.

Стратегічне планування інвестиційної діяльності (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1480 12549
Скачать документ

Курсова робота

Стратегічне планування інвестиційної діяльності

ПЛАН

Планування інвестиційної діяльності підприємства.

Сутність інвестиційного планування.

Стратегічне планування інвестиційної діяльності.

Тактичне планування інвестиційної діяльності.

Оперативне планування інвестиційної діяльності.

Аналіз Інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиційний контроль і моніторинг інвестиційної діяльності
підприємства.

Висновок.

Література.

1. Планування інвестиційної діяльності підприємства

1.1. Сутність інвестиційного планування

Планування інвестиційної діяльності становить основу управління
інвестиційною діяльністю підприємства. Планування — це, насамперед,
процес вироблення й прийняття рішень, що дають можливість забезпечити
ефективне функціонування й розвиток підприємства в майбутньому.

Планування інвестиційної діяльності — це процес розробки системи планів
і планових показників із забезпечення підприємства необхідними
інвестиційними ресурсами й підвищення ефективності його інвестиційної
діяльності в майбутньому.

Основні принципи інвестиційного планування такі:

1. Науковий характер планування. Цей принцип означає, що при розробці й
прийнятті планових рішень повинні бути використані наукові методи
планування.

2. Безперервність планування. Цей принцип означає, що планування
розглядається не як одинична дія, а як постійний процес вироблення
планових рішень відповідно до змінних умов зовнішнього й внутрішнього
середовища.

3. Координація й інтеграція. Цей принцип означає необхідність
координації планової діяльності між структурними підрозділами одного
рівня (по «горизонталі») і інтеграції планової діяльності між
вищестоящими й нижчестоящими підрозділами підприємства (по «вертикалі»).

4. Економічність планування. Цей принцип означає, що плани повинні
передбачати такий шлях досягнення мети, що пов’язаний з одержанням
максимального ефекту, а витрати на складання плану не повинні
перевищувати цей ефект.

5. Системність планування. Цей принцип означає, що інвестиційні плани
повинні бути чітко взаємозалежні й складати єдину систему.

Об’єктами інвестиційного планування є:

– постановка цілей інвестиційної діяльності й вироблення інвестиційної
стратегії підприємства;

– розподіл і перерозподіл інвестиційних ресурсів відповідно до змін
зовнішнього й внутрішнього середовища;

– визначення необхідних стандартів інвестиційної діяльності;

– інші об’єкти.

Існує кілька форм інвестиційного планування залежно від періоду його
здійснення. Виділяють:

1. Стратегічне планування інвестиційної діяльності. Результатом
стратегічного планування є розробка довгострокової інвестиційної
стратегії й інвестиційної політики підприємства. Плановий період — понад
1 рік.

2. Тактичне планування інвестиційної діяльності. Результатом тактичного
планування є розробка системи середньострокових поточних планів
інвестиційної діяльності. Плановий період — 1 рік.

3. Оперативне планування інвестиційної діяльності. Результатом
оперативного планування є розробка короткострокових оперативних планових
завдань із питань інвестиційної діяльності на період менше 1 року —
квартал, місяць.

Усі форми інвестиційного планування перебувають у тісному взаємозв’язку
й здійснюються в певній послідовності, що являє собою процес
інвестиційного планування.

Основою інвестиційного планування на підприємстві є інвестиційне
прогнозування.

Інвестиційне прогнозування — це більш-менш достовірне передбачення
розвитку інвестиційних процесів на далеку або близьку перспективу. У
процесі інвестиційного прогнозування на основі наявних даних будуються
припущення про можливий подальший розвиток інвестиційного ринку, змінах
інвестиційного клімату й інвестиційної позиції підприємства.

Прогноз — це результат процесу прогнозування, виражений у текстовій,
математичній, графічній або іншій формі судження про можливий стан
об’єкта в майбутньому.

