Біг з бар’єрами на 400 метрів (курсова робота)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Біг з бар’єрами на 400 метрів”ПЛАН

Вступ

Історична довідка

Техніка бар’єрного бігу. Забіги на 400 метрів

Методика навчання бар’єрного бігу на 400 метрів

Типові помилки в техніці бар’єрного бігу і засоби їх усунення

Спеціально-підготовчі вправи для бар’єрного бігу на 400 метрів

Обладнання для бар’єрного бігу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Бар’єрний біг належить до групи швидкісно-силових видів легкої атлетики.
Основними ознаками доброї техніки бар’єрного бігу є не тільки швидке та
раціональне долання перешкод, але і швидкість, ритмічність,
прямолінійність бігу на дистанції, мінімальні вертикальні коливання у
момент переходу через бар’єр.

Спорт є ефективним засобом фізичного виховання Його цінність
визначається стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед
різних верств населення, і в цьому плані спорт має міжнародне значення

Але він не зводиться лише до фізичного виховання. Спорт має самостійне
загальнокультурне, педагогічне, естетичне та інші значення. Це особливо
стосується “великого спорту”.

Сучасний спорт займає важливе місце як у фізичній, так і духовній
культурі суспільства Як суспільному явищу йому притаманні різноманітні
соціальні функції

Визначальною функцією спорту є змагальна функція. Змагальній діяльності
у спорті властиве гостре (але не антагоністичне) суперництво, чітка
регламентація взаємодії учасників змагань, уніфікація змагальних дій,
умов їх виконання І способів оцінки досягнень Все це обумовлено
відповідними (локальними, національними, міжнародними) спортивними
класифікаціями та правилами змагань

Безпосередня мета змагальної діяльності в спорті — досягнення найвищого
результату, вираженого в умовних показниках перемоги над суперником або
в інших показниках, прийнятих умовно за критерій досягнень Змагальна
діяльність допомагає виявляти резервні можливості людини

Ознакою високого рівня технічної підготовки бар’єриста є різниця в часі
пробігання дистанції з перешкодами і без них. Кращі спортсмени світу з
бігу на 110 м із бар’єрами витрачають на подолання перешкод 1,8-2,0 с, а
на дистанції 400 м – приблизно 3 с. Для новачків ці показники сягають
від 3-4 до 5-6 с.

1. Історична довідка

Бар’єрний біг з’явився в XIX столітті в Англії. Його появу викликали
поширені на той час кінні перегони з подоланням різних перешкод.
Перешкодами служили розфарбовані „під зебру” і закопані в землю жердини
з гострими кінцями. Англійські пастухи змагались у швидкісному бігу,
долаючи овечі загони. Біг через нерухомі важкі бар’єри був небезпечним,
і спортсмени намагались підстрибувати вище, щоб не зачепити перешкоду.
Природно, що це негативно впливало на швидкість бігу.

В 1837 році про біг із доланням різних перешкод викладачами і студентами
Ітонського коледжу згадує Ф.А. Вебстер (1929р.). Висота бар’єрів була
різною, але вже з 1866 року вона дорівнювала 3 футам 6 дюймам (1,067 м).
1 фут (англ. foot – ступня) = 1/3 ярда = 12 дюймам = 0,3048 см.
Перешкоди нагадували козли для пиляння дров, їх долали стрибками в
довжину з підтягуванням ніг і приземленням за бар’єром (на одну ногу
приземлювались тільки найбільш “технічно” підготовлені спортсмени).

Поширеним бар’єрний біг був і на американському континенті. На відміну
від європейців, американці поперек бігової доріжки натягували загальну
мотузку або для всіх бар’єристів ставили одну планку. Поступово
конструкція бар’єрів удосконалювалась. Жорстко закріплені бар’єри були
замінені бар’єрами у вигляді перевернутої літери “Т”.

У 1935 році американський тренер Г.Хіллман застосував L-подібний бар’єр,
що значно знизило небезпеку отримання травм і збільшило швидкість бігу.
З цього часу і почалась сучасна історія бар’єрного бігу. Вже в 1937 році
Ф.Таунс довів рекорд світу до 13,7 с.

