Реферат на тему:
Вивчення селективної детоксикаційної дії ентеросорбенту ентеросгель при
комплексному лікуванні нефрологічних захворювань у дітей
Токсикоз є важливим фактором впливу на перебіг та кінець багатьох
захворювань. В останні роки запропоновано поділяти аутоагресивні
речовини (токсини), що накопичуються у крові, за етіопатогенетичними
механізмами та розміром молекул на 3 групи:
I група — токсини з молекулами розміром 200 нм, що накопичуються в
результаті резорбтивних порушень [1, 2, 3, 8, 9].
Токсини у крові знаходяться на поверхні альбумінів, глобулінів, на
клітинних мембранах або перебувають у вільноциркулюючому стані.
Зв’язування токсинів з білками відбувається за допомогою міцних та
неміцних зв’язків, від чого залежать шляхи елімінації токсинів. Через
ниркову систему елімінуються, головним чином, токсини з молекулами малих
розмірів ( 200
нм), які міцно зв’язані з глобулінами та/чи альбумінами, елімінуються
фагоцитами [4–6]. Розподілення токсинів у крові та міцність зв’язків з
білковими фракціями мають велике значення для оптимізації
детоксикаційної терапії.
Серед консервативних методів детоксикаційної терапії найбільшого
поширення набув метод ентеросорбції, що зумовлено його простотою,
безпечністю та економічністю. Проте дотепер не визначені селективні
детоксикаційні властивості ентеросорбції та показання до її застосування
в комплексній терапії дітей з нефрологічними захворюваннями.
Мета даної роботи: на підставі результатів системного аналізу токсикозу
у дітей з нефрологічною патологією дослідити селективну детоксикаційну
дію ентеросорбенту Ентеросгель та оптимізувати критерії його
застосування у комплексній терапії нефрологічних захворювань.
Матеріали та методи
Обстежено 50 дітей з токсикозом на фоні нефрологічних захворювань
(пієлонефрит та гломерулонефрит), які перебували на лікуванні у
відділенні дитячої нефрології МДКЛ № 7 м. Києва. В усіх хворих проведено
верифікацію діагнозу загальноприйнятими методами діагностики. Пацієнтів
було розподілено на дві групи:
контрольна група — 20 дітей, яким призначалося базисне лікування
основного захворювання;
основна група — 30 дітей, які, крім базисної терапії, отримували
ентеросорбент Ентеросгель. Дозування Ентеросгелю проводили відповідно до
інструкції з використання. Курс ентеросорбції склав у всіх дітей 10
днів.
Контрольна та основна групи були рандомізовані на початку терапії за 47
клінічними та лабораторними ознаками (p > 0,05).
Результати та їх обговорення
У дітей основної групи до призначення ентеросорбції та після неї
здійснювали дослідження крові. В аналогічні терміни, період захворювання
і лікування, здійснювали дослідження крові у дітей контрольної групи.
Отримані результати порівнювали між собою, після чого робили висновки
щодо детоксикаційної селективної дії ентеросорбції. Результати
дослідження детоксикаційної дії препарату Ентеросгель по відношенню до
зв’язаних з глобулінами токсинів представлені в таблиці 1.
Достовірних відмінностей між показниками токсичності
глобулін-асоційованих токсинів з молекулами різних розмірів на початку
та в кінці лікування в обох групах не виявлено. Відносне зниження
токсичності цих речовин ми спостерігали щодо токсинів прямої
пошкоджуючої дії з молекулами > 200 нм і 200 нм. Проте
відмінності між початковим та кінцевим рівнем токсичності у дітей як
контрольної, так і основної груп, були недостовірними (p > 0,05). При
порівняльному аналізі показників між групами на кінцевому етапі
зафіксовано достовірні відмінності рівня токсичності токсинів прямої
пошкоджуючої дії з молекулами Література
[1] Андрейчин М. А., Бех М. Д., Дем’яненко В. В. та ін. Методи
дослідження ендогенної інтоксикації організму. Методичні рекомендації. –
К.: МОЗ України, 1998. – C. 1–31.
[2] Возианов А. Ф., Бутенко А. К., Зак К. П. Цитокины. Биологические и
противовоспалительные свойства. – К.: Наукова думка, 1998.
[3] Глинский Г. В., Николаев В. Г., Иванова А. Б. и др. Применение
метода ультрафильтрации для оценки содержания среднемолекулярных
пептидов в плазме крови онкологических больных при химиотерапии и
гемосорбции// Экспер. онкол. – 1982. – Вып. 6. – С. 49–50.
[4] Гостищев В. К., Сажин В. П., Авдовенко А. Л. Перитонит. – М.:
Медицина, 1992.
[5] Громашевская Л. Л. “Средние молекулы” как один из показателей
метаболической интоксикации в организме// Лабораторная диагностика. –
1997. – № 1. – С. 11–16.
[6] Гуревич К. Я., Костюченко А. Л. Современная концепция применения
методов эфферентной терапии при эндогенной интоксикации. В кн.:
Эндогенные интоксикации. Тезисы международного симпозиума. – СПб., 1994.
– С. 89–94.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
