UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗастосування Лефлоцину при лікуванні гострого пієлонефриту (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1746
Скачало177
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Застосування Лефлоцину при лікуванні гострого пієлонефриту

 

Гострий пієлонефрит (ГП) є однією з найбільш актуальних проблем

сучасної урології. Його поширеність в Україні становить близько

півмільйона чоловік, і цей показник щорічно зростає [3, 6]. За своєю

поширеністю серед хвороб нирок та сечовивідних шляхів виділяють так

звану “інфекцію нирок”. Станом на 1 січня 2004 р. таких хворих серед

дорослих було зареєстровано 545 001 чоловік, в тому числі 89 529 зі

вперше встановленим діагнозом; рівень поширеності становив 1436,3;

захворюваності — 235,9 на 100 тис. населення.

 

Розвиток резистентності збудників гострого пієлонефриту (ГП) до

антибіотиків, що найчастіше застосовуються в урологічній практиці,

необхідність призначення антибактеріальних препаратів емпірично до

отримання результатів бактеріологічного дослідження сечі створює

об’єктивні труднощі для антибактеріальної терапії в урології [5].

 

Однією з основних груп препаратів вибору для лікування гострого

пієлонефриту в усьому світі є фторхінолони (ФХ) [18]. ФХ разом з

цефалоспоринами останніх поколінь та карбапенемами належать до трьох

основних класів антимікробних препаратів широкого спектра дії. Нове

покоління хінолонів постійно поповнюється новими препаратами, одним з

яких є левофлоксацин.

 

Левофлоксацин (ЛФ) — новий антимікробний препарат групи хінолінів,

L-ізомер офлоксацину. Враховуючи, що офлоксацин — це суміш ліво- та

правообертаючих ізомерів, з яких лівообертаючий забезпечує антимікробну

активність препарату, за активністю ЛФ майже в два рази перевищує

офлоксацин in vitro. Обидва препарати мають подібний рівень токсичності

в експерименті на тваринах, що дозволяє очікувати більшої ефективності

від застосування левофлоксацину, що пов’язано з меншою частотою побічних

ефектів та кращою переносимістю. Також слід врахувати його кращий

фармакологічний профіль.

 

Левофлоксацин виявляє швидкий бактерицидний ефект завдяки ефективному

проникненню у мікробну клітину. Левофлоксацин, як і фторхінолони І

покоління, блокує фермент ДНК-гіразу (топоізомераза II), що перешкоджає

процесу синтезу бактеріальної ДНК. Ферменти клітин людини нечутливі до

ФХ, і останні не мають токсичного впливу на клітини макроорганізму. На

відміну від препаратів попереднього покоління, “нові” ФХ інгібують не

тільки ДНК-гіразу, а й інший фермент, відповідальний за синтез ДНК, —

топоізомеразу IV, виділену у деяких мікроорганізмів, насамперед у

грампозитивих.За сучасною класифікацією, ЛФ належить до III покоління

хінолонів [4]. До переваг левофлоксацину слід віднести високу ступінь

безпеки, швидкий антибактеріальний ефект за відсутності розвитку

ендотоксичних реакцій під час лізису бактерій, високий рівень

проникнення в органи і тканини, а також післяантибіотичний ефект (так

званий суб-МПК-ефект) [1, 4, 8, 12, 18].

 

Левофлоксацин має широкий спектр антимікробної активності — аеробні

грампозитивні, грамнегативні інфекційні агенти, а також Chlamidia та

Mycoplasma. ЛФ виявляє високу активність до грампозитивних коків і в 2–4

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