.

Природно-ресурсний комплекс Коломийського району (науковий реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 3832
Скачать документ

Науковий реферат:

Природно-ресурсний комплекс Коломийського району

ПЛАН

Географічне положення Коломийського району.

Мінерально-сировинний комплекс.

Водно-ресурсний комплекс.

Земельно-ресурсний комплекс.

Лісоресурсний комплекс.

Фауністичний комплекс.

Природно-ресурсний комплекс.

ВСТУП

Природні продуктивні сили – це природні об’єкти і явища, які
використовуються або можуть використовуватись для прямого і непрямого
споживання, відтворення трудових ресурсів, підтримання умов існування
людства і підвищення якості життя. До них відносяться компоненти і сили
природи, суспільна корисність яких позитивно або негативно змінюється в
результаті трудової діяльності людини використовуються або придатні для
використання як засоби праці (земля, водні ресурси), джерела енергії,
сировина і матеріали (мінерали, ліси) безпосередньо як предмети
споживання (гриби, квіти, продукти рибальства), рекреаційні (місця
відпочинку). Для Коломийського району, який за площею 1026 км є одним з
найбільших в Івано-Франківській області, дана тема є надзвичайно
важливою як в економічному, так і в соціальному аспекті. В даний час,
коли рівень незайнятості трудових ресурсів міста і району в суспільному
господарстві становить біля 70%, активне освоєння природних продуктивних
сил могло б різко зменшити цей негативний показник. А також вивести
територію з глибокої економічної кризи, розвинувши ті галузі економіки,
які були б ефективними в умовах ринкового господарства. Це стосується в
першу чергу освоєння корисних копалин, які мають не тільки місцеве, але
і регіональне значення, в тому числі рекреаційні ресурси гірської
частини Коломийського району з своїми природно-кліматичними умовами та
лікувальними мінеральними водами.

Територія району знаходиться в двох природно-географічних ландшафтах –
на сході рівнинному – це Коломийсько-Снятинська рівнина, яка розміщена в
долині річки Прут, і західна гірська – це частина
Покутсько-Буковинського масиву Українських Карпат. Він багатий на
різноманітні продуктивні сили як місцевого, так і обласного значення. В
першу чергу це стосується мінеральних і лісових ресурсів. Більшість
корисних копалин в цій місцевості були розроблені ще коли Галичина
входила у склад Австро-Угорської держави і мали загальнодержавне
значення. Курортна зона Слободо-Рунгорська з 1920-1939 pp. була
найбільша в Станіславівському воєводстві Польщі і приймала на відпочинок
і лікування громадян з країн Європи. Рекреаційне значення мав не тільки
клімат але і мінеральна вода і місцеві грязі. Проте в роки II світової
війни курортна зона була знищена, а в радянський час поновлена тільки на
місцевому рівні.

Питання природних продуктивних сил глибоко розробляється в науковій
літературі в середині 80 і 90 років у економічній географії в першу
чергу такими ученими як В.П. Руденком, П.Г.Шищенком, П.Я.Баклановим,
І.А.Горленко, М.Д.Пістуном, М.Г.Ігнатенком, а також в економіці в
предметі “Розміщення продуктивних сил” економістами А.А.Мінцем,
Є.П.Качаном, В.Н.Степановим, Б.І.Пасхавером, А.Е.Юзефовичем та іншими.

В даний час певні теоретичні основи природних продуктивних сил в
економічній географії і природо-ресурсного потенціалу в економіці
розроблені різнопланово і багатосторонньо, але вивчення даного питання
на макроекономічному рівні адміністративних територій, зокрема регіонів
України ще недостатньо. Тому тема “Економіко-географічна оцінка
природних продуктивних сил Коломийського району” дасть певні відомості
про природо-ресурсні можливості території і перспективи господарства
району при їх освоєнні.

Природно-ресурсний комплекс Коломийського району

Географічне положення Коломийського району

Коломийський район – один з 14 районів Івано-Франківської області
-розташований в її південно-східній частині. Межує з таким районами:
Тлумацьким (на півночі) Городенківським, Снятинським (на сході),
Косівським (на півдні), Надвірнянським (на заході). Центр району – місто
Коломия з географічними координатами 48°32′ пн. ш., 25°02′ сх д.,
одночасно це одне з п’яти міст обласного підпорядкування.

Площа району – 1026 км2. Район утворений в 1940 році. Саме місто Коломия
розташоване на р. Прут (притоці Дунаю) на важливому перexpecтi
автомобільних та залізничних шляхів з Львівської і Тернопільської в
Закарпатську і Чернівецьку області. Протяжність з півночі на південь по
меридіану 25° сх. д. – 36 км, із заходу на схід по паралелі 48°32′ пн.
ш. приблизно 36км.

Ріка Прут, протікаючи по території району із північного заходу на
південний схід, поділяє район на дві частини: 2/3 площі займає горбисте
передгір’я; 1/3 – запрутська підвищена місцевість та низькогірні хребти.
В рельєфі переважає підвищена місцевість та низькогірні хребта. В
рельєфі переважає підвищена пологохвиляста рівнина, розділена річками,
що теж позитивно впливає на економіко-географічне положення.

В даний час Коломийський район поділений на 3 селищних і 40 сільських
Рад, В районі селища міського типу Гвіздець, Отинія, Печеніжин та 82
сільських населених пунктів. Коломия місто обласного підпорядкування.

Північна частиш Коломийського району лежить у Передкарпатті, південна у
межах Покуття. Поверхню Прикарпаття займає підвищена пологохвиляста
рівнина, значно розчленована Покутську частину складають низькогірні
хребти з пологими схилами, куполоподібними вершинами, розділені
річковими долинами. Переважаючі абсолютні висота в долині р. Пруг –
200-300 м. Передкарпаття і Покуття – 300-400 м. Найвищі ділянки району
на південно-західній її окраїні, на границі з Надвірнянським і
Косівським районами 600-800 метрів над рівнем моря (передгір’я
Покутсько-Буковинських Карпат, найвища точка – 755 м). Весь район
розташований у Передкарпатській височині, фізико-географічній області та
в Зовнішніх Карпатах.

