Сценарій уроку
на тему:
Релігія в житті сучасного європейця
Якби не існувало релігії, її потрібно було б створити…
Ф. Вольтер
Віра – це парадокс. Свою кінетичність і обмеженість віруючий хоче
співставити з безкінечністю і абсолютністю Бога. І не тільки
співставити, а й “помістити” його в собі. Віра – як і мораль – не може
бути наполовину: або вона є, або її нема.
К’єркегор
Де боги живуть? Де проживають будди?
Шукайте їх тільки в глибинах серця
Будь-кого зі смертних людей.
Мінамото-но Санетомо
На цьому уроці Ви дізнаєтесь:
Які релігії поширені у країнах Європи.
Які відмінні риси мають християнські релігійні течії.
Чому необхідно толерантно ставитися до представників різних конфесій та
людей з нерелігійним світоглядом.
Використовуючи метод “Мікрофон”, дайте відповіді на питання:
1. Як Ви розумієте поняття “релігія”?
2. Що таке віра?
3. Чи вважаєте Ви себе віруючою людиною?
4. Які різновиди релігій ви знаєте?
І. Місце релігії в житті сучасної людини.
Релігія – явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно
виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним. Слово
“релігія” походить від латинського “religio”, що означає “зв’язок”. У
тлумаченні богословів релігія – це все те, що зв’язує, з’єднує людину з
божественністю (“Святе Письмо”, ритуал, культ тощо). Релігія поєднує в
собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та
ірраціонального (наприклад, образи надприродних істот – ангелів, демонів
тощо). Релігія – це форма відображення дійсності, притаманна усім
народам. Вона є необхідним ступенем сприйняття світу, обумовлена
функціями головного мозку і має таке саме право на існування, як і
раціональне, наукове пізнання. Релігія (на відміну від таких більш
конкретних форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право)
претендує на всебічне відображення дійсності. Вона виконує також роль
світогляду, а саме – системи поглядів на світ і місце людей в ньому, на
принципи їхньої повсякденної поведінки.
На початку третього тисячоліття людство переживає релігійний бум.
Причини його різні: від укоріненої віри в самій природі людської душі до
невдоволення пануючою у суспільстві соціально-економічною
несправедливістю. Лише близько 10% людей не вірять ні в які надприродні
сили, але сучасні “невіруючі” відзначають релігійні свята (наприклад,
Великдень, Різдво) і відвідують храми. Разом з тим міжнародне
дослідження стану релігійності в країнах Східної Європи виявило, що
сучасна релігійність має поверховий характер і часто зводиться лише до
прийняття відповідної атрибутики і дотримання формальних вимог
(хрещення, носіння натільного хреста, дотримання заборони на вживання
свинини). Інших релігійних приписів (періодична молитва, відвідування
релігійних служб, регулярна сповідь, дотримання постів, читання
релігійної літератури) не дотримуються близько 50% опитаних, які назвали
себе віруючими.
У сучасному світі високих технологій вражає розмаїття релігійних
культур. Релігійна палітра України, як європейської держави, дуже
строката, але домінуючою релігією залишається християнство (див. Додаток
№ 1). Із поширенням християнства пов’язано становлення європейської
цивілізації. У багатьох країнах Європи християнські церкви сприяли
боротьбі мас проти іноземних загарбників. Монастирі протягом тривалого
часу були майже єдиними культурними центрами. Багато релігійних
організацій і в наш час активно виступають за мир, за ядерне
роззброєння. У пострадянських державах релігійні організації сприяють
розвитку національної ідеї, відродженню і збереженню національних
традицій.
Будь-яка релігія у житті окремої людини виконує певні функції: вони
пов’язані з організацією духовного життя особистості та наданням її
повсякденному буттю певного змісту. Ці функції можуть взагалі не мати
суто релігійного забарвлення, оскільки тісно пов’язані, власне, зі
способом життя (життєвим світом?) людини. Але саме релігія кодифікує їх
і надає їм статусу віри в Бога. Отже, навіть якщо сучасний європеєць не
сприймає жодної релігії, у своїх життєвих орієнтаціях він тим чи іншим
способом спирається на аналогічні релігійні засади. Без цього його життя
є позбавленим змісту і сенсу, що неодмінно призводить до деградації і,
врешті-решт, до духовної загибелі особистості.
