UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛікар та хворий: етика взаємовідносин (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2339
Скачало431
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Лікар та хворий: етика взаємовідносин

 

Міжособистісні стосунки лікаря та хворого будуються за принципом

практичної взаємодовіри, адже довіра як морально-психологічна категорія

визначає ставлення як до дій іншої особи, так і до себе самої,

ґрунтується на переконанні, що ця особа, тобто лікар, діє правильно, що

їй притаманні сумління і чесність. Довіра є обов'язковим компонентом у

діяльності будь-якої соціальної групи, в якій люди спілкуються і мають

тимчасові чи постійні цілі. Такою метою у взаємовідносинах лікаря та

хворого є досягнення успіху в лікувальному процесі.

 

Проте, щоб завоювати довіру пацієнта, лікарю недостатньо бути просто

фахівцем, він повинен уміти розуміти психологічний стан хворого і

знаходити відповідний підхід до нього. Однак це вдається не завжди: в

одних випадках, і їх переважна більшість, лікар може завоювати довіру

хворого з першого знайомства, а в інших — ніколи. Відомо, що під час

перших контактів лікаря з хворим виникає інтерференція знання лікаря і

незнання або напівзнання хворого. Тому кожна розмова лікаря з хворим має

містити елементи медичної освіти і, насамперед, відомості про характер

захворювання, обґрунтування плану лікування та передбачення його

наслідків. Протягом усієї історії медицини визначальною рисою у

відносинах між лікарем і хворим була й залишається довіра, яка раніше

передбачала повне право лікаря приймати рішення, а тепер орієнтується на

творчу співпрацю, де мають місце сумніви щодо результатів лікування й

прогнозу, а також правдиві відомості про серйозність самої хвороби. Все

це становить сучасний медичний підхід до проблеми взаємовідносин лікаря

і хворого.

 

Чим більше ці стосунки ґрунтуються на довірі, тим повніше вони виконують

роль емоційного захисту, здатні відгукнутися співчуттям й

співпереживанням, тим вищою є їхня моральна цінність. Така відкритість

відносин між лікарем і хворим дає змогу розв'язати коло

найрізноманітніших питань. Взаємовідносини лікаря і хворого — це не

просто обмін інформацією, це — частина лікування. Адже давно відомо, що

лікарі можуть впливати на хворобу без будь-яких ліків: прикладом може

слугувати ефект плацебо. Плацебо — це біологічно інертна речовина, яку

лікар дає хворому як біологічно активну. Певний час обов'язковою

передумовою ефекту плацебо вважалася сліпа віра у чудодійну силу ліків.

Однак співпраця лікаря і хворого породжує ефект плацебо без будь-якого

плацебо: будучи науково обґрунтованим, ефект плацебо доповнює медицину

як науку і виправдовує погляд на неї, як на мистецтво.

 

У повсякденній діяльності лікаря часто виникають конфлікти утилітарної

етики, яка вчить ураховувати лише наслідки лікарської діяльності, та

деонтологічної етики, згідно з якою слід орієнтуватися не на наслідки, а

на загальновизнані етичні принципи: чесність, вірність обов'язку,

"клятві Гіппократа", дотримуватися прав людини тощо. Важливою етичною

проблемою є співвідношення свободи пацієнта і опіки над ним лікаря. Ця

опіка позначається терміном "патерналізм", який може бути справжнім

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