Прогнози можна класифікувати за декількома ознаками:

1. Залежно від тимчасового охоплення:

– короткостроковий прогноз — це прогноз строком до 1 місяця (наприклад,
тижневі прогнози руху готівки);

– середньостроковий прогноз — це прогноз строком до 1 року (наприклад,
місячні й квартальні прогнози темпів інфляції);

– довгостроковий або перспективний прогноз — це прогноз строком понад 1
рік (наприклад, прогноз змін інвестиційного клімату в країні).

2. Залежно від типу прогнозування:

– пошуковий прогноз — це прогноз, отриманий методом наукового
прогнозування від сьогодення до майбутнього;

– нормативний прогноз — це прогноз, отриманий методом
нормативно-цільового прогнозування, у рамках якого спочатку визначаються
цілі й орієнтири на майбутній період часу, а потім оцінюється розвиток
об’єкта виходячи із цих орієнтирів;

– прогноз, заснований на творчому баченні — це прогноз, отриманий на
основі суб’єктивних знань прогнозиста, його інтуїції.

3. Залежно від можливості впливу на майбутнє:

– пасивний прогноз — це прогноз, що виходить із того, що в силу певних
причин підприємство не має наміру впливати на об’єкт, і передбачається
можливість самостійного, що не залежить від дій підприємства, розвитку
зовнішніх процесів;

– активний прогноз — це прогноз, що передбачає можливість активного
впливу підприємства на зовнішнє середовище.

4. За ступенем імовірності:

– інваріантний прогноз — це прогноз, що включає тільки один варіант
розвитку подій;

– варіантний прогноз — це прогноз, що ґрунтується на положенні про
значний ступінь невизначеності зовнішнього середовища і який включає
кілька ймовірних варіантів розвитку подій.

5. За способом подання результатів:

– точковий прогноз — це прогноз, який допускає, що даний варіант має
тільки одне єдине значення прогнозованого показника (наприклад, через 3
місяці ціна на позикові інвестиційні ресурси зросте на 3%);

– інтервальний прогноз — прогноз, у якому передбачається деякий діапазон
значень прогнозованого показника (наприклад, через 3 місяці ціна на
позикові інвестиційні ресурси зросте на 2,5-3,5%).

На підставі інвестиційних прогнозів розробляється інвестиційна стратегія
підприємства, що є основою для розробки поточних планів інвестиційної
діяльності. Поточні плани інвестиційної діяльності визначають основу для
розробки й доведення до виконавців оперативних короткострокових
інвестиційних планів підприємства

Процес планування інвестиційної діяльності на підприємстві представлений
на рис. 1.

Необхідність техніко-економічного обґрунтування планів визначає систему
показників інвестиційних планів.

В інвестиційних планах використовуються такі види показників:

1. Кількісні і якісні показники. Кількісні показники виражаються
абсолютними величинами. До них належать: обсяг інвестицій; запровадження
в дію основних виробничих фондів і виробничих потужностей; розмір
грошових потоків; сума прибутку; ціна цінного папера; розмір дивідендів
та ін. Якісні показники є відносними величинами, до них належать:
рентабельність інвестицій, ефективність інвестицій, фондовіддача,
зниження собівартості продукції та інші показники.

2. Об’ємні й питомі показники. Об’ємні показники встановлюють абсолютні
величини інвестиційної діяльності в цілому. До них належать: обсяг
реальних інвестицій; обсяг фінансових інвестицій; сума кредиту тощо.
Питомі показники встановлюють відношення двох або декількох
взаємозалежних показників, до них належать: капітальні вкладення на
одиницю виробничої потужності; позикові інвестиційні ресурси на одиницю
власних коштів та ін.

Рис. 1. Процес планування інвестиційної діяльності підприємства

1.2. Стратегічне планування інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність підприємства не зводиться тільки до фінансування
поточних інвестиційних потреб підприємства. У сучасних умовах все більше
керівників пріоритетного значення надає формуванню перспективних
напрямів інвестиційної діяльності підприємства, ефективним інструментом
чого є стратегічне планування. Стратегічне планування інвестиційної
діяльності являє собою найбільш складну форму планування. Ця складність
зумовлена, насамперед, довгостроковим періодом здійснення стратегічного
планування й виникаючою звідси високою мірою непередбачуваності
реалістичності планових рішень.

