UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГенологія літератури (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3939
Скачало494
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Генологія літератури

 

Роди літератури. Види емоційної тональності. Жанри епосу, лірики,

драми. Літературні види.

 

Класифікація літературних творів за різними типами їх поетичної

структури виявляється через жанровий (від французького – рід, вид,

походження) поділ. За способом зображення літературні твори поділяють на

три роди: лірику, епос і драму.

 

Лірика (з грецької – твір, виконаний під акомпанемент ліри) – рід

художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань

осмислюється сутність людського буття. До особливостей лірики відносять:

визначальну роль образу-переживання, велике значення емоційного і,

взагалі, суб'єктивного начала, концентрованість і згущеність художнього

вислову. Переживання і думки, виражені у ліричному творі не

ідентифікуються (ототожнюються) з постаттю автора, для цього

запроваджується поняття його ліричного „Я" – так званого ліричного героя

(чи суб'єкта). Стосунки між автором і ліричним героєм трактуються як

зв'язки між прототипом та створеним на його основі художнім образом.

 

Епос (з грецької – слово, розповідь) – рід літератури, що прагне

зобразити дійсність в її об'єктивній сутності, в об'єктивному перебігу

подій, сюжетному їх розвитку, наче поза втручанням автора. Епічні твори

– розповідні. Зображення в епосі ведеться від реального чи умовного

наратора (оповідача), рідше свідка чи учасника подій. Оповідь або

розповідь ведеться переважно у минулому часі, подеколи – у теперішньому,

зрідка – у майбутньому від третьої особи (розповідач) чи першої

(оповідач).

 

Драма (з грецької – дія) – літературний рід, який змальовує світ у формі

дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. У драмі явища та

закономірності життя і характери героїв розкриваються не через авторську

розповідь про них, а через вчинки і розмови дійових осіб (діалоги та

монологи). Авторська мова у драматичних творах зведена до коротеньких

ремарок. Драма одночасно належить як літературі, так і театру.

 

Із родовим поділом мистецтва слова тісно пов'язане виділення видів

емоційної тональності (або пафосу – одного з елементів змісту твору):

епічності, ліричності (ліризму) та драматичності (драматизму). Під

ліричністю (ліризмом) розуміють суб'єктивовану емоційну тональність мови

автора, оповідача, персонажів твору будь-якого роду. Під драматизмом –

тональність напруги, інтенсивного переживання. Під епічністю –

об'єктивовану, зовні нейтральну, стриману тональність, продиктовану

широтою та багатоплановістю оповіді92.

 

Родові групи літературних творів конкретно існують в певних літературних

жанрах, які становлять другий ступінь класифікації. До епічних жанрів

зараховують: епопею, казку, байку, роман, повість, оповідання, новелу,

нарис, художні мемуари тощо. До ліричних – ліричний вірш, пісню, елегію,

епіграму та ін. Драма в основному поділяється на три основні жанри:

власне драму, трагедію та комедію; окрім того – трагедокомедію,

водевіль, інтермедію тощо. Окремі жанри можуть належати до різних родів.

Так, наприклад, можуть говорити про ліричну чи епічну поеми, епічну

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