.

Основні положення вчення про ноосферу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
629 6012
Скачать документ

Реферат на тему:

Основні положення вчення про ноосферу

Єдність біосфери й людини

Головною темою вчення про ноосферу стала тема єдності біосфери й
людства. Вернадський у своїх роботах показує корені цієї єдності,
розглядає значення організованості біосфери в розвитку людства. Це дає
можливість зрозуміти місце й роль історичного розвитку людства в
еволюції біосфери, закономірності Ті переходу в ноосферу.

В основі вчення Вернадського про ноосферу лежить Ідея про те, що людина
не є самодостатньою живою істотою, яка існує за своїми законами, вона
Існує всередині природи і є її частиною. Ця єдність є наслідком
функціональної нерозривності навколишнього середовища й людини. Цю
нерозривність Вернадський намагався показати з погляду біогеохімії.
Людство саме по собі є природним явищем і цілком закономірно, що
біосфера може впливати не тільки на середовище життя, але й на образ
думки.

Однак і людина, у свою чергу, впливає на природу. І цей вшшвстає чимраз
більш помітним. Це можна довести за допомогою того факту, що останнім
часом помітно активізувалися планетарні геологічні сили. Через це процес
еволюції переходить в область мінералів. Помітно змінюються грунти, води
й повітря Виходить, що еволюція видів сама по собі стала геологічним
процесом, тому шо в процесі еволюції виникла нова геологічна сила Можна
зробити висновок про те, що геологічною

силою є зовсім не Homo sapiens, а його розум, наукова думка соціального
людства, У «Філософських думках натураліста» Вернадський писав про те,
що в останні тисячоліття можна спостерігати інтенсивне зростання впливу
однієї видової живої речовини — цивілізованого людства — на зміну
біосфери. Саме під впливом людської праці й наукової думки біосфера стає
ноосферою — набуває нового стану.

Ми одночасно спостерігачі й виконавці повної зміни біосфери. Слід
зауважити, що перетворення навколишнього середовища за допомогою
наукової людської думки й організованої праці не ? стихійним процесом.
Корені цього лежать у самій природі й були закладені ще мільйони років
тому в ході природного процесу еволюції.

Тому можна зробити висновок, що висловлювання про самознищення людства,
про катастрофу цивілізації не мають під собою вагомих підстав. Було б
дуже дивним, якби наукова думка — породження природного геологічного
процесу — суперечила б самому процесові. Ми стоїмо на порозі корінних
змін у навколишнім середовищі: біосфера за допомогою переробки науковою
думкою переходить у новий еволюційний стан — ноосферу.

Заселяючи всі куточки нашої планети, спираючись на державно організовану
наукову думку і на її породження — техніку, людина сформувала у біосфері
нову біогенну силу, яка підтримує розмноження і подальше заселення
різних частин біосфери. Причому разом із розширенням області проживання
людство стає чимраз більш згуртованою масою, тому що засоби зв’язку —
засоби передачі думки — оперезали всю земну кулю. Людина нарешті реально
побачила, що вона житель планети і може й повинна мислити і діяти в
новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, родини або
роду, держав або їхніх союзів, але й у планетному аспекті. Усе це вона
може робити в планетному аспекті тільки в області життя — у біосфері, у
певній земній оболонці, з якою вона нерозривно, закономірно пов’язана, і
піти з якої не може, її існування є її функцією. Вона знаходиться з нею
постійно й так само постійно її змінює. Це дуже схоже на те, що в перший
раз людство живе в умовах єдиного геологічного історичного процесу, який
охоплює всю планету одночасно. Для XX ст. була характерною думка, що всі
події, які протікають на планеті, становлять собою одне ціле. І що
дивно, кожен день несе тому підтвердження, міцно пов’язуючи соціальні,
наукові й культурні передумови.

У результаті численних змін у біосфері французький геолог Тейяр де
Шарден зробив висновок про перехід біосфери сьогодні до нового стану —
ноосфери. У цьому стані могутньою геологічною силою є саме спільний
вплив людського розуму й роботи, яку він направляє. Це збігається з
часом заселення людиною планети, Із періодом економічного об’єднання
всього людства, коли, крім того, завдяки успіхам у техніці зв’язку
наукова думка стає єдиним цілим.

