UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАтопічний дерматит: патогенез, діагностика, лікування (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3907
Скачало376
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Атопічний дерматит: патогенез, діагностика, лікування

 

Атопічний дерматит (АД) — одна з найактуальніших проблем сучасної

медицини, що привертає пильну увагу дерматологів, педіатрів,

алергологів, терапевтів, імунологів, сімейних лікарів. Це зумовлено

значною розповсюдженістю даної патології, чіткою тенденцією до її

зростання, недосконалістю існуючих методів лікування та профілактики і,

як наслідок, обмеженням психологічної, соціальної та фізичної активності

хворих. У практиці дитячого дерматовенеролога кожен третій пацієнт —

хворий на АД. У загальній структурі дерматологічної захворюваності

питома вага цієї недуги складає від 10 % до 20 %. При цьому ми чітко

розуміємо, що статистично реєструються далеко не всі випадки АД, адже

значна частина хворих лікується самостійно, у народних цілителів.

 

Отже, АД — хронічне алергічне захворювання, яке розвивається в осіб з

генетичною схильністю до атопії, має рецидивуючий перебіг, вікові

особливості клінічних проявів та характеризується підвищеним рівнем

загального та специфічних Ig E у сироватці крові.

 

Типовими клінічними проявами АД є екзематозні і ліхеноїдні висипання, що

виникають внаслідок гіперчутливості до специфічних (алергени) та

неспецифічних подразників.

 

Патогенез

 

Патогенетичними чинниками розвитку атопічного дерматиту є:

 

Генетичний фактор. У формуванні синдрому атопії бере участь близько 20

генів, що кодують різні її ознаки. Ці гени розміщені на різних

хромосомах і передача їх нащадкам є випадковою. У хворих на АД виявлено

генетично зумовлену дисфункцію імунної системи, в основному Т-хелперів,

і антигенпрезентуючих клітин. Цим зумовлена гіперчутливість шкіри до

низки антигенних стимулів, зменшення резистентності шкірного бар’єра до

патогенної та умовно-патогенної флори [3].

 

АД вважають мультифакторною хворобою з полігенною детермінацією

спадкової компоненти схильності.

 

Мультифакторність проявляється у складній взаємодії генетичних і

зовнішніх чинників. Основна ланка патогенезу АД — атопічна аномалія

конституції (генетично запрограмована готовність організму до

гіперпродукції Ig E і звільнення біологічно активних речовин у відповідь

на контакт із розповсюдженими екзоалергенами), а також особливості

функціонування рецепторного апарату клітин і морфологічного стану шкіри

(атипова шкірна реактивність). Мультифакторність патогенезу АД зумовлює

різноманітність його клінічних варіантів, стадійність перебігу.

 

Нервова система. Вивчення функціонального стану нервової системи у

хворих на АД виявило цілу низку порушень. Встановлено такі

співвідношення психопатологічних синдромів і клінічних форм АД:

 

у хворих із тяжкими ураженнями шкіри частіше виявляли депресивний

синдром (52–71 %);

 

тривожно-фобічний синдром констатували з однаковою частотою у хворих з

усіма ступенями тяжкості ураження шкіри (46–48 %);

 

неврастенічний синдром спостерігали у 42 % випадків дифузного АД та в 29

% — дисемінованого АД;

 

астенічний синдром був наявний лише у випадках локальних (33 %),

дисемінованих (23 %) форм АД; його не спостерігали у хворих із дифузною

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