.

Аналіз оборотності і ефективності використання основних засобів (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
806 11086
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Аналіз оборотності і ефективності використання основних засобів”

ПЛАН

Вступ

І. Теоретичні основи аналізу основних засобів

Економічний зміст і класифікація основних засобів

Методи аналізу основних засобів

Характеристика інформаційної бази основних засобів

ІІ. Аналіз основних засобів підприємства

Аналіз ефективності використання основних засобів

Аналіз показників стану основних засобів підприємства

Аналіз оборотності основних засобів підприємтсва

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

З метою підвищення ефективності виробництва, покращення використання
наявних матеріальних і нематеріальних ресурсів, а разом з тим підвищення
добробуту народу, потрібен чіткий облік, контроль і аналіз за наявністю,
рухом і використанням виробничих ресурсів, зокрема є вкрай необхідним
аналіз оборотності і ефективності використання основних засобів.

Виробництво не може існувати без основних засобів, так як вони складають
кістяк виробничої діяльності. Адже до основних засобів відносяться:
будинки і споруди, машини, устаткування і обладнання, передавальні
пристрої та ін. Тому облікова служба підприємства повинна чітко і вчасно
вести облік руху основних засобів, нарахувати знос (амортизацію), так як
в процесі виробництва основні засоби зношуються або фізично, або
морально.

В наш складний економічний час на підприємствах особлива увага
приділяється обліку використання основних засобів.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є
центральною в період переходу України до цивілізованих ринкових
відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому
процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна
виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність
використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що
забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда.
Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми роботи.

Особливу увагу в обліку основних засобів бухгалтерія приділяє
організації аналітичного і синтетичного обліку, так як вони дають
найповнішу і найважливішу інформацію, щодо їх використання у виробничій
діяльності.

У зв’язку з інтеграцією України у європейську спільноту бухгалтерський
облік також зазнав радикальних змін в організації обліку і звітності,
розроблено і прийнято новий план рахунків, затверджено нові стандарти,
щодо складання балансу, обліку матеріальних і нематеріальних цінностей
та ін. виробничого потенціалу в тому числі і основних засобів.

І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВНИ АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1. Економічний зміст і класифікація основних засобів

Основними засобами називають сукупність матеріально-майнових цінностей,
що функціонують в натуральній формі протягом тривалого періоду часу як в
сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і свою
вартість на собівартість виробленої продукції (робіт, послуг) в міру
зносу цих засобів. Тобто, до основних засобів відносяться матеріальні
цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують
один календарний рік та 15 неоплачуваних мінімумів доходів громадян
(255грн.).

Згідно з “Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні” (від 3.04.93р. №250), до основних засобів підприємств і
господарських організацій не належать і обліковуються в складі засобів в
обороті:

Предмети, щ функціонують менше 1 року, незалежно від їх вартості;

Предмети вартістю до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
незалежно від їх служби за винятком сільськогосподарських машин та
знаряддя, а також робочих та продуктивних тварин, які належать до
основних засобів незалежно від їх вартості. Межова вартість предметів,
що не належать до основних засобів, може здійснюватися на підставі
нормативних актів;

Спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і
масового виробництва, певних виробів або для виготовлення
індивідуального замовлення незалежно від вартості);

Спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі і терміну
служби;

Формений одяг призначений для видачі працівникам підприємства незалежно
від вартості і терміну служби;

Тимчасові (нетитульні) споруди, витрати на зведення яких включаються до
собівартості будівельно-монтажних робіт;

Предмети призначені для видачі на прокат незалежно від їх вартості;

Тара для зберігання ТМЦ на складах або для здійснення технологічних
процесів вартістю в межах ліміту, встановлено в пункті 2 “Положення про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”, за вартістю
придбання або виготовлення;

багаторічні насадження, що вирощуються на розсадниках як посадковий
матеріал та ін.

Засоби виробництва становлять його матеріальну основу поділяються на
засоби праці і предмети праці. За допомогою засобів праці людина діє на
предмети праці і пристосовує їх до задоволення своїх потреб. До найбільш
активної частини засобів праці відносяться знаряддя праці (силові і
робочі машини, інструменти та робоча худоба). У ширшому розумінні
засобами праці є також матеріальні умови, які сприяють виробничому
процесові (виробничі будівлі, споруди транспорт та ін.).

На відміну від предметів парці, засоби праці беруть участь у виробничому
процесі багаторазово, і свою вартість переносять на новостворений
продукт частинами, не змінюючи при цьому своєї початкової споживчої
форми.

Підводячи підсумок, можна сказати, що засоби праці – це
матеріально-технічна база виробництва. Завдяки своїм характерним
особливостям, які виявляються у процесі виробництва.

Основні засоби в грошові функції прийнято називати основними фондами.

Вартість основних засобів характеризує продуктивну потужність
підприємства, визначає фондовіддачу, фондоємкість, фондоозброєність та
інші економічні показники за допомогою яких можна визначити ефективність
виробництва. Чим більше основних засобів припадає на 1 працівника, тим
вища технічна озброєність господарства. Збільшення основних засобів та
їх ефективне використання сприяють зростанню обсягу виробництва,
підвищенню продуктивності праці.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати: своєчасне документальне
оформлення надходження і вибуття основних засобів і контроль за
збереженням і використанням; правильне і своєчасне нарахування
амортизації відповідно до встановлених норм; визначення результатів від
реалізації та ліквідації основних засобів; правильне відображення витрат
на їх ремонт та контроль за їх ефективним використанням.