У підсумку:

і Людина, якою вона уявляється у природі, як будь-яка жива істота, є
певною функцією біосфери в її обумовленому просторі-часі.

2. Людина у всіх її проявах є частиною біосфери.

3. Прорив наукової думки став можливий завдяки всьому минулому біосфери.
Очевидно, він має еволюційні корені. Ноосфера — це біосфера, перероблена
науковою думкою, що підготовлюється всім минулим планети, а не
короткочасним І перехідним геологічним явищем.

Вернадський багато разів підкреслював, що цивілізація не може обірватися
або знищитися, тому що це велике природне явище, яке відповідає
історично, вірніше, геологічно сформованій організованості біосфери.
Вернадський був упевнений у неминучості виникнення ноосфери, яка можлива
завдяки постійній еволюції біосфери й історичному розвиткові людства.

Наука як основний фактор ноосфери

Вернадський дуже незвичайно підходив до науки. Учений уявляв ? як
геологічну й історичну силу, що змінює біосферу й життя людства. Наука є
тією основною ланкою, завдяки якій поглиблюється єдність біосфери й
людства.

Особливе місце Вернадський відводить науці XX сторіччя. Саме в цей час
відзначається її небувалий розквіт, свого роду злет наукової творчості.
Наука стає всесвітньою, світовою наукою, яка охоплює всю планету.

Вернадський акцентує увагу на гуманістичному змісті науки, на її ролі у
вирішенні завдань людства, на відповідальності вчених за застосування
наукових .відкриттів. Наука — творіння людства і повинна служити на
благо людства.

Отже, наука, за Вернадським, — це соціальне вселюдське утворення, в
основі якого лежить сила фактів, узагальнень і, безперечно, людського
розуму.

З кожним роком чимраз помітнішими стають зміни біосфери Землі завдяки
науці; вона змінює умови життя, геологічні процеси, енергетику планети.
Таким чином, і сама наукова думка є природним явищем. Коли виникає нова
геологічна сила — наукова думка, — то різко зростає вплив живої речовини
в еволюції біосфери. Біосфера, переробляючись науковою думкою Homo
sapiens, переходить у свій новий стан — у ноосферу.

Історія всієї наукової думки є історією створення в біосфері нової
геологічної сили — яка раніше була відсутньою. І цей процес
закономірний, як і будь-яке природне явище. Потрібно підкреслити
нерозривний зв’язок формування ноосфери зі зростанням наукової думки, що
є першою необхідною передумовою цього формування. Створення ноосфери
можливе тільки за наявності цієї умови.

Зміни, що відбуваються на планеті сьогодні, дуже важливі. Ми зараз
реально можемо побачити перетворення науки. А от біогенний ефект роботи
наукової думки зможуть побачити лише наші нащадки, тому що він остаточно
встановиться тільки через сотні років.

Виникнення розуму й результат його діяльності — організація науки — є
найважливішим фактом у розвитку планети, можливо, навіть таким, що
переважає усе, що досі спостерігалося. Наукова діяльність зараз
характеризується такими рисами, як швидкий темп, охоплення великих
територій, глибина досліджень, потужність проведених перетворень. Це дає
можливість передбачати науковий рух, розмаху якого в біосфері ще не
було.

Але ще більш серйозна зміна відбувається зараз в основній методиці
науки. Тут У результаті щойно відкритих областей наукових фактів почали
одночасно змінюватися самі основи нашого наукового пізнання, розуміння
навколишнього світу. Такими зовсім несподіваними стали наукові факти про
неоднорідність Космосу, як і неоднорідність нашого пізнання. Вернадський
вважав, що нині необхідно Розрізняти три реальності: реальність в
області життя людини, тобто реальність, Що спостерігається;
мікроскопічну реальність атомних явищ, яка не спостерігається людським
оком; реальність у глобальному космічному масштабі.