Стратегічне планування інвестиційної діяльності — це процес планування
довгострокових інвестиційних цілей підприємства й шляхів досягнення цих
цілей.

Період стратегічного планування становить 3-5 років і залежить від ряду
факторів, до яких належать:

– тривалість періоду загальної стратегії розвитку підприємства;

– передбачуваність інвестиційного клімату держави, регіону, а також
розвитку кон’юнктури інвестиційного ринку;

– специфіка інвестиційної діяльності підприємства. Результатом
стратегічного планування на підприємстві є розробка інвестиційної
стратегії.

Інвестиційна стратегія підприємства — це система довгострокових цілей
інвестиційної діяльності підприємства.

Цілі розробки інвестиційної стратегії підприємства полягають у
наступному:

– визначити стратегічні цілі й напрями інвестиційної діяльності
підприємства в довгостроковому періоді;

– забезпечити реалізацію загальної економічної стратегії підприємства;

– забезпечити чіткий взаємозв’язок стратегічного, тактичного й
оперативного управління інвестиційною діяльністю;

– забезпечити можливість максимального використання інвестиційного
потенціалу підприємства;

– забезпечити можливість швидкого реагування підприємства на зміни умов
зовнішнього інвестиційного середовища й адаптації підприємства до цих
умов.

Розробка інвестиційної стратегії підприємства являє собою процес, що
складається з декількох послідовних етапів (рис. 2).

Рис. 2. Етапи розробки інвестиційної стратегії підприємства

Аналіз і оцінка зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства. Це
перший етап формування інвестиційної стратегії. На даному етапі,
по-перше, відбувається визначення основних елементів зовнішнього
середовища, виділення з них тих, які дійсно мають значення для
інвестиційної діяльності підприємства, проводиться збір інформації про
стан і розвиток даних елементів. По-друге, підприємство аналізує й
оцінює внутрішнє середовище, тобто здійснюються збір і аналіз інформації
про стан і розвиток внутрішніх систем. Результатом даного етапу є
інформація про інвестиційний клімат держави, інвестиційної привабливості
в регіонах і галузях економіки, у яких підприємство здійснює свою
діяльність, а також інформація про рівень розвитку підприємства.

Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності. Система
стратегічних цілей інвестиційної діяльності покликана забезпечити вибір
найбільш ефективних напрямків реального й фінансового інвестування,
формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів, мінімізацію
інвестиційного ризику підприємства. Стратегічні цілі інвестиційної
діяльності являють собою бажані параметри, що дозволяють направляти й
оцінювати інвестиційну діяльність підприємства в перспективі.

Виділяють такі види стратегічних цілей підприємства:

1. За формою інвестування:

– стратегічні цілі реального інвестування;

– стратегічні цілі фінансового інвестування.

2. За видами ефекту інвестування:

– економічні стратегічні цілі;

– позаекономічні стратегічні цілі.

3. За спрямованістю:

– підвищення ефективності інвестиційної діяльності;

– мінімізація інвестиційних ризиків;

– підвищення ліквідності інвестицій;

– оптимізація інвестиційних ресурсів підприємства;

– інші стратегічні цілі.

Стратегічні цілі підприємства повинні бути чітко взаємозалежні між
собою, і відповідати місії й загальним цілям функціонування
підприємства.

Визначення інвестиційних потреб та інвестиційних можливостей
підприємства. На даному етапі визначаються, по-перше, інвестиційні
потреби підприємства. Інвестиційні потреби підприємства — це обсяг
інвестиційних ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей
підприємства. По-друге, оцінюються інвестиційні можливості підприємства.
У процесі оцінки визначається, чи володіє підприємство достатнім
внутрішнім потенціалом для того, щоб у сформованих умовах зовнішнього
середовища досягти бажаних стратегічних інвестиційних цілей. Внутрішній
потенціал оцінюється з позиції фінансових, виробничих, трудових,
інформаційних та інших ресурсів підприємства.