Важливим моментом в раціональній організації обліку основних засобів є
науково- обґрунтована їх класифікація за важливими економічними та
технічними ознаками.

Згідно з діючою типовою класифікацією, основні засоби ґрупуються за їх
речовим натуральним характером, видами, функціональним призначенням,
галузями, за використанням і належністю.

За натурально речовим характером і видами основні засоби поділяються на:

будівлі;

споруди;

передавальні пристрої;

машини і обладнання;

транспортні засоби;

інструменти;

виробничий інвентар та приналежності;

господарський інвентар;

робочі продуктивні тварини;

багаторічні насадження;

капітальні витрати на покращення земель;

інші основні засоби;

Класифікація основних засобів за їх ознаками має важливе значення для
організації і правильного обліку одержання достовірної інформації про
об’єкти основних фондів.

Наведена класифікація використовується при організації аналітичного
обліку і нарахування амортизації (зносу) основних засобів.

Класифікація використовується з метою забезпечення одноманітності
групування основних засобів в обліку і звітності всіма підприємствами
незалежно від їх галузевої приналежності та організаційно-правової
форми.

Групування основних засобів за їх видами встановлене Державним
класифікатором України ДК 013-97 “Класифікація основних фондів” (КОФ).

КОФ побудовано за ієрархічним методом класифікації з використанням
послідовної системи кодування. Кожна позиція у КОФ містить шестизначний
цифровий код і назву відповідних класифікаційних угрупувань:

х х хх хх

група

підгрупа

клас

тип

Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з
Постановою Кабінету України від 6 вересня 1996 року № 1075 “Про
затвердження Положення про порядок визначення амортизації та віднесення
амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)” і поділяються
на такі групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої;

група 2 – транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі;
меблі, конторське (офісне) обладнання, побутові прилади та інструменти;
інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини
для автоматичної обробки інформації;

група 3 – інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 та 2, включаючи
сільськогосподарські машини, знаряддя, робочу і продуктивну худобу та
багаторічні насадження.

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об’єкт, включаючи усі
пристрої і приладдя, або окремий конструктивно-відокремлений предмет,
призначений для використання окремих самостійних функцій, або
відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з’єднаних
предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання підчас
виконання певної роботи.

Також основні засоби поділяються за цільовим призначенням на виробничі і
невиробничі, оскільки від цього залежить методика подальшого
бухгалтерського і податкового обліку .

При цьому під невиробничими основними засобами розуміють такі засоби,
які використовуються в господарській діяльності підприємства, тобто
безпосередньо беруть участь у систематичному одержанні прибутку. Під
невиробничими основними засобами слід розуміти капітальні активи, котрі
не використовуються в господарській діяльності підприємства. Для точного
обчислення амортизації, а отже, і собівартості продукції (робіт,
послуг), відпускних цін на неї сум належного податку на прибуток та
інших показників першочергове значення має правильна і достовірна оцінка
основних засобів. Однією з важливих частин бухгалтерського обліку є
оцінка основних засобів і об’єктів, що відображаються в єдиному
вимірнику. Таким в умовах товарно-грошових відносин виступає грошовий
вимірник. Оцінка має важливе значення для правильного визначення
загальної величини, складу і структури, визначення ефективності
використання нової техніки. Економічно обґрунтована оцінка основних
засобів важлива для визначення рентабельності правильних розрахунків між
господарськими організаціями при передачі чи реалізації основних засобів
і для правильного визначення розміру статутного фонду. Згідно з
“Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні” в господарській практиці підприємств всіх форм власності
використовуються всі види грошової оцінки основних засобів: початкова
(первісна), відновлювальна і залишкова.

Початкова вартість складається з фактичної суми витрат підприємства на
придбання, транспортування, монтаж, побудову і спорудження основних
засобів. Тому вона вимагає:

для будівель і споруд – на будівництво і монтажні роботи зі спорудження
об’єкта – затрати на проектно-дослідницькі роботи, а також інші затрати,
що підлягають включення у встановленому порядку в інвентарну вартість
об’єктів;

для обладнання яке вимагає монтажу –затрати з придбання, доставки,
затрати по монтажу і встановленню, затрати на проектно-монтажні роботи.

Сума початкової вартості основних засобів, зафіксована при їх
поступленні на підприємство може бути змінена лише при розширенні,
добудові, модернізації і реконструкції об’єкта, що проводяться в порядку
капітальних вкладень, внаслідок часткового списання основних засобів,
або в результаті переоцінки.

Відновлювальна – це вартість основних засобів переоцінених за діючими
цінами на момент переоцінки або індексації. Слід зазначити, що основні
засоби піддані індексації (переоцінці) за рішенням уряду або згідно з
п.п.8.3.3. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
у редакції від 22.09.97р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями (далі –
Закон про прибуток), відображаються в обліку за відновною вартістю.

Різниця між оцінками за первісною і відновною вартістю полягає в тому,
що при оцінюванні основних засобів за первісною вартістю їх вартість
виражається в цінах придбання, спорудження і т.д., а відновна вартість
відображає вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах,
установлену на підставі останньої індексації (переоцінки).

Результат індексації (переоцінки) відображається на дебету 01 (10)
“Основні засоби”, кредиту 88 (42) “Фонд соціального призначення”. Сума
зносу на момент індексації множиться на коефіцієнт індексації і
одержують результат з новою сумою зносу.