Рельєф міста Коломия – рівнинно-терасний, загальний похил поверхні
району – на схід. Абсолютна висота міста Коломия – 288,2 м над рівнем
моря, абсолютні відмітки урізу води р.Прут (с. Корнич) – 262,3 м.

Територія району лежить у двох великих тектонічних структурах:
південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи
(Волино-Подільської плити) і Передкарпатського передового прогину.
Платформенна ділянка займає північно-східну окраїну району (приблизно
1/3 частину), південь і захід займають Зовнішня і Внутрішня зони
Підкарпатського передового прогину.

Волино-Подільська плита являє собою схил Українського кристалічного
щита. Її кристалічний фундамент занурений під потужну товщу (до 3000 м)
палеозойських і мезозойських відкладів, що мають нахил пластів усього
1-2 градуси.

Передкарпатський крайовий прогин є частиною Карпатської геосинкліналі.
Внутрішня зона (запрутська, південний схід району) вкрита потужною
товщею (до 7000 м) відкладів крейдового, палеогенового і неогенового
періодів. Як правило, всі вони морського походження, в окремих місцях
зімкнуті в пологі лінійні складки.

Зовнішня зона прогину відокремлена від попередньої (Внутрішньої) лінією
розломів. Вона має платформенну структуру з характерними куполоподібними
складками і блоковою будовою, що спричинена тектонічними розломами і
скидами. Товщина осадочних порід сягає 3000 м. Обидві зони зверху вкриті
неогеновими наносами, що складаються з пісковиків, конгломератів, глин,
рідше мергелів і вапняків.

Мінерально-сировинний комплекс

Заслуговують па увагу невеликі і забуті нафтові промисли Сдободи,
Рунгорської та буро-вугільні родовища Ковалівки, приурочені до
Зовнішньої зони прогину. З метасоматичними вапняками тираської свити
(верхній тортон) пов’язані промислові поклади: самородної сірки
Назірної, які залягають, в покрівлі гіпсів та ангідридів або
переверствуються ними. Є поклади газу. В достатній кількості є
будівельні матеріали (пісковики, гравій, галечник), в багатьох місцях
виходять глини, придатні для виробництва цегли та черепиці. Під час
глибоких розвідкових пошуків нафти та газу на території с. Коршів
виявлено сірководневі води близькі до Мацестинського родовища на
Кавказі. Є кухонна сіль, торф, озокерит.

В східній рівнинній частині району в пониззях річок, де на поверхню
підходять підгрунтові води сформувались на низинних болотах торф’яники.
Родовища, які використовувались з початку минулого століття як джерело
палива знаходяться в районі сіл Торговиця та Велика Кам’янка Особливо
значний видобуток торфу і виробництво торф’яних брикетів проводилось в
30-70 роках XX століття і зрешечувалось паливом місцеві села. Після 1980
року видобуток торфу як палива припинився, підприємства були ліквідовані
і обладнання передане місцевим колгоспам, які частково розробляли
родовища використовуючи торф для виготовлення добрив-компосту.

Відроджується видобуток нафти і газу в районі. Так з 1997 році в Слободі
поновили 5 нафтових колодязів (№319, №308, “Казимір”, “Леванківська”,
Дельта-І), які дають високоякісну високофракційну нафту без домішок
сірки і парафінів. В середньому один колодязь дає 5 тон нафти в місяць.
Буруються глибинні свердловини, які на І квартал 2000 року досягли
глибини 1200 метрів. Проте, найбільша перспектива мінерально-ресурсного
комплексу пов’язана з видобутком газу. Його розпочато в 1995 році, а в
кінці 1997 року перший природний газ надійшов до споживачів. Це
Дебесловецьке родовище в передгір’ї, де зараз діють 3 свердловини з
видобутком природного газу більше 16 тис. m3 на добу в літні період і
біля 50 тис м3 на добу в зимовий період. Це дало можливість забезпечити
природним газом 17 населених пунктів Корницької зони. Ще потужніше
родовище знаходиться на рівнинній східній частині району – Коршівське
(Черемхово-Струпківське родовище). Перша черга свердловин в 1999 році
давала в літній період 11 тис. м3, а зимою біля 70 тис. м3 природного
газу на добу. З пуском в II кварталі 2000 року другої черга родовищ
збільшиться видобуток газу літом ще на 16 тис. м3 в рік. Коршівське
родовище забезпечуй газом 19 сіл Коршівської і Отинійської зони. В
цілому за 1999 рік газові родовища Коломийського району дали 48 млн. м3
газу.

Проводиться дослідження запасів газу в селах: Джурків, Спас,
Богоридичин.

Зупинка шахт в Ковалівці в 1963 році пов’язана не тільки з
нерентабельністю виробництва, як з “гігантоманією” в ті часи в СРСР.
Перспективи поновлення видобутку бурого вугілля можливе при
зацікавленості інвесторів до даного проекту, а також більш глибоких
досліджень вугільних пластів, які до речі в районі сіл Спас та Микитинці
(Косівський район) виходять на поверхню.

Територія плити та Зовнішньої зони складена породами неогенового періоду
кайнозойської ери (верхній міоцен): глини, пісковики, гіпси, ангідрити,
солі, алевраліти. Внутрішньої зони — породами неогенового періоду
(нижній і середній міоцен): конгломерати, пісковики, глини, солі,
ангідрити, аргіліти [8].

В кінці палеогену (25 ± 2 млн. років тому) почалося підняття Карпат.

