UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДеякі аспекти специфічної терапії при дифтерії (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2212
Скачало183
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Деякі аспекти специфічної терапії при дифтерії

 

Дифтерія — класична токсикоінфекція, вхідними воротами якої найчастіше

є слизові оболонки носоротоглотки, а основним патогенетичним фактором —

екзотоксин, що спричиняє специфічні ураження серця, нервової системи та

нирок/наднирників [3, 5–7, 10, 15, 28, 29].

 

Загальновизнано, що головним моментом у лікуванні хворих на дифтерію є

нейтралізація дифтерійного токсину антитоксичними антитілами разом з

призначенням антибактеріальних препаратів, які впливають безпосередньо

на дифтерійну паличку. Основним препаратом, що містить антитоксичні

протидифтерійні антитіла, на сьогоднішній день є гетерологічна

антитоксична протидифтерійна сироватка (ПДС), яку отримують від

гіперімунізованих коней [5, 6, 15, 19]. Існує також гомологічний

антитоксичний антидифтерійний імуноглобулін (людський), але досвід його

застосування обмежений [10, 31, 32, 35].

 

Специфічна протидифтерійна сироватка була запропонована майже одночасно

в 1894 році Берінгом у Німеччині та Ру у Франції. В Росії ПДС вперше

застосував у Московській дитячій клініці ім. М. Філатова Г. М.

Габричевський, який привіз її з Франції. Згодом саме він першим у Росії

виготовив антитоксичну сироватку.

 

За роки застосування ПДС погляди на показання, методи та строки

введення, дози цього препарату змінювалися, накопичився матеріал щодо

негативних наслідків його використання, ”корисності”, але безсумнівним

залишився факт обов’язкового включення сироватки у комплексне лікування

при дифтерії або підозрі на цю хворобу [2, 5–7, 15, 19, 28, 29].

 

Запорукою успіху лікування є своєчасність, доза та спосіб введення

антитоксину. Столітній досвід визначив основне положення, на якому

ґрунтується вся сучасна стратегія лікування дифтерії: необхідно якомога

раніше починати введення ПДС, при тяжкому перебігу — в перші години

захворювання [3, 5–7, 10]. Застосування сироватки безсистемно,

епізодично, малими дозами, без урахування клінічної форми захворювання

та локалізації дифтерійного процесу, в пізні строки має вирішальне

значення у формуванні тяжкого перебігу хвороби [4, 24].

 

Відомий вислів представника ”старих лікарів” В. І. Молчанова стосовно

підходу до своєчасного лікування дифтерії: ”Той, хто зволікає, — ризикує

запізнитися”. На жаль, введення ПДС не є лікувальним заходом для терапії

специфічних ускладнень дифтерії, а інколи може навіть спровокувати та

поглибити їх прояви [11, 25, 28]. Неможливо також виключити токсичний

вплив консервантів — клітинних отрут (крезолу, мертиоляту), які

використовуються у виробництві ПДС [32].

 

Патогенетичним обґрунтуванням невідкладного початку специфічного

лікування є той факт, що лише антитоксин може нейтралізувати циркулюючий

токсин. Після фіксації В-фрагменту на цитоплазматичних мембранах клітини

та формування трансмембранного каналу для А-фрагменту дифтерійного

токсину введення ПДС не попереджає цитопатогенної дії токсину і є

малоефективним. Зволікання з введенням сироватки збільшує ймовірність

тяжкого перебігу хвороби та розвитку специфічних ускладнень з боку

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