Основні засоби, що надійшли на підприємство безоплатно, оцінюються за
вартістю оціненою стороною, що передає у документах про передачу (Акт
приймання-передачі основних засобів, форма №03-1).

У випадках передачі основних виробничих засобів, суму, яка вказана у
первинних документах на їх безоплатну передачу-приймання відображається
по дебету 76 “Розрахунок з різними дебіторами і кредиторами” з цього
рахунку всі підприємства, крім малих, списують у кореспонденції з
дебетом 85 “Статутний фонд” по відповідних субрахунках, а при
відсутності кредитного сальдо на цих субрахунках у кореспонденції з
дебетом рахунків 98 “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) минулих
років” або дебетом 81 “Використання прибутку”.

Внесені у рахунок вкладів до статутного фонду основні засоби оцінюються
за вартістю погодженою засновниками (учасниками) при організації
(створенні) підприємства і зафіксовано в засновницьких документах.

У балансі підприємства основні засоби відображаються за залишковою
вартістю, яка являє собою різницю між первісною вартістю і сумою
нарахованого зносу основних засобів.

1.2. Методи аналізу основних фондів підприємства

Рис.1. Методи оцінки наявнсоіт та руху основних засобів

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у
склад кожного виду основних фондів, їх параметри – потужність,
продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та
морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки
продуктивної потужності та пропускної спроможності. Оцінка у
натуральному виразі може проводитися шляхом інвентаризації.

Для оцінки основних фондів у вартісному вимірі використовується
первісна, відновнувальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та
введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та
обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку
проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю
основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають
балансовою вартістю.

Під відновнувальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх
відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму
витрат, яку   зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних
фондів в певний проміжок часу.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу
вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг).

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

· Бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив
на вартість основних фондів діючого (державою  визначеного) механізму її
амортизації;

· Реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості
основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.

Прийнято виділяти два види зносу – фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату
ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання  або
впливу на них природних сил.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) – це процес
знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного
спрацювання під впливом науково-технічного прогресу.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування,
використання та відновлення споживчої вартості основних фондів,
характеризується поняттям “цикл відтворення основних фондів”.

Цикл відтворення основних фондів не слід плутати з поняттям “обіг
основних фондів”, яке відображає проміжок часу, протягом якого
відбувається відновлення вартості основних фондів через механізм
амортизаційних відрахувань.

Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних
фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання
накопиченої амортизації.

1.3. Характеристика інформаційної бази основних засобів

Для проведення аналізу оборотності і ефективності використання основних
засобів потрібно оператися на інформацію базу основних засобів.

Джерелами даних для аналізу основних засобів є: план економічного і
соціального розвитку підприємства, план технічного розвитку, “Звіт про
наявність і рух основних засобів”, “Баланс виробничої потужності”, “Звіт
про запаси невстановленого обладнання“, ф№ 1 “переоцінка”, “Звіт про
виконання плану введення в дію об’єктів основних засобів і використання
капитальных вкладень”, інвентарні картки обліку основних засобів і інш.

На основі цих даних проводиться аналіз основних засобів у наступних
основних напрямах:

Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві

Аналіз основних показників використання основних засобів

Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

Аналіз забезпеченості підприємства основними коштами

Аналіз використання виробничих площ

Облік основних засобів ведеться по інвентарних об’єктах за місцем їх
зберігання і відповідними особами. Окремим інвентарним об’єктом
вважається закінчений конструктивний пристрій з усіма, що відносяться до
нього, пристосуваннями і пристроями, конструктивно відокремлений об’єкт,
який призначений для виконання визначених самостійних функцій або
визначений комплекс конструктивно об’єднаних предметів, що становлять
єдине ціле і разом виконують певну роботу.

Інвентарним об’єктом по субрахунку “Будівлі” є кожна окрема будівля. До
її складу входять всі комунікації, будівлі, необхідні для експлуатації,
зокрема система опалення приміщення, включаючи і котельну установку для
опалення (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня
мережа газопроводу, водопроводу і каналізація з усіма пристроями,
внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією
освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні і сигналізаційні мережі та
вентиляційні пристрої, підйомники (ліфти). Якщо будівлі стоять поруч і
мають загальну стіну, але кожна з них самостійно конструктивне ціле, то
вони вважаються окремими інвентарними об’єктами. Надвірні приміщення,
огорожі та інші надвірні споруди, що обслуговують будівлю (сарай,
паркан) становлять разом з нею один інвентарний об’єкт. Якщо ці будівлі
та споруди обслуговують два і більше приміщення, то вони вважаються
самостійними інвентарними об’єктами.

Зовнішні прибудови до будівлі, що мають самостійне господарське
значення, приміщення котелень, які стоять окремо, а також капітальні
надвірні споруди (склади, гаражі) вважаються також самостійними
інвентарними об’єктами.

Облік будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин і обладнання,
інструментів, виробничого (включаючи прилади) і господарського
інвентаря, транспортних засобів ведеться в картці ф.№ ОЗ-6. Записи в ній
робляться на підставі перевірених документів: актів приймання про
введення в експлуатацію, технічних паспортів заводів-виготовлювачів та
інших документів.