У перших друкованих правилах змагань із бар’єрного бігу на 120 ярдів
(Оксфорд, 1864р) висота бар’єра становила 1 ярд (91,4 см), що дорівнює 3
футам = 36 дюймам. Десять бар’єрів розставляли на відстані 10 ярдів один
від одного. Цю кількість бар’єрів і відстань між ними зберегли до наших
днів, але висота бар’єрів зросла до 106,7 см.

Біг на 110 м із бар’єрами у чоловіків включається в програму всіх
Олімпійських ігор, починаючи з 1896 року.

В програму XI Олімпіади був включений біг на 400 м із бар’єрами. Після
тривалих експериментів із довжиною дистанції, висотою бар’єрів та їх
кількістю з 1968 року проводяться змагання для жінок на дистанції 100 м.
З цього часу в програми змагань включається і біг на 400 м із бар’єрами
для жінок.

Змагання з бар’єрного бігу проводяться на дистанціях 110 м (чоловіки),
100 м (жінки) і 400 м (чоловіки і жінки). В закритих приміщеннях, крім
класичних (100 і 110 метрів), біг проводиться і на дистанціях 50-60
метрів. Юні спортсмени змагаються на дистанціях від 50 до 300 м.
Відстань між бар’єрами і їх висота залежать від статі, віку і
підготовленості спортсменів (Табл. 1).

Таблиця 1

Довжина дистанції та умови бігу з бар’єрами

Стать Дистанція (м) Висота бар’єрів (см) Відстань (м)

До першого бар’єра (м) Між бар’єрами (м) Від остан-нього бар’єра до
фінішу (м)

Жінки 100 84,0 13,0 8,5 10,5

Чоловіки 110 106,7 13,72 9,14 14,02

Жінки 400 76,2 45,0 35,0 40,0

Чоловіки 400 91,4 45,0 35,0 40,0

2. Техніка бар’єрного бігу. Забіги на 400 метрів

Техніка бар’єрного бігу на різних дистанціях специфічна. Для детального
її розгляду і ефективного вивчення розрізняють: старт і стартовий
розбіг, перехід через бар’єр, біг між бар’єрами і фінішування.

Старт і стартовий розбіг

Біг починається з низького старту, при цьому використовуються стартові
колодки. Особливістю низького старту в бар’єрному бігу є те, що
бар’єрист повинен на обмеженому просторі (13,72 м) досягнути
максимальної швидкості бігу і подолати перший бар’єр. На перших метрах
стартового розбігу бар’єрист випрямляється швидше, ніж спринтер. Вже до
8-10 метру дистанції він повинен прийняти таке бігове положення, з якого
зручно атакувати бар’єр.

Відстань до першого бар’єра з бігу на 110 м долається за 7 або 8 бігових
кроків. У першому варіанті на старті попереду ставиться махова, а в
другому – поштовхова нога. Перший варіант характерний для спортсменів
високого зросту, другий – для бігунів середнього і нижче середнього
зросту. Під час 7-крокового розбігу бар’єрист скоріше досягає
максимальної швидкості. Цьому сприяє розташування колодок: передньої –
за 25-35 см від лінії старту і задньої приблизно за 40-50 см від
передньої. Довжина кроків під час 7-крокового розбігу приблизно така:
70-80 см; 125-135 см; 155-170 см; 185-190 см; 200 см; 210-215 см;
190-200 см.

Під час 8-крокового розбігу перша колодка ставиться за 40-60 см від
лінії старту, задня за 20-40-см від передньої. При цьому варіанті
спортсмену доводиться вимушено скорочувати природну довжину бігових
кроків, яка є приблизно такою: 60-65 см; 100-107 см; 130-135 см; 150 см;
165 см; 175-180 см; 195-200 см. Останній крок в обох варіантах на 10-20
см менший передостаннього, а місце відштовхування знаходиться за 195-220
см від бар’єра.