Людина є невіддільною частиною біосфери; вона в ній живе і тільки її
саму та її об’єкти може вивчати безпосередньо за допомогою своїх органів
чуттів. Усе інше вона може досліджувати тільки за допомогою свого
розуму. Виходить, що наукова думка людства, функціонуючи тільки в
біосфері, у ході свого прояву зрештою перетворить її на ноосферу,
геологічно охоплює її розумом. Лише тепер стало можливим наукове
виділення біосфери, яка є основною областю знання, із навколишньої
реальності.

З усього вищесказаного необхідно зробити належні висновки:

1. Наукова творчість людини є силою, що змінює біосферу.

2. Ця зміна біосфери стає неминучим процесом, шо супроводжує наукове
зростання.

3. Одночасно ця зміна біосфери — стихійний природний процес, що
відбувається незалежно від людської волі.

4. Входження в біосферу нового фактора її зміни — людського розуму — це
природний процес переходу біосфери в ноосферу.

5. Невпинно вдосконалюючись, наука може просуватися чимраз далі у
вивченні навколишнього середовища.

Науки геохімія і біогеохімія виникли, щоб продовжити дослідження і
цілісно розглянути явища організованості біосфери, взаємозв’язку живої й
неживої речовини. Ці науки мають також першорядне значення для вивчення
єдності біосфери й людства. У такий спосіб геохімія і біогеохімія
поєднують науки про природу й науки про людину. У центрі такої
інтегрованої науки, на думку Вернадського, знаходиться вчення про
біосферу.

У сучасних умовах дуже важливим завданням є відродження ідей бюсферного
природознавства, продовження наукової розробки проблем біогеохімії.

Завдання з творення ноосфери

Процес переходу біосфери в ноосферу — процес свідомий. ??? має місце
цілеспрямована діяльність, творча робота. Вернадський вважав, що
завдання зі створення ноосфери, які стоять перед людством, мають
величезну важливість. У зв’язку з цим він був упевнений, що судження про
можливості катастрофи цивілізації необґрунтовані. Вернадський намітив
перспективи розвитку людства.

Безперервність розвитку цивілізації Вернадський обґрунтовує наступними
тезами:

1. Людство намагається створити ноосферну оболонку Землі, чимраз більше
зміцнюючи свої зв’язки з біосферою. Людство стає всесвітньою категорією.

2. Людство у своєму розвитку стає єдиним цілим у результаті того, що
інтереси усіх без винятку стають державним завданням.

3. Поступово починають вирішуватися глобальні проблеми людства, такі як
свідоме регулювання розмноження, продовження життя, перемога над
хворобами.

4. Перед людством стоїть завдання поширення наукового знання.
Впевненість у майбутньому ґрунтується на чимраз зростаючому значенні

спільних загальнолюдських дій у розвитку людства. Вернадський,
безсумнівно, не міг угадати сучасну гостроту глобальних проблем
світового розвитку. Але й вони лише збільшують значення спільного
вирішення завдань з організації ноосфери, які проводяться у свідомому
напрямку.

Однією з основних проблем формування організованості ноосфери постає .
питання про місце й роль науки в житті суспільства, про вплив держави на
розвиток наукових досліджень.

Вернадський пропонував утворити єдину (на державному рівні) наукову
людську думку, яка була б вирішальним фактором у ноосфері й створювала б
для наступних поколінь кращі умови життя. Найголовнішими питаннями, які
необхідно вирішити на цьому шляху, е: питання про сплановану діяльність
людей, спрямовану на оволодіння природою і правильний розподіл багатств,
а також ідея про державне об’єднання зусиль людства. Перше з питань
безпосередньо пов’язане з усвідомленням єдності й рівності всіх людей,
єдності ноосфери.

Ідеї Вернадського дуже співзвучні з нашим часом. Особливо важливим на
сьогодні видається врегулювання процесу творення ноосфери. Вернадський
також дуже хотів викорінити війни з життя людства. Він багато уваги
приділяв демократичним формам організації наукової праці, освіти,
поширення знань серед народних мас.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020