UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗастосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1124
Скачало163
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту

 

Клінічне вивчення ефективності джеофлоксу (Дженом Біотек, Індія)

проведено у 30 хворих з гострим неускладненим пієлонефритом. In vitro

джеофлокс проявив активність щодо 80,4 % виділених збудників. Джеофлокс

застосовували протягом 10 діб (перші 5 діб в/в, далі — per os). Добова

доза джеофлоксу складала 0,4 г (по 0,2 г при дворазовому використанні).

За клініко-лабораторними та бактеріологічними критеріями у 83,3 % хворих

результат терапії оцінили як добрий, у 10,0 % випадках — задовільний, у

6,7 % пацієнтів — незадовільний.

 

Слабко виражені побічні реакції спостерігали у 13,3 % хворих (в одному

випадку терапія перервана). Застосування джеофлоксу як засобу

антибактеріальної терапії при гострому неускладненому пієлонефриті є

етіологічно обґрунтованим, високоефективним та безпечним.

 

Гострий пієлонефрит є одним із найбільш поширених урологічних

захворювань, і його частота не має тенденції до зниження [2, 3].

Проблема вибору ефективного режиму антибактеріальної терапії при

гострому пієлонефриті (ГП) і нині є актуальною. Особливість лікування

даного захворювання полягає у тому, що призначення антибіотиків

практично завжди здійснюється емпіричним шляхом, до отримання

результатів бактеріологічного дослідження сечі. Вибір препарату залежить

від його активності щодо ключових збудників захворювання. Зважаючи на

широку розповсюдженість резистентності мікроорганізмів до багатьох

антибіотиків, перевагу необхідно віддавати препаратам, рівень

резистентності до яких залишається мінімальним [1].

 

Серед антибактеріальних препаратів різних хімічних груп, що

застосовуються в терапії ГП, цим вимогам відповідають фторхінолони [5,

7]. Антибіотики цієї групи зараз широко застосовують при лікуванні

хворих з інфекціями сечовивідних шляхів. З моменту запровадження до

медичної практики фторхінолонів (ФХ), ці препарати посіли одне з

провідних місць у лікуванні ГП, що пов'язано з особливостями їх

фармакокінетики і фармакодинаміки, низькою токсичністю та високою

активністю щодо проблемних збудників (Mycoplasma hominis, Ureaplasma

urealyticum, Chlamidia trachomatis), як таких, що можуть виступати

етіологічними чинниками або впливати на перебіг ГП у випадку

мікст-інфекції [1, 6].Одним із найвідоміших фторхінолонів є офлоксацин.

Препарат має бактерицидну дію, механізм якої зумовлений пригніченням

ферменту ДНК-гірази, яка відіграє важливу роль у процесі розмноження

бактерій. Чутливими до препарату є мікроорганізми, що перебувають як у

фазі розмноження, так і у фазі спокою. Офлоксацин має широкий спектр дії

щодо збудників, резистентних до пеніцилінів, аміноглікозидів,

цефалоспоринів, а також мікроорганізмів з множинною резистентністю.

Спектр дії офлоксацину включає такі види мікроорганізмів: аеробні

грамнегативні бактерії — E.coli, Proteus spp., Enterobacter spp.,

Klebsiella spp., Pseudomonas spp.; аеробні грампозитивні бактерії —

стафілококи, у тому числі штами, які продукують пеніциліназу, та штами,

резистентні до метициліну, стрептококи.При внутрішньовенному введенні

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