Одночасно відбувалось опускання Передкарпатського крайового протану, що
почав заповнюватися потужними товщами (5-7 км) осадочних порід, які
називаються маласами. Це продукти руйнування гір, складені
конгломератами, пісковиками, мергелями, що виносились у прилеглий
морський басейн. Опускань разом з Прикарпатським крайовим прогином
зазнавала і Волино-Подільська плита, частина якої відкололась і утворила
Зовнішню зону названого прогину. Море, що затопило в неогені згаданий
простір, називають Сарматським, яке в зв’язку з підняттям Поділля і
Карпат поступово перетворилось у вузьку лагуну і почало відступати у
південно-східному напрямку (19-14 млн. років тому). Вслід за
відступаючим морем побігли паралельно одна до одної річки. Кінець
неогену ознаменувався і другою фазою карпатської складчатості,
утворенням розломів у Внутрішніх Карпатах. У результаті горизонтальних
стиснень Зовнішня антиклінальна зона Карпат була зірвана по поздовжніх
розломах і насунута на внутрішню зону крайового прогину. Насуви в
окремих випадках сягають 16-20 км (південний захід району).

В четвертинному періоді відбулося кілька етапів материкового зледеніння,
що позначилось на розвитку рельєфу регіону. Тектонічні рухи приведи до
зміни напрямків річкових угловин карпатських річок. В даний час Карпати
продовжують рости, зазнаючи вертикальних піднять (до 5-11 мм в рік) і
горизонтальних переміщень у північно-західному напрямку. Про молодість
Карпат свідчать і землетруси, епіцентри яких розміщені далеко за межами
України у масиві Вранча (Румунія). Останні сильні землетруси відчувались
у межах Коломийського району в 1977, 1986, 1990 та 2000 роках [9].

Рельєф Коломийського району генетично та історично дуже різноманітний і
входить до складу таких геоморфологічних областей і районів (за
К.І.Геренчуком):

I. Область Придністровського Покуття, де панує рівнинно-пластовий
рельєф з поширенням долинно-балочних форм.

1. Отиня-Коршівський акумулятивний район з поширенням терас середнього
рівня (п’ята і четверта тераси) з долинно-балочними формами.

2. Прутський (Коломийсько-Снятинський район, який представлений терасами
нижнього ярусу, акумулятивний, рівнинний).

II. Підкарпатська область. Тут є акумулятивний тип рельєфу різного
ступеня і глибини ерозійного розчленування на Передкарпатському
передовому прогині.

3. Печеніжин-Рожнівський район зі скульптурно-зсувними та ерозійними
формами на глинисто-піщаних відкладах Дашавської свити Зовнішньої зони
прогину.

III. Підгірська область структурно-ерозійних низькогір’їв, які утворені
на піднятих складках внутрішньої зони прогину.

4. Слободо-Рунгурське структурно-ерозійне низькогір’я.

Коли на рівнинній частині переважають нерудні корисні копалини (торф,
глини, сірка), то в гірській частині – це горючі корисні копалини
(нафта, природний газ, буре вугілля) а також кухонна сіль. В долині р.
Пістинька є незначні непромислові запаси золота-піску [10].

Водно-ресурсний комплекс.

На клімат району найбільше впливає географічна широта, а також абсолютна
висота над рівнем моря, віддаленість від океану, рельєф, що оточує
територію області, характер підстилаючої поверхні.

Район одержує 100-105 ккал/см2 сонячної радіації в рік і лежить в двох
кліматичних зонах – теплій (східна рівнинна частина) і помірній
(західна, північна, південна передкарпатська частина).

Середні температури січня -5°С, липня + 18-19°С. Середньорічна кількість
опадів на сході – до 700 мм в рік, на решті території 700-800 мм (крім
південного заходу в підгірській області, де кількість опадів максимальна
і становить 800-1000 мм). Мінімальні і максимальні температури для
Коломиї відповідно – 36°С і +38°С .

Переважаючі вітри – північно-західні і східні. Вітри переважно слабкі і
помірні зі швидкістю 0-5 м/с, взимку інколи 6-10 м/с. В окремі роки
спостерігались ураганні вітри до 20-25 м/с.

Таблиця 1.

Температура повітря по місяцях (в градусах Цельсія):

Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 За рік

Коломия -5,5 -3,8 1,1 7,8 13,7 16,8 18,6 17,7 13,4 8,1 2,1 -2,6 7,6

Таблиця 2

Середньомісячна кількість опадів по місяцях (в мм).

Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 За рік

Коломия 22 22 24 49 72 98 101 82 51 40 36 24 621

Отинія 22 26 30 49 69 96 102 85 52 46 39 33 655

Таблиця З

Сума опадів, випаровуваності та коефіцієнт зволоження

Опади (мм) Випаровувані-сть за рік, мм. Коефіцієнт зволоження для року

11-3 4-10 Зарік

Коломия 128 498 627 530 1,17

Початок зими прийнято відраховувати від часу, коли середньодобові
температури опускаються нижче О°С. На рівнинній території цей період
наступає в кінці листопада. Переважає хмарна погода із снігопадами, які
приносять західні вітри. Часті відлиги з денними температурами 0°…+6°.
Східні вітри бувають, досить сильними і приносять великі морози.
Найхолодніший місяць – січень.

Весна починається в першій декаді березня. Середньодобові температури
піднімаються вище О°С, тане сніговий покрив. Погода дуже мінлива, з
частими заморозками, які приносять північні або східні вітри. В третій
декаді починається вегетаційний період, коли середньодобові температури
переходять через +10°С. Для травня характерна велика ймовірність сухих
днів.

Літній період настає в кінці травня, коли середньодобові температури
перевищують +15°С. Велика тривалість дня і висота Сонця зумовлюють
високі температури і малі контрасти їх протягом сезону. Найтепліший
місяць липень, для якого ймовірні дні з середньодобовими температурами
понад 25°С. Для літніх місяців характерна значна кількість опадів, які
приносять вітри з Атлантичного океану. В червні часті зливові дощі. В
другій половині літа спостерігаються посушливі періоди.

Осінь починається після 11-14 вересня, коли середні добові температури
опускаються нижче +15° С. Поступово знижується температура, однак у
20-их числах вересня часто спостерігається так зване “бабине літо”
зумовлене південними вітрами, тобто діяльністю Азорського максимуму. У
жовтні вже бувають перші приморозки. Поступово починає переважати
хмарна, з незначними дощами і туманами погода. Інколи випадає мокрий
сніг, а в листопаді вже бувають морози, що знаменують кінець осені [11].