Стратегічний аналіз і визначення стратегічних альтернатив. Стратегічний
аналіз припускає зіставлення інвестиційних потреб підприємства і його
інвестиційних можливостей. Виявляються фактори, що обмежують можливості
досягнення стратегічних цілей, і визначається розрив між бажаними
показниками й можливостями підприємства. На підставі виявлених факторів
формуються різні варіанти стратегічних альтернатив.

Вибір інвестиційної стратегії. Проводиться вибір однієї з альтернативних
стратегій і здійснюється її пророблення. На даному етапі представляється
важливим визначення напрямків інвестування — диверсифікованість або
концентрація інвестиційної діяльності підприємства. Диверсифікованість
інвестиційної діяльності — це напрям інвестиційної діяльності
підприємства націлений на розміщення інвестицій у різних регіонах або в
різних галузях економіки з метою захисту інвестицій від неспецифічних
регіональних і галузевих інвестиційних ризиків. Концентрація має на
увазі зосередження інвестицій в одному регіоні або в одній галузі
економіки.

Підготовка остаточного стратегічного плану інвестиційної діяльності.
Підготовляється остаточний варіант стратегічного плану інвестиційної
діяльності. Стратегічний план повинен містити в собі основні стратегічні
напрями інвестиційної діяльності (насамперед, галузеву й регіональну
спрямованість інвестиційної діяльності), форми інвестиційної діяльності
і їхнє співвідношення, а також джерела фінансування інвестиційної
діяльності підприємства в перспективному періоді.

Організація реалізації інвестиційної стратегії підприємства. Містить у
собі вибір механізмів реалізації розробленої інвестиційної стратегії
підприємства.

Розроблена інвестиційна стратегія підприємства повинна відповідати ряду
вимог. Насамперед, інвестиційна стратегія повинна бути погоджена із
загальною стратегією розвитку підприємства. Крім того, інвестиційна
стратегія підприємства повинна бути оптимізована з погляду потреб і
можливостей підприємства, реалізована, ефективна.

1.3. Тактичне планування інвестиційної діяльності

Тактичне планування інвестиційної діяльності підприємства ґрунтується на
розробленій інвестиційній стратегії підприємства.

Тактичне планування інвестиційної діяльності — це процес розробки
конкретних поточних планів, які дозволяють визначити форми інвестиційної
діяльності підприємства й джерела її фінансування на майбутній період.
Період тактичного планування становить 1 рік.

Основою розробки комплексу тактичних планів інвестиційної діяльності є:

– інвестиційна стратегія підприємства;

– система методів інвестиційного планування підприємства;

– система розроблених на підприємстві планових норм і нормативів;

– система зовнішніх інформативних показників (ставок податкових
платежів, норм амортизаційних відрахувань, середні ставки кредитного и
депозитного відсотків на фінансовому ринку і т.д.);

– результати інвестиційного аналізу за минулий період. Система методів
тактичного інвестиційного планування містить у собі такі основні методи:

1. Балансовий метод. Балансовий метод ґрунтується на взаємному
пов’язуванні інвестиційних ресурсів, який розташовує або буде
розташовувати підприємство, і потреб у них у рамках планового періоду.
Якщо ресурсів порівняно з потребами недостатньо, то починається пошук
їхніх додаткових джерел, що дозволяють покрити дефіцит.

Балансовий метод реалізується шляхом складання інвестиційного балансу,
що являє собою двосторонню бюджетну таблицю, у лівій частині якої
відображаються джерела інвестиційних ресурсів, а в правій частині —
їхній розподіл. В основі цього балансу лежить рівняння, яке полягає в
тому, що залишки ресурсів на початок періоду плюс їхнє надходження із
внутрішніх і зовнішніх джерел повинні дорівнювати сумі витрат і залишку
на кінець періоду.

2. Нормативний метод. Нормативний метод полягає в тому, що в основу
планових завдань на певний період заставляються норми витрат ресурсів на
одиницю продукції. В інвестиційному плануванні використовуються
натуральні й вартісні норми.