У картці зазначається дата і номер акта введення основних засобів в
експлуатацію та характерні ознаки об’єктів: креслення, модель, тип,
марка, заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того,
записується коротка індивідуальна характеристика об’єкта. Якщо в складі
обладнання, приладів, обчислювальної техніки і т.п. є дорогоцінні
метали, в розділі “Коротка індивідуальна характеристика об’єкта”
зазначається перелік деталей, у складі яких є дорогоцінний метал,
найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті.

На зворотній стороні картки ф, №.ОЗ-6 робиться запис про переміщення
основних засобів на підприємстві.

Облік робочої худоби, а також багаторічних насаджень та капітальних
витрат по поліпшенню земель ведеться у картці ф.№ОЗ-8. В ній наводиться
індивідуальна характеристика тварин із зазначенням віку, масті, тавра,
клички і т.п.

Багаторічні насадження обліковуються по інвентарних об’єктах із
зазначенням породи, кількості посаджених одиниць і площі. Сума всіх
витрат, що відносяться до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від
закінчення всього комплексу робіт, включається у вартість об’єкту.

Облік капітальних витрат по поліпшенню земель ведеться шляхом таких
заходів: планування земельних ділянок, викорчування площ, очищення
водоймищ із зазначенням займаної площі і вартості виконаних робіт по
кожному заходу.

Вибуття основних засобів може проходити в результаті списання
непридатних до використання об’єктів, від безкоштовної передачі іншим
підприємствам, від реалізації непотрібних об’єктів, а також від
виявлення недостачі.

Для визначення непридатності основних засобів для подальшого
використання наказом керівника підприємства призначаються постійно діючі
комісії. До складу комісії входять замісник керівника, матеріально
відповідальні особи по місцях зберігання основних засобів, головний
бухгалтер. Про непридатність основних засобів комісія складає акт про
ліквідацію основних фондів ф.№ОЗ-4. В акті вказується технічний стан і
причини ліквідації об’єкта, первісна вартість, сума зносу, затрати по
ліквідації, вартість матеріальних цінностей одержаних від ліквідації,
результат від ліквідації.

Аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних картках
ф.№№ОЗ-6, ОЗ-7. Картки ведуться по кожному інвентарному об’єкту
(предмету). Однорідні предмети обліковуються на картках ф.№ОЗ-9.

Інвентарні картки ф.№№ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-9 реєструються в описі інвентарних
карток по обміну основних засобів ф.№ОЗ-10. Опис ведеться в одному
примірнику. Записи в ньому проводяться в розрізі груп основних засобів
із зазначенням року відкриття карток. Для кожної групи відводиться
відповідна кількість сторінок. Нумерація ведеться по кожній групі,
починаючи з номера 1.

ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ

суб’єкта малого підприємництва

1. Баланс

на ____________________ 200_ р.

Форма N 1-м Код за ДКУД 1801006

Актив Код

рядка На початок звітного року На кінець звітного

періоду

1 2 3 4

I. Необоротні активи      

Незавершене будівництво 020 СДп. 2 15 СДк.15

Основні засоби:      

Залишкова вартість 030 (СДп.10+СДп.11+ СДп.12)- СКп.13
(СДк.10+СДк.11+ СДк.12)- СКк.13

Первісна вартість 031 СДп.10+СДп.11+ СДп.12 СДк.10+СДк.11+ СДк.12

Знос 032 СКп.13 СКк.13

Довгострокові фінансові інвестиції 040 СДп.14 СДк.14

Інші необоротні активи 070 СДп.16+СДп.17+ СДп.18+ СДп.19
СДк.16+СДк.17+ СДк.18+

СДк.19

Усього за розділом I 080 Сума значень рядків 020+030+040+070 Сума
значень рядків 020+030+040+070

II. Оборотні активи      

Виробничі запаси 100 СДп.20+СДп.21+ СДп.22+

СДп.23+СДп.24+ СДп.25 СДк.20+СДк.21+ СДк.22+ СДк.23+СДк.24+ СДк.25

Готова продукція 130 СДп.26+СДп.27+ СДп.28 СДк.26+СДк.27+ СДк.28

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:      

Чиста реалізаційна вартість 160 (СДп.36+СДп.34)- СДп.38
(СДк.36+СДк.34)- СДк.38

Первісна вартість 161 СДп.36+СДп.34 СДк.36+СДк.34

Резерв сумнівних боргів 162 СДп.38 СДк.38

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 170
СДп.641+СДп.642 СДк.641+СДк.642

Інша поточна дебіторська заборгованість 210 СДп.37+СДп.63+ СДп.65+
СДп.68 (без врахування відсотків за кредит по 684) СДк.37+СДк.63+
СДк.65+

СДк.68 (без врахування відсотків за кредит по 684)

Поточні фінансові інвестиції 220 СДп.352 СДк.352

Грошові кошти та їх еквіваленти:      

В національній валюті 230 СДп.301+СДп.311+ СДп.313+СДп.331+ СДп.333+
СДп.351 СДк.301+СДк.311+ СДк.313+СДк.331+ СДк.333+ СДк.351

В іноземній валюті 240 СДп.302+СДп.312+ СДп.314+СДп.332+ СДп.334+
СДп.351 СДк.302+СДк.312+ СДк.314+СДк.332+ СДк.334+ СДк.351

Інші оборотні активи 250 СДп.643+СДп.644 СДк.643+СДк.644

Усього за розділом II 260 Сума значень рядків 100+130+160+
170+210+220+ 230+240+250 Сума значень рядків 100+130+160+ 170+210+
220+230+240+ 250

