до ЄС виникла б значна потреба в структурній
допомозі. Як традиційно аграрна країна, Україна мала би значну потребу у
фінансовій підтримці для відбудови свого сільського господарства”.

Для того щоб з’ясувати причини небажання ЄС впускати Україну до своєї
“родини”, проаналізуємо деякі показники рівня економічного розвитку
України:

Як видно з діаграм рівнів розвитку країн Європейського Союзу (Додатки
3.5.1—3.5.2), показник ВВП на душу населення за ПКС для цих країн майже
однаковий і, в середньому, становить 25 тис. дол. США за ПКС. Це
свідчить про однаково високий рівень економічного розвитку країн ЄС. Що
ж стосується рівня розвитку економіки країн-кандидатів до ЄС, то він
неоднорідний. Є країни, що за показником ВВП на душу населення за ПКС
наздогнали країни ЄС (Кіпр, Словенія, Мальта), а є й такі, що
знаходяться майже на однаковому рівні з Україною (Болгарія, Румунія).
Таким чином, рівень економічного розвитку України майже вдвічі менший,
ніж навіть у найменш економічно розвинутих країн-претендентів на вступ
до ЄС.

Для України чітко не визначені строки вступу до Євросоюзу. Стратегія
інтеграції України до ЄС визначає основні пріоритети діяльності органів
виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути
створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного
членства в ЄС.

Як видно з наведених даних (Додаток 3.5.3), за роки незалежності в
Україні відбулося катастрофічне скорочення виробництва: за період
1990-1999 рр. — майже в 2,5 рази. Найнижчої точки спаду реальний ВВП
досягнув у 1999 році, а вже в 2000 році відбулося зростання економіки на
5,9%, в 2001 р. – на 9,2%, в 2002 р. – на 4,6%.

Зараз економіка України перебуває у фазі пожвавлення. Найбільший темп
спаду реального ВВП був у 1994 році і становив майже 23%. Основною
причиною цього була гіперінфляція, яка “з’їла” оборотні кошти
підприємств і позбавила інвестиційних джерел для розвитку виробництва.

Показник ВВП на душу населення в Україні спадав дещо меншими темпами,
ніж реальний ВВП. Це, в основному, пов’язано зі зменшенням чисельності
населення за період 1990-2002 рр. на 3,9 млн. осіб. ВВП на душу
населення зменшувався до 1998 року, на відміну від ВВП, який падав до
1999 року. Тобто реальне незначне зростання економіки вже відбулося в
1999 році. За період 1999-2002 рр. реальний ВВП на душу населення в
Україні зріс з 589 до 724 доларів США, хоча до показника 1990 року
(1392$) ще дуже далеко.

Поміркуйте та обговоріть:

Які головні причини економічної кризи в України в період з 1991 по 1999
р.?

Зверніть увагу:

Як видно з динаміки реального ВВП, економіка України значною мірою
втратила свій економічний потенціал. Це пов’язано з переходом від
командно-адміністративної до ринкової економіки.

Головні причини занепаду економіки України такі:

Масовий і неконтрольований суспільством характер приватизації, який
штучно зумовлював доведення підприємств до занедбаного стану, щоб потім
їх можна було за безцінь купити

Жорсткий податковий прес, який загнав значну частину економіки в тінь
(близько 40-60%).

Необґрунтована політика зовнішніх запозичень, яка привела до того, що в
1999 році зовнішній борг України складав 37,1% від ВВП, а сукупний борг
взагалі досягнув критичного рівня і становив 61% від ВВП.

Безконтрольна емісія грошей, лібералізація цін і торгівлі, що
зумовлювало розкручування інфляційної спіралі.

Недосконала політика відтворення основних фондів (зменшення інвестицій в
основний капітал у 6,5 разів і зношення основних фондів що сягає
60-70%).

Відкритість національного ринку, що підірвало позиції вітчизняного
виробника.

Вкрай низька купівельна спроможність населення (реальні грошові доходи
знизились майже в 3 рази).

Короткостроковий характер кредитування підприємств банками, з високими
процентними ставками, що “заморожувало” інвестиційну та інноваційну
діяльність.