Найбільше поширення в інвестиційному плануванні одержав показник норми
прибутку на вкладений капітал і його різновиди (норма прибутку на
власний капітал, норма прибутку на акціонерний капітал, середня норма
прибутку на середню величину капітальних вкладень).

3. Економіко-математичні методи. Для використання економіко-математичних
моделей у плануванні необхідно економічний об’єкт або процес записати за
допомогою математичних залежностей.

В інвестиційному плануванні найбільше застосування знайшли такі
економіко-математичні методи:

– теорії ймовірності й математичної статистики;

– математичного програмування;

– імітування;

– оцінки й перегляду планів.

Використання економічно-математичних методів дає можливість створити
такий аналог досліджуваних об’єктів, у якому відбиті всі їхні
найважливіші властивості й опущені малозначні другорядні риси.

Розглянемо види тактичних планів підприємства.

План реального інвестування. Метою розробки цього плану є визначення
потреби в загальному обсязі реального інвестування підприємства. План
повинен відображати забезпечення простого й розширеного відтворення
основних фондів підприємства; приріст основних фондів підприємства, а
також його оборотних активів. У цьому плані повинні бути також відбиті
джерела фінансування потреб у реальному інвестуванні.

Основні показники плану реального інвестування:

– загальний обсяг реального інвестування на майбутній період;

– відтворювальна структура реальних інвестицій підприємства;

– технологічна структура реальних інвестицій підприємства;

– витрати, пов’язані із здійсненням реального інвестування;

– структура джерел фінансування реальних інвестицій.

План фінансового інвестування. Метою розробки цього плану є визначення
структури й обсягів фінансового інвестування підприємства.

Основні показники плану фінансового інвестування такі:

– загальний обсяг фінансового інвестування;

– структура портфеля цінних паперів;

– планові показники рівня прибутковості й ліквідності портфеля.

План надходження й витрати коштів. Мета розробки цього плану —
забезпечити платоспроможність та фінансову стабільність підприємства.

Основні показники плану:

– прогнозні грошові припливи підприємства;

– прогнозні грошові відтоки підприємства.

Інвестиційний баланс. Мета розробки цього плану — оптимізувати структуру
інвестиційних ресурсів підприємства, а також забезпечити необхідний
приріст інвестиційного капіталу. План відображає інвестиційні ресурси
підприємства й напрями їхнього використання.

Приклад інвестиційного балансу представлений у табл. 1.

Таблиця 1

Інвестиційний баланс підприємства

Джерела інвестиційних ресурсів Розподіл ресурсів

1. Залишок на початок періоду

2. Власні інвестиційні ресурси

3. Позикові інвестиційні ресурси

4. Притягнуті інвестиційні ресурси 1. Фінансування реального
інвестиційного проекту № 1

2. Фінансування реального інвестиційного проекту № 2

3. Придбання цінних паперів

4. Залишок на кінець періоду

Разом Разом

Баланс Баланс

Усі поточні інвестиційні плани підприємства бажано підготувати в трьох
варіантах — оптимістичному, реалістичному, песимістичному.

1.4. Оперативне планування інвестиційної діяльності

Оперативне планування інвестиційної діяльності підприємства є заключною
формою інвестиційного планування.

Оперативне планування інвестиційної діяльності — це процес розробки
комплексу короткострокових планів з інвестиційного забезпечення основних
напрямів розвитку господарської діяльності підприємства.

Період оперативного планування інвестиційної діяльності — місяць,
декада, тиждень, доба.

Результатом оперативного планування інвестиційної діяльності є розробка
короткострокових планів, до яких належать:

– календарний план реалізації інвестиційного проекту;

– бюджет інвестиційного проекту.

Календарний план реалізації інвестиційного проекту являє собою детальний
опис змісту, строків і виконавців робіт у короткостроковому періоді,
пов’язаних зі здійсненням реалізації інвестиційного проекту.

Розрізняють такі види календарного плану реалізації проекту:

1. Річний графік реалізації проекту.

2. Квартальний план робіт з реалізації проекту.

