.

Улас Самчук – письменник епічної широти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 5169
Скачать документ

Реферат

на тему:

Улас Самчук – письменник епічної широти

Улас Самчук дебютував як український літератор у міжвоєнні часи XX ст.
Навіть якщо не вважати першим літературним кроком твір кременецького
гімназиста в рукописному журналі «Юнацтво» (16 лютого 1922 p.), то
незайвим буде звернути увагу на назву цієї публіцистичної спроби: «Не
любити не можу свою я країну…» Назва дуже промовиста й може бути
епіграфом до всієї творчості письменника, бо те, що він написав потім,
народилося власне з любові й великої потреби осмислити долю своєї землі.

Через недолю свого народу й своєї батьківщини Самчук ще юнаком опинився
за межами рідного краю. Але, одірвавшись фізично від батьківщини, він
перебував з нею у нерозривному духовному зв’язку. У центр своєї
світобудови письменник постійно ставив батьківщину {Дермань — Тилявку —
Волинь) і Батьківщину — Україну. Відповідно система його персонажів
розросталася в міру того, як сам автор віддалявся від батьківського
порогу, рідного села, волинського краю, українських теренів; знову
повертався до них і зрештою, повторно й назавжди залишав їх як фізичні
величини, несучи образ у душі. У чужому світі він ще глибше, ще болючіше
відчував, бачив і переживав долю рідного народу й рідного краю:
виповнювало вщерть його духовне єство, зміцнювало й утверджувало в
чужому світі його письменницький талант. «Я ставив і зараз ставлю собі
досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем
українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю», — писав
якось Улас Самчук. «Хочу бути свідомим їх буття, щоб їх стопи не
затерлися на цій землі, щоб їх дух не розвіявся в часі і просторі», —
писав він в іншому місці й з іншого приводу. І він з честю виконав своє
завдання: став літописцем свого часу та свого народу, увійшовши в
історію української літератури письменником дійсно епічної широти.
Найкраще свідчення тому — його багатожанрова творча спадщина.

Як літератор з «Божою іскрою» (за визначенням Р. Гром’яка), Улас Самчук
писав постійно, за будь-яких умов. Неможливо вибудувати струнку
хронологію його творів, оскільки письменник дуже часто працював одразу
над кількома текстами. Так, роман «Кулак» і перша частина трилогії
«Волинь» («Куди тече та річка») датовані 1932 роком. 1936 р. у Львові
вийшла друга частина «Волині» — «Війна і революція», а наступного року
третя частина — «Батько і син». Тим часом у 1934 р. вийшла друком
«Марія» (думки розходяться: повість це чи роман) — твір, що висвітлює
події страшного голодомору в Україні в 1932— 1933 pp. Згодом у Німеччині
виходить перша частина трилогії «Ост» («Схід») — «Морозів хутір» (1948
p.), а в Канаді —друга частина «Темнота» (1957 р.) і третя — «Втеча від
себе» (1982 p.). До цього часу вже побачили світ книги спогадів «П’ять
по дванадцятій» (1954 p.), «На білому коні» (1956 p.), «На коні
вороному» (1972 p.), «Чого не гоїть вогонь» (1959 p.), «На твердій
землі» (1967 p.). А ще була публіцистика, «Планета Ді-Пі» (1979 p.),
вийшов останній з розпочатих і вивершених за океаном романів Самчука
«Слідами піонерів»

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020