III. Витрати майбутніх періодів 270 СДп.39 СДк.39

Баланс 280 Сума значень рядків 080+260+270 Сума значень рядків
080+260+270

ІІ. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Аналіз ефективності використання основних засобів

Для проведення аналізу основних засобів, як і для проведення будь-якого
економічного аналізу необхідні відповідні дані. Джерелами даних для
аналізу основних засобів є: план економічного і соціального розвитку
підприємства, план технічного розвитку, “Звіт про наявність і рух
основних засобів”, “Баланс виробничої потужності”, “Звіт про запаси
невстановленого обладнання“, ф№ 1 “переоцінка”, “Звіт про виконання
плану введення в дію об’єктів основних засобів і використання
капитальных вкладень”, інвентарні картки обліку основних засобів і інш.

На основі цих даних проводиться аналіз основних засобів у наступних
основних напрямах:

Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві

Аналіз основних показників використання основних засобів

Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

Аналіз забезпеченості підприємства основними коштами

Аналіз використання виробничих площ

Для того щоб проаналізувати діяльність підприємства за якийсь період
роботи проводять вищеперелічений аналіз за декілька років діяльності
підприємства.

За звітний рік приймають один з років ( базовий) роботи підприємства, а
інші роки його діяльності називають “що аналізуються”.

Вироблюваний при цьому аналіз дозволяє чітко визначити ті чинники, які
вплинули на результати роботи і виявити резерви підвищення основних
продуктивних показників.

Розглянемо більш детально методику проведення аналізу основних засобів.

Аналіз основних засобів починається з аналізу наявності, структури і
руху основних засобів на підприємстві.

Як було відмічено вище, всі основні засобі діляться на виробничі і
невиробничі основні засоби.

Крім того, виробничу частину прийнято ділити на активну і пасивну
частини. Така детализація необхідна для виявлення резервів підвищення
ефективності їх використання на основі оптимізації структури. Дані про
наявність основних засобів, про їх рух заносяться в таблицю 1.1.

Більш чітке уявлення про структуру основних засобів дає таблиця 1.2. У
даній таблиці можуть бути відображені дані про зміну структури основних
засобів за певний період ( коли розглядаються декілька років, що
аналізуються і один базисний).

У цьому випадку розраховуються абсолютна зміна вартості основних засобів
в годе, що аналізується в порівнянні з базисним, а також темпи зростання
вартості основних засобів на підприємстві.

У процесі аналізу вивчаються динаміка перерахованих показників,
виконання плану по їх рівню, порівняння показників в роках, що
аналізуються в порівнянні з показниками в базисному році, проводяться
міжгосподарські порівняння.

З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних
засобів показник фондовідачі визначається по всіх основних засобах,
засобах виробничого призначення, активної їх частини.

Після аналізу узагальнюючих показників більш детально вивчається міра
використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і
обладнання.

Міра використання виробничих потужностей характеризується показниками:
екстенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичного
фонду робочого часу обладнання до планового фонду:

Кекст. = Тф. / Тпл.

Інтенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичного
і планового середньогодинного виробітку:

Кинтен.= ВПф. / ВПпл.

Узагальнюючим показником, що комплексно характеризує використання
обладнання є коефіцієнт інтегрального завантаження:

J = Кекст. * Кинтен (6)

По групах однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва
продукції за рахунок його кількості, екстенсивності і інтенсивності
використання по наступній моделі:

ВП= До * Д * Ксм * П * СВ (7)

Розрахунок впливу цих чинників виробляється способами ланцюгової
підстановки, абсолютних і відносних різниць.

Наступним етапом аналізу є визначення фондоозброєнності ( аналіз
забезпеченості підприємства основними засобами). Даний показник
визначається як відношення середньорічної вартості всіх основних засобів
до среднесписочному кількості працюючих на підприємств.

Даний показник показує вартість основних засобів, що доводяться на
одного працюючого.

Крім того, розраховується показник, що показує вартість основних
виробничих засобів, що доводиться на одного робітника ( людини, зайнятої
в основному або в допоміжному виробництві):

Фвоор. = Фпр./ Рраб. (8)

де Рраб. – число робітників.

Також розраховується і показник фондовоозброэності робітників, зайнятих
в основному виробництві основними засобами, що являють собою їх активну
частину:

Фвоор. = Фактів. / Росн. , (9)

де Росн. – число робітників, зайнятих в основному виробництві.

І нарешті, аналізується міра використання площ підприємства.
Розраховується показник, що показує скільки продукції, зробленої
підприємством доводиться на 1 м2 загальній площі підприємства (
виробничі і невиробничі):

Фпл. = ВП / S , (10)

де ВП – валова продукція, S- загальна площа.

Але, оскільки на невиробничих коштах продукція не проводиться, даний
показник частіше використовується для визначення виробітку продукції на
1 м2 виробничих площ.

Крім того, при вивченні використання площ підприємства розраховується
питома вага виробничих і невиробничих площ в загальній площі, а також
питомий площ, зайнятих під основне і допоміжні виробництва в загальній
площі виробничих площ.

У процесі аналізу виявляються і вивчаються чинники, які тим або інакшим
образом впливають на результати діяльності підприємства і зокрема на
ефективність використання основних засобів.