Достатнє, а в гірських районах надмірне зволоження території району,
значне розчленування рельєфу визначили утворення в її межах густої
річкової сітки. Територія району лежить в басейні річки Прут та її
приток. Більшість річок малі і течуть по території району середньою або
нижньою течією. Рельєф визначає гірський характер течій річок Пруту та
його правих гірських приток Пістиньки, Брустурки, Лючки, Сопівки і
інших. Дно цих річок кам’янисте й порожисте, часто зустрічаються
водоспади.

Виходячи в межі Передкарпаття, ці річки, легко розмиваючи пухкі гірські
породи, виробляють широкі долини, розгалужуючись на численні рукави.

Ліві ж притоки Пругу: Коломийка, Турка, Косачівка, Товмачик, Чорнява,
Добровідка і інші мають рівнинний характер, спокійну течію, але долини,
як правило, глибокі і вузькі. У живленні річок найбільша роль дощових
вод, меншу частку становлять снігові і підземні. Для гірських
(правобережних) приток Пруту дощове живлення становить приблизно 44%,
підземне – 6%, а 50% припадає на снігове. Для лівобережних рівнинних
річок 50% води дають дощі, 13% – підземні джерела, а решта 37% – снігове
живлення.

За режимом річки району можна віднести до двох типів. Прут зі своїми
правими притоками належить до річок з паводковим режимом, ліві притоки –
до річок з весняною повінню. Для перших характерні весняні повені
(квітень-травень), але час від часу повторюються катастрофічні літні
паводки, викликані випаданням тривалих і сильних дощів у Карпатах Для
річок з весняною повінню характерні повені у березні-квітні, пов’язані з
таненням снігу, а також значні підняття рівня під час літніх дощів чи
зимових відлиг.

У роки із сухим (кліматом) літом на цих річках спостерігається межень.

Загалом, на річках району 60-70% річного стоку припадає на
весняно-літній період. Малий стік взимку зумовлений тим, що на більшості
річок утворюється льодовий покрив. Як правило, він не стійкий і триває
на рівнинних річках 2-2,5 місяця, а на гірських – 3-3,5 місяця.
Формуватись льодостав починає в кінці листопада, стаючи порівняно
стійким в третій декаді грудня. Скресають річки в кінці лютого – на
початку березня. Льодохід триває 2-5 днів.

Як вже сказано, територія району лежить у басейні Прута. В межах району
Прут має довжину близько 32 км. Виходячи з передгір’я поблизу Делятина,
він круто повертає на схід і тече в південно-східному напрямку по
широкій терасованій долині, яка розділяє Передкарпаття і Покутську
височину. На всьому протязі від Ланчина до Заболотова дно долини плоске
і широке, русло розбивається нa густу сітку рукавів, приток. Є багато
стариць. Правий берег ріки крутий, лісистий, лівий – довгий, пологий,
покритий луками і полями. Швидкість течії сягає ще до 1м/с [12].

Таблиця4

Характеристика основних річок Коломийського району

№ Назва річки Куди впадає Довжина (км) Довжина в межах району (км)
Ширина русла (м) Площа басейну (га)

1. Прут Дунай 910 32 7-21 90600

2. Ворона Бистриця 82 17 1-50 810

3. Чорнява Прут 63 12 1-30 630

4. Пістинька Прут 57 6 1-15 570

5. Лючка Сопівка 42 13 1-30 420

6. Турка Прут 41 24 0,5-16 410

7. Добротівка Прут 29 18 0,5-20 145

8. Опрошино Ворона 26 15 0,5-10 130

9. Товмачик Прут 26 25 0,5-15 125

10. Сопівка Пістинька 29 24 0,5-8 127

11. Коломийка Прут 21 21 0,5-9 210

12. Грушка Чорнява 13 9 0,5-8 65

13. Сербина Опрошино 11 11 0,5-7 54

14. Ставище Чорнява 15 15 0,5-6 74

15. Вільховець Прут 17 16 0,5-6 85

16. Вовчкун Косачівка 8 8 0,5-5 40

17. Кошилівка Сербінь 8 8 0,5-11 41

18. Бобрівка Кошилівка 13 11 0,5-4 65

19. Черемхівка Сербінь 7 7 0,5-5 35

20. Косачівка Прут 22 22 0,5-8 110

21. Веле Турка 6 5 0,5-10 30

22. Кобальчик Турка 5 4 0,5-6 31

23. Люльчава Опрошино 14 14 0,5-9 75

24. Березівка Прут 17 14 0,5-4 86

25. Саджава Пруг 12 6 0,5-5 61

26. Стебник Ворона 14 13 0,5-9 72

27. Біденко Опрошино 12 6,5 0,5-3 62

28. Грушів Прут 9,5 5,5 0,5-2 45

29. Ключівка Сопівка 12 10 0,5-3 66

30. Млинівка Прут 12 12 0,5-6 69

31. Родилівка Млинівка 3,5 3,5 0,5-2 15

32. Сочівка Лючівка 2 2 0,5-2 10

33. Рудка Прут 15 10 0,5-4 77

Басейн річки Прут в межах району становить 906 км2 річки басейну
Дністра, які знаходяться на північному сході району мають площу басейну
більше 120км2.

На території озер мат зустрічається заплавні. В районі 104 ставки
загальною площею 280,5 га з об’ємом води 3 млн. 126 тис. м2.

Таблиця 5.

Характеристика основних водосховищ Коломийського району.