ІІ. Види сучасних релігій та їхнє поширення в Європі.
Релігії, поширені в сучасній Європі, можна поділити на три види:
світові, національні (обидва види належать до традиційних церков) і
нетрадиційні (їх називають також “неорелігіями”).Звичайно,
найпоширенішими в Європі є різноманітні християнські конфесії. Але в
сучасному глобалізованому суспільстві при наявності великої кількості
імігрантів релігійна палітра континенту набула дуже строкатого
характеру. Тому набули поширення іслам, різноманітні релігійні
організації східної орієнтації, так звані неорелігії тощо. У сучасній
Європі досить легко зустріти буддиста, індуіста, сікха та ін.
Поміркуйте та обговоріть:
1. Чи є релігії, які можна вважати кращими за інші?
2. Яке значення має кожна релігія для розвитку європейської цивілізації?
3. Чому для Європи властиве таке розмаїття релігійних конфесій?
4. Які особливості релігійного життя сучасного європейця?
5. Чи важко зрозуміти людину, яка належить до іншої релігійної конфесії?
Завдання:
Об’єднайтеся у п’ять груп та з’ясуйте, що спільне і чим відрізняються
традиційні церкви європейських держав (Додаток № 2): православна,
католицька, лютеранська, англіканська, кальвіністська.
ІІІ. Нетрадиційні релігійні культи і пов’язані з ними питання
національної безпеки в країнах Європи.
В кожній з європейських держав, поряд із традиційними віруваннями,
поширюються також так звані нетрадиційні культи, або неорелігії (релігії
нового часу). Їхнє поширення почалося в останній чверті ХХ століття. І
хоча за своєю організацією і способом життя ці релігійні організації
різняться, спільними для них є: використання сучасних інформаційних
технологій, спрощення ритуалів, універсалізм, відкритість для
послідовників різних релігій і релігійно-філософських систем,
орієнтація, передусім, на молодь та достатньо освічену частину
суспільства. Прикриваючись іменем Бога, пророкуючи скорий кінець світу,
претендуючи на роль єдиних “рятівників людства”, дуже часто такі секти
ведуть кримінальну діяльність, встановлюють психологічний контроль над
послідовниками, маючи на меті заволодіти їхнім майном, ведуть боротьбу
із традиційними церквами, звинувачуючи їх у сатанізмі тощо.
Причини поширення нетрадиційних культів
В Європі В Україні
1. Через послаблення впливу традиційної релігійності 1. Через загальне
релігійне відродження після епохи тоталітарного атеїзму
2. Як духовна альтернатива наявним традиційним церквам 2. Як протест
проти комуністичної ідеології, як свого роду дисидентство
3. За рахунок віруючих, які переосмислили офіційні церковні канони,
релігійну символіку та раціоналізували їх або зневірилися у догматичних
релігійних нормах 3. За рахунок невіруючих або навіть колишніх
войовничих атеїстів, тобто тих, хто не був достатньо знайомий з
релігійною традицією і не мав релігійного досвіду
Незважаючи на те що в демократичних країнах Європи і цілого світу
дотримуються права людини на свободу віросповідання і свободу совісті,
все ж щодо деяких тоталітарних культів існують обмеження або й заборона
їх діяльності. Якщо діяльність релігійної організації є загрозою
національній безпеці держави, життю і здоров’ю людей – вона ставиться
поза законом. У країнах Західної Європи розроблено відповідні
нормативно-правові акти та державну концепцію щодо деяких нетрадиційних
культів. У нашій державі поки що такої концепції немає, необхідно внести
також відповідні зміни до законодавства України. Тому поки триває
експансія місіонерів-іноземців, які дестабілізують міжконфесійну
ситуацію, підривають систему народної освіти, поширюють серед населення
вірування, пов’язані з псевдомедичними та знахарськими способами
лікування. Хоча перші кроки з метою протидії негативному впливу деяких
сект були зроблені в Україні в 1997 році, коли було запроваджено вимоги
щодо реєстрації статутів нетрадиційних релігійних організацій,
відповідальність їхніх керівників за створення та утримання монастирів
(ашрамів, дацанів, комун, колоній тощо). Також при Державному комітеті
України у справах релігій створено експертну комісію з вивчення
негативного впливу на населення тоталітарних культів. Держава повинна
зробити все, щоб принцип свободи совісті в ній органічно поєднувався із
засадами безпечного існування людини. Ця проблема є спільною у
загальноєвропейському домі.