Тим самим виявляються шляхи і резерви збільшення ефективності
використання основних засобів. Ними можуть бути введення в дію не
встановленого обладнання, заміна і модернізація його, скорочення
целодневных і внутрисменных простоїв, підвищення коефіцієнта змінністі,
більш інтенсивне його використання, впровадження заходів по НТП.

Наприклад, резерви збільшення випуску продукції за рахунок введення в
дію нового обладнання визначають як:

До * Дф * Ксмф * Пф * СВф (21),

До додаткова кількість обладнання, Дф- кількість відпрацьованих днів
(фактично), Ксмф коефіцієнт змінності, Пф середня тривалість робочого
дня, СВф- выработка.

Скорочення целодневных простоїв обладнання приводить до збільшення
середньої кількості відпрацьованих днів кожною одиницею за рік. Цей
приріст розраховується як:

Дф * Ксмф * Пф * СВф ,

Д- додаткова кількість робочих днів, Кв- можлива кількість робочих
днів.

Щоб підрахувати резерв збільшення випуску продукції за рахунок
підвищення коефіцієнта змінності внаслідок кращої організації
виробництва, необхідно скористатися наступною формулою:

Ксмф * Пф * СВф

За рахунок скорочення внутрисменных простоїв збільшується середня
тривалість зміни, а отже і випуск продукції:

П * СВф

Для визначення резерву збільшення випуску продукції за рахунок
підвищення среднечасовой виробітку обладнання, треба скористатися
формулою:

СВ

Отже, підведемо деякий підсумок. При аналізі основних засобів на
підприємстві аналізуються наявність, структура, рух основних засобів.
Основним показником використання основних засобів є фондовіддача.

При цьому аналізі складається факторная модель і розраховується вплив
кожного чинника ( методами ланцюгових підстановок і абсолютних різниць).
Вивчається екстенсивна (за часом) і інтенсивне (по потужності)
завантаження підприємства. Розраховуються такі показники, як
фондомісткість, що відображає забезпеченість основними средствами
підприємства. Також розглядається міра використання площ підприємства.

Після проведення аналізу визначаються шляхи і резерви підвищення
ефективності використання основних засобів.

2.2. Аналіз показників використання основних засобів

Наступний етап аналізу використання основних засобів – аналіз
показників. Головним показником використання основних засобів є
фондовіддача. Для розрахунку цього показника і проведення аналізу
приведені наступні дані в таблиці 1.

Таблиця 1. Початкові дані для проведення аналізу фондовіддачи.

Показник 2003 2004 Відхилення

Обсяг випуску продукції (ВП), тис. грн 159787.5 177576 17788.5

Середньорічна вартість, тис. грн:

Основних виробничих засобів (Ф)

Активної частини (Фа)

Одиниці обладнання (Ц)

21305

11500

383.3

24160

12992,5

406.0

+2855

+1492.5

+22.7

Питома вага активної частини о.з. (УД) 0.5397 0.5377 – 0.002

Фондовіддача, грн:

Основних виробничих засобів(ФО)

Активної частини (ФОа)

7.5

13.89

7.35

13.66

– 0.15

– 0.23

Середньорічна кількість технологічного обладнання (К) 30 32 +2

Відпрацьовано за рік всім обладнанням (Т), годину. 112.5 112.32 – 0.18

У тому числі одиницею обладнання:

Годин (Тед)

Змін (СМ)

Днів (Д)

3750

480

250

3510

459

245

– 240

– 21

– 5

Коефіцієнт змінності (Ксм) 1.92 1.87 – 0.05

Середня тривалість зміни (П), година. 7.8 7.6 – 0.2

Виробіток продукції за 1 машино-годину (СВ), крб. 1420.3 1580.9 +160.9

Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних
виробничих засобів, є: зміна частки активна частині засобів в загальній
їх частині; зміна фондовіддачи активної частини засобів:

ФО = УД * Фоа (11)

Розрахунок впливу чинників здійснюємо способом абсолютних різниць:

ФОуд =( УД2004-УД2003 )*ФОа2003 = ( 0.5377-0.5397 )*13.89 = – 0.02778
грн.

ФОакт =( Фоа2004-Фоа2003 )*УД2003= ( 13.66 – 13.89 )*0.5377 = – 0.12367
крб.

Разом: – 0.15 грн.

Для розрахунку впливу чинників на приріст фондовіддачи обладнання
використовується спосіб ланцюгових підстановок.

По формулі отримуємо:

Фоа2003 = Д2003 * Ксм2003 * П2003 * СВ2003/Ц2003 = 250 * 1.92 * 7.8
* 1420.3/ 383300

Фоа2003 = 13.89

Для визначення першого умовного показника фондоотдачи треба замість
середньорічної вартості одиниці обладнання в 2000 році взяти це значення
в 2004 р:

Фоаусл1 = Д2003 * Ксм200 * П200 * СВ2003 /Ц2003=250 * 1.92 * 7.8 *
1420.3/40600= 13,09

Внаслідок зміни структури обладнання рівень фондовіддачі поменшав
на 0.8 крб. (13.09- 13.89 ).

Розрахуємо вплив наступного чинника ( кількість відпрацьованих днів):

Фоаусл2 = Д2003 * Ксм2003 * П2003 * СВ2003/Ц2003 = 245 * 1.92 *
7.8 * 1420.3/40600

Фоаусл2 = 12.83

Зниження фондовіддачі на 0.26 грн. (12.83-13.09) є результатом
збільшенням целодобових простоїв в році, що аналізується в порівнянні з
базовим ( в середньому по 5 днів на кожну одиницю обладнання ).