Незважаючи на проблеми, які виникали під час розбудови ринкової
економіки, Україна поступово поновлює структуру виробництва,
застосовуючи нові технології, активно розбудовує ринкову інфраструктуру,
яка сприяє розвитку бізнесу в Україні.

Дані діаграми “Динаміка темпів інфляції в Україні, Польщі та ЄС”
свідчать про досить низький темп інфляції в країнах ЄС, на відміну від
України та Польщі. У 2002 році темп інфляції в Польщі досягнув
середнього рівня по ЄС, а в Україні взагалі відбулася дефляція.

3. Співпраця України з ЄС.

То в чому ж зацікавлений Європейський Союз по відношенню до України?
Адже після розширення ЄС Україна стане одним з його безпосередніх
сусідів на Сході. Тож Європейська Комісія в посланні “Розширена Європа”
запропонувала низку заходів, спрямованих на розвиток зони процвітання і
мирного співробітництва, – “кільця друзів”, серед яких є і Україна.

Головна мета запропонованої нової сусідської політики полягає у
створенні засад для всебічного розвитку стосунків з країнами-сусідами ЄС
за принципами демократії, поваги до прав людини, меншин і
фундаментальних свобод, та верховенства закону – саме тих, на яких
побудований і Європейський Союз.

Загальна ж мета ЄС в політиці нового сусідства є подвійною. Перше –
разом з країнами-сусідами ЄС створити регіон процвітання і стабільності
на засадах спільних цінностей, економічної інтеграції і зміцнення
політичних зв’язків, а також співпраці за широким спектром напрямків. І
друге – встановити спеціальні стосунки з новими сусідами з можливістю
їхнього повного доступу до внутрішнього ринку ЄС — в міру готовності цих
країн до таких стосунків.

Механізм співробітництва України з ЄС

Співпраця між Україною та Європейським Союзом визначається, перш за все,
спільними саммітами України та країн ЄС.

Черговим кроком у напрямку зближення України з Європою став Ялтинський
самміт “Україна – ЄС”, котрий відбувся 7-8 серпня 2003 р. і на якому
було розглянуто конкретні положення Плану дій у межах стратегії
сусідства, а також практичні питання: поглиблення економічної співпраці,
посилення прикордонного контролю, особливо на російському кордоні, а
також приборкання нелегальної іміграції.

Для України співпраця з розширеною Європейською Спільнотою
базуватиметься на Угоді про партнерство і співробітництво, яка діє з
1998 року, але ще не повною мірою реалізована, і залишається надійним та
ефективним інструментом співпраці. Крім того, були започатковані
транскордонні так звані “Сусідські програми” на 2004-2006 роки, в яких
Україна та її сусіди по ЄС визначатимуть спільні пріоритети для
транскордонних заходів, а також визначатимуть спільні керівні структури
для реалізації цих заходів.

А після закінчення “другої хвилі” розширення ЄС, на основі розвинутих
нових сусідських відносин та виходу України на якісно вищий рівень
розвитку економіки, демократії та громадянського суспільства, стане
можливим вирішення питання про укладення Угоди про асоціативне членство.

Так, Європа – наш спільний дім. Колись ми залишили його, відцурались
родини і зійшли на манівці економічного і соціального розвитку. Тепер ми
маємо нагоду повернутися до нашої Європейської родини. Але, водночас, ми
маємо усвідомити, що лише наші особисті досягнення, праця кожного з нас,
наші успіхи у розбудові економіки і демократії є запорукою того, що
європейська родина нас прийме. А західний кордон України не стане
східним кордоном Європи. Україна була частиною Європи і завжди
залишатиметься такою. І саме молоде покоління громадян України має бути
особливо зацікавленим в тому, щоб Європа наблизилась якомога ближче і
більше інтегрувалася. Саме молоде покоління українців може отримати
найбільші переваги від такої перспективи – перспективи інтеграції
України до ЄС, яка, проте, не є кінцевою метою, а радше засобом
забезпечення стабільності, миру, демократії та добробуту. І саме на
молоде покоління покладено відповідальність за успішність перетворень.