№ 1 Населений пункт Кількість (шт.) Площа водного дзеркала (га) Об’єм
води (тис. м3)

1 Берем’яни 3 5,4 64

2 Гвіздець 3 5 60

3 Матіївці 4 14,4 226,5

4 Корнич 4 12,7 139,7

5 Ценява 3 2,9 20,3

6 Раківчик 9 13,5 12,5

7 Лісна Слобідка 14 2,3 13,8

8 Коршів 2 1,1 9,8

9 Черемхів 3 1,2 16,4

10 Виноград 6 4,1 46,2

11 Торговиця 4 9,6 147,6

12 Загайпіль 12 4,0 72

13 Замуленці 1 3,2 57

14 Турка 2 2,5 35

15 Отинія 2 3,6 70

16 Піщачин 2 1,3 25

17 Джурків 12 7,2 226

18 Великий Ключів 12 1,9 30

19 П’ядики 12 75 180

20 Ворона 9 10 150

21 Богородичин 3 2 20

22 Сідлище 1 2,2 21

23 Печеніжин 5 4,6 57,2

24 Велесниця 17 11,4 209

25 Самаківмі 1 8,8 92,2

26 Струнків 1 2 38,1

27 Нижній Вербіж 1 8,8 32,2

28 Велика Кам’янка 2 40 650

29 Підгайчики 3 19,8 405,1

Всього 130 280,5 3126,6

Земельно-ресурсний комплекс

На просторах Передкарпаття, створених різновіковими терасами, найбільш,
поширеними є дерново-підзолисті-глеєві і дернові ґрунти. Як правило,
вони безструктурні, перенасичу вологою, вміст перегною 1-2,5%. На
алювіальних відкладах заплав та нижніх терас, днищах балок усієї
рівнинної частини переважають лучні і лучно-болотні ґрунти. В перших
вміст перегною становить 3,1%, а в других – до 8%, тобто потенціальна
родючість їх висока, але вони потребують осушення. В східній частині
району зустрічаються чорноземи опідзолені з вмістом гумусу – 3,4-4%.

В процентному відношенні ґрунти розприділяються так: дерново-підзолисті
– 47%, буроземи опідзолені – 10%, опідзолені, в тому числі опідзолені
чорноземи – 33%, і лучні – 10% [13].

Площа сільськогосподарських угідь врешті становить на 1999 рік – 66748
та, в тому числі 25515 га землі лісового фонду, 33790 га землі населених
пунктів; 2899 га землі промисловості і транспорту, землі водного фонду
2244 га.

Грунтово-кліматичні продуктивні сили досить сприятливі для
сільськогосподарського виробництва. Середня величина суми активних
температур понад 2500°С і тривалість вегетативного періоду становить 210
днів (3 квітня – 31 жовтня), а період активної вегетації – 160 днів (27
квітня – 5 жовтня).

Зменшення посівів під зерновими в громадському господарстві з 20 тис. га
в 1989 році до 11,5 тис. в 1999 році і відповідно цукрових буряків з 4,5
тис. га до 802 га пов’язане з збільшенням площ в приватному секторі, де
є 41 тисяча, га особистих підсобних господарств. A також створено за цей
період фермерських господарств, які є власниками 590 га земель.

Площі під сади в районі становлять в цілому 1,5 тис. га і в 1999 році
було зібрано 1300 ц врожаю з садів колективних господарств.

Таблиця 6.

Виробництво основних видів продукції рослинництва в с/г підприємствах
Коломийського району (1999 р.) 1- посіяна га, 2 – збір ц.

Зернові і зернобобові Цукровий буряк Льон-довгунець Соняшник (на зерно)
Овочі Кормові коренеплоди Трави силосні Сінокоси Картопля

1 2 1 2 1 2 1 2 1 2 1 2 1 2 1 2 1 2 1 2

11543 149984 802 170780 419 5147 31 110 53 7177 200 71623 9263 39741
2966 307868 518 60524 111 5823

Лісоресурсний комплекс

Рослинний покрив різноманітний. В рівнинній частині чергуються плями
степів і широколистяних лісів, переважно дубових з домішками граба,
рідше бука. В межах Прикарпаття степи поступово зникають, з’являються
ділянки з лучною рослинністю у низовинах, а височини зайняті лісами, де
переважає бук.

Широколистяні ліси Покутської частини району мають в основному два
яруси. В першому найчастіше зустрічаються ясен, явір, клен польовий. В
другому, крім лісоутворюючих дуба і граба, поширені також липа, берест,
осика, черемха, береза, черешня, горобина. У підліску представлені
брусниця, ліщина, калина, глід, крушина, терен, шипшина, кизил.
Трав’яний покрив формують осоки лісна і волосиста, тонконіг, копитень,
гребінник, тонконіг, гребінник, фіалка лісова, анемона дібровна, маренка
запашна та ін.

В лісах передгір’я значно рідше зустрічаються дуб, частіше бук, смерека.
Зберігся тут в окремих місцях зникаючий тис, ягідний релікт неогенового
періоду (ботанічний заказник Княждвір та 9 заповідних урочищ). На
заболочених заплавах поширені вільхові ліси з переважанням чорної вільхи
та вільхи сірої. Поруч з ними ростуть чорна бузина, верба, крушина,
хміль, паслін.

У букових лісах Прикарпаття трав’яний покрив бідніший і представлений
квасницею, весняним білоцвітом, підсніжником, воронцем.

В цілому ліси на рівнині займають до 15 %, а в передгір’ї – до 30%.

Луки поширені у заплавах рік, характеризуються трав’яним покривом, в
якому домінують вівсяниця лугова і червона, тонконіг, конюшина [14].

Великі площі зайняті культурною рослинністю – сільськогосподарськими
землями та після лісовими луками, що в значній мірі розірвані.

До Червоної книги України занесені рослини, що зустрічаються в нашій
місцевості і потребують повсюдної охорони: тис ягідний, підсніжник
звичайний, шафран Палласа, первоцвіт дрібний, латаття біле, дзвіночки
карпатські, пізньоцвіт осінній, венерині черевички звичайні, а також
яловець високий, сосна кедрова європейська, первоцвіт весняний, роман
карпатський, відкатник, хвощ великий [15].

В цілому в районі є 256 км2 лісів, що складає біля 26% лісистої
території району.

Хвойні пороті дерев складають біля 17% від загальної площі дерев і в
основному знаходяться гірських районах. Більша частина лісів – 48% це
середньолистяні породи дерев, а також біля 25 % молоді пересадження, вік
яких не перевищує 25 років.