Розрахуємо вплив наступного чинника:

Фоаусл3 = Д2004 * Ксм2004 * П2003 * СВ2003 /Ц2003 = 245 *
1.87 * 7.8 * 1420.3/406000

Фоаусл3 = 12.50

Внаслідок зниження коефіцієнта змінності значення фондовіддачі
знизилося на 0.33 грн. ( 12.50 – 12.83).

Розрахуємо вплив тривалості зміни на рівень фондовідачі:

Фоаусл4 = Д2004 * Ксм2004 * П2004 * СВ2003/Ц2004 =245 * 1.87 * 7.6
* 1420.3/406000

Фоаусл4 = 12.18

У зв’язку з тим, що в році, що аналізується, середня тривалість
зміни поменшала в порівнянні з базовим роком, фондоотдача поменшала на
0.32 грн (12.18-12.50).

І нарешті, розрахуємо вплив останнього чинника:

Фоаусл4 =Д2004 * Ксм2004 * П2004 * СВ2004/Ц2004= 245 * 1.87
* 7.6 * 1580.9/406000

Фоаусл4 = 13.66

Внаслідок підвищення середнього виробітку продукції фондоотдача виросла
на 1.48 грн.( 13.66-12.18).

Щоб виявити, як ці чинники вплинули на значення фондовіддачі
основних виробничих засобів, отримані результати треба помножити на
фактичну питому вагу активної частини в загальній сумі основних
виробничих засобів.

Зміна фондоотдачи основних виробничих засобів за рахунок:

Структури обладнання -0.8 * 0.5377 = -0.43016

Целодневных простоїв -0.26 * 0.5377 = -0.1398

Коефіцієнт змінності -0.33 * 0.5377 =-0.1774

Внутрисменных простоїв -0.32 * 0.5377 =-0.1720

Среднечасовой виробітку +1.48 * 0.5377 = +0.7957

Разом -0.23
-0.123

2.3. Аналіз оборотності основних засобів підприємства

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих
фондів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних
виробничих фондів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій
стадії основні виробничі фонди в процесі експлуатації зношуються й
нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми
амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу
виробництва. На першій стадії кругообороту основних виробничих фондів
втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься
на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих
фондів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через
нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії формується
амортизаційний фонд.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної
вартості частини основних виробничих фондів. Це поновлення здійснюється
заміною зношених основних виробничих фондів на нові за рахунок
амортизаційного фонду.

Оборот основних виробничих фондів показано на рис. 2.

Рис. 2. Оборот основних виробничих фондів на підприємстві

Просте відтворення основних виробничих фондів здійснюється у двох
формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих фондів; 2)
капітальний ремонт діючих основних фондів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається
створення основних виробничих фондів у попередніх обсягах та з однаковою
якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних фондів є
нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного
наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних
виробничих фондів. Джерелом фінансування таких змін є використання
частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих фондів за ринкових відносин
визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція
спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних
виробничих фондів з метою нагромадження фінансових ресурсів для
наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного
устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення
основних виробничих фондів.

Оборотність основних засобів обчислюється як співвідношення між обсягом
реалізації та фіксованими активами. Оборотність активів обчислюється як
співвідношення між обсягом реалізації та загальними активами. На нашу
думку, слід оптимізувати цей процес використанням саме цього
коефіцієнта, тому що він включає як основні так і оборотні активи.

Показниками ефективності діяльності є показники рентабельності.
Рентабельність активів визначається відношенням прибутку у розпорядженні
підприємства до середнього розміру активів. Інші методики пропонують
використання інших показників рентабельності: поточних активів,
інвестицій, реалізованої продукції. В результаті дослідження було
запропоновано використання показника рентабельності активів, що
визначається добутком показників оборотності активів та рентабельності
реалізованої продукції.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (птмз) виражається кількістю
оборотів за певний період:

nтмз = Cр / Мз

де Cр — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

Мз — середня величина запасів у грошовому виразі.

ВИСНОВКИ

В даній курсовій роботі показано економічний зміст основних фондів
підприємств, їх класифікація і аналіз, виділено основні завдання і роль
аналізу оборотності та ефективності використання основних фондів.

На основі опрацьованої літератури ми прийшли до висновків: що
необхідними передумовами організації бухгалтерського обліку є відповідно
обладнане приміщення для роботи облікового апарату, забезпеченого
кваліфікаційними кадрами і засобами механізації. Відсутність таких умов
негативно впливає на організацію обліку і контролю за рухом основних
засобів.

Вивчена нами організація обліку основних засобів показала, що на
підприємствах ключове місце в обліку основних засобів займає вчасне і
правильне оформлення інвентарних карток. На нашу думку доцільно було б,
щоб акти по прийому в експлуатацію будівель і споруд відображали
результати кожного приймання з повним переліком усіх наявних недоліків,
і з обов’язковим вказанням дати до якої необхідно усунути дані недоліки.

При введенні будівель в експлуатацію, конкретно були б описані
результати кінцевого приймання.

В зв’язку із проведенням інвентаризації основних засобів, в інвентарних
карточках доцільно було б ввести графу “сума вартості основних засобів
після індексації”.

В даний умовах відкриваються широкі можливості механізації облікових
робіт по підприємствах. Механізація облікових операцій дозволить
вивільнити працівників від виконання вручну трудомістких облікових
операцій, підвищити оперативність і достовірність даних бухгалтерського
обліку, дасть можливість обліковому персоналу більше часу займатися
аналітичними і контрольними функціями, спростити і прискорити
документооборот, отримати більший об’єм інформації для проведення
економічного аналізу за рахунок введення різного роду довідкових
показників, скоротити число працівників бухгалтерії і знизити затрати на
утримання адмінуправлінського персоналу, підвищити діючість оперативного
контролю за ефективним використанням коштів.

Аудиторські перевірки свідчать про масовість помилок при складанні
звітності про основні засоби, зокрема у довідці 4 “Наявність та рух
основних засобів” форми 3 “Звіт про фінансово-майновий стан
підприємства” річного звіту внаслідок помилок у класифікації основних
засобів неправильно відображається їх наявність у розрізі наведених
груп. Другою характерною помилкою в обліковому забезпеченні звітності є
неправильне визначення залишкової вартості основних засобів.

Необхідно зазначити, що в останні роки у зв’язку з реформуванням
власності і приватизацією підприємств вкрай важливим є саме це питання
оскільки викривлення реальної вартості об’єктів приватизації
неприпустиме.

Разом з тим на більшості підприємств, а іноді і початкова вартість
основних засобів неточна. Причому викривлення її пройшло як в одну
(зменшення), так і в іншу (збільшення) сторони. Причин тут декілька.
Насамперед слід відзначити, що помилки виникли внаслідок неправильних
індексацій вартості основних засобів у зв’язку з інфляцією.

У зв’язку з цим проіндексована вартість основних засобів, починаючи з
1996 року може змінюватись, і проконтролювати це застосування
коефіцієнтів індексації неможливе. Оскільки нарахування амортизації і
зносу проводиться від загальної балансової вартості, включаючи і витрати
на закінчений капітальний ремонт.

Правда, уникненню цих помилок частково сприяє щомісячне відображення в
інвентарних картках з обліку основних засобів нарахованої суми зносу по
кожному їх об’єкту. Однак в умовах ручної обробки облікових документів
це призводить до різкого зростання трудомісткості обліку і, як наслідок,
помилок технічного характеру.

Виходом тут може бути запровадження комп’ютеризованої системи обліку
основних засобів.

Отже, вивчена і проаналізована нами методика бухгалтерського обліку,
основних засобів має розвиватися і удосконалюватися в процесі широкого
впровадження ЕОМ. У даній курсовій роботі нами зроблено спробу вказати і
розглянути деякі шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку і контролю
основних засобів на підприємствах переробної галузі.

У на кінець, введення в дію нового плану рахунків дає можливість Україні
інтегрувати в Європейську спільноту, тісно співпрацювати з МВФ, підвести
бухгалтерський облік до світових стандартів та ін. Але разом з тим
вимагає перекваліфікації обліковців, розробки нових стандартів,
облікових регістрів, розробки нових програм для ЕОМ та багато інших
нормативних і законодавчих актів для того, щоб пришвидшити перехід
підприємств на ведення бухгалтерського обліку у відповідності з НП (С).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Інструкція “Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій” №291 від 30.11.1999.

Класифікатор. Основні фонди та нематеріальні активи: нормативні
документи, схеми бухгалтерських проводок. Тернопіль. – 2002. – 30с.

Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В. Облік і аналіз зовнішньоекономічної
діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів спец.7.
050106. – Житомир: ПП “Рута”, 2001.- 544с.

Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні:
Навчально-практичний посібник/ За ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ,
ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. 768 с.

Левитан О.К. Облік наявності та руху основних засобів. Документальне
оформлення руху основних засобів // Діло. – 2000. – №44. С.2-3.

Лучко М.Р. Десятнюк О.М. Основні засоби: облік, контроль та аналіз.
Тернопіль: – 2001. – 50с.

11. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. —
К.: Знання, 2000.

12. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового
стану підприємства: Навч. посібник. – Київ: КНЕУ, 1999. — 132с.

13. Мних Є. В., Буряк П. Ю. Економічний аналіз на промисловому
підприємстві. — Львів: Світ, 1998. — 208 с.

14. ПінчукН. С., Галузинський Г. П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і
технології в маркетингу: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

15. Русак Н. А., Стражев В. И., Мигун О. Ф. и др. Анализ хозяйственной
деятельности в промышленности. 4-е изд. — Минск: Вишэйшая шк., 1999. —
398 с.

16. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е
изд., перераб. и доп. — Минск: Новое знание, 1999. —688с.

Новий план рахунків: вчимося працювати по-новому // Все про
бухгалтерський облік. – 2002. – №7. – С.7-17.

Облік у виробництві. // Податки та бухгалтерський облік, жовтень, 1999,
№41, с.42-45.

Положення про порядок визначення амортизації та віднесення
амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу) // Галицькі
контракти. – 1996р. – №40. С.51-53.

С.Голов “Облік основних засобів за МСБО”. // Бухгалтерський облік і
аудит, 2002. – №4-6.

Хумінський Г. Облік ліквідації основних засобів. // Діло – 2000. – №5
(січень) С.6.

PAGE

PAGE

PAGE 3

Заміна зношених основних виробничих фондів новими засобами праці

Надходження амортизаційних відрахувань і формування амортизаційного
фонду

Продуктивне використання основних виробничих фондів і нарахування
амортизаційних відрахувань

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020