Жінки в бігу на 100 м з/б долають відстань до першого бар’єра (13 м)
також за 7 або 8 бігових кроків. Приблизна довжина кроків під час
8-крокового розбігу наступна: 60 см; 90 см; 120 см; 135 см; 150 см; 175
см; 190 см; 180 см, а відштовхування на бар’єр відбувається за 200 см.
Під час 7-крокового розбігу довжина кроків дещо інша: 95 см; 120 см; 165
см; 175 см; 185 см; 185 см і 175 см, відштовхування на бар’єр
здійснюється з відстані 200 см. Оскільки останній крок менше
передостаннього на 10-20 см, то бар’єрист ставить поштовхову ногу на
місце відштовхування швидше, а вагу тіла намагається утримати на
“високій стопі”. Це дозволяє атакувати бар’єр з достатньо високим
положенням ЗЦВТ.

Перехід через бар’єр. Перехід через бар’єр складається з атаки бар’єра,
положення над бар’єром (переходу через бар’єр) і сходу з бар’єра. Дії
бар’єриста, які починаються з відштовхування, називають “атакою”
бар’єра. Кут відштовхування дорівнює 65-70 градусів. На рисунку 13
наведена кінограма бігу на 110 м з/б.

Рис. 2. Атака бар’єра

Атака бар’єра починається з швидкого руху вперед – вгору зігнутою
маховою ногою (кадр 1). У завершальний момент відштовхування тулуб і
поштовхова нога складають одну пряму лінію, а махова нога активно
випрямляється в колінному суглобі. Рух махової ноги збігається із
зустрічним рухом різнойменної руки, яка спрямовується вперед до
середини, долонею вниз. Розгинання махової ноги в колінному суглобі
виконується за рахунок хлистоподібного руху гомілки, що сприяє, при
вході на бар’єр, створенню найвищої горизонтальної швидкості ЗЦВТ.

Протилежна маховій нозі рука, зігнута в ліктьовому суглобі, відводиться
в сторону-назад-вниз. Деякі бігуни в атаці виконують рухи двома руками
вперед. В безопорному положенні бар’єрист активно нахиляється вперед.
При відриві від опори поштовхова нога, зігнута в колінному суглобі,
відводиться в сторону і активно рухається вгору-вперед (кадри 2, 3). Рух
гомілки вперед-вгору припиняється, коли п’ята досягає рівня бар’єра.
Вище п’яту піднімати не варто, необхідно прагнути скоріше опустити її за
бар’єр (кадр 3). Схресні рухи ніг і рук не повинні порушувати
прямолінійність атаки бар’єра.

Схід з бар’єра. Рухи бар’єриста після проходження його ЗЦВТ над бар’єром
називаються сходом з бар’єра. Як тільки п’ята махової ноги перейшла
лінію бар’єра, бігун починає активно опускати її (кадри 7-8). Одночасно
однойменна рука різко виноситься вперед. Місце постановки махової ноги
за бар’єром повинно бути досить близьким до проекції ЗЦВТ. Нога
опускається на носок на відстані 130-150 см у чоловіків і 105-115 у
жінок. Постановка ноги відбувається з передньої частини стопи, потім
нога ледь зігнута в колінному суглобі, опускається майже на всю стопу
(кадр 5, 8). Поштовхова нога під час сходу з бар’єра рухається
прискорено коліном вперед. Нахил тулуба зберігається і в момент
приземлення, що створює передумови початку бігу між бар’єрами з активним
перенесенням поштовхової ноги.

Одночасно з виносом поштовхової ноги вперед різнойменна рука теж
виноситься вперед. Від швидкості її руху залежить швидкість руху ногою,
тому робота рук під час бар’єрного бігу відіграє важливу роль.

Біг між бар’єрами. Відстань між бар’єрами в бігу на 100 і 110 м
долається за три бігові кроки. Співвідношення параметрів бігових кроків
залишається практично постійним і характеризує специфіку ритму
бар’єрного бігу. Так, перший крок буває найкоротшим, другий – найдовшим,
а третій – меншим від другого на 15-25 см. Зменшення останнього кроку
створює передумови для ефективної атаки бар’єра. В бігу на 110 м з/б це
буде дорівнювати приблизно 175, 200 і 190 см. На дистанції 100 м
відповідно – 165, 190 і 180 см.