Більшість порід це дуб, бук і граб, які складають біля 80% лісового
фонду району. В цілому видовий склад лісів Коломийського державного
лісгоспу показаний на таблиці 4.

Таблиця 4

Переважаючі породи дерев по Коломийському держлісгоспу (га).

Хвойні Твердолистяні М’яколистяні

Сосна Ялина Ялиця Модрина Разом Дуб Бук Граб Ясен Клен Акація Разом
Береза Осика Вільха Липа Тополя Верба Горіх Псевдогуга разом

802 1029 852 65 2748 11963 5777 2623 466 29 234 21092 444 46 192 533 13
14 5 10 57

Фауністичний комплекс

Тваринний світ різноманітний, нa території району зустрічаємо понад 50
видів ссавців, біля 150 видів птахів, 9 видів плазунів, 15 видів
земноводних, понад 40 видів риб.

Передкарпаття має видовий склад тварин, перехідний між Поділлям і
Карпатами. Цікавими є рідкісні для району види тварин, такі як ящірка
лучна, полоз лісовий, вертінниця, черепаха грецька і черепаха болотна (з
плазунів), пугач, лебеді дикі, сови, сичі, чаплі, яструби, жовна чорна,
лунь болотний, сойка, одуд, кібчик, сокіл (з птахів), кажани, кутора
мала, лосі, борсуки, видри (ссавці).

Дуже рідко зустрічаються земноводні – тритон гірський та саламандра, які
занесені до Червоної книги України, дуже рідкісні і потребують охорони
деякі види риб, особливо лосось дунайський і вугор річковий.

В лісах району зустрічається борсук, ласка, заєць, дикий кабан, козуля,
кабан і інші. Сільськогосподарські землі значно бідніші: кріт, лисиця,
заєць-русак, миші, ящірка, вуж, жаби. Багато птахів: польовий горобець,
ворони, синиці, сороки, дятли, одуди, пугачі, шишкарі ялинові і інші
типові осілі, а також перелітні і кочові: жайворонок польовий, зозуля,
ластівка, лелека, соловейко, стриж.

В річках водяться щуки, коропові, в’юни, окуні, лини, а в гірських
притоках прута зустрічаємо форель струмкову і райдужну. В ставках
вирощують коропів, амура та товстолобик [16].

Цікавим є видовий склад тваринного світу в різного типу господарствах:
району. Кількість їх на гектар мисливських угідь достатньо насичена і в
цілому на початок мисливського сезону (1999 p.): заєць-русак 2730 шт.,
козуля – 328шт., лисиця 251 шт., борсук 66 шт., кабан 144 шт., вивірка
366 шт., рябчики 127 шт.

Є 3 сім’ї лосів, 2 карпатських благородних олені.

Збір меду в 1999р. підприємствами району становить 23,3 т, у 844
бджолосімей.

В ставках району громадські господарства і підприємства отримали в 1999
р. 81,3 тони риби. Переважно – короп, товстолобик, білий амур, карась,
лящ, щука.

Природно-рекреаційний комплекс

В зв’язку з зростаючими темпами технічного впливу на навколишнє
середовище і порушенням нормального функціонування природних систем
охорони природи і пам’яток культури належить важливе місце в комплексі,
природоохоронних заходів.

Особливо актуальною являється організація заповідних територій, і
відрізняються біогеографічною оригінальністю, різновидністю природних
екосистем. Важливо зберігати в різних місцях району “природні еталони”
для порівняння оцінки екологічних насадив антропогенних змін, для
організації екологічного моніторингу за природними і антропогенними
процесам і плануваннями раціональних форм природокористування.

У районі створено Княждвірський заказник державного значення та 9
заповідних урочищ районного значення.

Тисовий резерват “Княж-Двір” – 208 га розміщений на території
Печеніжинського лісництва Коломийського лісокомбінату. На Україні це
найбільший заказник тиса ягідного включеного в Червону книгу. Розміщений
він на мальовничих схилах правого берега Пруту і в давні часи служив
місцем мисливства і відпочинку. З ціллю збереження тису ягідного уже в
1914 році тут був заснований невеликий резерват, в якому тоді
нараховувалось біля 230 тисяч екземплярів цього виду. Під час першої
світової війни багато тиса було вирубано. В 1939 році Княж-Двірська дача
була взята під охорону, а в 60-их роках peзерват республіканського
значення. В резерваті тис мідний зустрічається в вигляді біогруп або
окремих в ялицевих бучинах на багатих кальцієм ґрунтах. Максимальні його
дерева мають діаметр 30 см і висоту 12-13 м. Крім тиса в резерваті
ростуть інші рідкісні види: лілія лісна, арум плямистий, шафран Гефеля.
Резерват має і сільськогосподарське значення. Тут можна вести збиране
насіння тиса і вирощувати посадочний матеріал з ціллю наступного
застосування цієї цінної породи в відповідні типи лісу, а також для
озеленення. Екологічні умови району повністю сприятливі для його
широкого користування [17].

Серед заповідних урочищ найбільш цікавими є Шепарівський ліс-діброва –
площею 38 га, урочище Стайки 45 га з насадженнями – дугласії і секвої.
Найбільший за площею заказник Хотимир площею 137 га. Це мисливське
господарство, де є дикі кабани, європейська косуля, лосі і завезені з
Словаччини 3 сім’ї муфлонів. Цікавим є найменший за площею резерват –
Торговицьке болото – 3,7 га з сфагновими мохами.

У Коломиї є два парки – пам’ятники садово-парового мистецтва місцевого
значення. Це парк ім. Т.Г.Шевченка і міський парк, які були засновані ще
в минулому столітті. У парку Т.Г.Шевченка є 8 екземплярів тиса ягідного,
2 чотирьохсотлітні дуби.