3. Місячний план робіт з реалізації проекту.

4. Декадне завдання на виконання робіт із проекту. Календарний план
складається для кожного етапу здійснення робіт з інвестиційного проекту,
починаючи підготовкою проекту до реалізації й закінчуючи освоєнням
проектних потужностей.

Бюджет інвестиційного проекту — це оперативний план, що відображає
витрати й надходження інвестиційних коштів у процесі здійснення
реального інвестування. Бюджет інвестиційного проекту розробляється на
короткостроковий період по видах робіт, відбитих у календарному плані
реалізації інвестиційного проекту.

Розрізняють такі види бюджетів:

– функціональний бюджет, що розробляється по одній статті витрат,
наприклад, бюджет оплати праці персоналу;

– комплексний бюджет, що розробляється по широкій номенклатурі статей
витрат.

Оперативне планування інвестиційної діяльності спрямоване на деталізацію
показників тактичного плану й націлене на підвищення ефективності
оперативного управління інвестиційною діяльністю.

2. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

Важливою функцією управління інвестиційною діяльністю підприємства є
інвестиційний аналіз.

Інвестиційний аналіз — це процес дослідження інвестиційної активності й
ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення
резервів їхнього росту.

Особливості аналізу інвестиційної діяльності:

1. Інвестиційний аналіз пов’язаний з дослідженням інвестиційних процесів
у їхньому тісному взаємозв’язку, взаємозалежності й взаємозумовленості.
Установлення взаємозв’язку, взаємозалежності й взаємозумовленості — це
найбільш важливий момент аналізу.

2. Інвестиційний аналіз пов’язаний з науковим обґрунтуванням
інвестиційних проектів й об’єктивною оцінкою їхнього виконання.

3. Інвестиційний аналіз спрямований на виявлення позитивних і негативних
факторів, що впливають на інвестиційну активність підприємства, і
кількісними вимірами їхнього впливу.

4. Інвестиційний аналіз розкриває тенденції господарського розвитку, з
визначенням невикористаних внутрішніх резервів.

5. Інвестиційний аналіз сприяє контролю інвестиційної діяльності, а
також прийняттю оптимальних управлінських інвестиційних рішень.

Предметом інвестиційного аналізу виступають інвестиції й інвестиційна
діяльність підприємства, а також кінцеві результати її здійснення, що
складаються під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів, які
одержують відображення через систему інвестиційної інформації.

Інвестиційний аналіз ґрунтується на використанні таких основних методів:

1. Метод індукції. При використанні методу індукції дослідження
інвестиційних процесів починається з одиничного — з окремого
господарського факту або ситуації, які в сукупності й представляють
інвестиційний процес. Метод індукції використовується для вивчення
показників окремого інвестиційного проекту.

2. Метод дедукції. При використанні методу дедукції дослідження
інвестиційних процесів починається із загального — наприклад, показників
інвестиційної діяльності в цілому по підприємству, а потім переходять до
показників окремих структурних підрозділів та їхнього значення в
загальній системі інвестиційних показників підприємства.

Використання методів індукції й дедукції в інвестиційному аналізі
взаємозалежні, що зумовлено нерозривним взаємозв’язком об’єктів аналізу.

Завдання інвестиційного аналізу:

1. Підвищення науково-економічної обґрунтованості інвестиційних планів
підприємства.

2. Об’єктивна й всебічна оцінка інвестиційних планів підприємства й
показників їхнього виконання.

3. Оцінка динаміки й структури реальних і фінансових інвестицій
підприємства.

4. Визначення економічної ефективності інвестиційних проектів і вкладень
у цінні папери.

5. Оцінка інвестиційного ризику реальних і фінансових інвестицій
підприємства.

6. Виявлення й вимірювання внутрішніх інвестиційних резервів
підприємства.

7. Обґрунтування привабливості підприємства для потенційного інвестора.

Завдання інвестиційного аналізу можуть змінюватися залежно від
інвестиційних цілей підприємства й етапу розвитку його інвестиційної
діяльності.