Долаючи відстань між бар’єрами, спортсмен виконує рухи з меншою
амплітудою, ніж під час спринтерського бігу. Це пояснюється тим, що на
перший біговий крок накладає відбиток схід з бар’єра, а останній
виконується з урахуванням відштовхування на бар’єр. Тому в момент
постановки поштовхової ноги на місце відштовхування і приземлення
махової ноги особливого значення набуває фактор часу. Треба прагнути
звести його до мінімуму. Увагу необхідно зосередити на підтримці
високого темпу і правильного ритму.

Фінішування. Відрізок від останнього бар’єра до фінішу (14,02 м)
долається з максимальною швидкістю при акцентуванні уваги на частоті і
довжині кроків. Для цього схід з останнього бар’єра повинен бути
активнішим, ніж із попередніх. На сході з останнього бар’єра нахил
тулуба зберігається, що дозволяє перший крок зробити швидше. Фінішні
клітини долаються так само, як під час спринтерського бігу, що вимагає
уникнення передчасного і надмірного нахилу тулуба.

Рис.4. Фінішування „кидок грудьми”

3. Методика навчання техніки бар’єрного бігу на 400 метрів

Навчаючи техніки бар’єрного бігу, необхідно пам’ятати, що складність
рухової навички потребує попередньої підготовки опорно-рухового апарату
спортсмена. Вихідною умовою є наявність достатньої сили, швидкості,
рухливості в суглобах і володіння технікою бігу на коротку дистанцію.
Відомо, що спортивна діяльність бар’єриста і сама сприяє розвитку тих
функцій, які є провідними в цій вправі. Однак практика свідчить, що
процес формування рухових навичок у бар’єристів відзначається певними
особливостями. Ті рухи, які не відбиваються у свідомості і не оцінюються
спортсменом, не засвоюються, не підлягають заучуванню і
запам’ятовуванню. Тому, навчаючи бар’єрному бігу і виправляючи помилки,
варто пам’ятати, що формування рухової навички, усвідомлення її
елементів пов’язані з формою, амплітудою і напрямом рухів (В.Д.
Бакланов).

На етапі початкової спеціалізації бігунів на 400 м з бар’єрами
зважуються наступні задачі: 1. Формування уявлення у тих, хто
тренується, уявлень про бар’єрний біг на 400 м. 2. Освоєння цілісної
структури (і окремих її елементів) змагальних
вправ. 3. Навчання обов’язковому подоланню бар’єрів з різних ніг. 4.
Ознайомлення зі специфікою ритму бігу з бар’єрами, уміння переборювати
міжбар’єрні відстані різною кількістю кроків. 5. Уміння розподіляти
зусилля в бігу по дистанції.

Таким чином, формується школа бар’єрного бігу, що є фундаментом
подальшої підготовки спортсменів.

Зміст спеціальних тренувальних засобів бігунів на 400 м з бар’єрами на
цьому етапі практично не відрізняється від змісту засобів тренування
бігунів на короткі бар’єрні дистанції (у тренуванні переважають відрізки
дистанції з 3—5 бар’єрами, до кінця етапу — з 6—7 бар’єрами).

Змінюється трохи (у порівнянні з бігунами на 100 і 110 м з бар’єрами)
структура тренувальних засобів бар’єристів на 400 м: приблизно 1/3 (на
початку етапу) і до 1/2 (наприкінці) від загальної кількості бар’єрів
переборюються в структурі бігу на 400 м (тобто при висоті бар’єрів 91,4
і 76,2 див), міжбар’єрні відстані пробігаються різною кількістю кроків
(у 10—18 кроків, у залежності від індивідуальних здібностей
бар’єристів). Тим самим формується й удосконалюється відповідний ритм
бігу на 400 м з бар’єрами, техніка подолання перешкод з різних ніг.

