UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДигідропіридинові антагоністи кальцію тривалої дії у хворих на артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця: місце нормодипіну (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1194
Скачало197
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Дигідропіридинові антагоністи кальцію тривалої дії у хворих на

артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця: місце нормодипіну

 

У другій половині ХХ століття відбулася своєрідна революція в лікуванні

артеріальної гіпертензії (АГ) та ішемічної хвороби серця (ІХС). Успіхи

фундаментальних наук дали змогу вивчати механізми регуляції судинного

тонусу та коронарного кровообігу на молекулярно-клітинному рівні.

Вивчення іонних каналів, зокрема тих, що забезпечують проникнення іонів

кальцію в клітину, дало змогу створити принципово нову групу лікарських

засобів — антагоністів кальцію (АК), основним механізмом дії яких є

блокування кальцієвих каналів. Першим клінічно застосованим препаратом

був верапаміл (1962 р.). Пізніше, в 1967 р., А. Флекенштейн ґрунтовніше

дослідив препарати даної групи, відокремив їх від b-адреноблокаторів і

виділив у окрему групу, яку назвав антагоністами кальцію. З того часу

роль АК в лікуванні АГ постійно зростала, однак дані про їх ефективність

при ІХС часом були суперечними.

 

Вивчення властивостей різних препаратів даного класу дозволило розділити

АК на три основні підгрупи (табл. 1), при цьому ефективність і

властивості, особливо гемодинамічні, препаратів різних підгруп значно

різняться.

 

Щодо антигіпертензивної активності, то місце кожного з зазначених класів

залишалося стабільним протягом багатьох років. Водночас показання і

протипоказання до застосування АК, особливо дигідропіридинового ряду, у

хворих з ІХС в останні роки були суттєво переглянуті, оскільки було

встановлено, що при їх використанні (зокрема ніфедипіну короткої дії) у

ряду хворих спостерігалося збільшення ознак ішемії, дестабілізація

перебігу ІХС, збільшення частоти шлуночкових аритмій і погіршення

перебігу серцевої недостатності. Вирішальним патогенетичним механізмом

цих несприятливих моментів є вплив дигідропіридинових АК короткої дії на

частоту серцевих скорочень за рахунок активації симпато-адреналової

системи [1-3, 7]. При цьому було доведено, що активація даної системи

при дії ніфедипіну головним чином зумовлена швидким перепадом його

концентрації в крові. Тому подальший пошук ефективних засобів з ряду

дигідропіридинових АК відбувався у напрямку збільшення тривалості їх

дії. Цього можна досягнути двома шляхами:1) використання препаратів

тривалої дії;2) створення ретардних форм препаратів короткої дії.

 

Нагадаємо, що до короткодіючих форм АК відносять ніфедипін, ділтіазем,

верапаміл, а до тих, що мають тривалу дію, — амлодипін, фелодипін,

лацидипін, нікардипін, нізолдипін.

 

АК тривалої дії мають цілий ряд переваг при їх клінічному використанні:·

простота прийому; · більша кількість хворих, які дотримуються

рекомендацій щодо прийому;· підтримання постійної концентрації в крові з

більш стабільним контролем АТ;· зменшення ступеня активації САС у

відповідь на периферичну вазодилатацію з меншою кількістю побічних

ефектів;· початкова доза » ефективній дозі;· гіпотензивний та

антиангінальний ефекти забезпечуються протягом 24 годин;· захист у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