.

Біль Чорнобиля (твір)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1421 15666
Скачать документ

Твір шкільний

Біль Чорнобиля

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою…

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе.

У якому ти жив сторіччі!

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

І. Білий

26 квітня 1986 року. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди
ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме
в цю ніч почався відлік часу далеко не мирний, а бойовий і аварійний.

У пам’яті українського народу – це день чорнобильського лиха, болю,
суму, пересторог, забути його чи викреслити із пам’яті нації –
неможливо.

Країна ще нічого не знає.

Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання.

Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося.
А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих. Людство
дізнається їхні імена згодом.

У цю квітневу ніч не було часу дошукуватися причин вибуху, шукати
винних. Це зроблять згодом, а тоді треба було будь-що ліквідувати
наслідки аварії. Наш народ уперше зустрівся з такою грізною силою, як
безконтрольна ядерна енергія.

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого
реактора за тривогою прибули пожежники на чолі з начальником варти
В.Правиком.

Жорстока наче, о, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука, вість одна….

Ті, що пішли в вогонь, ввійшли у стогін,

У душу, болем зчорнену до дна.

Молодці хлопці, які героїчно, справді-таки – героїчно і самозабутньо,
але – голіруч ішли на атом, були вимушені закривати власними грудьми
дзот, крізь якого атом безжально строчив. Смерть цих героїв і на нашій з
вами совісті.

Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший
удар в четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не
відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

Живі і мертві … всі відважні

Вітчизни –матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось… не з їх вини!

Люди покидали рідні домівки, ніхто тоді ще не думав, що назавжди. Дехто
намагався повернутися, та зустрічав на своєму шляху колючий дріт.

Це дуже боляче – жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як
спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша батьківщина. Але ще
важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.

Чорнобиль… Мертва зона…

Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають
деревами, кущами, травою опромінені села, вони порожні, мертві.
Поступово, тихо руйнуються, зникають цінності поліської давнини.

Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає.
Тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного вибуху.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм
здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії,
відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією
землю.

Засвічують поминальні свічі.

Тоді дзвонять дзвони Чорнобиля, звучить сивий голос посивілої від горя
землі. І сльоза омиває душу…

Свіча Поминальна і свічка Надії.

26 квітня полум’я їхнє в кожному нашому домі зіллється а одне полум’я –
Віри!

Господи! Страждання, муки і горе мого народу до Всевишньої скорботи
зарахуй, і біди, і погибель від землі й народу відведи.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020