Таблиця 2. Зміст спеціальної роботи з бар’єрами бігунів на 400 м

на етапі початкової спеціалізації.

Цикл підготовки На початку етапу спеціалізації Наприкінці етапу
спеціалізації

Тиждень 40—45 бар’єрів, з них 12—15 бар’єрів, переборених у ритмі бігу
на 400 м 50 — 60 бар’єрів, з них 25—30 бар’єрів у ритмі бігу на 400 м

Місяць 140—160 бар’єрів, з них 45 — 55 у ритмі бігу на 400 м 200 — 220
бар’єрів, з них 200 — 110 у ритмі бігу на 400 м

Рік 1200—1500 бар’єрів, з них 400 — 500 у ритмі на біги на 400 м
1800—2000 бар’єрів, з них 700—800 у ритмі бігу 400 м

Участь у змаганнях (у стартах на основній дистанції) 3 — 4 8—10

Спеціальна тренувальна робота на етапі початкової спеціалізації в
достатній мірі формує в початківців бар’єристів стійкий інтерес до бігу
на 400 м, забезпечує високий ступінь оволодіння школою бар’єрного бігу,
розвитку необхідних фізичних якостей бар’єристів і їх технічної
підготовленості. У комплексі це створює «фізико-технічну» базу для
подальшого спортивного удосконалювання. У табл. 2 показаний обсяг
тренувальної і соревновательной навантажень бігунів на 400 м на етапі
початкової спеціалізації (дані орієнтовані на кінець етапу). Контролем
за підготовкою юних бігунів на 400 м з бар’єрами на цьому етапі можуть
служити модельні характеристики бігунів на 110 і 100 м з бар’єрами.

Завдання 1. Створити уявлення про правильну техніку бар’єрного бігу.

Засоби: Показ техніки бар’єрного бігу, демонстрація кінограм,
кінокільцівок тощо.

Завдання 2. Навчити переходу через бар’єр.

Засоби:

Спеціальні вправи бар’єриста на місці та в русі:

1. Атакувати бар’єр, який стоїть біля стінки, фіксуючи випрямлену махову
ногу на опорі.

2. Переносити поштовхову ногу через бар’єр, спираючись руками на стінку
і зупиняючись на носку махової ноги (стегно і стопа поштовхової ноги
паралельні опорі, гомілка під стегном).

3. Те ж саме, але ступня поштовхової ноги ковзає вздовж похилої поверхні
бар’єра.

4. Нахил тулуба вперед, сидячи у положенні бар’єрного кроку.

5. Те ж саме в положенні стоячи, махова нога п’ятою на бар’єрі.

6. Переносити поштовхову ногу через бар’єр, пересуваючись кроком збоку
бар’єра.

7. Те ж саме, просуваючись підтюпцем.

8. Стоячи на поштовховій нозі перед бар’єром на відстані 30-40 см,
піднести стегно махової ноги до горизонтального положення, піднятись на
носок опорної ноги і випрямляючи махову ногу, опустити її за бар’єр.
Одночасно швидко перенести зігнуту в колінному суглобі поштовхову ногу
через бар’єр і, вивівши коліно вперед, зробити крок за бар’єр.

9. Подолати 4-5 бар’єрів, розміщених на відстані 2-3 метрів. Виконати цю
вправу послідовно в ходьбі з високим підніманням стегна і в бігу. Висота
бар’єрів відповідає рівню підготовленості спортсменів.

Завдання 3. Навчити ритмічному бігу між бар’єрами.

Засоби:

1. Бар’єрний біг у три кроки при зближеній розстановці бар’єрів.

2. Подолати 3-4 бар’єри з 6-7-крокового розбігу, висота бар’єрів
76,2-84,0 см.

3. Подолати 4-5 бар’єрів із поступовим їх підвищенням і збільшенням
відстані між ними.

Завдання 4. Навчити бігу з/б зі старту.

Засоби:

1. Біг по відмітках у 8 бігових кроків без бар’єра з високого старту.