Головне:
Релігія є одним із способів сприйняття світу, пізнання його.
Згідно з тлумаченням богословів релігія – це все те, що зв’язує, з’єднує
людину з божественністю.
Релігії, поширені у сучасній Європі поділяються на три види: світові,
національні і нетрадиційні.
Релігійна палітра Європи досить строката, проте домінуючою релігією є
християнство.
З поширенням християнства пов’язане становлення та розвиток Європейської
цивілізації.
Цікаві факти:
В Україні віруючими вважають себе 56% населення; віруючими без
дотримання певної релігії – 30%; тих, хто вважають, що релігія надає
життю змісту і сенсу, – 30%.
Україна – багатонаціональна, поліконфесійна держава. У 1995 р. в Україні
були поширені 67 конфесій, в 1998 р. – більше 70, в 2001 р. – близько
90.
Запитання та завдання:
1. Продовжіть речення:
Релігія – це …
Знання про поширення релігій у сучасній Європі потрібні, для того щоб
…
Я знаю, як зрозуміти людину іншої релігійної конфесії, тому що …
2. Проведіть дискусію на обрану тему:
“Чи можемо ми жити поза релігією і без релігії?”
“Що краще – бути фанатиком однієї релігії чи ні в що не вірити?”
“Що головне для різних віросповідань – ритуали, догмати чи пошук істини
самою людиною?”
Поняття і терміни: релігія, конфесія, нетрадиційні культи, цивілізація,
атеїзм.
Книжкова полиця:
1. Кін М. Релігії світу. – Харків, 2003.
2. Лубський В., Теремко В. Підручник по релігієзнавству. – Київ, 2002.
3. Релігієзнавство. Підручник за ред. Калініна Ю. А. та ін. – Київ,
2002.
4. Релігієзнавчий словник. / За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. – Київ
1996.
Додаток № 1
Поширення конфесій у країнах Європи
%
Країна Католицизм Протестантизм Лютеранство Православ’я Греко-католицизм
Мусульманство Іудаїзм Інші Атеїзм Хузисти
Бельгія 90 0,4
1
8
Нідерланди 31 21
4,4
3,6 40
Люксембург 93 1,3
Франція 83-88 2
5-10 1
4
Італія 83,2
1
16,2
Німеччина 37 45
2,1 0,1
Велика Британія 13 Англіканство – 56
Методисти – 4 16
Португалія 94,5
0,6
0,1 0,1
3,8
Іспанія 94
6
Греція 0,25
98 1,3
Швеція 1,7
88,9
Данія 1,5 97
2
Фінляндія
89 1
1 9
Ірландія 95
5
Австрія 84,3
5,6
1 0,1
6
Естонія 3
1 2
4 Баптисти
Латвія 24
55 9
Литва 60-80
Кальвінізм
Кіпр
78
18
4
Мальта 97,3 1,2
Польща 95 1
1,5
Словенія 70,8
1
1
22,9 4,3
Словаччина 60,3 8,4
9,7
Угорщина 64,1 23,3
0,5
0,9
Чехія 39,2 4,6
13,4 39,8 3
Україна 712 громад 3 123 громади 23 громади 9 700 громад 3 087 громад
192 громади 87 громад
14 громад?
Дані взято з проекту “Програма Розвитку Українських Проєвропейських
Організацій”.
SHAPE \* MERGEFORMAT Додаток № 2
Основні течії християнства
Течії Особливості
Православна церква Усі східні автокефальні церкви, які перебували між
собою в молитовній та євхаристичній єдності, а також поділяли догматичні
положення єдиної неподільної Церкви, стали називатися православними,
тобто такими, що правильно прославляють Бога. Православні вважають, що
догматичні положення можуть розробляти та приймати лише Вселенські
Собори (їх було 7) за участю представників усіх церков. А такі після 787
р. не проводилися. Тому потрібно зберігати те догматичне надбання, що
виробили 7 Вселенських Соборів, і дотримуватися його. З цієї причини
православних називають часто ортодоксальними християнами. Організація
Православної Церкви залишилася такою, якою вона була до Великого
Церковного Розколу 1054 року на Східну (Православну) і Західну
(Католицьку) Церкви.
Православна Церква вірить в Трійцю, два єства Ісуса Христа, у безсмертя
людської душі. Священна книга – Біблія, яка складається зі Старого та
Нового Заповіту. Старий Заповіт включає в себе 50 книг (але канонічних –
39), а Новий Заповіт – усі 27 книг. Згідно з церковною традицією і
Священним Переказом у Східних церквах існує три ступені священства:
дияконство, пресвітерство, єпископство. Очолюють церкви найчастіше
патріархи або католікоси з титулом “Святійший”, рідше – митрополитами
або архієпископами з титулом “Блаженнійший”.
Католицька церква Головні положення віровчення, що відрізняють католиків
від православних, з’явилися в догматах Західної Церкви поступово, немов
би нашаровуючись на надбання єдиної нерозділеної Християнської Церкви.
Так, учення про зішестя Святого Духа від Сина затвердив папа Бенедикт
ІІІ у 1014 році, піднісши його в ранг догмата. Католики вірять в
існування, крім раю та пекла, ще й чистилища. Римська церква прийняла
догмат про непорочне зачаття Діви Марії, тобто, що Дівою була і мати
Марії – праведниця Анна. На І Ватиканському Соборі (1870 р.) було
прийнято догмат про безпомилковість учительства папи в питаннях віри та
моралі. Католики визнають рішення 21-го Вселенського Собору. Католики і
православні звершують 7 таїнств. Але в Римській церкві деякі таїнства
виконуються своєрідно: таїнство миропомазання виконується, коли дитині
виповнюється 7-8 років (у православних – незабаром після хрещення);
таїнство євхаристії відправляється на прісному хлібі (у православних –
на квасному), при цьому лише духовенство може причащатися хлібом і
вином, миряни ж повинні причащатися лише хлібом. Система управління
Римською церквою ускладнюється тим, що в ній існує складне переплетення
церковної ієрархії та рангів церковних посад: вищий – ті, хто отримує
свою владу безпосередньо від папи; нижчий – ті, чия влада виходить від
єпископа. Католики єдині з православними в розумінні того, що
Християнська Церква, очолювана самим Ісусом Христом, зберігає внутрішню
суттєву єдність. Київському митрополитові Платону Городецькому належать
відомі слова про те, що “перегородки між церквами не сягають неба”. Але
православні вважають, що єдиним шляхом подолання розколу є повернення до
стану, в якому перебувала церква до 1054 року, католики ж вбачають цей
шлях в унії, при якій православні збережуть свої обряди, але догматично
підпорядкуються Римському єпископу.
Протестантизм Лютеранство. Основою догматичного визначення стали
Аугсбурзьке віросповідання та Апологія, написані Лютером і його
соратником Меланхтоном. Лютерани не визнають рішення Вселенських
Соборів. Вони вважають, що спасіння досягається лише вірою й дотриманням
трьох таїнств: хрещення, євхаристії, сповіді. У лютеран немає культу
поклоніння святим, іконам, мощам. Ліквідовано чернецтво. Поклоняються
лише хресту з розп’яттям.
Кальвінізм. Більш радикально відмежувався від католицизму. Згідно з
головним догматом, що відрізняє кальвіністів, Бог прийняв рішення
врятувати одну частину людства без будь-якої заслуги цих людей і
засудити іншу – без будь-якої провини. Кальвіністи не визнають таїнств;
не вшановують святих, ікон, мощей. Бог, на їхню думку, ніколи не вимагав
любити ближнього свого більше ніж самого себе.
Англіканство. У 1534 році англійський парламент проголосив незалежність
церкви від папи Римського і призначив її головою короля Генріха VІІ.
Англікани визнають рішення перших 8 Вселенських Соборів, вчення про
зішестя Святого Духа лише від Отця, 7 таїнств, зберегли апостольське
наступництво єпископської влади. Ієрархія, культ та одяг
священнослужителів майже без змін залишились католицькими. Тоді як
католики пішли шляхом спрощення богослужіння і, особливо, меси,
англікани зберегли стару католицьку месу зі складною обрядовістю та
урочистістю.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