Розрізняють кілька видів інвестиційного аналізу за різними
класифікаційними ознаками (рис. 3).

Залежно від періоду проведення виділяють перспективний, оперативний і
ретроспективний аналіз. Перспективний або попередній інвестиційний
аналіз полягає у вивченні зовнішніх і внутрішніх умов інвестиційної
діяльності до початку її здійснення. Оперативний інвестиційний аналіз
проводиться для контролю в процесі здійснення інвестицій.
Ретроспективний інвестиційний аналіз здійснюється за підсумками
діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).

Залежно від суб’єкта аналізу розрізняють внутрішній і зовнішній
інвестиційний аналіз. Внутрішній інвестиційний аналіз проводиться
усередині самого підприємства інвестиційними менеджерами з метою
контролю ходу інвестиційної діяльності й виявлення внутрішніх резервів
зростання її ефективності. Зовнішній інвестиційний аналіз проводиться
зовнішніми організаціями, компетентними в проведенні інвестиційного
аналізу (податковими органами, аудиторськими фірмами, комерційними
банками, зовнішніми експертами), у випадку необхідності проведення
такого аналізу.

Рис. 3. Види інвестиційного аналізу

Залежно від об’єкта аналізу розрізняють повний інвестиційний аналіз, що
складається в повному комплексному вивченні інвестиційної діяльності
підприємства, і тематичний інвестиційний аналіз, підвидами якого є
аналіз ефективності реального інвестування, аналіз ефективності
фінансового інвестування, аналіз ризиків інвестиційної діяльності,
аналіз структури інвестиційних ресурсів.

Залежно від методу проведення розрізняють наступні види аналізу.
Комплексний аналіз — припускає вивчення не тільки інвестиційної
діяльності, а й технічних, виробничих, соціальних аспектів діяльності
підприємства у взаємозв’язку. Горизонтальний інвестиційний аналіз
заснований на вивченні динаміки окремих показників інвестиційної
діяльності в часі. Вертикальний інвестиційний аналіз ґрунтується на
структурному розкладанні окремих показників інвестиційної діяльності
підприємства (інвестицій у цілому, інвестиційних ресурсів, грошових
потоків). Порівняльний інвестиційний аналіз заснований на порівнянні
фактичних і запланованих показників інвестиційної діяльності, а також на
порівнянні показників інвестиційної діяльності підприємства з
аналогічними средньогалузевими показниками й показниками конкурентів.

Про періодичність здійснення розрізняють періодичний інвестиційний
аналіз — проводиться періодично (річний, квартальний, місячний,
декадний, щоденний) і неперіодичний інвестиційний аналіз, проведення
якого обґрунтовано необхідністю.

На практиці окремі види інвестиційного аналізу у відособленому вигляді
трапляються рідко, найчастіше вони тісно взаємозалежні. Різні види
інвестиційного аналізу використовуються для обґрунтування різних
управлінських інвестиційних рішень.

В інвестиційному аналізі використовується ряд методів. Основні з них —
це аналіз рядів динаміки, системний аналіз, структурний аналіз, аналіз
фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, кореляційний аналіз та ін.

3. Інвестиційний контроль і моніторинг інвестиційної діяльності
підприємства

Важливою функцією управління інвестиційною діяльністю на підприємстві є
інвестиційний контроль.

Інвестиційний контроль — це процес перевірки виконання й забезпечення
реалізації всіх управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності
підприємства.

Об’єктом інвестиційного контролю можуть виступати різні управлінські
рішення в сфері інвестиційної діяльності підприємства.

Ефективний інвестиційний контроль повинен відповідати ряду вимог, до
яких належать:

– своєчасність проведення контролю;

– гнучкість методів контролю;

– простота контролю;

– економічність контролю.

Інвестиційний контроль ґрунтується на результатах інвестиційного
аналізу.