2. Те ж саме з опорою на руку і з низького старту.

3. Біг у 8 бігових кроків із високого і низького старту з подоланням
першого бар’єра та настановою на подальший біг після бар’єра.

4. Бар’єрний біг із високого і низького старту з подоланням 1-4 бар’єрів
у три кроки.

5. Пробігати всю дистанцію, стартуючи з низького старту.

Завдання 5. Навчити техніки бар’єрного бігу в цілому.

Засоби:

1. Біг через різну кількість бар’єрів з високого і низького стартів із
різною швидкістю.

2. Біг із бар’єрами з подвійної стартової відстані.

3. Біг із чергуванням 5 і 3-крокового ритму.

4. Багаторазове повторення спеціальних вправ бар’єриста.

Враховуючи складність бар’єрного бігу і те, що ефективність процесу
удосконалення техніки в основному залежить від рівня знань тренера,
наводимо типові помилки, які можуть виникнути під час вивчення
бар’єрного бігу, та засоби їх усунення.

4. Типові помилки в техніці бар’єрного бігу

і засоби їх усунення

1. Пасивний підхід до бар’єра зі слабким прискоренням – подолання
бар’єрів нижчої висоти в умовах, наближених до змагальних.

2. Надто близький підхід до бар’єра і перестрибування через нього –
позначити місце відштовхування; використання більш низького першого
бар’єра.

3. Передчасний нахил тулуба під час входу на бар’єр – долати бар’єри
з акцентованим підйомом стегна махової ноги; не поспішати з її
випрямленням; до кінця відштовхуватись на бар’єр.

4. Опускання коліна і піднімання ступні під час переходу бар’єра –
спеціальні вправи для поштовхової ноги біля опори і в русі на доріжці.

5. Випрямлення тулуба під час сходу з бар’єра – акцентувати
опускання махової ноги ближче до бар’єра; поштовхову ногу виносити не
вверх, а вперед.

6. Короткий 1-й крок після сходу з бар’єра – подолання декількох
бар’єрів в один крок (відстань між бар’єрами від 14 до 16-17 стоп).

7. Неузгоджений рух рук і ніг під час бігу через слабку рухливість у
кульшових суглобах – виконання будь-яких спеціальних вправ бар’єриста
обов’язково з обох ніг.

8. Повільне опускання махової ноги за бар’єр і приземлення далеко
від нього – подолання бар’єра з швидким опусканням ноги на завчасно
зроблену відмітку.

9. Недостатнє відведення в сторону коліна поштовхової ноги –
переносити поштовхову ногу через бар’єр, проходячи збоку від бар’єра.

5. Спеціально-підготовчі вправи для бар’єрного бігу

на 400 метрів

1. В. п. – сід на підлозі. Виконати розгинання ноги, взявшись рукою або
руками за стопу.

2. В .п. – бар’єрний сід. Виконати нахил до махової ноги з досягненням
її носка (Рис.5).

3. В .п. – те ж саме. Виконати піднімання і опускання коліна поштовхової
ноги без відриву п’яти від опори.

4. В. п. – те ж саме. Виконати піднімання махової ноги.

5. В. п. – сід на підлозі, ноги зігнути в колінних суглобах, п’яти
разом. Виконати розведення ніг за допомогою рук.

6. В. п. – лежати на спині руки вздовж тулуба (в сторони). Зміна
положення ніг зустрічними маховими рухами (Рис. 6).

Рис. 5. Рис. 6.

7. В. п. – лежати на спині руки в сторони, ноги разом. Поперемінно
торкатись стопою різнойменної кисті руки. Тулуб і голову не відривати
від підлоги (Рис. 7).

8. В.п. – лежати на спині, ноги разом, руки в сторони. Піднімаючи ноги,
поперемінно опускати їх вліво, вправо.

9. В. п. – лежати на спині, руки витягнуті за головою, ноги разом.
Одночасне зустрічне піднімання ніг і тулуба (Рис. 8).