Згідно прийнятому рішенню про охорону природи необхідно сприяти
збереженню ландшафтів, водних екосистем, рослинного і тваринного світу,
об’єктів неживої природи, a також пам’ятників історії і культури в
наукових, рекреаційних і виховних цілях: створювати необхідні умови для
відпочинку і туризму, для ознайомлення з природними багатствами, а також
культурними і історичними пам’ятками. У районі і є заповідні урочища:
Старий Гвіздець (сіножаття), Вскресінецька гора, Печеніжин, Ланчин та
інші. Тут знаходяться ботанічні рослини, які занесені в Червону книгу:
башмачок дійсний, шиверенія подільська, рябчик [19].

Взаємовідносини людини і навколишнього середовища та використання
природних ресурсів визначається рівнем продуктивних силі типом
виробничих відносин. В районі біля Ковалівки, Мишина ведуться
протиоползневі роботи, по запобіганню забруднення басейну вод Пруту,
атмосферного повітря. Найбільші водоочисні споруди розміщені у Коломиї,
так як там сконцентровані промислові, заводи району. В наш час необхідна
і їх реконструкція та будівництво нових в зв’язку з зростанням заводів і
фабрик, їх розширенням. Постає питання забезпечення заходів по захисту
від забруднення повітря і води: влаштовуються спеціальні пристрої для
вловлювання газів, диму, токсичних речовин і запобіганню попадання
технічної води У відкриті водойми і спеціальної обробки її фізичними,
хімічними та біологічними засобами. Ділянки для розміщення промислових
підприємств, життєвих будинків відводиться лише в місцях непридатних і
малопридатних для сільськогосподарського користування, вилучені круті
схили річкових долин Пруту та його приток, а також ярів. На них
забороною випасати худобу, вести оранку, рубати ліси і чагарники. Серед
природоохоронних заходів у межах району найбільшого значення надається і
охороні ґрунтів від водної ерозії. Нa території налічується 10 тис. га
ерозованих і земель пошкоджених водою. Особливо природоохоронного
втручання потребує відтворення ґрунтового покрову на ерозованих схилах
Карпат. У галузі і тваринництва заборонене пряме викидання відходів у
річки. Біля Печеніжина, в передгір’ї гір, охороною відновлюються корінні
типи лісів, створюються стійкі лісонасадження. Багаті Українські Карпати
різноманітністю флори і фауни, цінними лікарськими, кормовими,
технічними рослинами, мисливськими тваринами. Але найбільшу цінність
представляють – лісові ресурси.

Великий запит на будівельник ліс і деревну сировину для лісохімічної
промисловості, а також залізної дорога приводило до того, що ліси району
постійно вирубувались. Впродовж до 40-років XX століття лісоексплуатація
була ведучою галуззю народного господарства. Ялина та тис вирубувались
не тільки в ялиновому поясі, але і на місцях букових і навіть дубових
лісів. Це привело до різкого зниження динамічної рівноваги екосистеми.
Також велику кількість деревини було заготовлено в післявоєнні роки в
зв’язку з необхідністю відбудови промисловості, сільського господарства,
житлового будівництва. В 1999 році вирубано більше 19 тис. м3 деревини в
основному цінних хвойних порід, також дуба, бука, який в основному був
відправлений на експорт. Прибуток господарств становив біля 490 тис.
гривень. Ліс цінний не тільки в зв’язку з тим, що в ньому накопичені
значні запаси деревини і що вони високопродуктивні. Їх функція і в тому,
що на територію району в передгір’ї випадає щорічно від 1000 до 1200 мм
опадів. При первинному рослинному покрові, коли лісистість
трансформувалась біогеоцинотичним покровом; 27,3% затримувалась кронами
і випаровувалась в атмосферу: 19,3% просочувалась в грунт і поступово
живила річки: 7,1 % випаровувалась з поверхні ґрунту, а 41,1%
повертались в атмосферу при транспірації рослин. Лише колю 5,2% опадів
стікало із непокритої лісом площі по поверхні схилів в русла річок.

При сучасному рослинному покрові, коли лісистість складає всього на
південному заході 30%, на північному сході 15%, тобто 22,4 тис. га,
решта орні землі, луги та інші непокриті лісом площі, водний режим
погіршився. Поверхневий стік виріс в 4 рази. Результати дослідів
показують, що в наслідок антропогенних перетворень рослинного покриву на
території району губиться безповоротно біля 5,5% сонячної енергії, яка
сюди надходить. При активізації господарської діяльності на гірських
схилах розвиваються інтенсивні процесу матеріально-енергетичного виносу:
сповзання мертвої органіки і ґрунту, вимивання поживних речовин.

В районі сформувався рекреаційний комплекс, який являє собою сукупність
рекреаційних установ. На території функціонує будинок і база відпочинку
в Слободі та 2 юнацькі табори відпочинку, туристичні маршрути по
історичних місцях Коломийщини, та географічних пам’ятках, біля Коршева є
джерела мінеральних вод. Туристські маршрути є пішохідні, автобусні,
лижні, які проходять по Карпатах через Коломийський район. У місті та
районі багато історичних, архітектурних пам’яток природи [20].

Воскресінці – батьківщина українського письменника Леся Гринюка
(1883-1911). Гвіздець – пам’ятник на братській могилі. Батьківщина
українського художника Я.В.Петрака (1878-1920). Пам’ятник архітектури
XVIII ст. є костьол і келії. Княждвірський державний заказник. Отинія –
під час визвольної боротьби українського народу в 1648 р. була опорним
пунктом християнського повстання. Пам’ятник архітектури початку XX
століття – літературно-меморіальний музей П.С.Козланюка. Печеніжин,
Олекса Довбуш – керівник руху християн-опришків в 30-40 pp. XVІІІ
століття, є пам’ятник Олексі Довбушу та історико-краєзнавчий музей.
Шепарівці – пам’ятник Т.Г.Шевченку. Коломия це культурний та історичний
центр. У міському парку м. Коломиї пам’ятник Адаму Міцкевичу, біля
кінотеатру Ірчана – є його бюст.

