UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІмуносупресивна терапія після трансплантації нирки (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1625
Скачало234
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Імуносупресивна терапія після трансплантації нирки

 

1. Профілактична імуносупресивна терапія після трансплантації нирки

здійснюється протягом невизначеного часу, за необхідності

використовуються різні протоколи імуносупресії з можливою зміною

препаратів. Пацієнтам перед проведенням трансплантації надається

докладна інформація щодо необхідності комплаенсу і можливих наслідків (у

тому числі несприятливих) відповідних імуносупресивних режимів стосовно

виживання трансплантата і ризику для пацієнта. Всі пацієнти мають бути

проконсультовані щодо ризику інфекції, серцево-судинних захворювань і

злоякісних новоутворень, виникнення і перебіг яких погіршується при

використанні будь-яких режимів імуносупресивної терапії.

 

2. Початкова імуносупресивна профілактика з використанням як

циклоспорину, так і такролімусу, представляє на сьогодні найнадійніші

дані щодо довгострокового прогнозу у порівнянні з новими препаратами.

Моніторування вмісту в крові обох препаратів є необхідним для

запобігання недостатньої імуносупресії (ризик відторгнення) і високих

концентрацій препаратів у крові (велика кількість побічних ефектів,

зокрема нефротоксичність)

 

3. Немає чітких клінічних доказів того, що призначення стероїдів може

бути безпечно припинене при проведенні імуносупресивного режиму з

використанням макролідів, однак вони можуть бути безпечно відмінені

після 6 місяців прийому у пацієнтів, у яких не спостерігалося гостре

відторгнення. На сьогодні мікофенолату мофетил чітко замінив азатіоприн,

має переваги по ефективності й терапевтичному індексу та найважливіше —

не проявляє нефротоксичності. У пацієнтів, які приймають мікофенолату

мофетил (МФМ) і циклоспорин, дозування як циклоспорину, так і

преднізолону може бути зменшене (або стероїди відмінені повністю). У

пацієнтів, що отримують МФМ, необхідно регулярно моніторувати функцію

кісткового мозку.

 

4. Довготривалі рівні виживання трансплантата і пацієнтів, які

отримували лікування такролімусом + МФМ, не мають достатнього

підтвердження для того, щоб робити висновки щодо їх безпечності й

ефективності. Сіролімус, незважаючи на його ефективність у зниженні

раннього відторгнення, ще не був оцінений у проспективних контрольованих

дослідженнях у терміни понад 3 роки. Проте наявність і доступність цих

п’яти безпечних ефективних імуносупресивних препаратів значно розширює

можливості лікаря пристосовувати терапію до індивідуальних особливостей

кожного пацієнта.

 

5. Використання поліклональних або моноклональних анти-Т-клітинних

біологічних індукторів має певний ризик, особливо у пацієнтів, які не є

природно імунізованими до вірусу Епштейна-Барра і цитомегаловірусу. Ця

терапія не може рутинно використовуватися при першій трансплантації у

хворих з низьким ризиком. Якщо така терапія все ж таки проводиться,

пацієнт повинен бути попередньо поінформований щодо ризику вірусного

інфікування та онкопатології. Високоспоріднені моноклональні антитіла

(даклізумаб, базіліксімаб) є дорогими препаратами, однак можуть бути

безпечно призначені як початкова терапія в комбінації з макролідною

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