UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1864
Скачало199
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Кістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія

 

Гнійна інфекція кісток та суглобів була і залишається однією з

найважливіших проблем травматології та ортопедії. На сьогодні

захворювання на гострий гематогенний остеомієліт складають 8–12 % від

числа всіх гнійно-запальних захворювань, причому 80–90 % хворих — діти.

У 10– 30 % хворих процес переходить у хронічну стадію з формуванням

залишкових порожнин, секвестрів, нориць, з періодичними загостреннями.

 

У осіб з відкритим переломом довгих кісток кінцівок частота остеомієліту

становить 10,3–20,4 % і має тенденцію до збільшення, причому у 15–30 %

хворих процес також переходить у хронічну стадію. В загальній структурі

інвалідності від травм опорно-рухового апарату частка остеомієліту

становить 13 % [1, 6, 8].

 

Хірургічне лікування у комплексі з хіміотерапією та іншими

консервативними засобами не завжди забезпечує ліквідацію первинної

інфекції: післятравматичний остеомієліт у 61–74 % хворих супроводжується

пізніми післяопераційними рецидивами. При внутрішньосуглобових переломах

гнійно-запальні процеси, хронізація та пізнє рецидивування трапляються у

1,5 рази частіше [2, 3, 6].

 

Головні причини незадовільних результатів лікування хронічного

остеомієліту зумовлені його морфологічними особливостями: наявністю

кісткових порожнин, обмежених склеротичним валом, порушеннями кровообігу

з осередками некрозу. У глибині склерозованої, погано васкуляризованої

кістки часом залишаються мікроабсцеси, дрібні секвестри з залишковою

мікрофлорою, що призводить до рецидиву [6, 8].

 

Основою етіопатогенетичного лікування хронічного остеомієліту та

післятравматичного артриту є радикальна хірургічна операція. А головним

і визначальним у комплексі консервативного лікування цих захворювань та

профілактиці їх рецидивів більшість авторів вважають проведення

адекватної і раціональної антибіотикотерапії [1, 3, 4, 6, 8].

 

Для досягнення максимального ефекту від застосування антибіотиків

необхідно ретельно дотримуватися комплексу правил раціональної

антибіотикотерапії інфекційних процесів з урахуванням їх локалізації.

Проте першою і найголовнішою вимогою є відповідальність

антибіотикотерапії, а саме — використання антибіотика, ефективність

якого до виділеного збудника доведена in vitro і який хворий приймає не

менше доби. Це означає, що для мікробіологічного обгрунтування

призначення препарату необхідно виділити та ідентифікувати мікроб з

клінічного матеріалу, довести його участь як збудника інфекційного

процесу і визначити його чутливість до антибіотиків [2, 14].

 

Інфікувати кістково-м’язову тканину у разі травми чи операції можуть

різні види мікроорганізмів ендогенного чи екзогенного походження [2,

15].

 

Табл. 1 Мікрофлора виділень за гнійних ускладнень переломів довгих

кісток кінцівок, внутрішньосуглобових переломів та гематогенного

остеомієліту у дорослих

 

Ендогенні інфекції зумовлюються мікроорганізмами, які вегетують на

слизових оболонках, на поверхні або в глибоких шарах шкіри, активних

осередків запалення. Вважають, що хірургічні інфекції у 32–50 % випадків

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