10. В. п. – лежати на спині, руки вздовж тулубу. Підняти прямі ноги,
опустити їх за голову і повільно повернутись у вихідне положення (Рис.
9).

Рис. 7. Рис. 8. Рис. 9.

11. В. п. – бар’єрний сід, нахили тулубу назад міняючи положення ніг
(Рис. 10).

Рис. 10. Рис. 11.

12. В. п. – стійка боком до бар’єра, взятись рукою за планку. Підняти
махову ногу, зігнути в колінному суглобі і опустити у в. п. (Рис. 11).

13. В. п. – стійка боком до гімнастичної стінки, взятись за планку на
рівні плечей. Підняти стегно махової ноги вище горизонталі з наступним
кидком п’ятою вперед. Швидко опустити пряму ногу вниз (Рис. 12).

14. В. п. – випрямлена махова нога п’ятою на бар’єрі. Виконати нахил до
носка випрямленої ноги (Рис. 13).

Рис. 12. Рис. 13.

15. В п. – стояти боком до бар’єра, триматись за нього рукою. Махові
рухи лівою (правою) ногою у передньо-задньому напрямі (Рис. 14).

16. В. п. – стати обличчям до бар’єра, руками триматись за планку. Махи
лівою (правою) у передньо-задньому напрямі. На маху вперед, ногу зігнути
у колінному суглобі (Рис. 15).

Рис. 14. Рис. 15. Рис. 16.

17. В. п. – стати збоку бар’єра. В режимі легкого підстрибування на
поштовховій нозі виконати вихлист гомілки і опускання махової ноги,
переносячи її через бар’єр збоку. Те ж саме через 10 бар’єрів у ритмі
“Летки-єньки”, не опускаючи махову ногу на опору.

18. В. п. – стрибки з двох ніг на дві через десять бар’єрів висотою 76,2
і 84,0 см.

19. В. п. – стійка ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях. 1-3 рухи руками,
як при бігу, 4 – імітувати атаку рукою, розгинаючи її в ліктьовому
суглобі і повернутись у в. п. (Рис. 16).

20. В. п. – теж саме в ходьбі, бігу (Рис. 17).

21. В. п. – о. с., руки зігнуті в ліктях. Імітація роботи рук із
одночасним підніманням махової ноги з тазом вперед-вгору і наступним
виносом гомілки п’ятою вперед-вниз. Виконувати в русі.

22. В. п. – махова нога на бар’єрі. Імітація роботи рук (Рис. 18).

Рис. 17. Рис. 18.

23. В. п. – о. с., обличчям до стіни на відстані 110-150 см. Високо
піднімаючи стегно махової ноги вихлестом, поставити її на стінку з п’яти
(“атака” бар’єра) (Рис. 19).

24. В. п. – те ж саме, тільки з наступним просуванням на опору (Рис.
20).

Рис. 19. Рис. 20.

25. В. п. – стати на відстань 90-120 см збоку бар’єра, руки на стіну.
Перенос поштовхової ноги, зігнутою в колінному суглобі, через бар’єр
збоку (Рис. 21).

Рис. 21.

26. Та ж сама вправа, тільки з резиновим амортизатором (Рис. 22).

Рис. 22.

27. Та ж сама вправа, тільки з підходу – з двох, чотирьох, шести кроків
(Рис. 23).

Рис. 23.

28. В. п. – те ж саме, але бар’єр перпендикулярно стіні. Ковзати стопою
вздовж планки бар’єра (Рис. 24).

Рис. 24.

29. В. п. – стати боком до бар’єра. Ліву (праву) положити коліном і
стегном на бар’єр. Нахили тулуба (Рис. 25).

30. В. п. – стати боком до бар’єра. Ліва (права) пряма нога на бар’єрі.
Нахили тулуба до опорної ноги (Рис. 26).

31. Стати спиною до бар’єра. Ліва (права) стопою на бар’єрі. Нахили
тулуба до опорної ноги (Рис. 27).

Рис. 25. Рис. 26.
Рис. 27.

Рис. 28. Спеціальні вправи бар’єриста

6. Обладнання для бар’єрного бігу

Бар’єри виготовляються з металу або іншого придатного матеріалу, а
верхня перегородка – з дерева. Він складається з двох основ та двох
вертикальних стійок, на яких закріплена прямокутна рама. Для надання
міцності встановлюється одна або більше поперечин. На основах
встановлюються противаги, здатні перемішуватися на них. Під час
прикладання у центрі верхньої перегородки зусилля від 3,6 до 4,0 кг
бар’єр повинен перевертатися. Основні параметри бар’єра:

ширина -1,18-1,20 м;

довжина основи – 0,7 м;

загальна вага – не менше 10 кг;

перегородка – ширина – 70 мм, товщина – 10-25 мм.

Бар’єри фарбують у білий колір. Верхня перегородка на відстані 225 мм з
обох боків повинна мати чорні смуги. Допускається використання інших
контрасних кольорів.

Висновки

Тренування з метою підвищення рівня швидкісно-силових якостей бігунів на
400 м з бар’єрами на етапі заглибленої спеціалізації відповідають
аналогічному тренуванню бігунів на короткі бар’єрні дистанції.

Можна вказати два принципово різних способи розвитку спеціальної
витривалості бігунів на 400 м з бар’єрами.

1. Повторний біг на коротких (2—3 бар’єри, 100—120 м) і середніх (до 5
бар’єрів, 200 м) відрізках дистанції; кількість повторень — 5—6
(коротких), 3—4 (середніх). Інтервали відпочинку між окремими пробіжками
підбираються індивідуально. Однак вони обов’язково повинні бути трохи
укороченими, щоб наступну пробіжку починати на тлі неповного
відновлення.

2. Пробігання довгих відрізків (8—10 бар’єрів, 300—400 м), У цьому
випадку кількість повторень не перевищує 2—4, інтервали відпочинку між
окремими повтореннями звичайні — до відновлення. При використанні довгих
відрізків необхідно різні ділянки дистанції переборювати зі зміною ритму
бігу між бар’єрами (використовувати різна кількість кроків), моделювати
соревновательный варіант, формувати й удосконалювати оптимальні ритм і
темп бігу по дистанції.

Список використаної літератури

1. Анатомия человека. Учебник для институтов физической культуры. Под
ред.В.И.Козлова.-М.:ФиС,1978

2. Анищенко В.С. Физическая культура: Методико-практические занятия для
студентов: Учеб.пособие.-М.:Изд-во РУДН,1999

3. Иванов Г.Д. Физическое воспитание. Учебник. Алматы: РИК, 1995.

4. Ильинич В.И. Студенческий спорт и жизнь. М.:АО “Аспект Пресс”,1995

5. Ильинич В.И. Профессионально-прикладная физическая подготовка
студентов вузов.- М.:Высшая школа,1978

6. Кун Л. Всемирная история физической культуры и спорта. Пер. с венгр.
Под общ.ред.В.В.Столбова.-М.:Радуга,1982

7. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры.-М.: ФиС,1991

8. Приказ Минобразования России “Об организации процесса физического
воспитания в образовательных учреждениях начального, среднего и высшего
профессионального образования” от 01.12.99 N 1025

9. Реабилитация здоровья студентов средствами физической культуры:
Учебное пособие/ Волков В.Ю., Волкова Л.М.,
СПб.гос.техн.ун-т.Санкт-Петербург, 1998

10.Теория спорта/ Под ред.Платонова В.Н.: Киев: Высшая школа,1987

11. Федеральный закон “О физической культуре и спорте в Российской
Федерации” от 29.04.99 N 80-ФЗ

12. Физическая культура студента. Учебник для студентов вузов. /Под
общ.ред.В.И.Ильинича-М.:Гардарики,1999

13. Физическая культура (курс лекций): Учебное пособие/Под
общ.ред.Волковой Л.М., Половникова П.В.:СПбГТУ,СПб,1998.-153 с.

14. Якушев В.И. Бег с препятствиями на 400 метров. – М., 1989.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter