Реферат на тему:
Наполеон І (Наполеон Бонапарт)
План
1. Наполеон і його політика.
2. Економічна політика й війни.
3. Значення особистості Наполеона
Наполеон і його політика
Усьому світові відоме ім’я Наполеона Бонапарта. Це був один з
найзнаменитіших французьких імператорів, який займав престол у 1808—1814
рр і в березні—червні 1815 р.
Наполеон — уродженець Корсики. Народився 15 серпня 1769 р в небагатій
корсиканській дворянській родині. Його батьками були Шарль і Летнція
Буона-парте Наполеон був не єдиною дитиною в родині. Крім нього, було ще
7 дітей 4 сини та 3 дочки.
Навчався юний Наполеон спочатку в королівській військовій школі в
Брієнні Потім у 1779 р його-прийняли до Паризької військової школи, яку
він успішно закінчив у 1785 р. в чині лейтенанта. Судячи з історичних
джерел; Наполеон свого часу перейнявся якобінськими настроями. Тоді ж
ним були написані такі публіцистичні роботи: «Діалог любові» (1791 p.),
«Вечеря в Бокере» (1793 р )
Його військова кар’єра почалася в Тулоні. Начальник артилерії призначив
Наполеона, який був тоді в чині молодшого лейтенанта артилерії, в армію,
що осаджувала Тулон, який був тоді «пристановищем» англійців. 1 тоді ж
Бонапартом була проведена блискуча воєнна операція. Французам удалося
взяти Тулон, за що Наполеон був визнаний гідним звання бригадного
генерала. Для амбіційної молодої людини одержати такий чин у віці 24
років було великим досягненням. Запопадливість Наполеона посилюється.
Проходить термідоріанський переворот. Після нього підняли голову
роялісти Щоб утихомирити заколотників (1795 р.), Бонапарт докладає
максимум зусиль і в такий спосіб чимраз ширше «відчиняє» собі двері до
кар’єрного росту. Новий чин Не змусив себе довго чекати.
Директорія призначає Бонапарта командуючим Італійською армією.
Наполеон намагається виправдати надії свого командування: він проводить
блискучу військову кампанію, італійський похід (1796—1797 pp.) ще раз
довів талановитість Наполеона як полководця. Бонапарт розумів, що
французька армія не зможе протистояти австрійській, забезпеченій добрими
боєприпасами та Прекрасно обмундированій. Однак завдяки вмілому
командуванню Наполеона Французи, які були погано екіпіровані, але
натхненні революційними ідеями, вибивали супротивника з Монтенотто,
Лоді, Мілана, Кастильйоне, Арколс, Ріволі. Італійці вітали французьку
армію, яка несла їм звільнення від австрійського ярма. У результаті
втрати Австрією всіх своїх земель у Північній Італії створюється союзна
із Францією Цизальпійська республіка. Наполеон Бонапарт став відомий
усій Європі.
Відразу проявилася амбіційна вдача Наполеона — він прагнув стати
самостійним будь-якими засобами. Тому уряд Директорії відсилає його від
себе подалі — у єгипетську експедицію, що тривала з 1798 р. по 1799 р.
Уряд Франції прагне утвердити свій вплив у Єгипті, щоб мати можливість
конкурувати з розвинутими країнами. Але цей план зазнав краху, тому що
єгиптяни не підтримали французьку армію у війні з турками.
У цей час у Парижі відбуваються важливі події. Директорія, будучи сильно
корумпованою, уже не в змозі втримувати завоювання Революції.
Російсько-австрійські війська, якими командував О. В. Суворов, вибили з
Італії французькі війська. І навіть виникла загроза вторгнення
російських військ у Францію. 9 листопада 1799 р. в країну повертається
популярний генерал Наполеон Бонапарт і за допомогою відданої йому армії
розганяє Директорію, проголошуючи режим консульства. Була проголошена
нова Конституція. Відповідно до Конституції Державна рада, Трибунал,
Законодавчий корпус і Сенат поділяли між собою законодавчу владу, що не
давало їй можливості швидко приймати рішення. Виконавча влада належала
повністю Бонапарту, який виконував обов’язки першого консула. Другий і
третій консули не мали можливості впливати на рішення, тому що
виконували функції тільки дорадчих голосів. На плебісциті була схвалена
нова Конституція (3 мільйони голосів проти 1,5 тисяч). Ця подія
відбулася в 1800 р. У 1802 р. Наполеону вдалося провести через Сенат
декрет проте, що повноваження першого консула є довічними, а вже в 1804
р. Бонапарт одноосібно оголосив себе імператором.
Коли Наполеон прийшов до влади, Франція вела війни з Англією й Австрією,
Бонапарт починає новий італійський похід. Багато в чому він схожий на
його перший похід до Італії. Наполеон переходить з армією Альпи,
переправляючись у Північну Італію. Його армію радісно вітають місцеві
жителі. У 1800 р. відбувається відома битва під Маренго. Ця битва стає
вирішальною подією й надовго відводить від французьких кордонів
можливого ворога.
Наполеон прагнув усіма силами втримати владу, виправдуючи свої дії
прагненням зберегти результати революції. Він обіцяв народу зберегти
проголошені громадські права, права селян на землю, а також права тих,
хто придбав під час революції національне майно. У 1804 р. Наполеоном
був прийнятий Цивільний кодекс, згодом так і названий на його честь. Він
офіційно закріплював усі завоювання Революції. Бонапарту хотілося
повністю контролювати всі державні інститути, тому він у 1800р.
проводить державну реформу У результаті цієї реформи виникають залежні
від уряду департаменти й округи, якими керують префектами й
су-префектами. Мери управляли містами й селами. Для збереження золотого
запасу й емісії паперових грошей Наполеон вирішив заснувати державний
Французький банк. Система збирання податків була нейтралізована.
Фактично всі нововведення Наполеона, що стосувалися адміністративного й
правового управління, стали основою сучасної французької держави.
Бонапарту належить і право назвати себе творцем системи середніх шкіл,
названих ліцеями, і вищих навчальних закладів, що мають назви Нормальної
Політехнічної шкіл, які й у сучасній Франції вважаються найпрестижнішими
Наполеон був далекоглядним політиком і передбачив можливість
негативного для своєї політики впливу преси, тому й запропонував закрити
160 такт я і 73, що залишилися під суворим контролем цензури уряду.
Бонапарту належить і першість у створенні розгалуженої таємної служби у
Франції. У 1801 р. імператор укладає з Папою Римським конкордат.
Відтепер католицизм стає загальноприйнятою у Франції релігією, а Рим
офіційно визнає нову французьку владу, але водночас воля віросповідання
залишається. Діяльність церкви тепер повністю залежить від реформ і
правління нової французької влади,
Економічна політика й війни
Франція вела свою економічну політику, що полягала в спробах уряду
забезпечити французький пріоритет на міжнародному ринку. Англія дуже
сильно заважала французам заволодіти ринком, тому що мала більший
економічний потенціал у зв’язку з індустріальною революцією, яка
відбулася у Великобританії. Протистояння двох держав призводить до того,
що Англія постійно нацьковує на Францію високорозвинені європейські
держави, серед яких буми Австрія й Росія. Англійський уряд навіть
намагався фінансувати воєнні дії на континенті.
Щоб не відчувати постійного тиску з боку Англії, Наполеон вирішує пошти
висадження своїх військ на британських островах, хоча йому відомо, що
Англію дуже важко буде перемогти на морі. Невдало завершується бій при
Трафальгарі в 1805 р„ у результаті якого англійський флот знищує
французький. Французами командував адмірал Нельсон. Але Наполеон не
здається Уже через місяць французька армія на чолі з Наполеоном розбиває
об’єднані російські й австрійські війська. Битва відбувається під
Аустерліцем, нині це місто Славков, Чехія. У війну вступає Пруссія, яка
не хоче потрапити під вплив Франції. Однак дуже швидко в битві під Єною
в 1806 р. армія Наполеона розбиває пруські війська. Французи захопили
Берлін. Тим часом російська армія намагається зупинити Наполеона н
завдає йому нищівного удару в битві від Ейлау в 1807 р. і відразу зазнає
поразки під Фридландом. Франція на чолі зі своїм головнокомандуючим
Наполеоном тріумфально прямує по всій Європі. Під її владу потрапляють
Бельгія, Голландія, північна Німеччина й частина Італії. В іншій частині
Італії, а також в Іспанії й у центрі Європи створюються залежні від
Франції королівства, керовані членами родини все того Ж Наполеона.
Європа злякалася навали французьких військ, і тому, залишившись без
більшості своїх земель, Пруссія й Австрія укладають союз із Францією. За
їхнім прикладом діє й Росія, що уклала в 1807 р. Тїльзітськнй мир.
У 1806 р. після переможного руху по Європі Наполеон підписує декрет про
Континентальну блокаду. Відповідно до цього декрету, французька сторона,
а також усі її союзники, були змушені припинити всі торговельні
відносини з Англією. Хоча, на перший погляд. Наполеон домігся того, чого
хотів, однак уже швидко нестача товарів сильно позначилася на
французькій економіці. Англія була першим постачальником колоніальних
товарів: цукру, чаю, кави і ін. Країна сильно постраждала від
торговельної блокади, переживаючи кризу в текстильній промисловості,
виробництві вовни. .
Франція не розрахувала свої сили. її промисловість не змогла
задовольнити європейський ринок. До того ж порушилися торговельні
зв’язки з англійськими колоніями, що викликало занепад французьких
портових міст: Ла-Рошелі, Марселя й ін.
У перші роки правління Наполеона всі його реформи були тепло сприйняті й
підтримані всіма прошарками населення, від власників до незаможних.
Відбулося бурхливе зростання економіки, у результаті чого піднялася й
зарплата. Цьому також сприяли й безперестанні призови чоловіків на
Військову службу. Бонапарт видався французам рятівником батьківщини.
Війни протягом певного часу здавалися зайвим підтвердженням геніальності
французьких полководців і доблесті рядових французів, а перемоги ще
більше викликали почуття гордості за свій народ. Французам було відомо,
що Наполеон став імператором не за розпорядженням вищого керівництва або
указом попереднього імператора, а завдяки успішному просуванню по
військовій службі й талановитості. Усі військові чини, які оточували
його, теж не були високого походження, а деякі були навіть із самих
низів. Народу це подобалося. Але минуло 20 років безперестанної війни, і
люди почали виявляти ознаки невдоволення. Не втішали й не викликали
гордості постійні набори в армію.
До того ж у 1810 р. у країні сталася економічна криза. Тепер французька
буржуазія чимраз чіткіше починає усвідомлювати безуспішність ведення
невпинних воєн на території Європи. Нескінченні витрати на
обмундирування й снаряди виснажували навіть найстійкіших прихильників
Наполеона. Ставало зрозуміло, що безпеці Франції вже давно ніхто й ніщо
не загрожує. Але влада зіпсувала особистість Наполеона: тепер він мало
піклувався про своїх підданих, прагнучи забезпечити лише власну персону
та своїх близьких.
Щоб продовжити свій рід, Наполеон розлучається зі своєю першою дружиною
Жозефіною, яка не подарувала йому спадкоємців, і в 1810 р. укладає шлюб
із дочкою австрійського імператора Марією-Луїзою. У 1811 р. у Бонапарта
народився спадкоємець, однак це одруження не викликало симпатій з боку
французьких підданих.
У той час відбуваються зміни серед союзників Франції. Вони зовсім не
прагнуть дотримуватися умов континентальної блокади, чимраз більше
загострюються відносини Між ними та Францією. Особливо це стає помітним
у відносинах між Росією й Францією. Одночасно розгортаються сильні
патріотичні рухи в Німеччині й Іспанії.
Наполеону нічого не залишається, як розірвати дипломатичні відносини з
Росією та вдертися на її територію. Він не врахував патріотичного духу
російського народу та змінних погодних умов. Війна 1812 р. стала для
Наполеона крахом усієї його Імперії. У рядах французької армії було
багато солдатів із поневолених країн, які не сильно прагнули воювати за
чужий народ. Зник патріотичний дух, що раніше додавав сили для боїв на
різних фронтах. Тепер армія Наполеона була схожа на збіговисько
втомлених від воєнних дій бурлак. Вона дуже швидко просто перестала
існувати завдяки активним діям російської армії” партизанського руху, що
почався в усій країні. ;
Російська армія рухалася на захід, а разом із нею зростав й
антинаполеонівський союз. 16—19 жовтня 1813 р. під Лейпцигом зустрілися
французька армія та її супротивники: російські, прусські, австрійські й
шведські війська. Наполеон був змушений відступати. Коли армія союзників
вступила до Парижа, йому довелося зректися престолу, потім Наполеона в
1814 о. було відправлено на острів Ельба в Середземному морі.
Відразу до Франції повернулися Бурбони, а разом із ними й емігранти.
Вони мріяли про повернення своїх володінь і привілеїв. Французький народ
і буржуазія злякалися появи колишніх власників. Наполеон скористався цим
і втік з Ельби. Він повернувся до Парижа, де його радісно зустрів народ.
Війна відновилася, однак Франції вже було не під силу нести її важкий
тягар. Протягом ста днів Наполеону вдалося правити Францією. Ці дні
ввійшли в історію під назвою «сто днів». Однак уже 18 червня 1815 р.
війська Наполеона були розбиті біля бельгійського села Ватерлоо.
Англійці захопили Бонапарта в полон і відправили його на острів Святої
Єлени в Атлантичному океані Там 5 травня 1821 р. і закінчилося життя
великого й талановитого французького полководця Наполеона Бонапарта.
Значення особистості Наполеона
Наполеон за правом вважається видатною особистістю. Він був геніальним
полководцем, організатором, тому що мав усі необхідні для цього
здібності У нього була надзвичайна працездатність, феноменальна пам’ять.
Сучасники часто звертали увагу на його неперевершений дар дипломата й
одночасно прекрасного артиста. Наполеону була властива дивна чарівність,
що дозволяла йому швидко входити в довіру до людей.
Бонапарта часто уявляють у незмінному трикутному капелюсі й сірому
сюртуку. Саме в такому вигляді він назавжди залишився в історії. І хоча
його імперія припинила своє існування, доля Наполеона не залишила
байдужою його сучасників. Художники, музиканти, поети продовжили життя
великого полководця у своїх творах, а про його бої стало відомо всьому
світові. 1 навіть через багато століть геній Наполеона продовжує
хвилювати людей. Західні демократії дотепер користуються
«наполеонівським правом», тому що навіть відновлена свого часу монархія
Бурбонів не в змозі була знищити те, що зробив Наполеон, щоб закріпити
результати революції.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