Розрізняють різні види інвестиційного контролю за класифікаційними
ознаками:

1. За формою здійснення контролю:

– зовнішній інвестиційний контроль — здійснюється зовнішніми
контролюючими органами (податковою адміністрацією, банком, який видав
кредит, зовнішнім інвестором) з метою виявлення тенденцій розвитку
інвестиційної діяльності підприємства, виявлення змін у факторах
інвестиційної привабливості підприємства, а також контролю над
відповідністю інвестиційної діяльності підприємства існуючим стандартам;

– внутрішній інвестиційний контроль — являє собою організований
усередині підприємства процес перевірки виконання інвестиційних планів
та управлінських рішень у сфері інвестицій з метою реалізації
інвестиційної стратегії підприємства.

2. За видами контролю:

– стратегічний інвестиційний контроль — спрямований на інвестиційну
стратегію підприємства й виконання її основних показників. Контрольний
період — квартал, рік;

– тактичний інвестиційний контроль — спрямований на виконання показників
тактичних планів інвестиційної діяльності підприємства. Контрольний
період — місяць, квартал;

– оперативний інвестиційний контроль — контроль виконання календарних
планів і бюджетів інвестиційної діяльності. Контрольний період —
тиждень, місяць.

Внаслідок інвестиційного контролю на підприємстві виявляються відхилення
фактичних результатів від запланованих та аналізуються причини цих
відхилень. Негативні відхилення усуваються шляхом прийняття координуючих
управлінських рішень й усунення виявлених причин.

Інвестиційний контроль на підприємстві містить у собі ряд послідовних
етапів:

– спостереження за ходом реалізації інвестиційних планових завдань;

– виявлення відхилення фактичних результатів інвестиційної діяльності
від запланованих;

– виявлення серйозних погіршень в інвестиційній позиції підприємства;

– виявлення причин відхилень фактичних результатів інвестиційної
діяльності від запланованих;

– розробка оперативних управлінських рішень з нормалізації інвестиційної
діяльності підприємства відповідно до передбачених завдань інвестиційних
планів;

– коригування при необхідності окремих запланованих цілей і показників
інвестиційної діяльності у зв’язку зі зміною зовнішніх і внутрішніх умов
її здійснення.

Ефективна організація інвестиційного контролю на підприємстві припускає
здійснення моніторингу інвестиційної діяльності.

Моніторинг інвестиційної діяльності — це механізм постійного
спостереження за контрольованими показниками інвестиційної діяльності,
визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і
виявлення причин цих відхилень.

Організація моніторингу інвестиційної діяльності сприяє становленню
безперервного процесу контролю основних інвестиційних показників, що у
свою чергу, веде до підвищення ефективності управління інвестиційною
діяльністю підприємства.

Література:

Основні напрямки інвестиційної політики на 1999-2001 pp.: Указ
Президента України від 18.08.1999 р. № 1004/99 // Моніторинг
інвестиційної діяльності в Україні. — 1999. — № 3. — С. 46-48.

Пересада A.A. Основы инвестиционной деятельности. — К.: “Либра” ООО,
1996. – 344 с.

Савчук В.П., Прилито С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка
инвестиционных проектов. — Учебное пособие. — К.: Абсолют-В, Эльга,
1999. – 304 с.

Савчук О.В. Теорія і практика оцінки ефективності інвестицій в Україні
// Економіка України. — 2003. — № 12. — С 19-25.

Висновок

Планування інвестиційної діяльності становить основу управління
інвестиційною діяльністю підприємства. Планування — це, насамперед,
процес вироблення й прийняття рішень, що дають можливість забезпечити
ефективне функціонування й розвиток підприємства в майбутньому.

Інвестиційна діяльність підприємства не зводиться тільки до фінансування
поточних інвестиційних потреб підприємства. У сучасних умовах все більше
керівників пріоритетного значення надає формуванню перспективних
напрямів інвестиційної діяльності підприємства, ефективним інструментом
чого є стратегічне планування. Стратегічне планування інвестиційної
діяльності являє собою найбільш складну форму планування. Ця складність
зумовлена, насамперед, довгостроковим періодом здійснення стратегічного
планування й виникаючою звідси високою мірою непередбачуваності
реалістичності планових рішень.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020