У районі широко розвинуті народні промисли: вишивка на полотні у всіх
селах та містах, а також ткацтво. Лозоплетіння поширене в Коломиї,
Мишині, Тростянці; художні вироби з дерева – в Коломиї, Печеніжині,
художні виробу зі шкіри – в Коломиї, Корничі, писанки – в Марківці,
Слободі; вирізанки – у Печеніжині.

В 1926 році з ініціативи громадсько-культурного діяча В.Кобринського
(1873-1958) в двох кімнатах Народного дому було відкрито музей
гуцульського народного мистецтва, а в 1935 році музей розширив
експозицію до шести кімнат. Після возз’єднання музей став державною
установою і одержав всі можливості для дальшого розвитку. Під час війни
В.Кобринський ховає найцінніші експонати. Проте у вихорі війни
безповоротно зникло 2878 експонатів.

В наш час це скарбниця декоративно-прикладного мистецтва В ньому
зберігається понад 10 тисяч експонатів. У 20 оглядових залах
представлені різні види народного мистецтва Гуцульщини: різьба
інкрустація, кераміка, вишивання, килимарство, писанкарство і т.д.
Значне місце в експозиції займають твори талановитих різьбярів сім’ї
Шкрібляків, Юрія та Семена Корпанюків, гончарів О.Бахметюка, М.Кошака;
П.Цвілик експозиція та фонди музею є і важливим джерелом вивчення
народного мистецтва Гуцульщини.

Найдавнішою пам’яткою народної дерев’яної архітектури є церква
Благовіщення, збудована в 1587 році і добудована в 1709 р. В плані
церква хрещата, бічні заруби помітно довші, ніж їх ширина. В церкві
зберігається давній різьблений іконостас з позолотою. Біля церкви стоїть
рублена дзвіниця, збудована теж в 1587 році. Церква Благовіщення –
унікальний витвір народної архітектури [21].

При сприятливих умовах рекреаційна зона Коломийщини могла б приймати до
200 тисяч відпочиваючих і туристів, як це було в 1980-90 pp.

В 1999 році на охорону навколишнього середовища поступило 2,6 млн.
гривень, що складає незначну суму до реальних екологічних потреб.

Проблеми і перспективи освоєння природно-ресурсного комплексу
Коломийського району

Розвиток народного господарства Коломийщини характеризується як і вся
Україна дальшою соціальною переорієнтацією економіки і її структури.
Разом з тим процес оновлення в соціальному і економічному житті
проходить суперечливо, не вдається припинити негативні процеси –
розбалансованість економіки і споживчого ринку, безгосподарність,
необґрунтованість зростання цін, невиправдане збільшення грошових
доходів населення, залишаються проблеми забезпечення населення житлом.
Низькою залишається трудова дисципліна і колективна відповідальність за
результат праці. Необхідно створити таке економічне середовище, яке б
стимулювало виробництво та підприємництво, чесний заробіток за сумлінну
працю, сприяння розширенню випуску товарів широкого вжитку та продуктів
харчування. Активний вплив на хід розвитку галузей народного
господарства, який забезпечать життєдіяльність району. Дотримання курсу
на багатоукладність економіки, різноманітність фор власності, виступати
за пріоритет її колективних форм.

Формувати страхові фонди соціального захисту людей, добродійні акції,
школи перепідготовки і навчання кадрів. В межах району визначити
мінімальний життєвий рівень, розширити соціальну допомогу людям похилого
віку, інвалідам, молодим і багатодітним сім’ям, дітям-сиротам. Проводити
принцип загальнодоступності лікувально-профілактичної допомоги,
розширювати мережу та зміцнювати матеріальну базу безкоштовних медичних
установ, розвивати новий напрямок медицини – страховий. Допускати
існування комерційних закладів медичного профілю для підвищення якості
послуг та догляду. Добиватись поліпшення екологічного становища,
підтримувати діяльність громадських рухів. Для закріплення і кращого
використання трудових ресурсів добиватись податкових та інших видів
пільг для малих підприємств і виробництв, які діятимуть в селах району.

Необхідною умовою переходу до ринкової економіки є вільне,
підприємництво. Кожна організація має право на майно, вироблену
продукцію, вільний вибір партнера по прямих зв’язках, самостійне
використання прибутку. Підприємництво регулюється економічними методами
– через податки, кредити, ліцензії. На перехідному етапі формування
ринку використовуються державні ціни і тарифи, ціни, що регулюються і
вільні ціни і тарифи. Державні ціни і ті що і регулюються,
застосовуються з метою соціального захисту населення. Державні ціни
установлюються на найважливіші види промислової і сільськогосподарської
продукції, a також на товари народного споживання і послуги, які
визначають життєвий рівень населення.

Мета екологічної політики – це створення комфортних умов життя людей
району, оздоровлення природного середовища його ефективного використання
та відтворення природних ресурсів. Для цього необхідно створювати і
застосовувати нові технології виробництв, які екологічно чисті.
Удосконалювати і комплекс очисних споруд Коломийщини. У
соціально-економічному розвиту екології надати значення першочерговості
при підтримці державних установ. Враховувати громадську думку щодо
розміщення шкідливих виробництв, залучення різноманітних джерел
фінансування екологічних програм.

В 1999 році на охорону навколишнього середовища було витрачено 26290
тис. гривень, що явно недостатньо для фінансування потреб екології
району. Через район проходить туристичний маршрут “Золоте кільце
Прикарпаття”, що дозволяє в перспективі в цілому оглянути наші пам’ятки
туристами.

Найбільш перспективним для економічного зростання району і зайнятості
населення є:

Освоєння газових родовищ нарощувати видобуток палива не тільки для
власних потреб регіону.

Регенерувати старі нафтові колодязі с. Слободи і завершити буріння
нафтових свердловин до родовища геологічні запаси, якого оцінюються в 9
млн. тон.

Ефективне використання водних, земельних ресурсів в сільському
господарстві, значно збільшити продуктивність угідь.

Раціональне використання лісових ресурсів району.

Поповнення природно-рекреаційних можливостей старих баз відпочинку і
створення нових, яке б сприяло значній зайнятості трудових ресурсів
району.

PAGE

PAGE 26

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020