Запитання та завдання:

Уявіть що Ви – представник Ради Європи:

Дайте коротку економіко-географічну характеристику України.

Розкрийте зміст конкретних економічних показників і досягнень, які
становлять основу успіху країн ЄС.

В чому головні причини невдач України на шляху до євроінтеграції?

Які заходи Ви порекомендували би здійснити Уряду України для вступу до
ЄС?

Уявіть, що Ви – представник Уряду України:

Яким повинен бути шлях до економічного розвитку та зростання України?

Визначте перспективні завдання, які необхідно розв’язати з метою
подальшої інтеграції України до ЄС.

Книжкова полиця:

Ковальчук Г. О. та ін. Економіка: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт.
навч. закл. / Г. О. Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. К.:
Навч. Книга, 2003. – 352 с.: іл.

Статистичні таблиці. З послання Президента України до Верховної Ради
України від 15.04.2003 // Економіст. – 2003. – № 7.

Сіденко В. Структурні аспекти інтеграції української економіки в
економічний простір Європейського Союзу // Співпраця ЄС та України. –
2003. – № 3.

Сервер ЄС: HYPERLINK “http://www.europa.eu.int” www.europa.eu.int

Статистика по Європі: HYPERLINK
“http://www.europa.eu.int/comm/eurostat”
www.europa.eu.int/comm/eurostat

Індекс розвитку можливостей складається з таких компонентів, як 1/4
індексів доступу до мереж, політики розвитку мереж, розвитку суспільних
мереж, розвитку мережевої економіки.

( Дані за 1988 рік.

Це об’єднання 40 країн, що опікується, переважно, питаннями освіти і
культурного співробітництва. Не плутати з Європейською Радою – вищим
органом, який визначає основні політичні орієнтири Європейського Союзу.

Система плаваючих валютних курсів.

PAGE

Підкомітет із питань вугілля,

гірничої промисловості та

сировинних матеріалів

Основні складові глобалізації

Глобалізація ринків

Глобалізація виробництва

Процес об’єднання відокремлених і відмінних між собою національних
ринків у світовий ринок

Розміщення виробництва товарів або надання послуг у будь-якій країні
світу, де є існують сприятливі умови для більш ефективного використання
ресурсів

Нідерланди

Італія

Німеччина

Франція

Люксембург

Бельгія

Нідерланди

Бельгія

КАПІТАЛ

( вартість робочої сили

( податки

( екологічні норми

Азія

ЄС

Європейське

Співтовариство

з атомної

енергії

(Євроатом)

Європейське

Економічне

співтовариство

(ЄЕС)

Європейське

Об’єднання

вугілля і сталі

(ЄОВС)

Люксембург

Великобританія

Данія

Ірландія

Греція

Іспанія

Португалія

Австрія

Фінляндія

Швеція

УГОДА

Європейське

Економічне

співтовариство

(ЄЕС)

ФАКТОРИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

ЗОВНІШНІ

ВНУТРІШНІ

Політичне протистояння “холодна війна”.

Конкурентна боротьба з боку економіки США та країн
Азіатсько-Тихоокеанського регіону на чолі з Японією.

Порівняно мала територія Європи, близькість країн.

Обмеженість ресурсів.

Розвиток транспортних можливостей.

Потреба національних підприємств в розширенні ринку.

Маастрихтський

ДОГОВІР

ПЛАН

Вернера

Європейська Валютна Система

Європейська валютна одиниця – ЕКЮ

Кредитний механізм

Курсово-інтервенційний механізм

Підкомітет із питань транспорту,

телекомунікацій, науки і

технологій та освіти

Підкомітет із питань митниці,

транскордонного співробітництва,

боротьби з відмиванням грошей

Підкомітет із питань енергетики,

цивільного ядерного сектору,

охорони довкілля

Підкомітет з питань фінансів, економіки, статистики

Підкомітет з питань торгівлі і інвестицій

Комітет із питань співробітництва між Україною і ЄС

Комітет парламентського

співробітництва

Рада з питань

співробіництва між

Україною і ЄС

Консультації “Трійка” ЄС – Україна

Рекомендації

Визначення напрямків співробітництва

Самміти Україна – ЄС

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter