.

Відповідальність за порушення податкового законодавства (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1000 20584
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Відповідальність за порушення

податкового законодавства”

ПЛАН

ВСТУП

І. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

1.1. Поняття та причини виникнення податкових правопорушень

1.2. Суб’єкти сплати податків і податкових правопорушень

2. ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВИХ НОРМ

2.1. Фінансові санкції, які накладаються на платників податків
за порушення податкового законодавства

2.2. Адміністративна відповідальність платників податків
за порушення податкового законодавства

2.3. Кримінальна відповідальність платників податків за порушення
податкового законодавства

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОДАТКОВИХ ТА ІНШИХ ОРГАНІВ ЗА ПОРУШЕННЯ
ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Тема курсової роботи “Відповідальність за порушення податкового
законодавства” є вкрай актуальною. Так, Україна, ставши на шлях розвитку
та становлення дійсно суверенної і незалежної країни, неухильно
орієнтуючись на визнані світової спільнотою демократичні та гуманістичні
за своїм змістом і спрямованістю міжнародні стандарти приступила до
формування державних інституцій, місцевого самоврядування, системи
національного права. Конституція України, прийнята Верховною Радою
України 28 червня 1996 року, визначає Україну як суверенну і незалежну,
демократичну, соціальну, правову державу. Основоположними принципами
такої держави виступають верховенство права, пріоритет прав людини,
пріоритет загальнолюдських цінностей, взаємозв’язок правової держави та
громадянського суспільства. Саме тому, з отриманням незалежності, а
згодом і прийняттям Конституції громадяни України, повинні навчитися
жити по-новому.

Податкове правопорушення – противоправне, винне діяння, в вигляді
навмисної або ненавмисної дії або бездіяльності суб’єкта податкових
відносин, який порушує права і інтереси учасників даного виду суспільних
відносин, за яке законодавством встановлена певна відповідальність
фінансового, адміністративного або кримінального характеру.
Протиправність податкового правопорушення полягає в недотриманні
правової форми даного діяння, винність полягає в здійсненні даного
порушення навмисно або з необережності.

Сучасне суспільство надало людині широкі права і свободи, до
використання яких необхідно підходити відповідально. Можливості людини в
сучасному суспільстві набагато зросли. Але чим більше людині дається,
тим більше з неї і питають. Ми живемо у світі, де кожен залежить від
усіх, а усі від кожного. У цих умовах безвідповідальна поведінка є
соціальним злом. Наприклад, безвідповідальне ставлення робітника до
своїх обов’язків спричиняє вироблення неякісної продукції; несплата
податків, призведе до непоступлення коштів в бюджет і, як наслідок, до
невиплати пенсій, зарплат, страхових та інших платежів і загальнонародні
потреби залишаться незадоволеними. Навіть за жартівливе пустування
доводиться інколи “розраховуватися” з державою, нести законну, тобто
юридичну відповідальність.

Така відповідальність завжди виражається у неприємних, небажаних,
невигідних для самого громадянина наслідках. Саме тому, я вибрала для
написання курсової роботи тему “Відповідальність за порушення
податкового законодавства”, яка в даний час є особливо актуальною. Адже
податки сплачують всі, а от яка наступає відповідальність за їх несплату
про це мало хто знає.

Опрацювання даної теми не є таким вже і великим, звісно багато авторів
писало на цю тему, але, в зв’язку з постійною зміною в Україні
податкового законодавства, деякі з цих робіт застарілі. Тему податкових
правопорушень в своїх роботах розкривали такі автори, як: Витрянський
В.В., Герасименко С.А., Пепеляєв С.Г., Альохін А.П., Гаухман Л.Д.,
Максимов С.В., Кучеров І.І., Петрова Г.В. та інші.

Також велика кількість статей була присвячена цій темі.

Гадаю, що дана робота надасть більш повне і чітке уявлення, що таке
відповідальність за порушення податкового законодавства, які є її види і
в подальшому застереже деяких осіб від порушення законодавства про
податки та заставить їх добре подумати перед тим, як обманювати державу.

В суспільстві зараз існує думка, що податкові правопорушення — це лише
незаконне ухилення від сплати податків платниками податків, але це не
так, хоча несплата податків і є в даний час видом податкових
правопорушень, що найбільш часто зустрічається, існує маса інших видів
діянь подібного роду, які здійснюються іншими учасниками податкових
відносин. Тому перед даною роботою стоїть ще одна задача — роз’яснити
людині, незнайомій з даною сферою права, що таке податкове
правопорушення і, в зв’язку з тим, що даний вид відносин в країні зараз
бурно розвивається, прагнучи, в майбутньому, зрівнятися з рівнем
розвитку цих відносин в більш економічно розвинутих країнах, дати більш
широке розуміння проблем, пов’язаних зі сплатою податків.

І. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

1.1. Поняття та причини виникнення

податкових правопорушень

Ефективна дія системи оподаткування в Україні неможлива без інституту
відповідальності. В ст.67 Конституції України сказано: “Кожен
зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірі,
встановлених законом”. Кожен із суб’єктів податкових правовідносин
зобов’язаний дотримуватися норм податкового права. І в разі порушення
цих норм держава застосовує заходи примусу. До відповідальності можуть
бути притягнуті всі учасники податкових правовідносин: платники податку,
податкові органи та їх посадові особи, особи, що сприяють сплаті
податків (банки, інші кредитні установи, їх керівники).

В широкому значенні під «податковим правопорушенням» розуміють будь-які
порушення норм податкового права, за які передбачене застосування
санкцій, фінансово-правових норм, притягнення до адміністративної,
кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.

У вузькому значенні — це правопорушення, за які застосовуються тільки
фінансові санкції.

Об’єктом податкового правопорушення є суспільні правовідносини, що
виникають з приводу сплати податків, інших обов’язкових платежів до
бюджету та державних цільових позабюджетних фондів.

Суб’єктом податкового правопорушення може бути:

1) платник податку. Якщо платник податку — юридична особа чи її
відокремлений підрозділ, то до відповідальності може бути притягнуто їх
посадових осіб;

2) органи державної податкової служби України, їх посадові особи (митні
органи у випадку, коли згідно діючого законодавства на них покладено
обов’язок здійснювати контроль за справлянням і перерахуванням податків
під час ввезення товарів на митну територію України);

3) особи, що сприяють сплаті податків (наприклад, банки).

Об’єктивну сторону податкового правопорушення складають протиправні дії
чи бездіяльність суб’єкта податкових правовідносин, що призводять до
ненадходження коштів до доходної частини бюджету чи державних цільових
позабюджетних фондів.

Платник податку може бути притягнутий до відповідальності у разі:

— ухилення від сплати податку, іншого обов’язкового платежу;

— заниження об’єкта оподаткування;

— несвоєчасної сплати податку, іншого обов’язкового платежу;

— неподання (несвоєчасного подання) податкових декларацій, розрахунків,
інших документів, необхідних для обчислення податків, обов’язкових
платежів до податкових органів;

— неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на
сплату податків, інших обов’язкових платежів;

— недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються
для отримання доходів, тощо.

Не сплачені у встановлені строки податки, інші обов’язкові платежі до
бюджету, державних цільових фондів, пеня та штрафи, застосовані до
платника, визнаються податковою заборгованістю.

За наявності податкової заборгованості платник не буде притягуватись до
юридичної відповідальності у випадку:

— надання йому відстрочки (розстрочки) на умовах податкового кредиту;

— списання податкової заборгованості, яке провадиться у випадках,
передбачених законами України (наприклад, ст.18 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р.);

— реструктуризації податкової заборгованості, що здійснюється відповідно
до законодавства України (наприклад, згідно Закону України від 5
березня 1997 р. «Про реструктуризацію заборгованості Криворізького
державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»).

Що стосується суб’єктивної сторони податкового правопорушення, то
наявність вини є необхідною умовою для притягнення правопорушника до
адміністративної, кримінальної, дисциплінарної відповідальності.

При застосуванні до платників фінансових санкцій достатньо лише самого
факту порушення, незалежно від наявності чи відсутності вини і наслідків
фінансово-господарської діяльності.

Лише платники податку на прибуток при допущенні незначної арифметичної
помилки не притягуються до відповідальності (згідно з п. 20.5 ст. 20
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Причини виникнення податкових правопорушень в Україні, на мій погляд
завжди були ті самі, а якщо і змінювалися, те незначно. Всі ці причини
можна розділити на три умовні категорії [41.-c.20]:

правові ;

економічні ;

моральні.

Українське податкове законодавство занадто об’ємне, його норми розкидані
по великій кількості законодавчих актів. Більш того, у ці нормативні
акти постійно вносяться зміни і доповнення. Ці нестабільність і
складність податкового законодавства і є тими причинами правового
характеру.

Економічні причини обумовлені дією досить високих податкових ставок і
неможливістю деяких платників податків своєчасно і повно сплачувати
податки. Причина в тому, що, на мою думку, законодавець, вводячи такі
високі податкові ставки, не враховує сформовану в країні економічну
ситуацію, законодавець, напевно, розраховує на підприємства, що
займаються торгово-закупівельною діяльністю і мають постійний і
достатньо високий прибуток. Так, такі підприємства можуть своєчасно і
повно сплачувати податки, але є й інші підприємства, підприємства –
виробники, що найчастіше використовують застаріле обладнання, що не
мають оборотних коштів і не здатні реалізувати свою продукцію через їх
неконкурентноспроможність. Внаслідок цього стає неплатоспроможність
підприємства і неможливість оплати ними податкових платежів.

Моральними причинами є, на мою думку, низька правова культура, негативне
відношення до наявної податкової системи і, не в останню чергу,
корисливість платників податків. Низька правова культура обумовлена
історичним чинником – існування інституту податкового права, у більш не
менш цивілізованому вигляді, нараховує в Україні не більше ста років. За
цей час не змогла сформуватися в країні культура, подібна податковій
культурі західноєвропейських держав, де історія збору податків нараховує
багато сторіч. Адже це на фоні боротьби з одноособовою владою монарха на
запровадження і збір податків, у країнах західної Європи сформувався
інститут парламенту.

Негативне ставлення до наявної податкової системи ґрунтується на
попередніх причинах, платник податків не може шанувати систему, що не
шанує його, як платника податків, не враховує його можливість оплати
податків.

Користь, намір при ухиленні від сплати податків грають не останню роль у
причинах існування податкових правопорушень. Проте, не всі
правопорушення подібного характеру мають особисту мотивацію.

Керівники, можуть використовувати приховані від оподатковування засоби
на розвиток свого підприємства. І в них існує зацікавленість іншого
роду, що виражається в прагненні поліпшити фінансовий стан свого
підприємства.

Як очевидно з вищеописаного, на виникнення податкових правопорушень
впливають причини не тільки суб’єктивного, але й об’єктивного характеру,
що варто враховувати в сформованій в країні економічній ситуації.

Група податкових правопорушень, що найбільш часто зустрічається –
ухиляння від сплати податків. Дане правопорушення полягає в невиконанні
або неналежному виконанні платником податків свого обов’язку сплатити
податок до бюджету. У західній літературі, присвяченій даній темі, можна
зустріти класифікацію причин, що спонукають платника ухилятися від
сплати податків. Так, П.М. Годме виділяє декілька груп причин:

політичні;

економічні;

моральні;

технічні.

Політичні причини пов’язані з тим, що держава використовує податки не
тільки як засіб для забезпечення прибутків скарбниці, але і як
регулюючий інструмент: за допомогою цього інструмента держава регулює ті
або інші суспільні відносини. Особи, інтереси яких держава при цьому
ущемляє, проводячи таку політику, шляхом ухиляння від сплати податків,
роблять певну протидію даному процесу.

Економічні причини здійснюють найбільший вплив на платника податків.
Якщо санкція за податкове правопорушення передбачає економічні наслідки
для нього в розмірі меншому, ніж прихована ним сума податку, то,
природно, платник податків зацікавлений в ухиленні від сплати податку.

Моральні причини ухилення від сплати податку полягають в
невідповідності, іноді, податкових законів загальним принципам
законодавства: рівності, постійності і неупередженості, що знижує
престиж і авторитет цих законів.

Технічні причини відхилення від оподатковування пов’язані з
недосконалістю форм і методів контролю. Податкові органи не в змозі
контролювати всі господарські операції і перевіряти достовірність всіх
бухгалтерських документів [39.-c.32].

1.2. Суб’єкти сплати податків і податкових правопорушень

Законодавство не дає нам чіткого визначення поняття “платник податків”.
У Законі України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року
подано визначення, що платниками податків є юридичні особи, фізичні
особи й інші категорії платників. Дана норма права дуже розмита, тому що
не дає чіткого тлумачення понять “юридичні особи”, “фізичні особи”,
особливо не зрозуміло, що має на увазі законодавець під словосполученням
“інші категорії платників”, але дізнатися це, можна користуючись не
даним законом, а в кожному конкретному випадку, у відповідному законі по
конкретному податку.

Перші два терміни запозичені з цивільного законодавства і власного
тлумачення податкове законодавство їм не дає, тому при написанні даної
роботи я буду виходити з визначення цих термінів, даних цивільним
законодавством. Поняття “інші категорії платників” Закон України “Про
систему оподаткування” не розкриває, але вказує, що такі можуть бути.

. З даного визначення можна виділити основні ознаки, важливі для
розуміння цього суб’єкту в податковому праві:

юридична особа повинна мати у власності, господарському веденні або
оперативному керуванні відособлене майно, тобто майно відособлене від
майна фундаторів юридичної особи, що повинно виявлятися в наявності в
нього самостійного балансу або кошторису;

юридична особа повинна мати самостійну майнову відповідальність, що
засновується на відособленому майні юридичної особи;

юридична особа вправі виступати в цивільному обороті від свого імені.

Але це не всі ознаки, що визначають існування юридичної особи. У ст.49
ЦК України говориться про правоздатність юридичних осіб, що виникає з
моменту їх створення, створеною же юридична особа рахується з моменту
державної реєстрації, відповідно до ст.51 ЦК України.

У такий спосіб юридична особа повинна відповідати всім перерахованими
вище ознакам, щоб ми могли віднести її до категорії платників податків.

Фізичними особами визнаються громадяни, які спроможні мати цивільні
права й обов’язки, а також, своїми діями набувати і здійснювати цивільні
права, створювати для себе цивільні обов’язки і виконувати їх, тобто
бути правоздатними і дієздатними. Дієздатність фізичної особи виникає в
повному обсязі з настанням повноліття (18 років), отже, особа, яка не
досягнула цього віку, дієздатністю не володіє і суб’єктом податкових
правовідносин бути не може. Проте, цивільним кодексом зроблено два
винятки з цього правила:

громадянин може бути визнаний дієздатним по досягненні ним
шістнадцятирічного віку, якщо він працює по трудовому договорі
(контракту), або за згодою батьків, усиновителів або піклувальників,
займається підприємницькою діяльністю (емансипація);

громадянин може бути визнаний дієздатним до досягнення ним
вісімнадцятилітнього віку, у випадку його вступу в шлюб.

В даний час поняття “інші категорії платників” Законом України “Про
систему оподаткування” не розшифровується, але коло платників
конкретного податку вказується у відповідному законі по даному податку,
тому я роздивлюся тему податкових правопорушень, виходячи з суб’єктів
даних відносин, що зустрічаються найбільш часто, які не відносяться не
до юридичних, не до фізичних осіб.

Тут можна виділити двох учасників податкових відносин, такі як філії
яких-небудь підприємств, а також громадяни-підприємці без створення
юридичної особи (індивідуальні підприємці). Обидва суб’єкти мають
специфічні організаційно-правові форми, відмінні від вищенаведених, що
дозволяють їм здійснювати свою діяльність у необхідних їм межах.

Представництво – відособлений підрозділ юридичної особи, розташована
поза місцем його перебування, що представляє інтереси юридичної особи і
здійснює їхній захист;

Філія – відособлений підрозділ юридичної особи, розташований поза
місцем його перебування і здійснює усі його функції або їхню частину, в
тому числі і функції представництва.

Самостійними платниками податків філії і представництва визнаються при
наявності в них окремого балансу і розрахункового рахунку. Такі
представництва і філії є платниками податків нарівні з юридичними
особами і повинні виконувати усі вимоги, запропоновані податковим
законодавством до платників податків.

Про індивідуальних підприємців у цивільному законодавстві говориться, що
ними, з моменту державної реєстрації, можуть стати будь-які громадяни,
що володіють повною мірою право- і дієздатністю, або, якщо громадянин
старше 14, але не досяг 18 років, за згодою батьків (опікунів,
усиновителів).

Перераховані вище основні види суб’єктів податкових правовідносин я і
буду досліджувати у своїй роботі в якості платників податків.

2. ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВИХ НОРМ

2.1. Фінансові санкції, які накладаються на платників податків

за порушення податкового законодавства

Згідно статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
№2181-III від 21 грудня 2000 року (далі Закон) штрафні санкції за
порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у
розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення
валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку,
передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та
сплачуються платником податків.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені
законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення
суб’єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або
несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих
протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або
її затримку.

У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового
зобов’язання платника податків, останній сплачує штраф у розмірі десяти
відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний
місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти
відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов’язання платника податків такий платник податків зобов’язаний
сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який
припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який
припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше двадцяти п’яти відсотків такої суми
та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі коли платника податків (посадову особу платника податків)
засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо
платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти
оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у
великих розмірах, такий платник податків сплачує штраф у розмірі
п’ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума
недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним
кодексом України.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий
платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у
розмірі десяти відсотків такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов’язання, — у розмірі двадцяти відсотків такої суми;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,
—у розмірі п’ятдесяти відсотків такої суми.

Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення
суб’єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або
несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих
протягом зайняття такої Посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або
її затримку.

Крім санкцій, які встановлені Законом. Інструкція про порядок
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами
державної податкової служби затверджена наказом ДПА України від
17.03.2001 №110 передбачає порядок застосування і стягнення інших
штрафних санкцій, а також фінансових санкцій, які встановлені за
порушення іншого законодавства і передбачені іншим законодавством.

Про санкції, передбачені саме «законодавством», говорить п. 6.1
Інструкції №110. Таким чином, податківці вважають, що штрафні і
фінансові санкції можуть встановлюватися не лише законами, а й іншими
нормативними актами. Ми ж хочемо нагадати, що, відповідно до Закону
України «Про державну податкову службу», а саме п. 7 ст. 11, податківцям
надано право застосовувати фінансові санкції «у порядку та розмірах,
встановлених законом». Крім того, як це випливає з аналізу п.17.1
Закону, за порушення податкового законодавства застосовуються лише ті
штрафні санкції, які передбачені ст. 17 цього закону. Вже санкції за
порушення, наприклад, валютного законодавства можуть бути встановлені
окремим законодавством (не обов’язково законами). На сьогодні вони
містяться у Декреті КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного
контролю».

Отже, враховуючи вищенаведене, податківці можуть застосовувати лише ті
фінансові санкції, які передбачені законами, а за порушення податкового
законодавства – лише штрафні санкції, які передбачені ст. 17 Закону.

До санкцій, які передбачені іншими законами, крім Закону, і
застосовуються і стягуються в порядку, передбаченому Інструкцією №110,
належать санкції, передбачені, зокрема, Законом України «Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг» (розділ 5), Законом України «Про
державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим і плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами» (ст. 17) тощо,

У пункті 6.1 Інструкції №110 перераховуються штрафні санкції, які
встановлені в ст.17 Закону. У пунктах 9,10 цієї Інструкції дублюються
санкції, встановлені іншими нормативними актами. Зокрема, у п. 9
передбачено право застосовувати санкції, встановлені Указом Президента
від 7 серпня 1998 року №857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні». На
нашу думку, накладення таких санкцій неправомірне, адже це, по-перше, не
закон, а по-друге, це санкції за порушення податкового законодавства, що
є, як ми вже згадували вище, виключною прерогативою Закону. Останній же
не встановлює штрафних санкцій за подібні порушення (відповідальність за
них повинна наставати на підставі іншого, зокрема адміністративного,
законодавства). І, відповідно до п. 19.6 Закону, всі інші нормативні
акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Наостанку слід зауважити, що Інструкція №110 не поширюється на
застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства. Такі
санкції застосовуються відповідно до порядку, затвердженого Наказом ДПА
від 04.10.99 р. №542.

Крім того, звертаємо увагу, що, відповідно до абзацу другого ст.11
Закону України від 25.06.91 р. №1251-XII «Про систему оподаткування», зі
змінами та доповненнями, передбачено, що фінансові санкції за наслідками
документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної
податкової служби України, застосовуються у розмірах, передбачених
законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або
ревізій.

Таким чином, за результатами перевірок, закінчених після 1 квітня
поточного року, штрафні санкції за порушення чинного податкового
законодавства застосовуються у розмірах, встановлених Законом України, а
інші штрафні та фінансові санкції, які встановлюються окремим
законодавством, застосовуються в частині, що не суперечить Закону.

2.2. Адміністративна відповідальність платників податків

за порушення податкового законодавства

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності
громадян і службових осіб за вчинені ними адміністративні
правопорушення. В Україні порядок застосування адміністративної
відповідальності регулюється Кодексом України про адміністративні
правопорушення та іншими законодавчими актами, які передбачають
адміністративну відповідальність. Метою адміністративної
відповідальності є виховання особи, яка вчинила адміністративне
правопорушення, в дусі дотримання законів, поваги до правил співжиття, а
також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так
і іншими особами.

Безумовно, коли йдеться про відповідальність за порушення податкового
законодавства, в першу чергу спадає на думку відповідальність за
Кримінальним кодексом України. Але не варто залишати поза увагою й так
звані адміністративні правопорушення, які за кількісним показником
значно випереджають будь-які інші.

Основу нормативної бази про адміністративну відповідальність за
податкові правопорушення складають Кодекс України про адміністративні
правопорушення (далі — КпАП) та Закон України “Про державну податкову
службу в Україні” від 04.12.90 р. № 509-ХІІ (у редакції Закону від
24.12.93 р. №3813-ХІІ). Не можна забувати і Рекомендації щодо
застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства про
оподаткування, доведені до відома податкових органів спільним листом
Мінфіну України та ГДПІУ від 22.03.94 р. № 04 -115/10-1018, тому що
вони, хоча і не можуть бути безпосередньо підставою для притягнення
посадових осіб чи громадян до адміністративної відповідальності, але є
довідником-пам’яткою з цього питання для податківців. Разом з тим,
зазначені Рекомендації слід використовувати обережно, оскільки їх зміст
інколи має суттєві розбіжності з чинним законодавством.

Види правопорушень (порушень законодавства про оподаткування), а також
види адміністративних стягнень та їх розміри визначені п.11 ч.І ст. 11
Закону України “Про державну податкову службу в Україні” і не можуть
бути самочинно змінені керівниками та іншими службовими особами
державних податкових інспекцій.

При цьому слід зауважити, що відповідно до ч.2 ст. 11 зазначеного Закону
право притягнення до адміністративної відповідальності керівників та
інших службових осіб підприємств, установ і організацій чи громадян,
винних у порушенні законодавства про оподаткування або порушенні порядку
зайняття підприємницькою діяльністю чи таких, що не виконують законних
вимог державних податкових органів, тобто право прийняття рішень про
накладення штрафів надано безпосередньо головам державних податкових
адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх
заступникам .

Вони мають право накладати адміністративні штрафи на керівників та інших
посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у відсутності
податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку,
неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків передбачених
законом, а також платіжних доручень на перерахування до сплати податків,
зборів (обов’язкових платежів) – від п’яти до десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку
протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із
зазначених правопорушень, — від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

Таким чином, аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок, що
законодавець під адміністративним правопорушенням у вигляді ухилення від
сплати обов’язкових платежів розуміє заниженні суми податку, іншого
платежу та приховування (заниження).

Відсутність же бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення
його з порушеннями встановленого порядку, неподання та несвоєчасне
подання або подання за невстановленою формою бухгалтерських звітів і
балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків,
платіжних доручень та інших документів, пов’язаних з обчисленням і
сплатою податків, інших платежів, складають самостійні адміністративні
правопорушення. Вони можуть сприяти приховуванню ухилення від сплати
податків та зборів або існувати окремо.

Зупинимося на такому адміністративному правопорушенні, як ухилення від
сплати платежів.

Відповідно до ст.9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком)
визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи
бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок,
власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління
і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність .

Це визначення дозволяє зробити висновок про наявність у складі
адміністративного правопорушення таких складових частин, як об’єкт і
об’єктивний бік, суб’єкт і суб’єктивний бік. Лише наявність усіх цих
складових частин у сукупності дозволяє притягти винну особу до
відповідальності за вчинене правопорушення.

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини, пов’язані з
обов’язком кожної юридичної та фізичної особи сплачувати податки та
збори в порядку і розмірах, установлених законом.

З об’єктивного боку ухилення від сплати обов’язкових платежів
характеризується наявністю сукупності таких обов’язкових умов:

— не сплачено податки, збори чи інші обов’язкові платежі
(загальнодержавні або місцеві), передбачені податковим законодавством;

— об’єкт оподаткування, передбачений законом;

— платник податку, збору чи іншого обов’язкового платежу, визначений як
такий відповідним законодавством;

— має місце недоїмка;

— має місце причинний зв’язок між протиправною поведінкою посадової
особи та наслідками, які настали.

Попереднє — протягом останніх 12 календарних місяців — вчинення
аналогічного правопорушення є кваліфікуючою ознакою і тягне підвищену
відповідальність. При цьому немає значення, чи було минулого разу
ухилення від сплати такого самого платежу чи іншого. Важливою є лише та
обставина, що ця особа вже була притягнута до адміністративної
відповідальності за ухилення від сплати обов’язкових платежів.

Суб’єктом цього правопорушення є посадові особи підприємств, установ,
організацій усіх форм власності, на яких безпосередньо покладено
відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати
податків, зборів та інших обов’язкових платежів, ведення бухгалтерського
обліку об’єктів оподаткування, подання бухгалтерських звітів і балансів,
податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних
доручень та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою
податків, інших платежів. Це — такі особи, як керівники, головні
(старші) бухгалтери та їх заступники, особи, які фактично (постійно або
тимчасово) виконують їхні обов’язки, а також інші посадові особи, які
мають право підпису фінансово-господарських документів. Посадові особи
підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні
правопорушення, пов’язані з недодержанням правил, забезпечення виконання
яких входить до їх службових обов’язків.

За цією нормою не підлягають адміністративній відповідальності за
ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
фізичні особи і громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи. Такі особи можуть нести адміністративну
відповідальність за неподання або несвоєчасне подання декларацій про
доходи чи за включення до декларацій перекручених даних, за відсутність
обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких
встановлено обов’язкову форму обліку, що також передбачена п.11 ч.І ст.
11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Суб’єктивний бік цього правопорушення складають умисні дії, вчинені з
прямим умислом, тобто особа, яка ухиляється від сплати податків, зборів,
інших обов’язкових платежів, усвідомлює протиправний характер своїх дій,
передбачає їх шкідливі для держави наслідки та бажає настання цих
наслідків. Мотив при цьому значення не має.

Докладніше з ознаками такого адміністративного правопорушення, як
ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів
можна ознайомитись при вивченні питання про кримінальну відповідальність
за подібні правопорушення, оскільки адміністративна відповідальність за
правопорушення, передбачені п.11 ч.І ст. 11 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні”, настає, якщо ці порушення за своїм
характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства
кримінальної відповідальності. А різниця між ними полягає лише в розмірі
коштів, які не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів. Для
кримінальної відповідальності на даний час необхідно, щоб ця сума
перебільшувала стократний розмір установленого законодавством
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 1700 гривень.

Крім викладеного вище, слід зауважити, що оскільки доведення такого
адміністративного правопорушення, як ухилення від сплати обов’язкових
платежів (заниження суми податку, іншого платежу, приховування
(заниження) об’єктів оподаткування), потребує з боку податкових органів
підвищених зусиль (до того ж максимальний розмір недоїмки в 1700 гривень
зустрічається, саме як умисне ухилення від сплати, не так часто), то на
практиці податківці частіше застосовують правову норму, яка передбачає
можливість притягнення до адміністративної відповідальності за
формальними ознаками: за відсутність бухгалтерського обліку об’єктів
оподаткування або ведення його з порушеннями встановленого порядку, за
неподання, несвоєчасне подання або подання за невстановленою формою
бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків,
аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів,
пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. Добре, що
санкції за ці правопорушення законодавцем встановлені однакові.

Як відомо, згідно з п.22 ст.92 Конституції України існують лише чотири
види відповідальності: цивільно-правова, кримінальна, адміністративна та
дисциплінарна. Будь-яка інша відповідальність знаходитися та існувати
поза межами правового поля не може. Тому не може бути таких самостійних
видів відповідальності, як фінансова, економічна або будь-яка інша. За
таких обставин методом виключення не важко дійти висновку, що фінансові
санкції, які застосовують податкові органи, є адміністративно-правовими
санкціями. А тому на них у повному обсязі повинен поширюватися загальний
порядок притягнення до адміністративної відповідальності, а норми
Інструкції № 28, які суперечать адміністративному законодавству,
застосуванню не підлягають.

На жаль, у даний час практика (і судова також) у цьому питанні ще
однозначно не визначилась, і досить часто фінансові санкції
застосовуються як особливий вид відповідальності, а наведена вище норма
Конституції України фактично не діє.

2.3. Кримінальна відповідальність платників податків

за порушення податкового законодавства

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, суть
якого полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що
вчинила злочин, державного примусу у формі покарання. Згідно із ст.3
Кримінального кодексу України кримінальній відповідальності і покаранню
підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або
з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно
небезпечне діяння.

Вивчення та узагальнення практики застосування судами України
законодавства, що передбачає відповідальність за несплату податків,
зборів, інших обов’язкових платежів, проведені одним із авторів у 1995
р. та наприкінці 1997 р., показали, що суди по-різному визначають зміст
окремих ознак складу злочину, передбаченого ст. 1482 КК. Відсутній
єдиний підхід і до відмежування ухилення від сплати податків, зборів,
інших обов’язкових платежів від суміжних злочинів та кваліфікації таких
дій за сукупністю з іншими злочинами. Досить часто допускаються помилки
у визначенні дії кримінального закону та податкового законодавства в
часі, зумовлені нестабільністю, недостатньою чіткістю самого
законодавства. З моменту доповнення Кримінального кодексу ст. 1482 до
неї двічі вносились істотні зміни. Останнього разу Законом від лютого
1997 р. до ст.1482 КК було внесено такі істотні зміни:

1) введено, вірніше, відновлено кримінальну відповідальність зі ухилення
від сплати податків фізичних осіб, яка передбачалася ст.1481;

2) диференційовано відповідальність посадових осіб залежно від суми
несплаченого податку;

3) більш чітко визначено об’єкти оподаткування;

4) передбачено нову кваліфікуючу ознаку злочину — вчинення його за
попереднім зговором групою осіб;

5) істотно пом’якшено покарання за основний склад злочину, передбачений
ч.1 статті, — виключено покарання у вигляді позбавлення волі, але
підвищено верхню межу покарання у вигляді штрафу зі ста до трьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) нижню межу покарання у вигляді позбавлення волі за ч.3 статті
підвищено з двох до п’яти років;

7) конфіскація майна як додаткове покарання за ч.3 стала обов’язковою, а
за ч. 2 залишилась альтернативною;

8) максимальний розмір покарання у вигляді штрафу за кваліфіковані види
злочину, передбачені ч.2, підвищено зі ста до тисячі неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

Реформа податкового законодавства, що нині відбувається, є об’єктивною
причиною збільшення кількості судових помилок, внаслідок яких вироки у
значній частині справ змінюються касаційною та наглядною інстанціями або
останні повертаються на додаткове розслідування чи взагалі припиняються
провадженням.

Об’єкт злочину передбаченого статтею ст.1482 КК України слід розуміти
об’єкти які обкладаються встановленими законодавством податками,
зборами, іншими обов’язковими платежами. Об’єктами оподаткування згідно
ст.6 Закону України “Про систему оподаткування” є доходи (прибутки),
добавлена вартість продукції (робіт, послуг), в тому числі митна, чи її
натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів,
власність юридичних і фізичних осіб і інші об’єкти, визначені законами
України про оподаткування.

Об’єктивна сторона основного складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 1482,
характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак:

а) діяння у вигляді ухилення від сплати обов’язкових платежів;

б) наслідків у вигляді шкоди державі у значних розмірах;

в) причинного зв’язку між діянням і наслідками.

Ухилення від сплати податків виражається в діянні особи, спрямованому на
повну чи часткову несплату обов’язкових платежів, які мають сплачуватися
підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами
відповідно до чинного законодавства.

Всі способи ухилення від сплати обов’язкових платежів можна об’єднати у
шість основних груп: 1) неподання документів, пов’язаних з обчисленням і
сплатою обов’язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів
(податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів
тощо); 2) заниження сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів;
3) приховування об’єктів оподаткування; 4) заниження об’єктів
оподаткування; 5) неутримання чи неперерахування до бюджету сум
прибуткового податку з громадян, Яким виплачувались доходи; 6)
приховування втрати підстав для пільги з оподаткування або
неповідомлення про неї.

Неподання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою обов’язкових
платежів, полягає в неподанні до ДПА у встановлений строк декларацій про
прибуток суб’єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб,
декларацій про сплату інших податків з метою ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Неподання податкової
декларації з метою ухилення від сплати податку одночасно є і
приховуванням об’єкта оподаткування.

Заниження об’єктів оподаткування — це зменшення бази оподаткування,
тобто невідображення у поданих до податкових органів звітних документах
об’єктів оподаткування у повному обсязі, умисне неправильне обчислення
оподатковуваної бази, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого
податки, збори, інші обов’язкові платежі, які мають бути сплачені
платником податку, сплачуються ним не в повному обсязі. Заниження
прибутку може полягати в Частковому чи повному невключенні в суму
оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від виконання робіт, надання
послуг тощо. Наприклад, якщо підприємство отримує оплату за виконану
роботу частково в безготівковому порядку, а частково — готівкою і не
оприбутковує останню, то тим самим зменшується розмір прибутку, який
підлягає оподаткуванню. Заниження прибутку може здійснюватися також
шляхом завищення розмірів сум, на які зменшується оподатковуваний
прибуток, зокрема шляхом завищення вартості матеріальних затрат, які
відносяться на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг),
витрат на службові відрядження, представницькі цілі, сторожову охорону,
утримання й обслуговування технічних засобів управління тощо. Для
незаконного зменшення розміру податку на додану вартість, що підлягає
сплаті до бюджету, може завищуватися сума податку, яка сплачена чи
підлягає сплаті підрядчикам чи постачальникам за виконані ними роботи
(послуги), поставлені матеріальні ресурси, паливо, вартість яких
відноситься на витрати виробництва й обігу, або занижуватися в обліку
сума податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи,
послуги).

Приховування об’єктів оподаткування — це невідображення таких об’єктів у
відповідних звітних документах, які подаються до податкових органів.
Наприклад, суб’єкт підприємницької діяльності приховує факт наявності у
нього транспортних засобів чи інших самохідних машин та механізмів і тим
самим ухиляється від сплати податку з їх власників (до речі, ставки
цього податку нині визначені безпосередньо в Законі про нього).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом. Проте
несплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути
наслідком і необережних дій посадової особи, обумовлених невиконанням
або неналежним виконанням нею своїх службових обов’язків через недбале
чи несумлінне ставлення до них (халатність): помилки при проведенні
розрахунків, незнання законодавства чи неправильного його застосування,
неналежного ведення обліку та звітності, відсутності належного контролю
за Діяльністю підлеглих тощо. Оскільки несплатою податків, зборів, інших
обов’язкових платежів внаслідок необережних дій посадової особи державі
заподіюється матеріальна шкода (до державного та інших бюджетів не
надходять кошти, які повинні до них надійти), в разі, якщо остання буде
істотною, діяння посадової особи формально міститимуть ознаки злочину,
передбаченого ст. 167 КК (халатність),— як об’єктивні (дія чи
бездіяльність посадової особи, істотна шкода, причинний зв’язок між
діянням і наслідками), так і суб’єктивні (вина, як правило, у вигляді
злочинної недбалості або злочинної самовпевненості). Неналежним чином
виконуючи свої службові обов’язки, пов’язані з веденням обліку, поданням
звітності тощо, посадова особа або ж усвідомлює, що внаслідок її дій
(бездіяльності) може мати місце несплата (неповна сплата) податків,
зборів, інших обов’язкових платежів, але легковажно розраховує, що ці
наслідки не настануть (злочинна самовпевненість), або ж не усвідомлюює
можливості їх несплати чи неповної сплати, хоча зобов’язана це
усвідомлювати (злочинна недбалість). Для необережної несплати (неповної
сплати) обов’язкових платежів є характерною саме злочинна недбалість:
посадова особа, як правило, не усвідомлює, що наслідком її дій
(бездіяльності) буде несплата обов’язкових платежів, але, оскільки на
неї Законом покладається відповідальність за ведення на належному рівні
обліку результатів діяльності підприємства, установи, організації,
обчислення і сплату обов’язкових платежів, зобов’язана передбачати
можливість несплати (неповної сплати) обов’язкових платежів. Якщо ж на
підставі конкретних обставин справи буде встановлено, що посадова особа
не тільки була зобов’язана, а й могла передбачити можливість несплати,
то формально в її діянні є ознаки халатності.

Суб’єктами злочину можуть бути: 1) посадові особи підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності, на яких покладено обов’язки
по веденню бухгалтерського обліку, поданню податкових декларацій,
бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів,
пов’язаних з обчисленням і сплатою обов’язкових платежів до бюджетів та
державних цільових фондів (керівники підприємств і організацій, їхні
заступники, головні бухгалтери і посадові особи бухгалтерій); 2)
будь-які громадяни, в тому числі й громадяни-підприємці, які зобов’язані
подавати до податкових адміністрацій декларації про прибутки чи
сплачувати обов’язкові платежі, збори.

Кваліфікованими видами злочину, описаними в ч. 2 ст. 1482, є:

1) умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових
платежів, вчинене за попереднім зговором групою осіб; 2) несплата
податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ненадходження коштів до
бюджетів чи державних цільових фондів) у великих розмірах.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може
кваліфікуватися як вчинене за попереднім зговором групою осіб лише у
разі, коли в ньому брали участь як співвиконавці дві чи більше осіб, які
попередньо, до вчинення діяння, домовились не сплачувати обов’язкові
платежі до бюджетів чи державних цільових фондів або ж сплатити їх не в
повному обсязі. Фактично про кваліфікацію дій за цією ознакою можна
вести мову щодо однієї категорії суб’єктів даного злочину — посадових
осіб підприємств, установ, організацій. Як правило, це керівник та
головний бухгалтер юридичної особи — платника податку, які підписують
документи, що подаються до державних податкових адміністрацій.
Співвиконавцями умисного ухилення від сплати обов’язкових платежів,
вчиненого за попереднім зговором групою осіб, можуть визнаватися
посадові особи різних суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних
осіб) чи громадяни-підприємці у випадках укладення ними
цивільно-правових угод, за якими кожна із сторін ухиляється від сплати
обов’язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів. Якщо від
сплати обов’язкових платежів за укладеною угодою ухиляється лише одна із
сторін, суб’єктом (виконавцем) ухилення повинна визнаватись тільки
посадова особа суб’єкта підприємництва, який не сплатив обов’язкові
платежі, а посадова особа другої сторони, що підписала таку угоду, буде
не співвиконавцем, а пособником злочину.

Зміни в податковому законодавстві, зумовлені реформуванням системи
оподаткування, а також зміни в кримінальному законодавстві в напрямі
диференціації відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів,
інших обов’язкових платежів, що мали місце останнім часом, не були
пов’язані із внесенням змін до законодавчих актів, якими регулюється
відповідальність за адміністративні правопорушення. Отже, вдосконалення
відповідальності за «податкові» правопорушення проводиться законодавцем
несистемно. Встановлення мінімального розміру суми умисно не сплачених
податків, зборів, інших обов’язкових платежів, перевищення якої утворює
склад злочину, передбаченого ст.1482 КК, поставило питання про правову
оцінку дій платників податків, зборів, інших обов’язкових платежів, і
насамперед посадових осіб підприємств, установ, організацій, у випадках,
коли сума несплачених податків, зборів, інших обов’язкових платежів до
ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Теоретично такі дії
можуть кваліфікуватися або за ст.1642 КпАП або за абзацом 2 п.10 ст.11
Закону «Про державну податкову службу в Україні», а фізичних осіб — за
ст. 1642 КпАП чи за абзацом 5 п.10 ст.11 названого Закону. Проте ознаки
правопорушень, відповідальність за які передбачена зазначеними нормами,
визначені останніми не досить чітко, а ст.1641 передбачено
відповідальність за ухилення від подання декларації про доходи від
заняття кустарно-ремісничим промислом, іншою індивідуальною трудовою
діяльністю чи про інші доходи, що оподатковуються прибутковим податком,
тобто лише за один із названих нами раніше способів ухилення від сплати
обов’язкових платежів — умисне неподання декларації про доходи. Абзацом
же 5 п.10 ст.11 названого Закону передбачено відповідальність ще й за
включення до цієї декларації перекрученій даних. При цьому обидві норми
передбачають відповідальність з ухилення від сплати лише одного виду
обов’язкового платежу — прибуткового податку з громадян.

5 квітня 2001р. Верховна Рада України ухвалила в цілому новий
Кримінальний кодекс. В Україні він з’явився через 40 років після
ухвалення попереднього. Ця подія має неабияке значення для вітчизняного
бізнесу, оскільки господарську частину Кримінального кодексу значно
лібералізовано. Та найрадикальніші зміни відбулися у трактуванні
відповідальності за несплату податків. На зміну статті 1482 прийшла
стаття 212 – “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових
платежів. Відтепер кримінальна відповідальність за цією статтею
передбачена у разі умисного ухилення від сплати податків, що призвело до
фактичного ненадходження коштів до бюджету у розмірі 17тис.грн. і
більше. Проте, на перший раз підприємців, які все ж розрахувалися з
бюджетом до порушення проти них кримінальної справи за ухилення від
оподаткування відпускатимуть.

Якщо у ст.1482 позбавлення волі до 5-ти років передбачалося за ухилення
від сплати податків за попередньою змовою групи осіб, то нині за це –
штраф і обмеження волі. Що ж до ухилення від сплати податків у особливо
великих розмірах (до 10 років позбавлення волі), то тепер таким
вважатимуться суми, що у 5тис.разів перевищує неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. З набранням чинності нового Кодексу
відбуватимуть покарання від 5 до 10 років за несплату податків у
особливо великих розмірах лише ті особи, які вже притягувалися до
кримінальної відповідальності за такий злочин.

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОДАТКОВИХ ТА ІНШИХ ОРГАНІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА

Державна дисципліна — точне і неухильне дотримання всіма органами
державної влади і місцевого самоврядування, підприємствами, установами
та організаціями, посадовими і службовими особами, а також громадянами
встановлених державою правил поведінки, діяльності, стосунків, а також
своєчасного виконання державних завдань і зобов’язань. Державна
дисципліна регламентується законами та іншими правовими актами органів
державної влади. За порушення державної дисципліни законодавство
передбачає дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, а в деяких
випадках і кримінальну відповідальність. Порядок застосування заходів
відповідальності юридичної регулюється чинним законодавством.

Одним з найголовніших елементів державної дисципліни є виконавча
дисципліна, яка грунтується на принципах державної служби (персональної
відповідальності за виконання службових обов’язків і дисципліни;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості
справі) та обов’язків державних службовців щодо забезпечення
ефективності виконання завдань державних органів, своєчасного та точного
виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень та
вказівок керівників, підвищення професійної кваліфікації та ін. (ст.3,
10 ЗУ “Про державну службу” 1993р.). Виконавча дисципліна пов’язана з
відповідальним ставленням працівників апарату до виконання урядових
доручень, продуманою кадровою політикою, належним контролем у цій
галузі. Державна дисципліна передбачає персональну відповідальність за
доручену справу. За порушення державної дисципліни державний службовець
може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно зі
ст.40, 147 Кодексу законів про працю України та ст.14 Закону України
“Про державну службу”.

Органи державної податкової служби України, їх посадові особи можуть
бути притягнуті до відповідальності у випадках:

— безпідставного завищення об’єкта оподаткування за результатами
перевірки платника податку;

нанесення збитків платнику податку тощо.

Банки, як особи, що сприяють сплаті податків, притягуються до
відповідальності за наступні дії або бездіяльність:

— неповідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків
платникам податків;

— за порушення строків перерахування податків, інших обов’язкових
платежів до бюджету, державних цільових фондів тощо.

Зокрема, згідно ст.25 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” посадова чи службова особа податкової міліції у межах
повноважень, наданих цим Законом та іншими законами, самостійно приймає
рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну
відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх
справ або іншу, передбачену законодавством, відповідальність.

При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і
законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової
служби зобов’язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування
завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно
вибачитися.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої
обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах
закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки
компенсуються за рахунок держави.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги
закону або неналежне виконує свої обов’язки, несе відповідальність у
встановленому порядку.

Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб
можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи
прокуратури.

У ст.13 згаданого Закону сказано, що посадові особи органів державної
податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів
України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів
громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання
покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою
використовувати надані їм права.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів
державної податкової служби своїх обов’язків вони притягаються до
дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної
відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної
податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного
бюджету.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані
дотримувати комерційної та службової таємниці.

Стаття 1663 Кодексу України про адміністративні правопорушення
передбачає відповідальність за дискримінацію підприємців органами влади
і управління, а саме: заборона створення нових підприємств чи інших
організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також
встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на
виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції,
примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві,
регіональні та інші об’єднання підприємств, а також до пріоритетного
укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу
споживачів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що
призводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на
реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший, надання окремим
підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване
становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку
певного товару, обмеження прав підприємців щодо придбання та реалізації
товарів, встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців
або груп підприємців — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі до
п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ВИСНОВОК

Отже, підсумовуючи роботу, слід виділити актуальність даної теми,
оскільки податковий механізм будь-якої економічної системи — це важливий
важіль за рахунок якого можна скерувати діяльність підприємницького
сектору економіки до пожвавлення або занепаду. Податкова система — це та
сфера, за рахунок якої держава отримує кошти для державного регулювання,
дотримання певного курсу реформ і т.д. Тому відповідальність за
порушення податкового законодавства важлива ланка цього процесу.

Існує багато різних тверджень щодо жорсткості в Україні відповідальності
за порушення податкового законодавства. Одні дотримуються думки, що
потрібні більш жорсткі міри, інші — навпаки.

На мій погляд відповідальність за порушення податкового законодавства
має бути краще врегульована відповідно до пропорційності розмірів
(розмахів) податкових правопорушень.

Суспільству потрібно найти ту рівноважну крапку, коли платник податків
настроєний, в кращому варіанті, сплатити в повному обсязі податки,
збори, інші обов’язкові платежі, ніж обходити різними злочинними
способами їх, а державна податкова політика мала б на меті не забивання
платників податків величезною кількістю різних платежів, а навпаки,
максимально спростити податкову систему в країні.

Існуючий податковий тиск, на мій погляд, зависокий, тому платники
податків намагаються в будь-який спосіб уникнути або обійти певні види
платежів.

У результаті багаторічних дискусій про концепцію реформування податкової
системи України була визнана пріоритетність кодификації українського
податкового законодавства. У суспільстві досягнуте розуміння того, що
хитлива податкова система підриває основу бюджетної системи країни,
провокує політичну нестабільність і соціальну напруженість.

Комплексні перетворення, спрямовані на упорядкування і раціоналізацію
податкової системи, є в даний час загальновизнаною необхідністю. Їхня
успішна реалізація буде сприяти оздоровленню фінансової системи і
проведенню ефективної державної економічної політики.

На даному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, податкове
законодавство не досконале; податкова служба носить більш силовий, ніж
контролюючий характер; законодавець не приймає рішучих дій щодо
вдосконалення законодавчої бази податкової системи загалом.
Налагодження партнерських відносин між державною податковою службою і
платниками податків — юридичними та фізичними особами має велике
значення в умовах проведення податкової реформи, вдосконалення порядку
адміністрування податків і зборів та формування високого рівня
податкової культури населення.

На сьогодні державна податкова служба рухається у напрямі відмови від
чисто фіскальних методів роботи у бік зменшення податкового тиску,
спрощення обліку та звітності, вдосконалення механізмів оподаткування:
Втілення податкових ініціатив ДПА України у 2000році, спрямованих на
поліпшення податкового клімату в державі, підтримку та стимулювання
економіки, вітчизняного товаровиробника, — наочний тому приклад.

Голова ДПА України М. Я. Азаров неодноразово наголошував на тому, що
робота податкової служби повинна плануватися таким чином, щоб ідеологія
налагодження партнерства між державою і підприємцем увійшла в
повсякденну практику, щоб міцніли довіра та взаєморозуміння між
податковим працівником і платником податків, а конституційний обов’язок
кожного громадянина нашої держави щодо сплати податків став його
моральною нормою.

Слід зазначити, що найважливішою умовою реалізації всіх заходів,
спрямованих на поліпшення податкового клімату, вдосконалення податкового
законодавства є забезпечення високого рівня добровільної та своєчасної
сплати податків і зборів до бюджету та державних цільових фондів.
Прийняття Податкового кодексу стане новим етапом у розвитку системи
оподаткування в Україні, належних партнерських відносин між державною
податковою службою та суб’єктами господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Конституція України прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року.

Закон України “Про державну податкову службу” від 04.12.1990 №509-ХІІ.
(У редакції Закону від 24.12.93р. №3813-ХІІ).

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94
№334/94-ВР.

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від
21.12.2000р.

Закон України “Про реструктуризацію заборгованості Криворізького
державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь” від 5
березня 1997р.

Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ.

Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена
наказом ДПА України від 17.03.2001р. – №110. // Галицькі контракти. –
№16. – 2001.

Кримінальний кодекс України. Кодекси України. т.3. Відпов. ред.
В.Ф.Байко. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Кодекси України. т.1.
Відпов. ред. В.Ф.Байко. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах.
Постанова Пленуму Верхового Суду України (1995-1997рр.) Відп. редактор
В.Т.Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288с.

Податкове законодавство України, т.5. Нормативно-правове видання. За
ред. М.Я.Азарова. К.: Ін Юре. – 1999.

Степанюк О.І. Відповідальність юридичних осіб за податкові
правопорушення. – Тернопіль, 2001. – 158с.

Юридична енциклопедія. І-й т. Відп. редактор Ю.С.Шемшученко Київ:
“Українська енциклопедія” ім.М.П.Бажана. – 1998р. – 672с.

Юридична енциклопедія. ІІ-й т. Відп. редактор Ю.С.Шемшученко Київ:
“Українська енциклопедія” ім.М.П.Бажана. – 1998р. – 672с.

Пашкевич О. “Посадити відтепер буде набагато важче. А вкрасти, щоб
посадили, слід істотно більше” // Галицькі контракти. – №15. – 2001.

Сильницький Ю. “Партнерські відносини між податковою службою та
підприємцями у проекті Податкового кодексу України” // “Вісник
податкової служби України”. – №48. – 2000.

) [ 1] Конституція України прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року.

) [4] Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від
21.12.2000р.

)[3] Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від
28.12.94 №334/94-ВР.

) [4] Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від
21.12.2000р.

) [7] Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена
наказом ДПА України від 17.03.2001р. – №110. // Галицькі контракти. –
№16. – 2001. – C.81

) [13] Юридична енциклопедія. І-й т. Відп. редактор Ю.С.Шемшученко Київ:
“Українська енциклопедія” ім.М.П.Бажана. – 1998р. – C.45.

) [2] Закон України “Про державну податкову службу” від 04.12.1990
№509-ХІІ. (У редакції Закону від 24.12.93р. №3813-ХІІ).

) [12] Степанюк О.І. Відповідальність юридичних осіб за податкові
правопорушення. – Тернопіль, 2001. – C.71.

) [9] Кодекс України про адміністративні правопорушення. Кодекси
України. т.1. Відпов. ред. В.Ф.Байко. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

) [12] Степанюк О.І. Відповідальність юридичних осіб за податкові
правопорушення. – Тернопіль, 2001. – С.75

) [13] Юридична енциклопедія. І-й т. Відп. редактор Ю.С.Шемшученко Київ:
“Українська енциклопедія” ім.М.П.Бажана. – 1998р. – C.434.

) [8] Кримінальний кодекс України. Кодекси України. т.3. Відпов. ред.
В.Ф.Байко. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

) [6] Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991
№1251-ХІІ.

) [10] Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних
справах. Постанова Пленуму Верхового Суду України (1995-1997рр.) Відп.
редактор В.Т.Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – C.63.

) [10] Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних
справах. Постанова Пленуму Верхового Суду України (1995-1997рр.) Відп.
редактор В.Т.Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – C.78.

) [15] Пашкевич О. “Посадити відтепер буде набагато важче. А вкрасти,
щоб посадили, слід істотно більше” // Галицькі контракти. – №15. – 2001.

) [14] Юридична енциклопедія. ІІ-й т. Відп. редактор Ю.С.Шемшученко
Київ: “Українська енциклопедія” ім.М.П.Бажана. – 1998р. – C.199.

) [16] Сильницький Ю. “Партнерські відносини між податковою службою та
підприємцями у проекті Податкового кодексу України” // “Вісник
податкової служби України”. – №48. – 2000.

PAGE

PAGE

PAGE 37

PAGE \# “‘Стр: ‘#’

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020